Турбота про громадські справи є важкою і в основному ними мало хто займається.
Я не маю на увазі тут тих, хто нібито займається громадськими справами, але насправді гониться за особистими інтересами та користю. Таких людей дійсно багато, особливо в занепадницьких суспільствах та тих суспільствах, над якими переважає матеріальна складова. Кажучи ж про турботу громадськими справами, яка витікає із почуття відповідальності за інших, то цим займається тільки той, хто прагне до досконалості і не звертає уваги на наслідки виконуваної діяльності, будучи переконаним у її правильності, і яка часто притягує на нього злобу та ненависть з боку зацікавлених та впливових сторін у корумпованих владах, які існують у наших країнах. Ось тому ми постійно чуємо слова про мовчазну більшість або т.з. “партії бездіяльних”. Це ті, хто ізолюються від суспільства, не слідкують за тим що відбувається за межами їх особистого життя або якщо слідкують, то вважають за краще не грати будь-якої активної або впливової ролі у громадських подіях. Безперечно, це — негативне явище, джерелом якого є інстинкт самозбереження.
Як не дивно для такої нації як ісламська умма, сьогодні у ній присутній дуже низький відсоток мусульман, діяльність яких можна бачити у громадській сфері і, особливо, у політичній, які прагнули б досягти в уммі реальних докорінних змін. Мабуть, найбільш важливими причинами цього явища слугують наступні:
1. Відчай, який проникнув в умму стосовно своєї нездатності здійснити змінення, враховуючи тривалий час життя умми під владою репресивних політичних режимів, які забороняють будь-яку політичну діяльність, яка виходить за межі їх особистих корисних інтересів.
2. Те, що майже стало нормою у нашій огидній політичній реальності, а саме міцний зв'язок політики з обманом, шахрайством та корупцією. Звідси виникає абсолютно помилкове розуміння необхідності віддаляти політику від релігії і навпаки.
3. Політика фізичного усунення та позбавлення засобів до існування, яку проводять уряди стосовно тих, хто закликає до змінення.
4. Політика диктаторських режимів, яка скерована на те, щоб виховувати людей у дусі згоди з наявною дійсністю та віддаляти їх від своєї віри.
Можливо, останні події у житті умми на тлі недавніх революцій скоротили відсоток тих, хто був ізольований та зберігав мовчанку, після того як з'явилось відчуття можливості досягти змін. Але, здається, є ті, хто хочуть знов повернути їх до ізоляції, привівши революції до провалу. Нема ніяких сумнівів у тому, що ці революції не змогли здійснити реальних змін, яких бажала уся умма і навіть ті, хто дистанціювався від будь-яких дій у цьому напрямку.
Іслам прагне ліквідувати цей негатив, який присутній у багатьох людей у більшості суспільств та вирішує це питання своїми законами, із яких:
1. Іслам визначив обов'язком наказувати добро та забороняти зло. Посланець Аллаха (мир йому та благословення) сказав: “Той із вас, хто побачить злодіяння, нехай зупинить його своєю рукою; якщо він не у змозі зробити це, то своїм язиком; якщо він не у змозі зробити це, то своїм серцем, що виражає найслабший ступінь віри” (приводиться у Мусліма).
2. Рада та наставляння визначені для мусульман у числі їх важливіших обов'язків. Передається від Джарір ібн Абдулла аль-Баджлі (нехай буде задоволений ним Аллах), який сказав: “Я приніс клятву Пророку (мир йому та благословення) у тому, що буду робити намаз, сплачувати закят і давати добру пораду та наставляння будь-якому мусульманину” (передали аль-Бухарі та Муслім).
3. Зобов'язання мусульман є єдиним. Найпростіший із них може давати це зобов'язання, і вони єдині проти інших.
4. Іслам заявляє про те, що випробування не охопить лише тих, хто були несправедливі, і уразить усіх. Причина цього у тому, що люди, які не подавили смуту і обмежились лише тим, що спостерігали за нею, прийняли в ній свою мовчазну участь, і це великий гріх. Всевишній Аллах сказав:
وَاتَّقُوا فِتْنَةً لا تُصِيبَنَّ الَّذِينَ ظَلَمُوا مِنْكُمْ خَاصَّةً وَاعْلَمُوا أَنَّ اللَّهَ شَدِيدُ الْعِقَابِ
“Бійтеся випробування, яке уразить не тільки тих із вас, хто був несправедливий. І знайте, що Аллах суворий у покаранні” (8:25)
Посланець Аллаха (мир йому та благословення) сказав: “Аллах не карає народ за дії окремих осіб, доки цей народ не бачить зло, скоюване цими окремими особами і, будучи здатним змінити його, не робить цього. Коли вони вчиняють так, Аллах карає їх усіх” (передав Ахмад).
5. Іслам розглядає людину, яка байдужа до стану людей, пристосуванцем, і забороняє нам бути такими. Посланець Аллаха (мир йому та благословення) сказав: “Не будьте пристосуванцями, які говорять: “Якщо люди вчинять добре, ми теж вчинимо добре, а якщо вони вчинять несправедливо, ми теж вчинимо несправедливо”. Замість цього привчить себе робити добро людям, якщо вони зробили вам добро, і не відповідайте несправедливістю на несправедливість” (передав аль-Баззар).
Можливо, до числа найбільш помилкових уявлень, які запровадились в ісламську умму, відносяться слова деяких людей, які говорять: “Я повинен думати про себе, і мені нема діла до тих, хто в омані. Я, хвала Аллаху, роблю намази, не займаюсь лихварством, дотримуюсь дозволеного та забороненого”. Ми чуємо, як у підтвердження своїм словам вони цитують священний аят Корану:
يَا أَيُّهَا الَّذِينَ آمَنُوا عَلَيْكُمْ أَنْفُسَكُمْ لا يَضُرُّكُمْ مَنْ ضَلَّ إِذَا اهْتَدَيْتُمْ
«О ті, які увірували! Піклуйтеся про себе. Якщо ви пішли прямим шляхом, то вам не завдасть шкоди той, хто впав в оману” (5:105)
Проте зміст цього аяту полягає в іншому, аніж те, що бачать у ньому ті, хто бездіє та шукає виправдання. Аят говорить їм: “Якщо ви виконали обов'язок наставляння, але людина як і раніше продовжує вчиняти несправедливо, то адже Аллах не покладає на вас понад ваших сил і можливостей. Людина у силах наказувати добро та забороняти зло. Проте якщо ви у бездіяльності та не робите цих наставлянь, то це ніщо інше як порочність.
Отож, нема ніякого виправдання для цих бездіяльних та зберігаючих мовчанку людей із умми Корану, якій Аллах дарував благо, яке полягає у тому, що вона повинна наказувати добро та забороняти зло. Для них нема виправдання, у той час як вони бачать, що правителі-тирани дозволяють заборони Аллаха, порушують Його завіти та вчиняють вороже по відношенню до Його рабів.
Давайте ж приєднаємось до щирих мусульман у цій уммі, які вдень та вночі працюють над тим, щоб підняти умму, стараючись відродити ісламський образ життя шляхом встановлення Халіфату, за допомогою чого будуть досягнуті істинні зміни нашої реальності, якою не задоволені Аллах та Його Посланець.
Для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Шаріф Зайд
Голова Інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір Єгипет
05 Рабі ас-Сані 1435
05/02/2014
