Деякі низькі люди сміють замахуватись на бездоганну пророцьку Сунну та ставлять її передавачів під сумнів, звинувачуючи останніх у тому, що вони від себе говорять хадіси та приписують їх до Посланця Аллаха ﷺ.
Ці жалюгідні люди мають нахабність заявляти, що збірки достовірних хадісів є вигаданими. Цими діями вони вважають, що їм вдасться відірвати Іслам від життя мусульман. Проте навряд чи їм вдасться здійснити свою змову, адже Сунна міцно увійшла у серця мусульман, подібно міцним горам, яких не у змозі похитнути ніякі буревії, вихрі та смерчі.
Війна з Ісламом для невіруючих — це питання їх існування. Іще на самому початку ісламського заклику невіруючі зазнали поразки перед непохитними законами, возведеними на міцній ідеологічній базі — ісламській акиді. І з тієї самої миті ці безбожні дияволи вдалися до винаходу ідеї боротьби з Ісламом зсередини. Так з’явились тайні рухи, які існують і по сьогодні. Більше того, саме цю мету переслідують сьогоднішні невіруючі відносно влади мусульман, щоб вона будувалась згідно порочним, вигаданим ними законам. Своє основною метою вони ставлять руйнування Ісламу, бажаючи затьмарити його світло і назавжди стерти окрас особистості мусульманина, його ідентичність.
Але адже добитися подібного неможливо у силу того, що ісламське віровчення міцно увійшло у серця мусульман, а практичні ісламські закони трансформувались у поведінку, і навряд чи серед мусульман сьогодні знайдеться той, хто скаже, що ісламські ідеї є утопічними. Правильність віровчення та законів Ісламу відіграла велику роль у поширенні цієї релігії з дивною швидкістю та у рекордні строки. Це породило у серцях невіруючих та лицемірів приховану ненависть у відношенні Ісламу та мусульман. Боротьба з Ісламом стала їх постійним прагненням. Проте коли їм не вдалось повністю знищити Іслам, вони вирішили нанести удар по ісламському законодавству та зруйнували Османський Халіфат. Їх агенти почали керувати нами згідно зі світським законодавством.
Наявні проблеми та кризи, які обрушились на Умму, є природним результатом втілення над мусульманами секуляризму. Потім, коли почалось відродження Умми і коли мусульмани знов почали вимагати ісламського правління, з нетерпінням очікуючи повернення Халіфату за методом пророцтва, невіруючі забили тривогу і взялися віддаляти Умму від Ісламу шляхом стирання ісламських законів. Після марних спроб невіруючі усвідомили, що здійснення даного задуму їм не під силу, доки вони не покінчать з Сунною шляхом її викривлення та заперечення у спробі упевнити мусульман у тому, що єдиним джерелом божественної релігії — Ісламу — є Коран.
Якщо мусульмани приймуть подібне тоді Сунна зникне сама по собі, залишаться без уваги усі ті закони, підґрунтям яких була Сунна, а також ті закони Корану, які пояснюються Сунною. Врешті решт переважна більшість ісламських законів опиниться у бездії, а Коран та Іслам залишаться лише формальними атрибутами мусульман. Гірше того, у своїй лютій кампанії проти Сунни та заклику до залишення Сунни під приводом її недостовірності невіруючі та їх агенти використали наївних та заблудших невігласів, які погодились бути їх інструментом, продавши своє вічне життя за ближнє життя цих безбожників.
Я прочитав багату кількість досліджень під різними назвами, і усі вони переслідують одну мету, яка зводиться до відчайдушної спроби довести, що Сунни не існує з 183 року життя самого Ісламу. Усі автори подібних праць сходяться у тому, що єдиним джерелом Ісламу є Священний Коран. Зміст цих досліджень можна викласти у наступних підпунктах:
1 — Сунна зникла на 183 році життя Ісламу, а це — шість поколінь згідно визначенню вчених, які вимірюють покоління 33 роками.
2 — Не варто довіряти розсудливості людини, доки їй не виповниться сорок років. І це повинно бути умовою прийняття хадісу від передавача.
3 — Передавачі, у т.ч. Бухарі, не є арабами та уродженцями Аравійського півострову, який став батьківщиною походження Ісламу. Ніхто із цих передавачів не жив у часи Посланця Аллаха ﷺ або праведних халіфів, і навіть не у часи Омейядських або Аббасидських халіфів. Як вони могли передати хадіси Посланця Аллаха ﷺ? Звідки вони черпали їх, із яких джерел, інстанцій та літописів?
4 — Де п’ятничні проповіді Посланця Аллаха ﷺ у збірках Бухарі та Мусліма?
5 — Де записи та придання від членів родини Посланця Аллаха ﷺ та його сподвижників (р.а.)?
6 — Чи укладали тодішні релігійні діячі з халіфами які-небудь угоди за рахунок релігії?
7 — Чи зіграли часи правління Омейядів яку-небудь роль в утаюванні хадісів,і яка мета могла цим переслідуватись? Чи полягало це у побоюванні революцій з причини боротьби з родом Посланця Аллаха ﷺ?
8 — Як можна у наші дні виявити достовірність збірок хадісів, якщо вже нема у живих ані Імама Бухарі, ані Мусліма?
9 — Такі організації, як «Аль-Каіда» та «ІДІЛ», є нічим іншим, як сатанинським дітищем, породженим вигаданими, викривленими та приписаними до Посланця Аллаха ﷺ збіркам хадісів.
10 — Реальність тероризму.
11 — Багато лякаючих питань навколо особистостей Бухарі, Мусліма та інших укладачів збірок хадісів.
12 — Поведінка прихильників Сунни суперечить Ісламу.
13 — Коран є єдиним і останнім джерелом.
14 — Порівняння хадісу з Кораном на предмет виявлення протиріч.
Відповідь:
1 — Що стосується того, що Сунна зникла на 183 році життя Ісламу:
а) Сунна не зникла, а навпаки, захищена.
Всевишній Аллах говорить:
إِنَّا نَحْنُ نَزَّلْنَا الذِّكْرَ وَإِنَّا لَهُ لَحَافِظُونَ
«Воістину, Ми ниспослали Нагадування, і Ми оберігаємо його» (15:9).
Коран захищений від викривлення і Сунна захищена від зникнення. Коран та Сунна є божественним одкровенням, ниспосланим Пророку Мухаммаду ﷺ. Коран — це мова Всевишнього Аллаха по формі та змісту (буквально і по значенню), яка передана шляхом численних джерел (мутаватір) і є по своєму читанню предметом поклоніння. Сунна — це мова Аллаха по змісту (по значенню), яку красномовний Пророк Мухаммад ﷺ виразив у кращому виді. Сунна буває переданою шляхом численних джерел (мутаватір) або окремого одиничного ланцюжка (ахад). Сунна слугує другим джерелом божественного одкровення. З точки зору приведення Сунни у якості доказу шаріатських законів варто відмітити, що Сунна рівна Корану. Ставити її під сумнів рівносильне сумніву у відношенні Корану. Відмова від звернення до Сунни за законами аналогічна відмові до звернення до Корану за законами. Заклик до залишення Сунни рівнозначний заклику до залишення Корану. Коранічні аяти підтверджують, що Сунна є таким же джерелом законів Шаріату, як і Коран. Хто говорить протилежне, той суперечить Корану і ставить під сумнів сам Коран, що є явним невір’ям. Всевишній Аллах говорить:
قُلْ أَطِيعُواْ اللّهَ وَالرَّسُولَ فإِن تَوَلَّوْاْ فَإِنَّ اللّهَ لاَ يُحِبُّ الْكَافِرِينَ
«Скажи: «Підкоряйтесь Аллаху та Посланцю». Якщо ж вони відвернуться, то адже Аллах не любить невіруючих» (03:32).
До Пророка Мухаммаду ﷺ зійшло божественне одкровення,яке представляє собою Коран та Сунну. Всевишній Аллах наказав мусульманам слідувати як Корану, так і Сунні. Всевишній Аллах говорить:
وَمَا آتَاكُمُ الرَّسُولُ فَخُذُوهُ وَمَا نَهَاكُمْ عَنْهُ فَانتَهُوا وَاتَّقُوا اللَّهَ إِنَّ اللَّهَ شَدِيدُ الْعِقَابِ
«Беріть же те, що дав вам Посланець, і стороніться того, що він заборонив вам. Бійтесь Аллаха, адже Аллах суворий у покаранні» (59:07).
Більше того, Всевишній Аллах застеріг нас від вступу у протиріччя наказам Посланця Аллаха ﷺ, і Він загрожує тяжким покаранням тому, хто буде суперечити Пророку ﷺ. Всевишній Аллах говорить:
فَلْيَحْذَرِ الَّذِينَ يُخَالِفُونَ عَنْ أَمْرِهِ أَن تُصِيبَهُمْ فِتْنَةٌ أَوْ يُصِيبَهُمْ عَذَابٌ أَلِيمٌ
«Нехай же стережуться ті, які противиться його наказу (Посланця Аллаха), як би їх не спіткала спокуса або не спіткали тяжкі страждання» (24:63).
Всевишній Аллах об’єднав любов людини до Аллаху зі слідуванням Посланцю Аллаха ﷺ шляхом дотриманні його наказів та заборон, тобто його Сунни. Всевишній Аллах говорить:
قُلْ إِن كُنتُمْ تُحِبُّونَ اللّهَ فَاتَّبِعُونِي يُحْبِبْكُمُ اللّهُ وَيَغْفِرْ لَكُمْ ذُنُوبَكُمْ وَاللّهُ غَفُورٌ رَّحِيمٌ
«Скажи: «Якщо ви любите Аллаха, то слідуйте за мною, і тоді Аллах возлюбить вас і пробачить вас ваші гріхи, адже Аллах — Прощаючий, Милосердний» (03:31).
Посланець Аллаха ﷺ є взірцем та ідеалом для своєї Умми. Всевишній Аллах говорить:
لَقَدْ كَانَ لَكُمْ فِي رَسُولِ اللَّهِ أُسْوَةٌ حَسَنَةٌ لِّمَن كَانَ يَرْجُو اللَّهَ وَالْيَوْمَ الْآخِرَ وَذَكَرَ اللَّهَ كَثِيرًا
«У Посланці Аллаха був чудовий приклад для вас, для тих, хто сподівається на Аллаха та Останній день і пребагато поминає Аллаха» (33:21).
Як може Посланець Аллаха ﷺ бути взірцем, якщо ми не у силах посягнути його Сунну, щоб слідувати йому та дотримуватись його шляху, у той час як аяти гласять про те, що ми повинні слідувати Посланцю Аллаха ﷺ, дотримуватись його наказів та заборон, беручи його в ідеал для наслідування у словах, діях та мовчазній згоді?
Сунна деталізує загальні положення Корану, конкретизує його узагальнюючі вирази, обмежує розтяжне та поєднує відгалуження з первинними позиціями, а також дає такі закони, про які нічого не сказано у Корані. Нижче іде пояснення усього цього:
— Деталізація (Тафсиль) Сунною загальних положень (Муджмал) Корану:
Згідно арабській мові та термінології ісламського права,муджмал — це загальний вираз, який не має ясного змісту. У Корані приводиться обов’язковість намазу, закяту та хаджу у загальній формі. Проте Сунна пояснює кількість та розклад обов’язкових намазів з усіма деталями. Також Сунна пояснює кількість закяту з плодових та зернових культур, з торгівлі, з домашньої худоби, з золота та срібла. Як і пояснює Сунна обряди паломництва — хаджу, положення військових справ — джихаду,а також інших шаріатських законів.
— Конкретизація (Тахсіс) узагальнюючих виразів (Аам) Корану:
Згідно арабській мові та термінології ісламського права,Аам — це узагальнюючий вираз, який вбирає у себе кожну окремо складову даного поняття. Наприклад, такі слова, як «мусульмани», «ваші діти», «чоловіки» і так далі. У Корані у багатьох місцях згадаються узагальнюючі вирази, які конкретизує тільки Сунна. Всевишній Аллах говорить:
يُوْصِيكُمُ اللهُ فِيْ أَوْلَادِكُمْ لِلذَّكَرِ مِثْلُ حَظِّ الأُنْثَيَيْنِ
«Аллах заповідає вам відносно ваших дітей: чоловіку залишається доля, рівні долі двох жінок» (04:11).
Даний аят є узагальнюючим відносно передачі спадку чи спадщини синам з боку батька. Між тим, Сунна прийшла з конкретизацією даного питання, виключивши пророків із даного положення. Посланець Аллаха ﷺ сказав:
نَحْنُ مَعَاشِرَ اْلأَنْبِيَاءِ لاَ نُوَرِّثُ، مَا تَرَكْنَاهُ صَدَقَةٌ
«Ми, Пророки, не залишаємо спадку, і усе, що залишається після нас, є милостинею (садака)».
Іще однією конкретизацією з боку Сунни у даному питанні є те положення, що вбивця батька виключається із списку спадкоємців на підґрунті слів Посланця Аллаха ﷺ:
القَاتِلُ لَا يَرِثُ
«Вбивця позбавляється спадку».
Закон відносно перелюбства передбачає кримінальне покарання у виді бичування, як це повідомляється у Корані. Даний закон є узагальнюючим, який охоплює як холостого (незаміжню), так і сімейного (жонатого та заміжню). Проте Сунна конкретизувала дане положення та виключила із цього положення сімейного, предписавши інше покарання відносно нього у виді закидання камінням на підставі хадісу:
زَنَى مَاعِزٌ فَرُجِمَ
«Маіз скоїв перелюбство і поніс покарання у виді закидання камінням до смерті» (цей хадіс передав Муслім).
— Обмеження (Такійд) розтяжного (Мутлак) поняття у Корані:
Згідно арабській мові та термінології ісламського права,Мутлак — це вираз, який вказує на розтяжне розуміння однієї речі. Наприклад, коли говориться «відпустити раба», тобто даний вираз охоплює як раба, який сповідує Іслам, так і раба, який не є мусульманином. Слово «динар» може мати на увазі як іракський динар, так і кувейтський або йорданські динари.
У священному Корані приводяться аяти з розтяжним розумінням відносно грабіжництва, але Сунна обмежує (такійд) цей безумовний вираз з розтяжним розумінням (мутлак). Наприклад, Всевишній Аллах говорить:
وَالسَّارِقُ وَالسَّارِقَةُ فَاقْطَعُواْ أَيْدِيَهُمَا
«Грабіжнику та грабіжниці відсікайте руки» (5:38).
Даний аят вказує на розтяжне поняття, яке стосується будь-якого грабіжництва, але Сунна обмежила розмір грабіжництва чвертю золотого динара і вище. Посланець Аллаха ﷺ говорить:
لَا تُقْطَعُ يَدُ السَّارِقِ إِلَّا فِي رُبْعِ دِينَارٍ فَصَاعِدًا
«Кисть руки грабіжника відсікається за чверть динара і вище».
Також Сунна обмежила конкретну частину руки, яка належить відсіканню.
— Поєднання відгалуження з первинними позиціями:
У Сунні приводяться відгалужені закони, які є продовженням первинних законів, які приводяться у Корані. У Священному Корані забороняється одружуватись одночасно на двох рідних сестрах. Всевишній Аллах говорить:
وَأَن تَجْمَعُواْ بَيْنَ الأُخْتَيْنِ إَلاَّ مَا قَدْ سَلَفَ
«Вам заборонено одружуватись одночасно на двох сестрах, якщо тільки це не відбулось раніше» (04:23).
У Корані нема такого аяту, який би збороняв одружуватись одночасно на жінці та її тітці (як по батьківській, так і по материнські лінії) або на доньці її рідного брата або рідної сестри. Тим не менш, Сунна пояснила, що цього неможна робити. Посланець Аллаха ﷺ говорить:
لَا تُنْكَحُ الْمَرْأَةُ عَلَى عَمَّتِهَا وَلَا عَلَى خَالَتِهَا وَلا عَلَى ابْنَةِ أَخِيهَا وَلا عَلَى ابْنَةِ أُخْتِهَا فَإِنْكُمْ إِنْ فَعَلْتُمْ ذَلِكَ قَطَعْتُمْ أَرْحَامَكُمْ
«Неможна брати за дружину жінку разом з її тіткою, як по батьківській, так і по материнській лінії, а також жінку разом з донькою її рідного брата або рідної сестри. Якщо ви зробите це, то обірвете свої родинні зв’язки».
Дана заборона є відгалуженням закону про заборону одночасного одруження на двох рідних сестрах.
Сунна дає такі закони, про які нічого не сказано у Корані:
Наприклад, на підґрунті шаріатських текстів, які приводяться у Сунні, об’єкти громадської значущості, природні копалини, такі як нафта, газ, залізні руди та інші, а також ріки, моря та пасовиська є громадською власністю. Посланець Аллаха ﷺ сказав:
النَّاسُ شُرَكَاءُ فِي ثَلاثَةٍ: فِي الْكَلأِ، وَالْمَاءِ، وَالنَّارِ
«Мусульмани співволодарі у трьох: у воді, пасовиськах та вогні» (Абу Давуд).
Окрім цього, на підґрунті шаріатських текстів, які приводяться у Сунні, забороняється стягувати митні збори. Посланець Аллаха ﷺ сказав:
لَا يَدْخُلُ الْجَنَّةَ صَاحِبُ مَكْسٍ
«Не увійде у рай людина, яка бере митний збір (макс)».
б) Що стосується цього 183-річного періоду, який складається із шести поколінь, тільки після яких на світ з’явились Бухарі, Муслім та інші складачі збірок хадісів, а також питання, які задавали вороги Ісламу, звідки ці передавачі взяли свої хадіси, то у відповідь на ці випади ми скажемо: «Змінюючі одне одного покоління зберігають спадкоємність. Так, покоління сподвижників перетинається з поколінням табіїнів (послідовників). І ці покоління та слідуючі за ними два покоління є найбільш благородними поколіннями. Їх можна розділити наступним чином:
Перше сторіччя — епоха хранителів (хафізів) Корану та Сунни. Це було так, незважаючи на те, що запис хадісів почався в епоху сподвижників. Деякі із них записували хадіси, як Абдуллах ібн Умар. Проте у силу того, що даний період часу ознаменувався великою кількістю мусульман, які знали напам’ять Коран та Сунну, він отримав назву епоха хранителів (хафізів) Корану та Сунни. Але героїчна загибель великої кількості знаючих Коран напам’ять мусульман на полях битв у часи джихаду з невіруючими спонукала Абу Бакра зібрати Коран.
Друге сторіччя — епоха кодифікації. Справедливий халіф Умар ібн Абдуль-Азіз розпорядився записати хадіси на початку другого сторіччя по мусульманському календарю (хіджри). Першим писарем хадісів за наказом халіфа став Мухаммад ібн Муслім аз-Захрій. Потім ця справа, а точніше — запис та кодифікація хадісів, поширилось. Збирачами хадісів стали такі великі вчені, як Ібн Джаріх у Мецці, Малік у Медині, Хамад в аль-Бусрі, ас-Саврій у Куфі, аль-Авзаі у Шамі та ін., доки не з’явився Бухарі, який проявив геніальність у хадісології і склав відому збірку достовірних хадісів «Сахіх аль-Бухарі». До своєї збірки Імама Бухарі вніс ті хадіси, достовірність яких була очевидною для нього. За його стопами послідував його учень Імам Муслім — складач відомої збірки хадісів «Сахіх Муслім».
Третє сторіччя — це епоха підтверджень, досліджень, уточнень, складань та класифікації хадісів. Саме у це сторіччя такі видатні мухаддіси, як Бухарі, Муслім, ат-Трмізі, ан-Насіі та Абу Давуд, зібрали хадіси, які вони внесли у своїх відомі збірки хадісів. Виходячи із цього, стає ясно для кожної людини зі здоровим глуздом, що Бухарі, Муслім та інші збирачі достовірних хадісів є не єдиними передавачами хадісів. Навпаки, вони — одні із тисяч передавачів хадісів, які передали їх від табій-табіін (послідовники послідовників), від сахабі (сподвижників). Ці три епохи зі своїми поколіннями є передавачами хадісів. І тому період часу між Посланцем Аллаха ﷺ та Бухари не був порожнім, навпаки, він був заповнений передавачами хадісів».
Для того, щоб зрозуміти, як Бухарі, Муслім та інші укладачі збірок хадісів зібрали ці тисячі придань від Посланця Аллаха ﷺ, варто нагадати про те, що процес збирання цих хадісів до запису їх у відомих збірках достовірних хадісів проходив у наступному порядку:
Благородні сподвижники, у т.ч. — члени родини Посланця Аллаха ﷺ, чули мову Пророка Мухаммада ﷺ та вчиняли згідно з почутим та побаченим від нього. Вони вивчали ці хадіси напам’ять та дотримувались їх у своєму повсякденному житті, у молитвах (намазах), дотримуючи пост, сплачуючи закят, здійснюючи хадж та умру, джихад, перебуваючи у пошуках знань, у взаємостосунках з оточуючими людьми та у багатьох інших сферах, ставши тим самим втіленням живої Сунни. Від них природнім чином усе передавалось поколінню табіїнів, які прийняли від покоління сподвижників хадіси у виді висловлювань, образу життя (реальних дій), зберігалась спадкоємність між ними. Табіїни вивчили напам’ять більшу частину Сунни Пророка Мухаммада ﷺ із вуст і дивлячись на поведінку сподвижників, у т.ч. — членів родини Пророка Мухаммада ﷺ, дотримувались їх у своєму практичному житті, ставши ходячою Сунною. Аналогічно цьому Сунна була передана послідовникам табіінів, які також вчили їх напам’ять та дотримувались у своєму практичному житті, наслідуючи своїх праведних попередників. Саме послідовники табіїнів зробили крок у сторіччя перевірки та очищення тих хадісів про Пророка Мухаммада ﷺ, які були зібрані мусульманами, щоб вони не змішались з мовою брехунів та вигадників, які лицемірно увійшли в Іслам, щоб внести свої огидні розповіді у Сунну Посланця Аллаха ﷺ, щоб викривити її.
Так почалась з’являтись на світ наука «Мусталах аль-Хадіс» (термінологія хадісів), яка у подальшому стала незалежною наукою, яка вбирає в себе наступне:
— Наука ар-Рівая:
Ар-Рівая у перекладі з арабської мови означає «придання» або «оповідь». Термінологічне значення — наука, яка охоплює висловлювання Пророка ﷺ, його вчинки, мовчазне схвалення, його якості, а також передачу та упорядкування усього цього з виправленням виразів,приведених в них.
— Наука ад-Дірая:
Ад-Дірая у перекладі з арабської мови означає «освіченість» та «хороше пізнання». Термінологічне значення — наука, за допомогою якої пізнається сутність рівая, його умови, його види, його закони, положення передавачів, їх умови, а також види повідомлень (ахбар) і усе, що їх стосується. Дірая охоплює також знання того, чи не суперечить зміст, який міститься у хадісі, категоричному тексту.
Коли прийшли Бухарі, Муслім та інші укладачі збірок та вивчили ці науки, подібно попереднім ним передавачам у трьох поколіннях, а потім зібрали у своїх книгах ті перевірені хадіси, які відповідали умовам їх прийняття:
аль-Адль (справедливість):
Передавач (раві) повинен бути справедливим. Тобто передавачі хадісів повинні бути надійними людьми, які відрізняються своєю праведністю та порядністю. Повинно бути точно відомо, що вони були щирими богобоязливими мусульманами, не привносили у релігію нововведень, не робили серйозні гріхи. Якщо у ланцюжку передавачів (існаді) є нечестивець, то такий хадіс достовірним не вважається.
аль-Дабт (уважність):
Передавач (раві) повинен бути уважним (дабіт). Тобто необхідно впевнитись у тому, що передавачі хадісів були посидючими та мали добру пам’ять, і у різноманітні роки свого життя вони ніколи не згадували розглядаємий хадіс у різній текстовій або змістовій формі, а завжди розповідали його однаково.
аль-Іттісаль(прив’язаність):
Ланцюжок передачі (існад) повинен бути муттасіль, тобто ланцюжок передавачів хадісу «існад» повинен бути безперервним. Це означає, що необхідно впевнитись у тому, що усі передавачі хадісів були сучасниками та дійсно зустрічались один з одним, внаслідок чого стала можливою передача повідомлення.
Адам аль-Шузуз (відсутність відхилень):
Повідомлення, яке передається, повинно виключати шузуз (відхилення). Тобто хадіс, переданий заслуговуючим на довіру передавачем, не повинен мати відхилення у змістах або суперечити іншим хадісам, переданим іншими заслуговуючими на довіру передавачами.
Адам аль-Ілял (відсутність недоліків):
Повідомлення, яке передається, повинно виключати недоліки (іллят). У тексті та змістах хадісу не повинно бути ніяких, навіть незначних явних або прихованих недоліків, які можуть привести до сумнівів у достовірності повідомлення.
Імам Бухарі та інші передавачі хадісів повністю захопилися цим знанням та проїздили усі великі міста ісламського світу. Біля сорока років Імам Бухарі переміщався із однієї ісламської землі в іншу у пошуках та пізнанні хадісів Посланця Аллаха ﷺ. Завдяки своїй настирливості він вивчив напам’ять декілька тисяч хадісів і став експертом у сфері хадісології. Потім чутки про нього розійшлись по усій землі, і він удостоївся звання ватажка віруючих (амір-уль-мумінін) у хадісах — це найвищий ступінь у хадісології, який присуджують тому, хто охопив знаннями Сунну та вивчив її напам’ять. І це не дивно, адже завдяки своїй сильній любові до Ісламу, благородному Посланцю Аллаха ﷺ та до його бездоганної Сунни Імам Бухарі присвятив усе своє життя збиранню, передачі та запису (кодифікації) хадісів.
Сьогодні, у наш час є люди, які з дитинства вчать напам’ять сотні пісень, віршів та наспівів, і це вважається звичайним явищем. Запис збірки достовірних хадісів у Імама Бухарі зайняв сімнадцять років. Після того, як Бухарі переконувався у достовірності хадісу та його відповідності умовам прийняття хадісів, він робив два ракяти намазу (два ритуали поклонної молитви) істіхара (запитування добра), і якщо відчував у своєму серці почуття вдоволеності відносно цього хадісу, то записував його у своїй збірці, а якщо не відчував цього почуття, то записував йогу своїй книзі «Аль-Адаб аль-Муфрад».
Деякі спеціалісти в області хадісології перевірили цю книгу і заявили,що хадіси, які приводяться у цій книзі, є надійними (хасан), які можна приймати у силу того, що вони стоять на другому рівні прийняття хадісів після достовірних хадісів. Як відомо, хадіс хасан (надійний) — це хадіс, який відповідає тим же умовам, що і достовірний хадіс (сахіх), за винятком того, що його передавачі трохи уступають передавачам достовірного хадісу (сахіх) по своїй уважності. Незважаючи на те, що деякі спеціалісти знаходять у збірках Бухарі та Мусліма декілька хадісів, які розцінюють слабкими, тим не менш, це не зменшує у серцях мусульман значущості цих двох видатних вчених. Мир та благословення Імаму Бухарі, Мусліму та іншим укладачам збірок хадісів, які присвятили своє життя захисту Сунни та усуненню усього неправильного, що намагалось увійти у Сунну. Нехай винагородить Аллах цих видатних вчених Ісламської Умми нескінченними благами. І як після усього цього з’являється той, хто не цінує їх внесок в ісламську просвіту та заявляє, що їх збірки є підробками (фальсифікованими)?! Всевишній Аллах говорить:
مَا يَلْفِظُ مِنْ قَوْلٍ إِلَّا لَدَيْهِ رَقِيبٌ عَتِيدٌ
«Варто йому вимовити слово, як при ньому опиняється готовий спостерігач» (50:18).
Що стосується оригінальних рукописів, то вони знаходяться у музеях різноманітних міст ісламського світу, до того ж, уся Ісламська Умма прийняла збірки Бухарі. Багато вчених, а точніше — більше вісімдесяти улемів, у різні часи, із різноманітних місць та міст коментували та писали свої праці до збірок Бухарі, яких нараховується більше 69 книг. Їх можна сьогодні придбати у будь-якому книжковому магазині або бібліотеці ісламського світу. У якості прикладу наведемо п’ять із них:
1 — «Шарх аль-Хафіз Ісмаіл ібн Касір ад-Дімашкий»,
2 — «Шарх аль-Джамій ас-Сахіх лі Шамсуддін аль-Халябій»,
3 — «Шарх аль-Къади Абу Бакр аль-Арабій аль-Ішбілій»,
4 — «Шарх аль-Імам Абу аль-Хасан ібн Баттал аль-Малікій»,
5 — «Аль-Кавсар аль-Джарійіля Рія Сахіх аль-Бухарі».
Існують і інші книги, які коментують збірку достовірних хадісів Імама Бухарі — «Сахіх аль-Бухарі». Найвідомішою із них є «Фатхуль-Барій Шарх Сахіх аль-Бухарі», автор якого — Хафіз ібн Хаджар аль-Аскаляній. Великий подив викликає той факт, коли недруги Ісламу дивуються тому, що Імам Бухарі зміг зібрати хадіси по спливанню 200 років від зародження Ісламу, але у той же час у них не викликає ніякого здивування факт написання базових книг шиїтів по спливанню десятків років після складання збірок Бухарі. Наприклад, книга «Аль-Кафій» автора аль-Кіліні, що помер у 329 році по хіджрі, яка вважається найбільш достовірною збіркою хадісів у шиїтів. Ця книга вбирає в себе тисячі хадісів. Що стосується книги «Біхаруль-Анвар» автора аль-Маджлісій, то вона написана у 1037–1111 рр. по хіджрі, тобто по спливанню 800 років після життя Бухарі.
2 — Що стосується того, що не варто довіряти розсудливості людини, доки їй не виповниться сорок років:
Дане ствердження є невірним у силу того, що умовою достовірності хадісу є:
1 — Передавач повинен бути справедливим та уважним.
2 — Ланцюжок передачі не повинен перериватись та містити шузуз (відхилення) та іллят (недоліки).
Відомо, що Алі ібн Абу Таліб, мир йому, у мить смерті Посланця Аллаха ﷺ був у віці 32 роки, тобто він був молодше віку 40 років. Як і відомо, що Алі передав багато хадісів, які він чув, коли йому не було іще двадцяти років. Чи говорить це нам про те, що ми повинні відкинути ці хадіси згідно правилу вищезгаданих ворогів Ісламу, які намагаються викривити Іслам? Як бути шиїтам, більшість яких передають свої хадіси від Алі ібн Абу Таліба? Або це правило є одним із сатанинських навіювань диявола, який сміється над цими сліпцями?
3 — Що стосується їх ствердження про те, що передавачі хадісів не є арабами:
Що стосується їх ствердження про те, що передавачі хадісів не є арабами, а персами, із Хорасана, Бухари і т.д., тобто іноземцями, то варто відзначити, що Іслам є релігією для усього людства, більше того, для людей та джинів. Всевишній Аллах говорить:
وَمَا أَرْسَلْنَاكَ إِلَّا رَحْمَةً لِّلْعَالَمِينَ
«Ми відправили тебе тільки у якості милості для світів» (21:107).
Всевишній не сказав, що тільки для арабів. Навпаки, Всевишній Аллах сказав про деяких арабів наступні слова:
الأَعْرَابُ أَشَدُّ كُفْرًا وَنِفَاقًا
«Бедуїни (араби) виявляються найбільш впертими у невір’ї та лицемірстві» (09:97).
Імам Бухарі та Муслім, а також інші укладачі збірок хадісів, незважаючи на те, що не були арабами, вивчили арабську мову через те, що вона є мовою Корану, і перевершили арабів у розумінні цієї мови. Такою є милість Аллаха, яку Всевишній дарує тому, кому побажає. Всевишній Аллах — Володар безмежної милості. Обмеження передавачів лише арабами розцінюється невігласним закликом з тієї причини, що це є закликом до презренного родоплемінного зв’язку. З самого початку пророцтва Мухаммада ﷺ Іслам бореться з цим закликом, адже мусульмани у своїй цілісності представляють собою одну общину (Умму), виключаючи решту людей. Всевишній Аллах говорить:
هُوَ سَمَّاكُمُ الْمُسْلِمينَ
«Аллах нарік (назвав) вас мусульманами» (22:78),
إِنَّ هَذِهِ أُمَّتُكُمْ أُمَّةً وَاحِدَةً وَأَنَا رَبُّكُمْ فَاعْبُدُونِ
«Воістину, це ваша релігія — релігія єдина. Я же — ваш Господь. Поклоняйтесь же Мені!» (21:92).
Єдина община — це і є Ісламська Умма, яка вбирає у себе арабів, персів, тюрків та інші народності. Аллах утвердив богобоязливість мірилом переваги одного народу над іншим, а зовсім не походження людини або т.п. явища. Всевишній Аллах говорить:
إِنَّ أَكْرَمَكُمْ عِندَ اللَّهِ أَتْقَاكُمْ
«І найбільш вшанований перед Аллахом серед вас — найбільш богобоязливий» (49:13),
فَإِذَا نُفِخَ فِي الصُّورِ فَلَا أَنسَابَ بَيْنَهُمْ يَوْمَئِذٍ وَلَا يَتَسَاءلُونَ
«А того дня, коли затрублять у Ріг, між ними не залишиться родинних зв’язків, і вони не будуть розпитувати один одного» (23:101).
4 — Що стосується питання, де п’ятничні проповіді:
Де 480 проповідей Посланця Аллаха ﷺ у збірках Бухарі та Мусліма?
Вірно, нема повного тексту п’ятничної проповіді Пророка Мухаммада ﷺ у збірках Бухарі т інших укладачів збірок хадісів. Причиною тому слугують два чинники:
а) — Складність заучування повного тексту проповіді.
б) Іслам не зобов’язав заучувати напам’ять проповіді Посланця Аллаха ﷺ, а навпаки, висунув вимогу підкорятись йому, слідувати його наказам та дотримуватись законів, які згадуваних у його проповідях та інших висловленнях. Сподвижники були присутні на проповідях Посланця Аллаха ﷺ, і кожен запам’ятовував із них стільки, скільки міг. Хтось із них запам’ятовував більшу частину, решту запам’ятовували меншу частину. Хтось із них зміг запам’ятати лише перелік законів та передати їх табіїнам, які передали їх наступним поколінням до самого Бухарі, який записав їх у своїй збірці хадісів без усілякого додавання або зменшення. Якщо б один з них передав би усю проповідь завдяки тому, що зміг вивчити повний її текст, то Бухарі записав би увесь текст у своїй збірці. Аналогічне можна сказати і у відношенні Імама Мусліма і решти укладачів збірок хадісів. Якщо почати вимагати хоча б від одного із тих, хто відкидає Сунну, вивчити напам’ять багатогодинну проповідь, яку він слухав, а потім передати увесь текст проповіді, один в один, то навряд чи він зміг це зробити.
5 — Що стосується питання, де записи та предання від членів родини Посланця Аллаха ﷺ, його сподвижників (р.а.):
Більшість передавачів хадісів передавали повідомлення із вуст членів родини Посланця Аллаха ﷺ. Вони повідомили усі підтверджені від Посланця Аллаха ﷺ чудові якості членів родини Пророка Мухаммада ﷺ.
а) Від аль-Мусаввара ібн Махрама передається, що Посланець Аллаха ﷺ сказав:
فَاطِمَة بَضْعَةُ مِنِّي فَمَنْ أَغْضَبَها أَغْضَبَنِي
«Фатіма — частина мене. Хто розгніває її, той розгніває мене» (Бухарі).
б) Від Сахля ібн Саада (р.а.), що Посланець Аллаха ﷺ сказав:
لَأُعْطِيَنَّ هَذِهِ الرّايةَ غَداً رَجُلاً، يَفْتَحُ اللَّهُ عَلَى يَدَيْهِ
«Завтра я вручу стяг людині, через яку Аллах ниспошле Свою перемогу …» (Бухарі).
Даний хадіс — довгий, і стяг, який Пророк Мухаммад ﷺ вручив Алі ібн Абу Талібу, був чорним з білим написом: «Нема божества окрім Аллаха, Мухаммад — Посланець Аллаха ﷺ».
в) У збірках хадісів Мусліма передається від Аміра ібн Саада ібн Абу Ваккаса, який передав від свого батька, що: «Посланець Аллаха ﷺ сказав Алі:
أَنْتَ مِنِّي بِـمَنْزِلَةِ هَارُونَ مِنْ مُوسَى، إِلاَّ أَنَّهُ لاَ نَبِيَّ بَعْدِي
«Ти по відношенню до мене як Харун по відношенню до Муси. Але після мене вже не буде пророцтва».
Бухарі та Муслім передали від Ібрахіма ібн Саада, який передав від свого батька, що: «Пророк ﷺ сказав Алі:
أَمَا تَرْضَى أَنْ تَكُونَ مِنِّي بِـمَنْزِلَةِ هَارُونَ مِنْ مُوسَى
«Хіба ти не згоден бути по відношенню до мене таким, яким був Харун по відношенню до Муси?».
Існує багато хадісів, які розповідають про перевагу Алі, Фатіми, Хасана, Хусейна та інших членів родини Пророка Мухаммада ﷺ. Я згадав деякі із них, щоб показати, що книги Бухарі, Мусліма та інших укладачів збірок хадісів є книгами та спадком усієї Ісламської Умми, а не книгами окремої групи мусульман, як це намагаються навіяти злощасні фанатики. Що стосується знавців із числа арабів, то Мухаммад аз-Захри був першим, хто почав записувати Сунну за наказом Умара ібн Абдуль-Азіза. Багато улемів передали від нього хадіси, які згодом були внесені у збірки Бухарі та Мусліма.
6 — Що стосується питання, чи укладали тодішні релігійні діячі з халіфами які-небудь угоди за рахунок релігії:
Вираз «релігійні діячі» є західним терміном. В Ісламі ж нема релігійних діячів, скоріше, є вчені, які поділяються на два види. Посланець Аллаха ﷺ сказав:
صِنْفَانِ مِنْ النَّاسِ، إذَا صَلَحَا صَلَحَ النَّاسُ ، وَإِذَا فَسَدَا فَسَدَ النَّاسُ، العُلَمَاءُ وَالأُمَرَاء
«Є два види людей у народі — якщо вони будуть у праведності, то і народ буде у праведності, а якщо вони зіпсуються, то зіпсується і народ. Це улеми (вчені) та аміри (ватажки)» (Абу Наім у книзі «Аль-Хілья»).
Нема сумнівів у тому, що причиною сьогоднішнього жалюгідного положення Умми є зіпсованість правителів та деяких вчених, які надали правителю статус законності в управлінні справами людей на підґрунті того, що не відповідає закону Аллаха. Таким чином, Умма опинилась на краю прірви. У часи Халіфату вчені були маяками істинного шляху, піддавали звіту халіфів, утримували їх від неправильних діянь, коли ті намагались порушити деякі закони Ісламу у силу того, що халіфи — теж люди і їм, у тому числі, притаманно помилятись. Що ж стосується укладання яких-небудь угод з одним із халіфів, то це вважалось неприпустимим.
7 — Що стосується питання, чи зіграли часи правління Омейядів яку-небудь роль у прихованні хадісів:
Чи були приховані деякі хадіси, побоюючись революцій з причини боротьби з родиною Посланця Аллаха ﷺ?
Ніякий правитель не зможе приховати хадіси. Максимум, що він може зробити, — це заборонити поширення деяких хадісів, пов’язаних з вимогою звіту, у період свого правління. Як би там не було, більшість мусульман вчило подібні хадіси навіть у такі часи. І варто піти цьому несправедливому правителю з обіймаємої ним посади, як заборонені хадіси знов повертались в обернення мусульман,оскільки вони зберігаються у пам’яті та книгах мусульман.
Сьогоднішні правителі забороняють багато хадісів та істин. Гірше того, вони позбавили усі закони Шаріату практичного втілення, а замість цього взялись управляти людьми згідно зі світськими законами у монархічних або республіканських системах правління, заснованих на безбожжі подібно системам правління в Америці, Європі та сіоністському утворенні. Вони з усією жорстокістю борються з тими, хто вимагає ісламського правління та повернення Праведного Халіфату за методом пророцтва. І можливо, їм вдасться не дати Ісламу повернутись у правління якийсь час завдяки тій військовій силі, яку надали їм їх заокеанські хазяї. Проте це триватиме недовго. Як би і щось би там не було, ісламське правління знов займе своє гідне місце. І цього разу Умма буде берегти його усіма силами. Всевишній Аллах говорить:
وَعَدَ اللَّهُ الَّذِينَ آمَنُوا مِنكُمْ وَعَمِلُوا الصَّالِحَاتِ لَيَسْتَخْلِفَنَّهُم فِي الْأَرْضِ كَمَا اسْتَخْلَفَ الَّذِينَ مِن قَبْلِهِمْ وَلَيُمَكِّنَنَّ لَهُمْ دِينَهُمُ الَّذِي ارْتَضَى لَهُمْ وَلَيُبَدِّلَنَّهُم مِّن بَعْدِ خَوْفِهِمْ أَمْنًا يَعْبُدُونَنِي لَا يُشْرِكُونَ بِي شَيْئًا وَمَن كَفَرَ بَعْدَ ذَلِكَ فَأُوْلَئِكَ هُمُ الْفَاسِقُونَ
«Аллах обіцяв тим із вас, які увірували та робили праведні діяння, що він неодмінно зробить їх намісниками на землі, подібно тому, як він зробив намісниками тих,хто був до них. Він неодмінно обдарує їх можливістю сповідувати їх релігію, які він схвалив для них, і замінить їх страх на безпеку. Вони поклоняються Мені і не долучають співтоваришів до Мене. Ті ж, які після цього відмовляться увірувати, є нечестивцями» (24:55).
8 — Що стосується того, як можна у наші дні виявити достовірність збірок хадісів, якщо вже нема і живих, ані Імама Бухарі, ані Мусліма:
Ми сказали, що Всевишній Аллах завжди дарував Ісламській Уммі тих, хто охороняв (заучував та записував) Сунну Пророка Мухаммада ﷺ, подібно тому, як цим займались, у тому числі, Бухарі, Муслім та інші. Передавачів хадісів нараховується тисячі. Причому вони були до появи Бухарі та Мусліма. Деякі із них були по ступеню знання на рівні Бухарі, але вони не отримали такої відомості, як Бухарі. Це — милість Аллаха, Який дає її, кому побажає. Заздрощі поїдають благе подібно тому, як вогонь спалює деревину.
9 — Що стосується ствердження про те, що такі організації як «Аль-Каіда» та «ІДІЛ» є нічим іншим, як сатанинським дітищем, породженим вигаданими, викривленими та приписаними до Посланця Аллаха збірками хадісі:
«Аль-Каіда», «ІДІЛ», бойові загони хоусітів, іракські бойові підрозділи, «Хізбалла» та інші подібні до них рухи є продуктам жалюгідних етнічних ідейних шкіл, які були засновані безбожним Заходом. Лідери цих рухів отримали уроки від Джамала ібн Умара, Ульда Шейха, Стаффана де Містури та інших спецпосланців ООН. Ніхто із них не ґрунтувався на цих цінних збірках хадісів. Якщо б вони вчиняли згідно з цими цінними книгами, то знаходились б на висоті, і ними не розпоряджались би невірні. Америці, Британії та іншим державам безбожжя вдалося посіяти міжетнічний розбрат серед мусульман, щоб роз’єднати та роздробити єдину Ісламську Умму. І тому уся ця огидна міжетнічна ворожнеча з усіма своїми проявами слугує тільки інтересам безбожників. Відбуваються вбивства мусульман, руйнування та розкрадання багатств ісламських земель, відтік капіталу мусульман на рахунки заводів по виробництву зброї у країни невір’я.
Від цих міжетнічних та міжмазхабних війн виграють тільки невірні. Їх заводи постійно виробляють нові види зброї, а бойові загони шиїтів та сунітів продовжують вбивати один одного, випробовуючи цю зброю у благо невіруючих. Так одурманені шиїти та сунніти жертвують невинною кров’ю мусульман в угоду американському ідолу. Воістину, нема могутності та міці ні у кого, окрім Всевишнього Аллаха. Іслам категоричним чином заборонив кровопролиття між мусульманами. Що стосується гасел обох конфліктуючих сторін, то це ніщо інше, як обман своїх наївних послідовників, щоб останні стали паливом для війни. Всевишній Аллах назвав нас мусульманами, а конфліктуючі сторони обрали для себе назви етнічно-конфесійного походження, вогонь протистояння яких розпалив безбожний колонізатор.
10 — Що стосується реальності тероризму:
Що стосується тероризму, то це — зброя, якою озброїлись невіруючі для боротьби з Ісламом та мусульманами. Із заяв західних дияволів стає ясно, що вираз «боротьба з тероризмом» є синонімом боротьби з Ісламом. Хоча усім відомо, що самі ці безбожні держави терору і проводять державний терор, породжуючи страх та жах по усьому світу. А найголовнішою терористичною наддержавою виступає Америка, яка стоїть за вбивствами мільйонів мусульман в Афганістані, Іраку, Сомалі, Шамі та інших мусульманських країнах. Усі ці імперіалістичні держави невір’я — Америка, Росія, Британія,Франція, Італія, Китай та інші — у цілому вбили майже 100 мільйонів мусульман (шиїтів та сунітів) з миті руйнування Османського Халіфату у 1924 році і до сьогодні.
Задайтесь питанням, що роблять російські літаки та ракети у Сирії? Хто доручив їм, хто уповноважив їх переслідувати «терористів», при цьому будучи однією з найбільших терористичних та злочинних держав невір’я у світі? Що стосується Америки, то вона є заколотником тероризму та головою безбожжя. Саме Америка озброює обидві сторони конфлікту в Ємені, щоб конфлікт тривав до реалізації американських інтересів. Так, проамериканський спецпосланець ООН по Ємену Ісмаіл Ульд Шейх Ахмед зустрічається з обома сторонами і пропонує їм американські рішення. Тут хочеться задатись питання тим хто вважає, що їх книги не є сатанинським дітищем: «Хіба у вас нема законів Корану, що ви черпаєте рішення у Сполучених Штатів? Як ви можете звертатись до голови невір’я за рішеннями у той час, як читаєте Коран, який позбавлений недоліків та захищений від брехні? Хіба у Корані та Сунні нема рішень усіх проблем людства?».
11 — Що стосується багатої кількості лякаючих питань відносно особистостей Бухарі, Мусліма та інших укладачів збірок хадісів:
Вірно, існує багато вселяючих страх питань відносно передавачів Сунни, головними із яких є Бухарі та Муслім. Проте ці питання виникають не в ісламської Умми,яка з усією любов’ю та повагою відноситься до цих передавачів Сунни, а, скоріше, у безбожників. Їх агентів та лицемірів,чого і варто від них очікувати. Адже Захід разом з усіма своїми агентами сходить з розуму від страху, що повернеться Праведний Халіфат за методом пророцтва і відновиться правління згідно з Кораном та Сунною, що західна культура зі своєю прогнилою демократією не вистоїть перед новою наддержавою, що західні народи побачать істинність Ісламу і почнуть масово приймати Іслам. Ці народи мають викривлену уяву про Іслам.
Конфліктуючі сторони в Ємені, Лівії, Іраку та інших ісламських землях сприяють своїми протиправними діями викривленню Ісламу. І ви — ті, хто відкидає Сунну — є співучасниками цієї дезінформаційної кампанії, незалежно від того, чи були у вас благі помисли або ні. Адже в основі вас повинно лякати втілення західних світських систем над мусульманами, а також діяльність прозахідних організацій по розбещенню підростаючого покоління та поширенню своєї порочної та низької культури серед молоді. Яскравим прикладом цьому слугують бахаісти, які ведуть заклик до невір’я та пророцтва Бахаулли, заперечуючи пророцтво Мухаммада ﷺ. Бахаісти працюють вдень та вночі без усіляких проблем та перепон, тому що світський демократичний режим гарантує їм свободу заклику до своєї релігії, яка закликає до явного невір’я. В основному вони збирають навколо себе маленьких дітей, спокушаючи їх усілякими грошовими подарунками. Вони спокійно проводять свою діяльність та користуються максимальною підтримкою та захистом з боку правлячого режиму. А ось ваші страхи у відношенні видатного вченого, який присвятив своє життя наданню допомоги релігії Аллаха та захисту Сунни Посланця Аллаха ﷺ, ставлять під сумнів вас, а не цих вчених.
У чому ви підозріваєте видатного Імама Бухарі?
— У тому, що він присвятив усе своє життя захисту Сунни Посланця Аллаха ﷺ?
— У тому, що він вивчав Сунну і збирав її протягом сорока років, переміщаючись із одного міста в інше по ісламському світу?
— У тому, що він протягом 17 лет років укладав свою безцінну збірку достовірних хадісів «Сахіх аль-Бухарі»?
— У тому, що він вносив кожний хадіс. який не відповідав умовам достовірного хадісу, в окрему книгу під назвою «Аль-Адаб аль-Муфрад»? Адже такий підхід свідчить про його серйозність та усвідомлення наукової відповідальності. Саме це примусило ворогів Ісламу та їх приспішників робити усе, щоб віддалити збірки хадісів Бухарі, Мусліма та інших укладачів від життя мусульман, намагаючись цим усунути Сунну із життя мусульман та зупинити втілення Шаріату.
12 — Що стосується ствердження про те, що поведінка прихильників Сунни суперечить Ісламу:
Вороги Ісламу говорять: «Ми бачимо, що поведінка та вчинки більшості мусульман не мають відно
шення до Ісламу. Мусульманин не бреше, а вони — брешуть. Мусульманин не краде, а вони — крадуть, і так далі».
По-перше, необхідно прокреслили межу між методом та його прихильниками. Правильність методу визначається за допомогою віровчення та законів, а не поведінкою окремих осіб, груп та держав. На життя людей впливає поведінка чиновників у державі та поведінка політичних партій. Що ж стосується окремих осіб, то їх вплив незначний. Сьогоднішнє плачевне та тяжке положення Ємену та інших ісламських земель стало наслідком існуючих режимів правління та політичних партій, які борються одна з одною за владу, яка втілює демократію над народом. Усі політичні сили цієї влади, які борються одна з одною, суперечать Ісламу, незалежно від того, чи є вони агентами Америки або Британії. Вони конкурують між собою в отриманні влади з метою реалізації інтересів заокеанських безбожників та втіленні вигаданої людьми демократичної системи, яка заявляє про те, що законодавство належить людині, а не Аллаху. Всевишній Аллах говорить:
إِنِ الْحُكْمُ إِلاَّ لِلّهِ أَمَرَ أَلاَّ تَعْبُدُواْ إِلاَّ إِيَّاهُ ذَلِكَ الدِّينُ الْقَيِّمُ وَلَـكِنَّ أَكْثَرَ النَّاسِ لاَ يَعْلَمُونَ
«Рішення приймає тільки Аллах. Він велів, що ви не поклонялись нікому, окрім Нього. Це і є права віра, але більша частина людей не знає цього» (12:40).
Що стосується політичної партії, яка по-справжньому з усією щирістю дотримується методу Ісламу і не порушує його, то вона характеризується наступними якостями:
а) Вона не вірить жодній державі невір’я, їх ідеології, законам, демократії та секуляризму, а також категорично відмовляється звертатись до них за рішеннями, розцінюючи це як поклоніння іншому аніж Всевишній Аллах.
б) Вона закликає до єдності мусульман та дотримання законодавства Аллаха в усіх сферах життєдіяльності людини.
в) Вона забороняє кровопролиття між мусульманами, адже це заборонив Аллах та Його Посланець ﷺ. Пророк Мухаммад ﷺ говорив:
كُلُّ الْمُسْلِمِ عَلَى الْمُسْلِمِ حَرَامٌ دَمُهُ وَمَالُهُ وَعِرْضُهُ
«Честь, кров та майно мусульманина недоторкані для іншого мусульманина» (Муслім).
г) Вона закликає Умму до спільної діяльності по встановленню Другого Праведного Халіфату за методом пророцтва, який побудує свою владу виключно на Ісламі, відкидаючи усе інше. Адже Халіфат — це держава, яка шляхом спадкоємності дійшла до нас від самого Пророка Мухаммада ﷺ та його сподвижників (р.а.).
13 — Що стосується ствердження того, що Коран є єдиним та останнім джерелом:
Таке ствердження знаходиться у повному протиріччі з Кораном, аяти якого гласять про обов’язкове звернення до Корану та Сунни. Всевишній Аллах говорить:
وَمَا آتَاكُمُ الرَّسُولُ فَخُذُوهُ وَمَا نَهَاكُمْ عَنْهُ فَانتَهُوا
«Беріть же те, що дав вам Посланець, і стороніться того, що він заборонив вам» (59:07).
Частка ما є узагальнюючим виразом, охоплюючим усі сторони життя. Іншими словами, у даному аяті наказ приймати усе, з чим прийшов Посланець Аллаха ﷺ, а це — Коран і Сунна, а також утриматись від усього, що Він заборонив. Якщо уявити, що Коран є єдиним джерелом, то у кожного мусульманина, який би рівень освіти у нього не був, виникне маса питань, на які неможливо знайти відповіді у Священному Корані,оскільки відповіді на них приводяться виключно у бездоганній Сунні.
У якості прикладу ми згадаємо декілька питань, і нехай ті, хто заперечує Сунну, спробують надати відповідь, опираючись виключно на Коран як єдине джерело:
а) Усі мусульмани роблять полуденний намаз у чотири ракяти. У якій сурі говориться про полуденний намаз та про чотири ракяти цього намазу?
б) Одним із пунктів надходжень закяту у Байт уль-Маль є закят з зернових та плодових культур. Всевишній Аллах говорить:
وَآتُواْ حَقَّهُ يَوْمَ حَصَادِهِ
«і віддавайте належне у день збирання» (06:141).
Який розмір нісабу закяту з врожаю зернових та плодових, який розмір нісабу з золота та срібла згідно аятам Священного Корану?
в) Закят уль-Фітр сплачують усі мусульмани, як чоловіки, так і жінки, дорослі та діти, напередодні благословенного свята Ід уль-Фітр або в останній день місяця Рамадан. Чи є доказ із Священного Корану відносно Закят уль-Фітр?
г) Ід уль-ФІтр (Свято Розговіння, Ораза Байрам) в усіх мусульман приходиться на перший день місяця Шавваль, а Ід уль-Адха — на десятий день місяця Зуль-Хіджа. Чи є у священному Корані доказ на ці дати?
д) У Священному Корані приводяться такі вирази, як «Матері правовірних», «Твої доньки», «Люди твоєї родини» та інші. Питання: чи можна у Корані зустріти імена матерів правовірних та доньок Пророка Мухаммада ﷺ, а також їх кількість? Чи є у Корані аяти, які позначають тих, хто є членами родини Пророка Мухаммада ﷺ? Чи є у Корні аяти зі згадуванням імен Алі ібн Абу Таліб, Фатіма, Хасан та Хусейн, мир їм усім? Що скажуть ті, хто відкидає Сунну? Загальновідомо, що увесь світ дізнався про Алі, Фатіму, Хасана, Хусейна, матерів правовірних, Абу Бакра, Умара, Усмана та інших благородних сподвижників завдяки Сунні Посланця Аллаха ﷺ. Якщо усе обстоїть так, тоді перегляньте свої позиції, о сліпці!!!
Сунна є таким же шаріатським доказом, як і Коран, і одним із джерел релігії та божественного одкровення Господа світів. Джерела Ісламу — це основи, на які вказують категоричні докази із Корану та хадісів мутаватір. Цими джерелами є: Коран, Сунна, Іджма ус-Сахаба (одностайність сподвижників, у т.ч. — членів родини Пророка ﷺ) та Кияс (проведення аналогії з шаріатським мотивом, який приводиться у шаріатському тексті у Корані та Сунні).
14 — Що стосується ствердження про співставлення хадісу з Кораном на предмет виявлення протиріч:
Заперечуючі Сунну недруги Ісламу говорять: «Необхідно брати хадіс та порівнювати його з Кораном. Якщо він узгоджується з Кораном, тоді він виходить від Аллаха та Його Посланця ﷺ. Якщо він суперечить Корану, тоді він не виходить від Аллаха та Його Посланця ﷺ».
Дане ствердження суперечить їх попередньому ствердженню, що Коран є першим та останнім джерелом, тобто єдиним. У цьому зв’язку хотілось би вимагати доказ із Корану, який вказує на те, що нам необхідно порівнювати хадіс з Кораном, щоб зрозуміти, чи відповідає хадіс Корану чи суперечить йому, з метою застосування його або відмови від нього. Всевишній Аллах наказав нам прийняти усе, що приніс Посланець Аллаха ﷺ, і не наказав нам порівнювати хадіс з Кораном, а у тому випадку, якщо виникнуть протиріччя між доказами, то існують правові правила для вирішення цих проблем:
а) Порядок доказів: Коран сильніше, аніж Сунна мутаватір, яка, у свою чергу, сильніше, аніж Іджма. Іджма ус-Сахаба, передана шляхом таватура, сильніше, аніж хадіси Ахад. Хадіси Ахад сильніше, аніж Кияс.
б) Якщо два тексти знаходяться у протиріччі один з одним, то необхідно використовувати два правила:
— Задіяти обидва докази краще, аніж залишити без уваги один із них.
— Якщо неможливо задіяти обидва докази, то варто віддати перевагу один із них на підґрунті правил переваги, описаних у книгах основ ісламського права (усуль аль-фікх). Формат статті не дозволяє згадати усі ці правила.
На завершення хотілось би звернути увагу на ствердження цих сліпців, яке вони заявляють у якості рішення сьогоднішнього жалюгідного положення мусульман. Вони говорять: «О якщо б ми дотримувались хоча б однієї моральної сторони нашого Посланця ﷺ, то наше положення було б у мільйон разів краще,аніж сьогоднішнє». Дивно! Як нам дотримуватись моральності Посланця Аллаха ﷺ, яка не згадується у Корані? Як нам дотримуватись цієї моральності, коли більшу частину життя Посланця ми пізнали через Сунну?
Варто відзначити, що розвитку Ісламської Умми та її повернення до колишньої слави неможна досягти одним лише бажанням і тільки мораллю. Моральність та етика роблять індивідуума вихованим, але не спричиняють впливу на розвиток суспільства. Розвиток — це ідейний підйом. а правильний розвиток — це ідейний підйом на основі ісламської доктрини. Розвитку неможливо досягти лише моральними якостями, навпаки, необхідно прийняти Іслам як доктрину і закони, у т.ч. — і моральність.
Отож, єдиним шляхом порятунку для Ісламської Умми, у т.ч. — і Ємену є втілення Ісламу в усіх сферах життя. Практичним шляхом для реалізації усього цього є встановлення Праведного Халіфату за методом пророцтва, який втілить Іслам всередині держави та понесе його у якості світла та істинного шляху до усього людства шляхом заклику та джихаду.
Спеціально для Центрального інформаційного офісу Хізб-ут-Тахрір
Шаіфаш-Шірадій
8 Шаъбана 1438 р.х.
5 травня 2017 р.
