У першу чергу ми виражаємо своє співчуття членам постраждалих родин, які відчувають велике горе у зв’язку з нещастям, яке їх спіткало. Сподіваємось, що Аллах поверне їм їх дітей та бажаємо їм взятися за вживання заходів по визволенню дітей-мусульман зокрема, і дітей-біженці — в загалом, із полону органів муніципалітетів.
В останній час почастішали випадки актів відняття муніципалітетами Швеції дітей біженців, зокрема — мусульман, паралельно зі збільшення притоку у цю країну здобувачів біженства, які втікають від війни та насильства, розв’язаних Заходом у мусульманських країнах з метою поглинання ресурсів арабського та ісламського світу.
Ця тенденція обумовлена декількома причинами:
1.Те, що родини біженців-мусульман та інших опинились заручниками законодавчих пасток з причини їх правової неосвіченості відносно прав та обов’язків. Юридична безграмотність перетворює біженця у легку мішень для позбавлення дітей і поганого, інколи протиправного ставлення до нього через загальну безграмотність біженця відносно своїх прав.
Прикро, що муніципальні влади у Швеції (і в Європі — у цілому) не піклуються навіть про прийнятну форму виконання закону у силу їх махрового невігластва відносно ментальності біженців. Підтвердженням цьому слугує манера поведінки поліцейських з жінкою під час процедури відняття дітей. Виконання закону — це одне, а брутальне обходження під час виконання закону — це окрема тема.
2. Політичний та світовий статус мусульман робить влади Швеції та Європи у цілому такими, що ставляться до нас з неповагою та безсердечно. Тому на нас самих у цьому положенні покладається відповідальність попередження та юридичної просвіти відносно законів та шляхів захисту, інакше будуть втрачені наші права, родини та діти.
3. Як правило, ті, хто представляють мусульман у мечетях, університетах та ісламських центрах, на жаль, не виконують своєї належної ролі у ситуації, що склалася, яка полягає у застереженні та наданні необхідної допомоги. Причиною цьому слугує їх внутрішня конкуренція у боротьбі за управління мечеттю, університетом або центром.
4. Більшість мечетей Швеції залежні від спонсуючих їх діяльність посольств диктаторських держав, які взагалі не надають якого-небудь значення проблемам біженців та їх родин.
5. На мить в’їзду біженця у данні держави, зі зрозумілих причин, у нього буває не сформоване у достатньому обсязі загальну уявлення про його права та способи взаємодії з різноманітними урядовими закладами. Тому біженець позбавлений інструментів коректного взаємовідношення з цими закладами, і він ненавмисно може здатися тим диким та неповажним.
Ми, як мусульмани Швеції, звертаємось до мусульман у цій країні, спонукаючи їх до виконання нашого обов’язку по відношенню до біженців, щоб положення не залишалось таким яким воно є зараз.
Ми, мусульмани, і біженці — в загалом,відчуваємо подвійні стандарти та несправедливе відношення як з боку законодавства, так і з боку приведення законів у виконання.
Також ми звертаємо увагу спільноти мусульман Швеції та Європи на те, що вони мають потребу у продуктивній та корисній формі заснування спеціальних центрів допомоги дітям біженців, куди вони могли б звернутись у подібних ситуаціях.
На усіх мусульманах, які живуть на Заході, незалежно від організацій та асоціацій, лежить загальний обов’язок співпраці та взаємодопомоги, щоб покінчити з практикою відняття наших дітей муніципалітетами.
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Доктор Фарадж Мамдух
