Аллах Всемогутній розподілив види відповідальності між чоловіком та жінкою, видавши такі закони, які відповідають природі кожного із них.
Він зобов’язав кожного докладати той обсяг старань і нести ту роль у житті, які відповідають їх природі у силу відмінності статей. Неправильно порівнювати ролі чоловіків та жінок між собою або вважати, що одна із них більш гідна та вища, аніж інша, тому що Аллах Всевишній наказав чоловіку та жінці у рівній мірі виконувати Його накази та стерегтись Його заборон, як і постановив, що за будь-який добрий вчинок людина отримає нагороду, а за будь-який поганий — покарання, без розрізнення між чоловіком та жінкою. Із цього розуміється, що в основі вчинки мусульманина повинні обмежуватись законами Шаріату, не важливо, будь то чоловік або жінка. Прихильність до сповіданню ісламських понять та виконанню законів Шаріату виходить із самої віри в Аллаха Всевишнього, віри у Його законодавство, а також із того, що людина задоволена законами Всевишнього, повністю в них переконана і підкорена їм, вважаючи їх істиною, благом, вважаючи їх справедливими, а усе, що їм суперечить, — оманою.
Звідси слідує, що функція мусульманки в інституті родини полягає у тому, щоб бути матір’ю, дружиною та хранителькою родинного вогнища — це її шаріатське задача, яку Іслам поклав на неї, а отож, жінка у родині має велике значення. Немає жодної ролі жінці у родині, яка б не відповідала її сутності як жінки. Іслам окремо обговорює на її адресу закони, пов’язані з пологами, годування грудьми, виношування дитини та материнством, а отож, відповідальність за виконання цих законів, покладених на неї, вважається найголовнішою її роллю у житті, тому що від її дій залежить продовження людського роду як такого, і роль матері на цьому етапі важливіша ролі батька, тому що жінка у даному випадку виступає об’єктом збереження роду людського! Материнство не обмежується лише дітонародженням. У нього входить також і виховання потомства, опіка і формування дітей. Ця відповідальність, що покладена на жінку, насправді є цілою операцією по виведення нового покоління Ісламської Умми!
Свідома мусульманка чудово розуміє, що головною задачею у її зусиллях є роль виховання Ісламської Умми та ї розвиток. У мусульманки не може бути іншої такої важливої проблеми, окрім цієї. Тому вона усвідомлює ступінь відповідальності, яку поклав на неї Аллах у справі побудови Умми за допомогою материнства і за допомогою того, що ця задача від неї вимагає: докладання сил, енергії, виділення достатнього часу на це, щоб повністю і як слід виконати дану задачу, заслуживши вдоволення її Творця. Усе це мається на увазі під фразою «жінка повинна залишатись матір’ю та хранителькою родинного вогнища», тобто місцем її першочергових справ повинні бути дім, родина, щоб вона могла виконати свої обов’язки у повному обсязі, як це подобає.
Слово «дім», говорячи про роль жінки, ніяким чином не говорить про обмеження її прав або зменшенні її ролі у суспільстві, як це бажає зобразити матеріалістичний Захід. Дім — це місце основної діяльності жінки, тому що поняття «дім» включає у себе турботу про дітей, чоловіка, різноманітні матеріальні та моральні потреби, до чого відносяться приготування їжі, утримання дому у чистоті та порядку, виховання дітей та опіка над ними, проживання з чоловіком, послух йому у тому, що не заборонив Шаріат, збереження його таємниць, майна та честі, а також правильне ставлення до усього цього. Знання, почуття, здорове управління домом і побудова стосунків, терпіння, сумлінність, самовіддача, праця та старання — усе це треба проявити всередині дому. Питання: скільки часу забирає подібна «робота» жінки, якщо не більшу частину її життя?
Невіглаством буде вважати, що родинне (і подружнє життя — зокрема) означає рівноправне розділення ролей та відповідальності, тому що таке поняття не відповідає Шаріату, та й природі людини. Насправді, неправильно розділяти ролі у родині, тому що з самого початку у кожного члена родини вже є своя роль, яка відповідає його природі, його життєвим силам та фітрі. Так, наприклад, справи жінки по дому вимагають того, щоб вона приділяла їм досить уваги, а це займає у неї багато часу, у зв’язку з цим Шаріат не вимагає від неї піклуватись про пошук харчування для родини. Це покладено на чоловіка, і якщо він не виконує даного обов’язку або проявляє упущення, то коїть тим самим гріх. Для цього чоловічого обов’язку також є своє місце, і, як правило, воно — поза домом, і воно має свої вимоги, які Шаріат поклав на чоловіка.
Ці вимоги відповідають його природі як чоловіка, схильного до того, щоб нести відповідальність за родину, захищати її, мати фізичну силу, що дозволяє йому виконувати свої обов’язки природним чином так, щоб він зміг опікати та утримувати свою родину. Тому подружнє життя не може означати рівноправність у родині, адже кожен член родини повинен виконувати свої особливі обов’язки, окреслені йому Шаріатом.
Так, наприклад, жінці не годиться брати та перекладати на себе роль головної у родині поряд з тим, що вона іще і мати. Як і не годиться і чоловіку поряд з утриманням своєї родини братися за виконання домашніх справ. Іншими словами, неправильно урівнювати чоловіка і жінку у подібних справах, тому що кожна із цих справ вимагає свого спеціального підходу та схильності до цього. Частина хадісу від Посланця Аллаха ﷺ пояснює дану відповідальність:
كُلُّكُمْ رَاعٍ وَكُلُّكُمْ مَسْؤول عَنْ رَعِيَّتِهِ، الإِمَامُ رَاعٍ وَمَسْؤولٌ عَنْ رَعِيَّتِهِ، وَالرَّجُلُ رَاعٍ فِي أَهْلِهِ وَهُوَ مَسْؤولٌ عَنْ رَعِيَّتِهِ، وَالْمَرْأَةُ رَاعِيَةٌ فِي بَيْتِ زَوْجِهَا وَمَسْؤولَةٌ عَنْ رَعِيَّتِهَا
«Усі ви — пастирі, і ви відповідальні за свою паству. Імам — пастир, і він відповідальний за свою паству. Чоловік — пастир у своїй родині, і він відповідальний за свою паству. Жінка — пастир у домі свого чоловіка, і вона відповідальна за свою паству» (Бухарі, Муслім від Ібн Умара).
Шаріат пов’язав значущість жіночої відповідальності з нагородою, яку та набуде. Від Абдурахмана ібн Ауфа передається, що Посланець Аллаха ﷺ сказав:
إِذَا صَلَّتِ الْمَرْأَةُ خَمْسَهَا، وَصَامَتْ شَهْرَهَا، وَحَفِظَتْ فَرْجَهَا، وَأَطَاعَتْ زَوْجَهَا قِيلَ لَهَا: ادْخُلِي الْجَنَّةَ مِنْ أَيِّ أَبْوَابِ الْجَنَّةِ شِئْتِ
«Якщо жінка буде робити п’ять намазів, поститись у місяці Рамадан, охороняти свої статеві органи (від розпусти) і слухатись чоловіка, то їй буде сказано (у Судний День): «Увійди у Рай через будь-яку із його врат, які побажаєш» (Ібн Хіббан у своєму «Сахіху» від Абу Хурайри (р.а.)).
Іслам прийшов зі своїми законами, які відповідають природі людини, для того, щоб полегшити їй життя і внести у нього гармонію та баланс, а не для того, щоб ускладнити її справи і зробити із її подружнього життя суцільне горе, страждання і пригноблення. Іслам прийшов для того, щоб внести всередину родини стабільність і спокій при тому, що обидві сторони будуть виконувати свої шаріатські обов’язки. Сказав Всевишній:
وَمِنْ آيَاتِهِ أَنْ خَلَقَ لَكُم مِّنْ أَنفُسِكُمْ أَزْوَاجًا لِّتَسْكُنُوا إِلَيْهَا وَجَعَلَ بَيْنَكُم مَّوَدَّةً وَرَحْمَةً ۚإِنَّ فِي ذَٰلِكَ لَآيَاتٍ لِّقَوْمٍ يَتَفَكَّرُونَ
«Серед Його знамень — те, що Він створив із вас самих дружин для вас, щоб ви знаходили в них спокій, і встановив між вами любов та милосердя. Воістину, у цьому — знамення для людей міркуючих» (30:21).
Але нехай ніхто не думає із вищесказаного, що бути матір’ю або займатись домашніми справами означає бути запертою та скутою домом, родиною. Нібито окрім цього заборонено займатись чим-небудь іншим. Ні, жінка має і інші шаріатські обов’язки, які перетинаються з чоловічими, як, наприклад, здійснення намазу, сплата закяту, здійснення хаджу, несення ісламського заклику, отримання освіти і т.д. Вона може нести фінансову та низку інших видів діяльності як у громадському житті, так і в приватному.
Шаріат дозволив їй займатись торгівлею, бути торговим представником, займатися сільським господарством, промисловістю, укладати контракти, володіти різним майном та збільшувати свій фінансовий добробут. Вона може піклуватись про свої власні справи самостійно, може бути учасником у торгових компаніях, бути орендатором, наймати людей на роботу, займатися нерухомістю та виконувати різноманітні транзакції. Усім цим вона може займатися так, щоб це не заважало їй виконувати свої обов’язки як матері, дружини і залишатись хранителькою домашнього вогнища. Насправді, усе інше поруч з домашніми справами не заважає їй виконувати свої шаріатські обов’язки, не буде конфліктувати з її природними справами або навіть якось їх обмежувати.
Таким чином, згідно Ісламу, держава повинна піклуватись про справи людей, вона повинна вводити закони, що систематизують життя людини і суспільства. У цій державі повинно дотримуватись право жінки отримувати утримання від свого опікуна або від самої держави, якщо опікун не у змозі утримувати домочадців, навіть якщо жінка у родині має можливість працювати. Ісламська Держава робить усе можливе для того, щоб забезпечувати робочі місця для громадян згідно їх потребам, згідно їх природі. Найважливіше із цього для жінки, згідно текстам Шаріату, — щоб робота, яка займає її час, не була такою, через яку страждає її основна функція по дому, родині, щоб на справи по дому, як на головну її задачу, залишалась достатня кількість часу.
Сьогодні, в умовах відсутності Ісламської Держави, мусульманка живе в утисканні та пригнобленні,, тому що її справи по дому і усе, що цей обов’язок включає, страждають через те, що жінка вимушена відволікатись на роботу поза домом. Усе це так тому, що у матеріальному світі, де цінність мають лише гроші, зайнятість по дому не вважається значущою справою. Жінка, яка вимушена шукати роботу поза домом, втратила багато своїх прав, першим із яких є право повноцінної материнської опіки над своїми дітьми, можливість радіти життю поруч з ними, проводити з ними досить часу, стежити за їх вихованням, за формуванням їх як особистостей, їх поглядами та поведінкою.
Таке життя примусило жінку ганятись за матеріальними благами, що спричинило тиск на її родинне життя і примусило розриватись на частини у гонитві стигнути бути дружиною, яка повинна приділяти увагу своєму чоловікові, і створювати комфорт у домі; бути матір’ю, яка повинна піклуватись про дітей і стежить за їх вихованням; бути хранителькою родинного вогнища, яка повинна стежити за порядком у домі. З причини неможливості розставити пріоритети починають страждати першочергові обов’язки. Стан напруженості, який відбувається більшістю жінок у такій ситуації, як всередині дому, так і поза ним, примушує їх ставитись до своїх природних обов’язків з обуренням або дивитись на них як на другорядні, але не обов’язкові, що штовхає їх часто-густо віддавати дітей у дитячі садки, наймати служниць або дитячих вихователів, щоб таким чином вийти із положення!
Упущення у тому, коли жінка не виконує свої основні обов’язки, сприяло виникненню серйозних проблем у суспільстві, серед яких — високий рівень розлучень, розпад родин, нехтування один одним, запобігання вагітності у страху перед збільшенням відповідальності, ріст вимог до умов життя, оцінюваних у високих зарплатах, хорошому житлі і навіть особистого психолога! Ми не можемо заперечувати, що багато жінок настраждались від цього положення, яке лежить важким тягарем на їх жіночих плечах, і не дозволяє їм реалізувати свої природні права та обов’язки, тому що забезпечення гідного рівня життя їх родин стало їх прямим обов’язком у затишку капіталістичної системи, яка виснажує їх життєву енергію і розпинає їх права.
У свою чергу, Іслам надає жінці спокійне, безпечне життя, яке відповідає її природним якостям, згідно законам її Господа, Який створив її, надав їй постаті, навчив її тому, якими є її сутність та потреби, узаконив для неї життя у спокої та стабільності. Її зв’язки з Господом, людиною і самою себе переплітаються всередині неї, а тому вона ніколи не зможе досягти цього стану гармонії, доки не будуть запроваджені усі закони Шаріату,пов’язані з її життям, після чого вона досягне успіху як у цьому світі, так і у Наступному. Тому її діяльність по встановленню Праведного Халіфату, а також ведення ідейної боротьби та політичного опору лежать на ній такою ж відповідальністю, як і відповідальність за материнство, подружнє життя і дім, доки не встановиться Шаріат і не реалізуються закони Аллаха у повному обсязі, а у Судний День вона зустріне Аллаха задоволеним нею.
مَنْ عَمِلَ صَالِحًا مِّن ذَكَرٍ أَوْ أُنثَىٰ وَهُوَ مُؤْمِنٌ فَلَنُحْيِيَنَّهُ حَيَاةً طَيِّبَةً ۖوَلَنَجْزِيَنَّهُمْ أَجْرَهُم بِأَحْسَنِ مَا كَانُوا يَعْمَلُونَ
«Віруючих чоловіків та жінок, які вчиняли праведно, Ми неодмінно обдаруємо чудовим життям і винагородимо за краще із того, що вони робили» (16:97).
Спеціально для Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Нісрін Бузафірі
14 Сафара 1440 р.х.
23.10.2018
