Мульк адуд(مُلْكٌعَضُوضٌ) — період несправедливих правителів, які коять гніт та сваволю, що розпочався з часів правління Муавії, про який вказується у хадісах:
ثُمَّ تَكُونُ مُلْكًا عَاضًّا، فَيَكُونُ مَا شَاءَ اللَّهُ
«...потім прийде період несправедливих правителів, який також триватиме стільки, скільки побажає Аллах...», —
не позбавляє Халіфат своєї суті як системи ісламського правління, яка тривала до останнього халіфа Османської династії. Сам Муавія отримав присягу (байат) халіфа так само,як отримав байат Абу Бакр, а згідно знавцям ісламського права (факіхам), призначення Муавією своїм наступником Язіда відбувалось подібно тому, як Абу Бакр призначив своїм наступником Умара. Аналогічним чином усі халіфи після Муавії приймали байат і призначали своїх наступників. Проте упущення полягало у тому, яким чином призначали своїх наступників і отримували байат. Абу Бакр призначив Умара не через родинні зв’язки, а через те, що, на його погляд, Умар, у благочесті був кращим із мусульман, і потім Абу Бакр спитав думку мусульман і призначив Умара після того, як більшість віруючих погодилась з рішенням Абу Бакра.
Окрім цього, Умар був висунутий Абу Бакром у якості кандидата, а не халіфа, байат Умару залишився справою вибору мусульман, які надали цей байат по власній волі. Говорячи же про Муавію, варто відзначити, що він призначив наступником свого сина Язіда, після якого халіфи призначали наступниками своїх родичів. Язід отримав байат, вдавшись до сили та примушення, після чого більшість халіфів отримувала присягу, використовуючи силу влади. Тому система Халіфату зберігалась до останнього халіфа, якого призначили і якому надали присягу, проте недосконалість полягала у тому, як вони застосовували цю систему.
