17 — Мусульман між собою зв’язує ісламська акида. При цьому зв’язуючою ланкою серед населення є громадянство (підданство), а не акида.
Кожен, хто має громадянство заслуговує на законні права від держави і несе законні обов’язки перед нею , незалежно від того, мусульманин він або ні. Будь-який, хто не має громадянства , не претендує на які-небудь права від держави і не може нести обов’язки у відношенні держави. Торговцю, який має громадянство , дозволено безперешкодно в’їжджати на територію країни і виїжджати із неї зі своєю торговою справою , навіть якщо він не є мусульманином. Торговцю, який не має громадянство, заборонено в’їжджати у країну або ввозити своє майно без дозволу , навіть якщо він мусульманин.
18 — Увесь світ ділиться на два табори: на Дар уль-харб і на Дар уль-Іслям; і третього не дано. Країна, у якій панує влада Ісламу, запроваджуються його норми, а безпека забезпечується мусульманами, вважається Дар уль-Іслям. Країна, яка не керується Ісламом, де не панує Іслам, не запроваджуються його норми, а її зовнішня та внутрішня безпека не забезпечується мусульманами, вважається Дар уль-харб, навіть якщо населення цієї країни складають мусульмани.
19 — Заборонено тому, чиїм постійним місцем проживання є Дар уль-куфр, тобто Дар уль-харб, в’їжджати у країну без дозволу , навіть якщо він мусульманин. Але постійний житель Дар уль-Іслям може в’їжджати у країну , як і будь-який інший громадянин держави, без отримання дозволу , навіть якщо він не є мусульманином,оскільки в’їзд та виїзд із країни регулюється питанням громадянства , а не віросповідання.
