Мірило мислення, нафсу та поведінки людини
Ідея компромісу
С миті зникнення держави Халіфат і до сьогоднішнього дня в Уммі насаджується ідея компромісу. Ця ідея бере свій початок із капіталістичної ідеології. По своїй суті ідея компромісу не є рішенням проблем , і єдине, на що вона претендує, це знайти точки дотику між різноманітними поглядами, які вдовольнять обидві сторони. Така ідея не несе в собі безпристрасність або пошук істини. Компромісне рішення — це ніщо інше, як рішення, взяте із реальності .
Ідея реалізму
Ця ідея також як недуг уразила Умму. Ідея реалізму перетворює реальну дійсність в основу процесу мислення , а не у предмет, над яким необхідно розмірковувати. Насправді, реальність є тим об’єктом , відносно якого виносять рішення з метою виправити її або змінити, адже у жодному разі сама реальність ніколи не диктує того, як треба міркувати. В ідеалі повинно відбуватись наступне: реальність — це предмет, над яким відбувається міркування, що за допомогою органів відчуттів передається у мозок , де відбувається зв’язування того ,що відчувається , з попередньою наявною там інформацією, щоб потім винести рішення з приводу розглядаємої реальності.
Що стосується процесу, коли рішення береться із реальності, то цей стан виражений в органічному описі: «Припав до землі і почав потурати своїм бажанням» (тобто нице положення), адже тоді людина починає слідувати своїм пристрастям та забаганкам. Хто вчиняє таким чином, уподібнюється людині, якій були приведені знамення Аллаха, але вона відкинула їх та послідувала за своїми пристрастями. Тому, через слідування пристрастям та такого ницого положення, Аллах не побажав піднесення цієї людини за допомогою Своїх знамень. Така людина «подібна собаці: якщо ти проганяєш її, вона висовує язика, і якщо ти даєш їй спокій, вона теж висовує язика», тобто її не турбує істинне положення речей.
Всесвіт, з усім, що у ньому із неживого, людина та життя є творіннями Аллаха, створеними із нічого. Подібна якість дає можливість кожній розумній людині побачити зв’язок між цим Всесвітом та її Творцем , тобто те, що вона створена. Такий зв’язок іще називають духовною стороною.
Виникає питання: хто ж може усвідомити наявність духовної сторони як у собі, так і в інших оточуючих його речах?
Відповідь:
Таке усвідомлення присутнє у того, хто увірував в Аллаха як Творця, Керівника та Організатора системного порядку у цьому Всесвіті. Така людина буде набожною, буде дотримуватись шаріатських законів, що, у свою чергу, утворює у неї духовну велич. Це дає їй можливість іти по життю, розвиваючись, тобто переходячи із одного ступеню у більш вищий. Адже через усвідомлення свого зв’язку з Творцем (тобто усвідомлення себе як створеного), її контролю, її постійності, усвідомлення величі Творця, Його абсолютної мудрості, величі Його керівництва, широти Його милості людина крок за кроком піднімається зі своїм нафсом, сутністю, духом по ступеням найвищого розвитку. З урахуванням його віри та набожності він може стати одним із улюбленців Аллаха, а хто буде ворогувати з ним, тому Аллах об’явить війну. Саме таким віруючим уготована радісна звістка у цьому світі і в Останньому житті. Це — великий успіх. Знайте, що слова Аллаха не підлягають скасуванню!
Люди наближаються до Аллаху, виконуючи Його закони , які скеровані на регулювання відносин або з самим собою, або з Творцем, або з іншими людьми. Найулюбленіша перед Аллахом — це наближення віруючих до Нього через виконання фардів. Проте віруючі також роблять мандуби, щоб Аллах полюбив їх іще більше. Тому Аллах стає їх слухом, яким вони чують, зором, яким вони бачать, руками, якими вони беруть, ногами, якими вони ходять. Якщо вони попросять Його, Він дає їм, якщо вони вдадуться до Нього по допомогу, Він надасть її їм.
Визначити критерій справедливості не під силу людині, істинна справедливість буде досягатись лише утому випадку , якщо керуватись законами Аллаха. Причина цього полягає у тому, що людина не володіє абсолютними знаннями. Всевишній, говорячи про невіруючих, сказав наступне:
بَلْ كَذَّبُوا بِمَا لَمْ يُحِيطُوا بِعِلْمِهِ وَلَمَّا يَأْتِهِمْ تَأْوِيلُهُ
«Так ні ж, вони об’являють брехнею знання , яке не здатні осягнути і тлумачення якого іще не звершилось» (10:39).
Невіруючі не здатні на основі своїх обмежених знань зрозуміти усі тонкощі Корану, саме тому Аллах об’явив про їх брехню. Давайте звернемось до слів Хідра, сказаним ним Мусі (а.с.):
وَكَيْفَ تَصْبِرُ عَلَىٰ مَا لَمْ تُحِطْ بِهِ خُبْرًا
«Як ти зможеш терпляче ставитись до того, що ти не охоплюєш знанням?» (18:68).
Відсутність знань у людини виснажує її терпіння. Володарем всеохоплюючих знань про речі є лише Аллах. Адже навіть листя падає лише з Його відома , і немає ані зернятка у темряві землі, ані чого-небудь свіжого чи сухого, щоб не було зафіксовано у ясному Писанні. Аллаху відомо те, що на суші і у морі, і лише Він володіє знанням про Час, ниспосилає дощ і знає про те, що в утробах. Він — Той, Хто надає нам у утробах такої постаті, якої побажає. Жодна людина не знає, що вона набуде завтра, і жодна людина не знає, у якій землі вона помре. Адже Аллах — Живий, Вседержатель. Ним не оволодіває ані дрімота, ані сон, Йому належить те, що на небесах, і те, що на землі. Його Трон охоплює небеса та землю, і не обтяжує Його оберігання їх. Він — Піднесений, Великий, Йому відомо таємне та приховане. Він знає про зрадницький погляд і про те, що приховують груди людей. Він знає про усе те, що на небесах , і на землі, між ними, і що під землею. Його знання абсолютні. Всевишній Аллах сказав:
وَإِنَّ رَبَّكَ لَيَعۡلَمُ مَا تُكِنُّ صُدُورُهُمۡ وَمَا يُعۡلِنُونَ ٧٤ وَمَا مِنۡ غَآئِبَةٖ فِي ٱلسَّمَآءِ وَٱلۡأَرۡضِ إِلَّا فِي كِتَٰبٖ مُّبِينٍ
«Воістину, твій Господь знає те, що приховують їх серця, і те, що вони виявляють. На небі і на землі немає такого сокровенного, якого б не було у ясному Писанні» (27:74,75).
Матеріал був підготовлений спеціально для радіо Халіфой Мухаммадом, Йорданія
