Як держава Халіфат буде протистояти спробам зірвати її встановлення?

Головування ідей соціалізму, націоналізму та патріотизму над ними було незаперечним, а Іслам вважався відсталістю. Проте ці ідеї незабаром були повержені, і ісламський світ по більшій частині позбувся їх.

По милості Аллаха та Його підтримці, а після — з причини страждань свідомих мусульман, всередині Ісламської Умми у загальній формі виробилась ідея про необхідність відбудови Ісламської Держави, після чого ця ідея іще більше кристалізувалась, і Умма стала бажати саме Ісламської держави Халіфат. Минув час, змінились обставини життя народів, і ідея Халіфату увійшла у переконання та надії мусульман, які почали вже працювати для цієї мети, рухатися і старатися. У 1991 р. в Алжирі народом були підняті гасла про необхідність встановлення Халіфату , хоча до цього Франція тримала в окупації цю країну на протязі 130 років.

Вимога мусульманами Халіфату в Алжирі стало природним підсумком революційних вимог реформ на підґрунті Ісламу в Ірані у 1979 р., результатом займаємих позицій та конституційного референдуму в Єгипті у 1980 р., парламентських виборів в Йорданії у 1989 р. і, власне, у самому Алжирі у 1990 р. Кожного разу на виборах мусульмани вважали , що перед ними стоїть вибір між «ісламським» кандидатом і неісламським. Те ж саме було і на виборах місцевого значення у муніципальні союзи, асоціації або установи, де завжди перемагав лише «ісламський» кандидат без найменшої допомоги ззовні. Умма почала повертати свої погляди до Ісламу усе сильніше, у той час як невірний Захід з подивом спостерігав за тим, як Іслам повертається на міжнародну арену. З цієї причини Захід розгорнув боротьбу проти носіїв ідеї Ісламської Держави, навішуючи їм ярлики «тероризму», «екстремізму» та «фундаменталізму».

З причини дикого страху правлячих режимі перед однією лише ідеєю Халіфату, перед закликом до встановлення Халіфату Хізб ут-Тахрір був об’явлений злочинною організацією. За одне лише поширення листовок від Хізб ут-Тахрір ви могли отримати 3 роки в’язниці в Йорданії, 10 років в’язниці у Туреччині [1], більше 20 років у Росії або бути похованим в Узбекистані та Киргизії. У Лівії, у часи Каддафі, вас за це могли стратити прямо посеред якогось університетського стадіону, або перед студентами чи членами вашої родини. Усе це — лише за роздачу листовок. Тепер уявіть , що з вами можуть зробити за політичні дії або інші рухи, які веде Хізб [2]? Страх режимів перед Хізбом та його закликом довів їх до того, що ті почали закривати цілі міста з усіх входів та виходів , аби тільки не дати прибічникам Хізбу зібратись в них або провести в них зустріч ,чому ми є свідками із року у рік, коли проводились семінари на західному березі м. Йордан у пам’ять про знищення Халіфату!

У минулому, коли мусульманська молодь вирушала на Захід, то масово розбещувалась під впливом західної культури та його режимів. Проте сьогодні мусульмани вже почали розрізняти брехню Заходу, відчувати його порочність та агресію проти Ісламу, що природним чином штовхнуло мусульман до прихильності Ісламу та бажанню щось зробити заради поверненню Халіфату назад.

Опитування громадської думки в ісламському світі показують , що переважна більшість мусульман виступає за запровадження Шаріату:

Західні політики та правителі забили тривогу, як і забили її західні дослідницькі центри, які попереджали про неминучий ріст популярності ідеї Халіфату серед мусульман. Для підтвердження побоювань вони провели опитування громадської думки в ісламському світі [3]. Результаті, які вони отримали, були вражаючими: більше ¾ опитаних висловились за необхідність запровадження Шаріату та об’єднання ісламського світу!

У межах глобального опитування думок, проведеного американським інститутом Геллапа серед різноманітних народів по самим різним темам [4], були також опитані і жителі ісламських регіонів. Результати опитування були виставлені на сайті інституту у розділі досліджень ісламських регіонів за 25.07.2008:

Так, наприклад, 64% опитаних єгиптян порахували, що Шаріат єдиним джерелом законодавства.

10.12.2007 [5] було проведено опитування по системі законодавства у таких країнах, як Індонезія, Пакистан, Туреччина, Іран та Єгипет. Результати були наступні:

08.03.2008 [6] було проведено іще одне опитування, результати якого були наступними: переважна більшість опитаних відмовилась приймати модель західної демократії. Замість цього вона порахувала правильною модель «демократії, яка виходить із Ісламу», але ніяк не із західних цінностей. Потім, у процесі опитування, було задано питання про Шаріат як єдине джерело законодавства. «За» висловилось 54% чоловіків та  55% жінок із Йорданії, 70% чоловіків та  62% жінок із Єгипту, 12% чоловіків і 14% жінок із Ірану, 14% чоловіків і 14% жінок із Індонезії.

Таким чином, якщо до графи «Іслам як одне із джерел законодавства» ми додамо їх питання про джерела демократичних цінностей і відмову більшої частини респондентів визнавати західні цінності, то можна з упевненістю сказати , що ці ж респонденти відкидають французьке, римська або англійське право як джерела законодавства! Відповідно, хто відкидає західні цінності як основу демократії і бажає, щоб демократія брала свої цінності із Ісламу, той тим більше буде відкидати французькі та англійські закони! Окрім того, варто врахувати , що більша частина опитаних мусульман виразила переконаність у тому, що їх режими, які правлять ними згідно західним — по своєму походженню — законам, погрузли у порочності і корупції , вони не здатні надати населенню мінімальних умов життя, через що ми повністю упевнені, що більша частина опитаних мусульман бажає вдатися до Шаріату і спорудити державу на його основі!

У 2006 р. 93% йорданців виразили бажання бачити Шаріат джерелом законодавства. В Єгипті 90% жителів виразили бажання бачити, як Шаріат займе роль джерела законодавства. Те ж саме бажання виразив 81% пакистанців. У цілому, усі опитані ісламські народи виразили аналогічне бажання , у таких країнах, як Бангладеш, Марокко, Індонезія та Іран. У цілому у 10 країнах 79% опитаних висловились на підтримку ідеї встановити Шаріат у якості джерела законодавства згідно даним, отриманими інститутом Геллапа у тому році.

Дані підсумки досліджень не відрізняються від результатів аналогічних досліджень , проведених американським дослідницьким центром «PEW» [7] після спалаху революцій в арабському світі у 2011 р. аналогічно тому, як їх проводив до цього інститут Геллапа. Навесні 2011 р. «PEW» опитав представників цілої низки ісламських народів на предмет їх згоди або незгоди з наступними ствердженнями: «Закони повинні радикальним чином слідувати принципам Корану», «Закони повинні слідувати цінностям і принципам Корану, але не радикальним чином». Врешті решт, однаково, будь то у радикальній або нерадикальній формі , переважна більшість висловилась за те, щоб закони відповідали Корану: за таке рішення висловилось 98% пакистанців, 95% йорданців, 89% єгиптян та 66% палестинців [8]. «PEW» виклав на своїх ресурсах дані опитування відносно ідей головування Корану над законами держави, або доручення принципів Ісламу при виведенні законів. Нижче подаються більш детальні цифри досліджень [9]:

Як багато тих, то вважає, що Коран повинен бути джерелом законодавства?

Під час проведення глобального опитування дослідницьким центром «PEW» [10] у мусульман по усьому світу про їх прагнення зробити Ісламський Шаріат державним законом були отримані наступні результати:

Ви за чи проти прийняття Шаріату у якості практичного закону?

% мусульман, які висловились за прийняття Шаріату як офіційного закону у своїх країнах:

(* у мусульманських регіонах цих країн)

На наступній таблиці представлені підсумки опитування тих, хто бажає запровадити шаріатський захід покарання злочинів (худуд) і пов’язані з ним види фізичних покарань за такі злочини, як грабіжництво, тобто відсікання руки [11]:

Чи схвалюєте ви тілесні покарання за такі злочини, як грабіжництво:

З усіх опитаних мусульман, які висловились про бажання встановлення Шаріату у своїх країнах, % тих, хто хоче цього застосування разом з системою тілесних покарань:

(* у мусульманських регіонах цих країн)

На питання про те, чи погано чи добре те, що на дану мить у їх країнах у якості законодавства діє не Ісламський Шаріат [12], ми отримали відповіді, які вказують, що люди вважають таке положення поганим , також у великих відсотках. Наприклад, 47% мусульман Росії вважають таке положення поганим проти 10%, які вважають це добрим. Аналогічно 47% мусульман у Киргизії вважають це поганим проти 27%, як вважають це добрим. Загальні підсумки були наступними:

Чи добре це чи погано — не слідувати Шаріату?

Із тих мусульман, хто сказав, що у його країні не втілюється Шаріат, % тих, хто заявив, що це...

Тепер ви побачили, наскільки високий відсоток тих, хто бажає запровадження Шаріату та встановлення його законів всередині Росії, незважаючи на десятиріччя репресій і заборони будь-якої релігії, незважаючи на усю жорстокість політики Росії на адресу мусульман, яка почалась іще з часів Івана Грозного і триває досі! Як же сильно Іслам проник у ці народи, що не покидає їх душі за стільки років, як би не було важко!

Відповідні дії Заходу, ворожі ісламському світу, означають, що Захід усвідомлює наближення встановлення Халіфату

Агресивні дії Заходу проти ісламського світу викликані страхами перед встановленням держави, яка почне розширюватись і почне протистояти інтересам Заходу [13]. Перевороти ідей та почуттів , які спостерігаються в ісламському світі, незмінно спричиняють вплив на усю міжнародну арену. Цей вплив проявився у двох аспектах:

1. Невірний Захід вустами своїх лідерів та ідеологів заявив про те, що Іслам став його ворогом №1. Невірний Захід дивиться на Іслам як на цивілізацію , на підґрунті якої здатна зародитись держава , яка погрожує стати істинною загрозою для нього, для його культури та образу.

2. Оскільки невірний Захід усвідомлює стан Ісламської Умми і народів ісламського світу, він взявся обмальовувати свою політику, плани та способи протистояння тенденції росту Ісламу наступним чином:

Організував план військової кампанії по окупації Перської затоки та акваторії , яка прилягає до регіону, розташувавши там передові військові бази.

Виробив плани безпеки з наступними цілями:

1. Підсилити контроль та гегемонію Заходу над ісламськими землями.

2. Запобігти діям будь-яких ісламських рухів у регіоні.

3. Послабити регіон на економічному та військовому рівнях:

Прискорити укладання угод по здачі Палестини між арабськими державами та єврейським утворенням на користь останнього [14].

Створити штучний хаос в ісламському світі, розпалювати війни, міжсектантські чвари, руйнувати крупні міста та інфраструктуру заради послаблення сил ісламського світку на його шляху до розвитку у протистояння невірному Заходу.

Розбестити суспільство мусульман, щоб було легше виводити мусульман із їх релігії, для чого ЗМІ відводиться особлива роль.

Представити істинно доленосну проблему Палестини як дещо не дуже важливе за допомогою надання мусульманам спотворених ісламського правління.

Встановити повний контроль над регіоном, у т.ч. і у небі, щоб не допустити у ньому стабілізації політичної обстановки.

Проголошувати війну Ісламу та мусульманам де б то не було, усіма засобами та способами.

У цьому полягають докази того, що Умма успішно пройшла перший етап по поверненню до Халіфату, і немає сумнівів, що шлях до розвитку та звільненню від залежності буде лежати через лиха та складні випробування. Сьогодні Умма, з усіма різноманітними партіями всередині неї, з усіма ісламськими рухами , з усіма мазхабами, незалежно від того, де вони живуть, будь то у себе на батьківщині або за кордоном, — усі вони спалахують, коли бачать як ісламський прапор — «Немає бога окрім Аллаха, Мухаммад — Посланець Аллаха» — підноситься у якій-небудь ісламській або навіть неісламській землі.

Деякі із цих ісламських рухів вже постановили для себе те, що їх метою є встановити Халіфат і правити по Шаріату, нехай навіть силою зброї , яку вони обернули проти правителів , які не бажають такого правління. Дійшло до того, що Америка була вимушена випередити встановлення Халіфату і задіяти свої спецслужби для проголошення несправжнього Халіфату за допомогою низки організацій, використовуючи брак політичної обізнаності серед деяких мусульман, надавши, таким чином, цим організаціям можливість взяти у свої руки ісламський проект і спотворити образ Халіфату у розумах мусульман до невпізнавання!

Блискучий успіх у формуванні громадської думки, яка виходить із суспільної свідомості в ісламському світі.

Хто уважно стежить за розвитком подій у сучасному ісламському світі, знаходить, що носії ісламського заклику набули успіху , по милості Аллаха, і змогли сформувати в Ісламській Уммі лояльну громадську думку, яка виходить із суспільної свідомості на адресу Ісламу, на адресу ідеї Халіфату, на адресу запровадження Шаріату та єднання ісламського світу в одній державі [15]. Ніхто не може сумніватись у цій істині. Процес перевороту на рівні іде і почуттів виконаний. У майбутньому, з дозволу Аллаха, це природним шляхом призведе до перевороту і на політичному рівні.

Громадська думка, яка виходить із суспільної свідомості, також стикається з серйозною проблемою на шляху рішення доленосної проблеми Ісламської Умми. «Поняття «громадська думка, яка виходить із суспільної свідомості» несе в собі зміст , який треба розуміти, тому що у ньому вже заплуталось багато людей. Справа у тому, що деякі вважають, нібито це — не громадська думка, а суспільна діяльність , тобто самодисципліна Ісламом з боку групи людей. Проте істинна суть цього висловлювання полягає у тому, що усій Уммі треба звертатись за керівництвом до Ісламу.

Ця потреба — не та, яка штовхає до поспішних дій або до вдоволенню миттєвих бажань, а та, яка штовхає їх до усвідомлення, що їх життя та їх лояльність (уаля) повинні бути лише для Ісламу. Поява громадської думки не обов’язково буде означати, що люди одразу ж захочуть запровадження Шаріату над собою. Його поява лише означає, що вони лояльні лише к Ісламу і ні до чого іншого. Сама ж лояльність проявить себе на практиці лише з запровадженням Шаріату [16].

Таким чином, проблема зараз полягає не у тому, щоб прищепити Уммі ідею про Халіфат, тому що ця ідея вже прищепилась , зросла і дала свої плоди. Також проблема не у тому, щоб створити ісламську партію або, щоб ці партії набрались сил, адже основні цілі існування цих партій теж виконані. На сьогоднішній день проблема в іншому: чи закриє Захід на чолі з Америкою свої очі на те, що Ісламська Умма установить Халіфат за методом пророцтва?

Чи буде мати держава Халіфат на мить свого встановлення досить сил для самооборони проти невірних , колонізаторських держав? Ось він — етап, до якого підійшла сьогодні Ісламська Умма. Дозріли плоди рослини, посадженої рукою Хізб ут-Тахрір, по милості Аллаха. Сьогодні проект Халіфату вже несе сама Умма, а не один Хізб ут-Тахрір або якийсь один ісламський рух в Уммі. Всередині Умми виробилась громадська свідомість відносно проекту Халіфату , вона бажає і сподівається на його встановлення, вона вірить у те, що її релігія та Шаріат Аллаха здатні вирішити її проблеми. Залишається лише розібрати деталі реалізації цього проекту , про які у Хізб ут-Тахрір мається повний образ.

Цього блискучого успіху було досягнуто лише по милості Аллаха Всевишнього! Він був досягнутий наперекір політиці правлячих режимів , що тримали Хізб ут-Тахрір у повній інформаційній блокаді, що у значній мірі заважало йому достукатися до широких мас населення, серед яких він присутній. Хізб ут-Тахрір досяг успіху , незважаючи на постійні інформаційні та інші кампанії, скеровані проти ідеї Халіфату , на спотворення його образу, на скасування його цінності з боку т.з. «мислителів» , «діячів культури» та «аналітиків» , чия робота повністю відповідала аналогічним кампаніям , що проводились західними політиками , при підтримці їх дослідницьких та аналітичних центрів , працюючих з метою спотворити образ Халіфату, а діяльність по його відновленню об’явити поза законом [17].

Відповідаючи на перше питання, ми скажемо так: «Звичайно ж, колонізаторські держави на чолі з Америкою не закриють очі на встановлення Халіфату. Якщо він буде встановлений , то ці держави докладуть усіх зусиль для його повторного знищення. У цьому не сумнівається ніхто, окрім нерозумного».

Відповідаючи на друге питання, ми з повною упевненістю говоримо: «Так, Ісламська Умма разом зі своєю новоутвореною державою буде мати здатність та сили дати відсіч невірним і оберне їх підступи проти них самих, за допомогою Аллаха!».

Припускаємі кроки по припиненню спроб Заходу покінчити зі створенням Ісламської Держави:

Зараз ми запропонуємо деякі рекомендації до роботи, хоча знаємо, що інтелектуальні здібності кандидатів на пост халіфа та його помічників вище, аніж у автора цих строк. До того ж, на мить встановлення Халіфату реальність міжнародного положення буде більш ясною , аніж вона очікується зараз. Тим не менш, наші рекомендації будуть наступними:

1. Ісламська Умма — це краща Умма, виведена для людей, вона не втрачала своїх прав і не набуває їх заново. Краща Умма не буде вдовольнятись місцем у хвості колонні народів, не буде ходити з поламаними крилами, не буде дозволяти іншим втручатись у свої внутрішні справи. Вона несе послання блага усьому людству, що уповноважує її усіма силами протистояти західній цивілізації.

2. Ідеї будь-якої нації (Умми) є для неї найбільшим здобутком. Нація зароджується лише на підґрунті цих ідей. Ідеї є найбільшою спадщиною , яку отримує нове покоління від старого, якщо нація вже має історичні коріння в озаряючому мисленні. У свою чергу, матеріальний здобуток, наукові відкриття , технічний прогрес та інше займають положення набагато нижче, аніж ідеї, тому що від ідей залежить їх збереженість. Якщо матеріальний здобуток нації буде зруйнований , то вона зможе швидко його відновити доти, доки захищає своє ідейне надбання.

Проте, якщо вона втратить своє ідейне надбання і візьметься захищати лише матеріальне, то незабаром втратить і його теж, занурюючись у зубожіння . Аналогічно, якщо якась нація втратить колишні наукові досягнення, то зможе їх у найближчий час надолужити, якщо не втратить свій ідейний метод. Якщо ж вона втратить свій ідейний метод, то незабаром втратить усі свої наукові досягнення і відкриття. Тому, у першу чергу, треба захищати свої ідеї, тому що на основі цих ідей, на підґрунті цього ідейного методу у подальшому будуть досягнуті і матеріальні блага ,і наукові відкриття , і технічний прогрес тощо [18].

Поза сумнівів, ідея більш сильна, аніж зброя. Візьміть, наприклад, СРСР. Будучи на апогеї розвитку своїх озброєних сил, володіючи здатністю зруйнувати усю планету, він рухнув через декілька годин після того, як рухнули його ідеї , на яких він до цього базувався. Народи СРСР зневірилися у його ідеях, і держава розпалась. Посланець Аллаха ﷺ встановив Ісламську Державу у Медині , яка не володіла на ту мить технічним розвитком та потужним озброєнням. Він встановив ідейну державу. І ось по спливанні 10 років ця держава вже пішла в атаку на дві сильніші імперії того часу. На протязі іще наступних 10 років Ісламська Держава повністю покінчила з Персидською імперією, а також вигнала Східну Римську імперію із Шаму, яка безславно відступила перед натиском мусульман. Звідси слідує висновок, що при побудові будь-якої держави найголовнішим її опорним стовпом є ідейна база. У свою чергу, ідейна база Ісламської Держави досить сильна, щоб забезпечити цій державі перемогу!

3. Захід зазнав відвертої поразки у спробі замінити Уммі її релігію на дещо інше або зруйнувати її довіру до Ісламу. Умма відкинула вибір секуляристів в Єгипті. У Пакистані та Бангладеш Умма дивиться на секуляристів як на джерело порочності. Усі світські режими в ісламському світі тримаються при владі лише за рахунок військової сили або за рахунок продажних агентів у владі. Америці не вдалось експортувати світськість ані у якому виді, окрім турецького: коли світськість одягається в ісламське вбрання і мусульмани обманюються , вважаючи , що таким методом з часом, поступово усе одно буде встановлений Іслам.

Це означає, що сама по собі світськість у її чистому виді зазнала повного краху. Але ми знаємо, що у будь-якої держави повинна бути якась ідейна основа, а оскільки невірний Захід не зміг експортувати свою ідейну основу в ісламський світ, то він повинен буде у найближчий час розпрощатись з мріями про недопущення встановлення Ісламської Держави , яку Умма поверне на підґрунті ісламських ідей! «На це вказує те, що операції заохочення та експорту законодавств невірних та їх ідей в ісламські землі не досягли успіху, доки не були пофарбовані в ісламські кольори і не були підтримані ісламськими проповідниками, які продали свою релігію за копійки» [19].

4. Не існує більш сильної ідеї, аніж Іслам, час якого настав [20]: «Інститутом протидій війні» 23.06.2006 була опублікована стаття Патріка Джозефа Бьюкенена, старшого радника трьох колишніх президентів США — Ніксона, Форда та Рейгана, — під назвою «Ідея, час якої прийшов». У статті він говорить про процес оживлення Ісламу , який спостерігається сьогодні , про те, що ідея ісламського правління міцно утверджується серед мусульман, незважаючи на сильну протидію тому з боку Заходу. У своїй статті він закликає Америку прийняти нову політику у відношенні мусульман.

Так, зокрема, він пише: «Усе почалось з білкової клітини. Але у той час як християнство в Європі знаходиться при смерті, Іслам розвивається і у XXI сторіччі буде стрясати світ, як він це робив іщ декілька сторіч назад. Насправді, коли ми бачимо, як озброєні сили Америки б’ються з сунітами, що повстали проти влади, б’ються проти шиїтів та проти муджахідів в Іраку, б’ються проти «Талібану», який знаходиться поза законом, у той час як вони усі віддають хвалу Аллаху, то нам на ум приходять слова Віктора Гюго: «Сила будь-якої армії не переможе ідею, час якої настав».

Ідея, з якою борються багато її супротивників, нав’язує сама себе. Прибічники цієї ідеї вважають, що є лише один Бог, і це — Аллах, а Мухаммад — Посланець Аллаха, що Іслам або підкорення Корану є єдиним шляхом у Рай. Вони вірять, що є богообраним суспільством, яке повинно правити по Шаріату, тобто по законам Ісламу. Після того, як вони перепробували інші шляхи, вони знов повернулись у лоно Ісламу. «Товстошкірість» (у даному випадку мається на увазі здатність витримувати пошкодження — ред.) ісламської віри воістину вражає».

Іслам залишився жити, незважаючи на два останніх сторіччя поразок та принижень, які спіткали Османський Халіфат аж до його ліквідації у часи Мустафи Кемаля. Також Іслам пережив і те, що мусульмани переймали західний образ правління на протязі декількох поколінь.

Закінчуючи свою статтю, автор пише:

«Америка повинна усвідомити Іслам як дещо вороже по відношенню до нас: від Марокко до Пакистану більша частина населення не дивиться на нас як на добрих людей. Так, якщо ідея ісламського правління почала підсилюватись у мусульманських суспільствах, то як найсильніша армія на землі зможе її зупинити? Хіба не настав час виробити нову політику?» [21].

5. До числу доказів вищесказаного відноситься той випадок, коли Джордж Буш-старший у розпал параної американської переваги побажав війни , на що у відповідь Саддам Хусейн трохи заговорив про Іслам, вказавши на святі місця у Саудівській Аравії , вказуючи, що Америка прагне встановити над цими місцями контроль. Тим самим він почав надихати мусульман та арабів на війну проти Америки, чим викликав шок та жах у Буша. Намагаючись врятувати положення, 15.08.1990 у будівлі міністерства оборони США Буш-старший заявив: «Дії Америки у Перській затоці не пов’язані з релігією, жадібністю або культурними відмінностями, як це намагається зобразити Ірак». Далі Буш додав: «Саддам заявляє про джихад арабів проти невірних ... і при цьому використовує отруйний газ проти чоловіків , жінок та дітей у своїй же країні, розв’язав війну з Іраном, яка коштувала більше півмільйону життів мусульман».

Далі він додав: «Саддам зробив багатого жебраком з причини війни , яку повів проти інших мусульман». Також він сказав: «Саддам виставляє свої дії як конфлікт між арабами та американцями, хоча істина полягає у тому, що Саддам і є той, хто загрожує зараз арабській нації, у той час як ми, навпаки, прагнемо допомогти нашим друзям-арабам». Також він додав: «Ми не одні проти Саддама. Разом з нами стоять арабські та мусульманські держави, розташовані навколо нього» (навколо Іраку).

Заяви Буша-старшого показують, наскільки він боявся того, що конфлікт між Америкою та Іраком переросте у конфлікт між Америкою та усіма арабами, а іще гірше — у конфлікт між Америкою та усіма мусульманами. Тому він повторював слова «араби» і «мусульмани» багато разів, намагаючись виставити Америку як друга арабів і мусульман, а Ірак — ворогом арабів і мусульман [22].

6. Ті, хто приймав рішення воювати проти мусульман, на протязі сторіч не усвідомлювали масштабів ісламської акиди, тобто ісламської ідеї, яка надавала мусульманам сили для накопичення фізичної міці . Тому вороги мусульман вважали, що з накопиченням великих потужностей, аніж у мусульман, вони зможуть їх перемогти . Проте, незважаючи на своє підсилення, вони усе одно програвали перед мусульманами, як би мусульмани не уступали їм у кількості і наскільки б не були слабше. На полях битва невірним не допомагала їх військова перевага, і перемога завжди доставалась мусульманам. Многобожників було більше, але вони були повержені Пророком ﷺ та його сподвижниками. Після Пророка ﷺ його сподвижники розгромили Персидську та Римську імперію. У місцевості під назвою Мута 3000 мусульман прийняли рішення вступити у бій проти 200 тис. римської армії. У битві при Ярмуку Ісламська Держава виставила 36 тис. солдатів проти 240 тис. солдатів Римської імперії.

Римська імперія мала набагато більш розвинене озброєння, була краще броньована і укомплектована військовою технікою, аніж ісламська армія, проте була повержена. Експедиційний корпус, відправлений Халіфатом проти Персидської імперії, складався із 18 тис. солдатів, і жодне військо, яке висилалось персами, не могло перед ними устояти, а міста здавались одне за другим. Потім була битва при Кадісії,у якій 30 тис. солдатів ісламської армії стикнулись приблизно з 200 тис. персів. Перемога знов була за мусульманами. Таким чином, починаючи з 11 р.х. і по 23 р.х. мусульмани повністю знищили Персидську імперію як державу. У майбутньому мусульмани не програвали жодної війни , окрім двох. Першою війною , яку вони програли , буда війна проти хрестоносців. Потім мусульмани змогли відновитись, дати відсіч і вигнати хрестоносців. Другий раз мусульмани програли війну у XIX сторіччі, яка завершилась повною поразкою у Першій світовій війні на початку ХХ сторіччя .

7. Америка вела і веде війни проти ісламського світу, які сильно виснажили її та утопили у боргах. Війна в Іраку обійшлась Америці у 3 трлн. доларів. З цього приводу американський економіст Джозеф Стігліц, сякий став лауреатом Нобелевської премії, заявив: «Тепер стало очевидним, що війна в Іраку була серйозною помилкою. Загинуло біля 4 тис. американських солдатів на додачу до 58 тис. поранених, покалічених та отримавших серйозні захворювання. Також 73 тис. солдатів були поранені , покалічені або отримали захворювання під час війни в Афганістані. 100 тис. американських солдатів повернулись з війни, страждаючи розумовими та психічними розладами, більша частина із яких переросла у хронічну стадію [23]».

Кожен рік війни в Афганістані коштує казні США 45 млрд. доларів згідно заявам «BBC»: «За підрахунками, зробленими Центром стратегічних досліджень на чолі з Ентоні Кордесманом, загальна вартість війни в Афганістані , включаючи суму, виділену на наступний рік, складає 841 млрд. доларів. За іншими підрахунками, ця війна, яка триває вже 16 років (на 2017 р.), обійшлась у суму понад 1 трлн. доларів, якщо ми врахуємо також і непрямі витрати, а ознак завершення війни усе іще не видно. Наприклад, Ніта Кроуфорд, координатор проекту «Вартість війни» в Університеті Брауна в Америці,заявила, що усі війни , які Америка вела в Іраку, Афганістані та Пакистані з 2001 року, обійшлись її економіці у 5 трлн. доларів, серед яких 2 трлн. прийшлось на війну в Афганістане, включаючи очікувані витрати» [24].

8. На війну в Іраку Америка завербувала багато найманців після того, як відчаялась упевнити своїх громадян у виправданості війни і набрати добровольців. Так було набрано біля 200 тис. найманців [25]. Для цього була використана низка військових компаній , таких як «Blackwater USA»,«Dyn Corp», «Triple Canopy», «Erinys», «Armor Group» та інші. За злочини та поведінку найманців Америка не несла відповідальності, як і не могла розраховувати на їх лояльність до себе, особливо, якщо врахувати, що більша частина із них — навіть не американці, а мігранти в Америці, яким уряд пообіцяв покращити їх міграційний статус, якщо ті підуть на війну. Коли дж вони повернулись з війни, Америка відкинула їх, і вони залишились зі своїми один на один. Їм довелось самостійно вирішувати проблеми зі своїм здоров’ям, фінансовим та психічним станом.

Згідно деяким оцінкам членів американського Сенату, 40% грошей, які витратить США на війни, уходять на вербовку найманців за допомогою військових компаній. Це коштує величезних витрат і вважається крупним навантаженням на економіку країни, чи борг вже перевалив за 20 трлн. доларів.

Будь-яка війна , яку веде Америка проти ісламського світу, скорочує її військові потужності мінімум на 20%, що, у свою чергу, скорочує дистанцію у рейтингу сили між нею і такими державами, як Росія і Китай. Тим самим,з кожною такою війною Америка піддає небезпеці питання власного виживання, тому що врешті решт вона усе одно вийде із подібної війни з програшем, як би не старалась. Тому, щоб зберегти дистанцію у рейтингу сили, вона притягує на свій бік Іран, Росію та Туреччину для того, щоб ті воювали замість неї у Сирії. Після цього Росія при підтримці США починає війну з сирійськими повстанцями, спалюючи усе живе та неживе у цій країні. Проте, коли буде встановлена Ісламська Держава , так просто подібне провернути не вийде!

9. Коли Америка почала говорити про бажання нанести удар по Ірану через його ядерну програму, відомий журналіст Сеймур Херш [26] взявся досліджувати варіанти кінця такої війни, поглибився у дослідженні і, після зустрічей з військовими спеціалістами та стратегами, заявив, що неможна перемогти у якій-небудь війні лише військово-повітряними ударами. Для перемог у війні необхідно відправити сухопутні війська. Він вивчав історію багатьох війн, із яких зробив висновок, що військово-повітряних ударів недосить. Якщо ж відправити сухопутні війська у центр ісламського світу, то відчутні втрати будуть занадто великими для Америки!

10. Коли Америка вдерлась з війною в Ірак, то потягнула за собою 23 держави. Підготовка зайняла 6 місяців, але тоді б Америка не перемогла, якщо б не матеріально-технічна допомога, яку їй надали її військові бази, розташовані в ісламських землях, таких як Саудівська Аравія і Кувейт. Америка добилась таких результатів лише при підтримці маріонеткових правителів ісламського світу, працюючих на неї. Коли ж встановиться Ісламська держава Халіфат, то усі ці маріонеткові режими падуть як домино один за іншим, тому що є самі по собі дуже ламкими і не можуть укріпитись в ісламському світі. Коли вони падуть, Америці буде не на кого опиратись у регіоні, і коли вона раптом захоче покінчити з Халіфатом, простої війни у неї не вийде.

11. Ущербні держави, які утворились на території Ісламської Умми, витрачають величезні засоби на своє озброєння. Є серед них такі,які володіють реальною силою , як, наприклад, Туреччина або Пакистан. Згідно традиції, яка склалася, рядові солдати підкоряються наказам своїх офіцерів. Тому, якщо ми зможемо змістити з обіймаємих місць запродажних офіцерів та замінити їх щирими офіцерами , які дотримуються ісламської акиди і дійсно готові допомогти Уммі, то тоді робота по зміненню армій на користь Умми буде куди простіше, аніж робота по зміненню звичайних солдатів-строковиків, тому що вони природно послідують наказу своїх офіцерів. Після цього держава, яка має системи ППО і якій служать досвідчені офіцери, буде здатна надати дуже сильний опір агресору. Також і окупація центральних міст ісламського світу, таких як Багдад, Каїр, Стамбул або Ісламабад, не покажеться агресору легкою прогулянкою. Окрім того, в основі неправильно порівнювати боягузливу поведінку нинішніх маріонеткових режимів та поведінку щирої Ісламської Держави!

12. Ісламська Умма володіє величезною кількістю природних ресурсів , від яких світ не зможе відмовитись. До числа таких запасів відносяться і поклади енергоресурсів. У випадку, якщо хтось захоче атакувати Халіфат, то Халіфат буде у змозі перекрити усьому  світу поставки цих ресурсів, що викличе повсюдні економічні кризи , тим самим ускладнивши життя людям на Заході, після чого західні народи вийдуть на масштабні протест проти дій своїх же урядів. Халіфат буде укладати союзи стратегічного значення в обмін на поставку союзникам бажаних ними ресурсів, що розколе табір потенційних ворогів і ускладнить для них процес об’єднання. Халіфат укладе угоди з вченими у наукових сферах і з різноманітними корпораціями, які побажають перетнути континенти, щоб прибути на територію Халіфату, де для них будуть створені лабораторії, дослідницькі центри та куплено необхідне устаткування , після чого буде розгорнуто зведення вадко промисловості і налагодиться технологічне вдосконалення.

13. Ісламські народи горять бажанням позбутися від своїх правителів та режимів, від яких вони натерпілись стільки горя! Народи горять бажанням вирватися із того положення, у якому опинились з причини своїх режимів. Люди сплять і бачать, які ці режими руйнуються і Умма об’єднується . Коли ж це відбудеться насправді, ви побачите, що ніхто не буде боротись за повернення режимів. Навпаки, ви побачите, що Умма буде з усіх сил старатися більше ніколи не повертатись у залежність від невірного Заходу. Враховуючи те, що ці режими слабкі та ламкі, то їх падіння під натиском Халіфату буде неважким. Халіфат буде розширюватись та підсилюватись за рахунок їх територій у швидкому темпі , він оволодіє багатьма регіонами стратегічного значення, після чого вже не буде становити із себе крупну державу з прилягаючою провінцією, яку можна атакувати , а буде становити із себе крупну державу, яка розкинулась на значній території, війна з якою стане довгою та тяжкою. Бліцкригу не вийде!

На сьогоднішній день мусульмани не відчувають співчуття до правлячих режимів у своїх країнах, адже ті були нав’язані їм без їх згоди , не говорячи вже про те, що ці режими суперечать їх акиді та Шаріату. Режими замість того, щоб піклуватись про справи людей, поїдають їх, замість того, щоб захищати, утискають їх, принижують і затуляють роти. Тому неправильно буде порівнювати ставлення мусульман до майбутньої Ісламської Держави з їх ставленням до нинішніх держав невір’я та тиранії, під владою яких вони живуть. Якщо ж проголошена «ісламська держава» буде поводити себе так само, як і нинішні режими, то вона не стане дійсно Ісламською , навіть якщо хтось її так назве. Це буде поліцейська держава, яка буде потребувати захисту від свого власного народу, а не лише від інших держав.

Якщо держава користується підтримкою свого народу, то вона не паде у випадку смерті її  правителя, тому що кожен громадянин буде відчувати відповідальність за свою державу, буде захищати її згідно словам Посланця Аллаха ﷺ:

أَنْتَ عَلَى ثَغْرَةٍ مِنْ ثُغَرِ الإِسْلَامِ فَلَا يُؤْتَيَنَّ مِنْ قِبَلِكَ

«Ти (стоїш) на (стражі) одного із проходів до Ісламу. Так нехай же ніхто не нанесе йому удар з твоєї сторони (з того місця, яке ти охороняєш)».

Це подібно тому, як поводять себе воїни у битві: якщо паде прапороносець, то солдат, який стоїть поруч, повинен одразу ж взяти прапор і підняти його знов. Умма буде згуртовуватись навколо своєї держави, вона буде відчувати відповідальність за неї, вона буде захищати її усіма силами, тому що буде знати, що у цій державі — її доля, що питання виживання держави — це питання життя і смерті усієї Умми. Таке ставлення до Халіфату з боку його народу забезпечить йому перемогу над будь-яким ворогом.

Колишній президент США Ричард Ніксон у своїй книзі «Ухопити момент: виклик Америці в однодержавному світі» (Seize the Moment: America's Challenge in a One-superpower World) у 1992 р. звертає увагу Заходу на цю істину, заявляючи: «В ісламському світі є лише два взаємопов’язаних елементи: ісламська релігія і проблеми політичних потрясінь. Іслам є не просто релігією, але також і основою для крупної цивілізації. Ми говоримо про ісламський світ як про єдине утворення не тому, що там є політичний центр, який би задав йому вектор політики, а тому, що його населяють народи , які беруть участь у його політичному і культурному житті , джерелом якої є ісламська цивілізація. Політичні дії у різноманітних країнах ісламського світу відбуваються у ньому усьому одночасно, незалежно від усіх відмінностей між його країнами. Єдність у переконаннях та у політиці служать підживленням їх непідробній солідарності між собою. Істина у тому, що коли одному із регіонів ісламського світу загрожує небезпека, то його голос відається відлунням у решті усіх інших».

14. Існує правило: «Народи не рухаються, доки їх не призведуть до руху». Відштовхуючись від цього правила , захисники Ісламської Держави повинні будуть взяти на себе відповідальність за те, щоб привести до руху Умму у найкоротші строки. І якщо до встановлення Халіфату ЗМІ будуть не у руках прибічників Халіфату, через що їх вплив буде обмеженим , то після встановлення Халіфату ЗМІ будуть у їх руках, через що їх обов’язком стане належним чином використовувати цю можливість , як і усіляку іншу теж, щоб приводити до руху Умму. З цього дня не повинно бути ані відпочинку, ані сну доти, доки не прийде рішення Аллаха. Ісламська Умма зі своєї державою повинна іти у ногу з часом.

15. Коли Америка зі своїми союзниками та агентами почне озброєне вторгнення на територію Халіфату, то відсіч їй повинні дати не лише регулярні війська Ісламської Держави, але й уся Умма, допомагаючи як і чим може своїй регулярній армії проти ворога. Регулярна армія та Умма разом зможуть нав’язати ворогу як народну війну, так і партизанську.

Бачення цієї реальності вимагає від захисників Халіфату брати на себе ініціативу у мить, коли він встановлюється, для того, щоб:

Підготувати усіх мусульман, здатних нести зброю, способам ведення як народної війни , так і партизанської, проводити їх через інтенсивні та прискорені курси підготовки, супроводжуючи цей процес підняттям їх віри, ідей, терпіння, бажання жертвувати собою, готовності до смерті з одночасною відмовою бігти з поля бою; окрім того, навчити володінню найрізноманітнішими видами озброєнь, необхідних для ведення народної війни.

Розподілити зброю серед усіх рекрутів, підготовлених до війни, призначивши над кожним підрозділом такого командира, який буде популярний серед простого народу.

Проводити у регулярній армії ідеологічну, релігійну роботу , спонукаючи їх до бажання помирати у бою; робота ця повинна вестись сильними, швидкими темпами так, щоб психіка (нафсія) солдатів досягла рівня, що відповідає статусу віруючого муджахіда.

Закликати синів Ісламської Умми які проживають не на території Халіфату, прибути у Халіфат, проходити у ньому необхідну підготовку і допомагати, однаково, чи буде наказано йому залишитись у Халіфаті, або ж він буде відісланий у яку-небудь точку світу для ведення боротьби там.

Підготовлювати угрупування, які володіють необхідними навичками , щоб потім швидко їх скерувати в усіх кінці як ісламського світу , так і взагалі усього світу , для надання необхідного тиску на допомогу Халіфату.

Такими способами держава буде здатна проводити своєчасні заходи до того, як вороги почнуть озброєне вторгнення.

16. Коли Халіфат буде встановлений , погляди усього світу будуть прикуті до нього і до того, яку позицію він займе. У цей час мусульмани по усьому світу будуть співпереживати Халіфату і будуть готові приносити себе у жертву заради того, щоб надати йому посильну допомогу. Халіфат не повинен буде упустити цю можливість і використати почуття мусульман з максимальною користю на благо усій Уммі. Ми уже бачили реакцію мусульман на карикатури на адресу Ісламу у Данії та Франції і те, як Умма закипала у гніві. Цей чинник, поза сумнівів, загрожує західним інтересам навіть за межами ісламського світу , і Захід не може з цим не рахуватись.

17. Неможливо уявити, щоб всередині Ісламської Держави знаходився який-небудь ісламський рух або група, яка залишається нейтральною відносно битви між Ісламом та невір’ям. Навіть за межею кордонів Халіфату буде дуже складно знайти таких ісламських вчених або агентів, які б почали говорити відкрито про своє слідування Америці або Заходу,на відміну від того, як це було під час війни у Перській затоці. Тому, коли Америка та її союзники побачать, яку позицію займає Ісламська Умма , побачать, що мусульмани стали подібні єдиному організму і кожен з них готовий захищати Халіфат до самої смерті, то сто раз подумають, перш ніж пробувати нав’язати Халіфату економічну блокаду або іще щось подібне.

Окрім того, це не так вже і легко, взяти і нав’язати блокаду державі, яка володіє енергетичними ресурсами, яких потребує увесь світ. Таким чином, Ісламська Умма отримає сильну перевагу іще до початку бойових дій. Стійкість Умми здолає її ворогів та їх агентів. Умма ніколи не буде просити про допомогу ніякого агента невірних, правлячого над мусульманами, як і не буде йому допомагати . Навіть власна охорона цих агентів прикінчить їх. А якщо Америка захоче надати їм охорону або вислати на підтримку війська, то Умма переб’є їх усіх разом з агентом як качок! Після такого розгрому невірним не залишиться нічого, окрім як бігти стрімголов.

18. Божественна традиція така, що Аллах неодмінно допомагає тим, хто допомагає Його релігії. Аллах обіцяв надати цю допомогу, а обіцянка Аллаха — істина. Аллах надасть допомогу віруючим, зробить їх намісниками на землі і утвердить їх на ній. А той, кому допомагає Аллах, переможе будь-яких ворогів!

وَيَوْمَئِذٍ يَفْرَحُ الْمُؤْمِنُونَ ﴿٤﴾بِنَصْرِ اللَّهِ ۚيَنصُرُ مَن يَشَاءُ ۖوَهُوَ الْعَزِيزُ الرَّحِيمُ

«У день віруючі зрадіють допомозі Аллаха. Він допомагає, кому побажає. Він — Могутній, Милосердний» (30:4,5)[27].

Спеціально для Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Саір Саляма (Абу Малік)
16 Рабі уль-авваль 1440р.х.
24.11.2016 р.

[1], Наприклад, у Туреччині , за останні 15 років загальний строк усіх засуджених членів Хізб ут-Тахрір досяг 1621 роки. Див. прес-реліз «Тяжкі покарання на адресу членів Хізб ут-Тахрір не прибавлять їм нічого, окрім віри та покори Аллаху!» від 08.03.2013.

[2] Махмуд Мумтаз.

[3] «Reuters» — дослідження у новому сезоні показали, що більша частина жителів ісламського світу бажає введення шаріатської, ісламської освіти на рівні офіційного закону у їх країнах.

«Ісламісти та правління... погляд на опитування громадської думки».

[4]https://news.gallup.com/poll/109072/Many-Turks-Iranians-Egyptians-Link-Sharia-Justice.aspx

[5]https://news.gallup.com/poll/103129/Turks-Odds-Over-Islamic-Law.aspx

[6]https://www.gallup.com/press/178982/muslims-democracy-theocracy.aspx

[7]http://www.pewglobal.org

[8] «الإسلاميون والحكم.. رؤية من منظور استطلاعات الرأي»
 — «Ісламісти та правління... погляд на опитування громадської думки».

[9]http://www.pewglobal.org/2012/07/10/chapter-3-role-of-islam-in-politics/

[10]http://www.pewforum.org/2013/04/30/the-worlds-muslims-religion-politics-society-beliefs-about-sharia/

[11]http://www.pewforum.org/2013/04/30/the-worlds-muslims-religion-politics-society-beliefs-about-sharia/

[12]http://www.pewforum.org/2013/04/30/the-worlds-muslims-religion-politics-society-beliefs-about-sharia/

[13] Тому приклад — стаття під назвою «Європа — нові протиріччя», надрукована французькою газетою «Valeurs Actuelles» 19.11.90, у якій говориться про «Конференцію віри та співпраці в Європі» та по її роль у протистоянні Ісламу: «Про це з усією відвертістю було сказано у статті «Конференція віри та співпраці в Європі», у якій окреслюються попередні кроки для єднання Європи з Америкою від Сан-Франциско до Владивостоку. Це буде машина XXI сторіччя, здатна протистояти Азії та Ісламу».

[14] «اتجاه الرأي العام في العالم الإسلامي» — «Вектор громадської думки в ісламському світі», д-р Махер Абд аль-Джавад, журнал «Аль-Вай», № 93 — січень 1994 р.

[15] «Якщо у людини склалась певна думка, яка виходить із усвідомлення реальності, то вона не обов’язково повинна штовхати її до того, щоб вона почала поширювати цю думку серед інших людей або навіть стала її прихильником. Хіба ви не бачите, як багато свідомих людей вдовольняються тим, що стоять осторонь і не втручаються?! Тому у даному випадку не варто перейматися питаннями «чому, коли є громадська думка, яка виходить із суспільної свідомості, не виходить спонукати Умму та суспільство до дій?», «чому Умма не іде і не скидає режими невір’я , нав’язані їй, і не встановить Халіфат на його руїнах?», «чому Умма не ворушиться, бачачи, як її правителі, квапляться укладати угоди про капітуляцію та поступки по Палестині з ворогами Аллаха євреями?».

Так, про це не питається, тому що Умма почне політичний переворот у суспільстві, лише коли усвідомить проблему Ісламу як доленосну для себе. Тому тема «Громадська думка» відрізняється від теми «Прийняття проблеми Ісламу як доленосної», як і відрізняється від теми «Встановлення Уммою керівництва для себе із числа носіїв заклику , заради рішення доленосної проблеми Ісламу». Перша тема пов’язана з громадською думкою, а останні дві пов’язані з тим, що люди почнуть вдаватися до дій. Також робота по несенню заклику з метою вироблення громадської думки відрізняється від самих дій , що безпосередньо приводять до згоди людей з цією думкою та їх згоди стати носіями цієї думки в ісламському світі»,д-р Махер Абд аль-Джавад, журнал «Аль-Вай», № 93 — січень 1994 р.

[16] «اتجاه الرأي العام في العالم الإسلامي»
— «Вектор громадської думки в ісламському світі», д-р Махер Абд аль-Джавад, журнал «Аль-Вай», № 93 — січень 1994 р.

[17] «Чи прийшов час, щоб Хізб ут-Тахрір сказав своє слово?!!», Хасан аль-Хасан, заява на «Аль-Джазірі».

[18] Передмова книги «Економічна система Ісламу», Такиюддін ан-Набхані.

[19] «Наприклад, демократія сьогодні не просувається в ісламських землях під гаслом «Богу — Богово, Кесарю — Кесарево», як і не просувається під гаслом «Законодавець — це людина, а не Аллах Всевишній». Ні! Сьогодні демократія просувається за рахунок обіцянок усунути репресивні закони , нав’язані правлячими поліцейськими режимами, а також позиціонуючи себе як політична система, яка заснована на дорадчому принципі (шура), який відповідає Ісламу. Таким чином, пропаганда та експорт демократії у країни мусульман ведуться без викриття основної суті демократії. Відповідно, мусульмани погоджуються з демократією , обманюючись її зовнішніми фразами, адже автоматично вони порівнюють їх зі справедливістю Ісламу, не більше».

«اتجاه الرأي العام في العالم الإسلامي»
 — «Вектор громадської думки в ісламському світі», д-р Махер Абд аль-Джавад, журнал «Аль-Вай», № 93 — січень 1994 р.

[20] «إعرف عدوك: فكرة الحكم الإسلام تتوطد عراها بين المسلمين»
 — «Знай свого ворога: ідея правління Ісламу міцно утверджується серед мусульман», журнал «Аль-Вай», № 234–235.

[21] An Idea Whose Time Has Come? Patrick J. Buchanan.

[22] «أمريكا ترتعب من الإسلام»
 — журнал «Аль-Вай»: «Америка боїться Ісламу», № 41.

[23] «Війна за 3 трлн. доларів. Істинна вартість війни в Іраку»,Джозеф Стігліц, стор. 11.

[24] «Астрономічна вартість війни Америки в Афганістані», «BBC», 22.08.2017.

[25] The Mercenary Revolution: Flush with Profits from the Iraq War.

[26]The Iran Plans, Our Men in Iran?, Iran And the Bomb, Shifting Targets, the next act, last stand.

[27] «أين وصلت الأمة في رحلة العودة إلى الخلافة؟»
 — «Чого досягла Умма на шляху повернення до Халіфату?»,журнал «Аль-Вай», №75.