Як Халіфат протистоїть політичній корупції?

Статті
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Аллах, Субханахува Тааля, говорить:

وَلَوِ اتَّبَعَ الْحَقُّ أَهْوَاءَهُمْ لَفَسَدَتِ السَّمَاوَاتُ وَالْأَرْضُ وَمَنْ فِيهِنَّ ۚ بَلْ أَتَيْنَاهُمْ بِذِكْرِهِمْ فَهُمْ عَنْ ذِكْرِهِمْ مُعْرِضُونَ

«А якщо б істина залежала від їх бажань, то згинули б небеса, земля і ті, хто на них. Ми дарували їм їх Нагадування (Коран), проте вони відвернулись від свого Нагадування» (23:71).

«Якщо б Він, Субханахува Тааля, виконував усе, що бажають ці язичники, регулював би їх справи згідно їх волі і пристрастям, умовчав би про істину, ненависну для них, то «прийшли б у замішання і небо, і земля, і ті, хто на них», тому що цим язичникам насправді невідомі наслідки їх діянь, вони не знають про те, як правильно вести справи, і про розруху в їх управлінні» (із тафсіру ат-Табарі). Отож, управління життєвими справами людей (інакше кажучи — політика) неможливе і зовсім непридатне, якщо воно ведеться всупереч законам і рішенням, які ниспослав Аллах у якості милості і керівництва для людей.

Іслам — це акида, яка виступає основою для системи, що веде людей по прямому шляху до благу та успіху, ниспослана для виправлення світу і управління ним. Якщо люди загублять її, то згинуть і запанує розруха і нечестя (аль-фасад). Аль-фасад — це вихід із прямого вірного шляху, непокора Аллаху на землі і непохитність перед Його Всемогутнім Пануванням, Аззава Джаль.

إِنَّ هَٰذَا لَهُوَ الْقَصَصُ الْحَقُّ ۚ وَمَا مِنْ إِلَٰهٍ إِلَّا اللَّهُ ۚ وَإِنَّ اللَّهَ لَهُوَ الْعَزِيزُ الْحَكِيمُ ﴿٦٢﴾ فَإِنْ تَوَلَّوْا فَإِنَّ اللَّهَ عَلِيمٌ بِالْمُفْسِدِينَ

«Воістину, це — правдива оповідь. Немає іншого божества, окрім Аллаха, і, воістину, Аллах — Могутній, Мудрий. Якщо ж вони відвернуться, але ж Аллаху відомо про тих, хто поширює нечестя на землі (аль-фасад)» (3:62,63)

Отож, те, що Аллах визначив як нечестя (аль-фасад), і є таким, навіть якщо деяким здається інакше. Аллах Тааля сказав:

وَإِذَا تَوَلَّىٰ سَعَىٰ فِي الْأَرْضِ لِيُفْسِدَ فِيهَا وَيُهْلِكَ الْحَرْثَ وَالنَّسْلَ ۗ وَاللَّهُ لَا يُحِبُّ الْفَسَادَ

«Коли він уходить, то починає поширювати нечестя (аль-фасад) на землі, знищувати посіви і губити потомство. Але ж Аллах не любить нечестя» (2:205).

Для того, щоб визначити вчинок як праведний чи нечестивий, нам треба мати критерій. Він повинен бути шаріатським, а не раціональним, виходячи із людського розуміння, інакше кожен стверджував би про те, що від нього виходить праведність, а решта усього іншого — нечестя, як наприклад, обстояла справа зі шляхетними людьми із народу Фараона:

وَقَالَ الْمَلَأُ مِنْ قَوْمِ فِرْعَوْنَ أَتَذَرُ مُوسَىٰ وَقَوْمَهُ لِيُفْسِدُوا فِي الْأَرْضِ وَيَذَرَكَ وَآلِهَتَكَ

«Шляхетні люди із народу Фараона сказали: «Невже ти дозволиш Мусі(Моїсею) та його народу поширювати на землі нечестя (аль-фасад) і зректись від тебе і твоїх богів?» (7:127).

Так, ця знать вирішила, що Муса та його народ — нечестивці, які коять нечестя, а фараон — благе. В основі їх думки лежали виключно забаганки і інтерес — головні джерела помилкового і нечестивого правління. Звернення до людського судження про визначення блага або нечестя приводить до невірному результату. Закон, виведений людським розумом, характеризує усе, що знаходиться за його межами, незаконним, нечестивим, а тих, хто до нього закликає — коячим нечестя. Так, наприклад, капіталіст є беззаконником і нечестивцем для соціаліста, а мусульманин — для капіталіста... Усе це засновано на поняттях, які утворились на основі доктрини (акиди), яка у кожної ідеології своя.

وَإِذَا قِيلَ لَهُمْ لَا تُفْسِدُوا فِي الْأَرْضِ قَالُوا إِنَّمَا نَحْنُ مُصْلِحُونَ ﴿١١﴾ أَلَا إِنَّهُمْ هُمُ الْمُفْسِدُونَ وَلَٰكِنْ لَا يَشْعُرُونَ

«Коли їм говорять: «Не поширюйте нечестя на землі!» — вони відповідають: «Тільки ми і встановлюємо порядок». Воістину, саме вони поширюють нечестя, але вони не усвідомлюють цього» (2:11,12).

Говорячи про політичну корупцію, іншими словами — про політичне нечестя (аль-фасад ас-сіясій) у цілому, то це — розруха і нечестя у систем, яка регулює життєві справи людей, які ніколи не прийдуть до ладу, доки не почнуть регулюватись системою від Творця.

وَمَنْ أَعْرَضَ عَنْ ذِكْرِي فَإِنَّ لَهُ مَعِيشَةً ضَنْكًا وَنَحْشُرُهُ يَوْمَ الْقِيَامَةِ أَعْمَىٰ

«А хто відвернеться від Мого Нагадування, на того чекає тяжке життя, а у День воскресіння Ми воскресимо його сліпим» (20:124).

Корупція — це відмова від закону Аллаха і прийняття іншого шаріату. Посланець Аллаха ﷺ прагнув встановити правління Аллаха на землі, тому він ﷺ поширив Послання, встановив безпеку і заснував державу, яка захищає Благо від усіх її ворогів, стоїть на його стражі, і він ﷺ запобігав будь-якій корупції у державі та за її межами. Яким же чином держава Халіфат протистояла корупції та її поширювачам?

— За допомогою джихаду держава Халіфат поширила Шаріат Аллаха, завдяки джихаду добро і праведність запанували на землі, а люди були виведені із мороку до світла, до поклоніння Господу рабів, відкинувши усі види нещастя. Держава не примушувала людей вступати в Іслам, але працювала над тим, щоб у світі головували виключно благо Ісламу та його закони справедливості і милості для усіх людей!

На міждержавному рівні Халіфат поширював благо Ісламу в усі куточки світу, розширюючи свої території... Халіфат перешкоджав нечестю — рукотворним законам — і прагнув назавжди покінчити з ним. На внутрішньодержавному ж рівні Ісламська Держава протистояла усі видам аль-фасада і його поширювачам, боролось з гнітом і пригноблювачами, а також не дозволяла керувати справами мусульман нікому, окрім того, кого Умма — істинна володарка права обирати гідного правителя, здатного втілити Шаріат Аллаха. Ніхто не може бути повинним стати халіфом так само, як ніхто не може бути примушений обирати когось на цю посаду. Тому що «Халіфат — це договір на основі взаємної згоди і вибору сторін» (стаття 25 «Проекту Конституції Ісламської держави Халіфат», запропонованого з боку Хізб ут-Тахрір).

Кожен мусульманин має право вибору Халіфа, услід за цим дається присяга на укладання договору про призначення халіфа тими, хто призначив його, а решті мусульман належить принести присягу на покору халіфу. Також «ті, в кому спостерігається ймовірність непокори і розділення єдності мусульман, примушуються до цієї присяги» (стаття 27 Проекту Конституції).

— Якщо чоловік отримує посаду халіфа, не отримавши присягу від Умми, то це вважається узурпацією її прав і першим кроком на шляху до нечестя, що вимагає від Умми виступити проти нього, повернути собі владу і право вибору того, кого вона порахує гідним і здатним на цей пост, у зв’язку з тим, що «ніхто не може стати халіфом без призначення з боку мусульман, а також ніхто не може володіти повноваженнями халіфа без укладання договору на прийняття посту халіфа згідно з Шаріатом, як обстоїть справа з будь-яким іншим договором в Ісламі» (стаття 28 Проекту Конституції).

— «Правом усіх мусульман, а також їх колективним обов’язком (фард-кіфая) є вимагання звіту від правителів за їх дії. Немусульмани із числа громадян держави володіють правом подачі скарги на несправедливість з боку правителя і його неправильне застосування законів Ісламу по відношенню до них» (стаття 20 Проекту Конституції).

Посланець Аллаха ﷺ сказав:

أَلا مَنْ ظَلَمَ مُعَاهَدًا، أَوِ انْتَقَصَهُ، أَوْ كَلَّفَهُ فَوْقَ طَاقَتِهِ، أَوْ أَخَذَ مِنْهُ شَيْئًا بِغَيْرِ طِيبِ نَفْسٍ مِنْهُ، فَأَنَا حَجِيجُهُ يَوْمَ الْقِيَامَةِ

«Той, хто утиснув володаря договору (муахіда), чи порушив його право, чи поклав на нього більше, аніж він може винести (взяв з нього завелику джизью чи харадж), чи взяв у нього щось без його згоди, — я виступлю проти нього у Судний День» (передав Абу Дауд).

У зв’язку з цим неправильне застосування законів Шаріату вважається гнітом, а скарга (оскарження) є правом мусульман і немусульманських підданих (зімміїв) держави. Передає ат-Тірмізі, що Пророк ﷺ сказав:

وَإِنِّي لَأَرْجُو أَنْ أَلْقَى رَبِّي، وَلَيْسَ أَحَدٌ مِنْكُمْ يَطْلُبُنِي بِمَظْلِمَةٍ فِي دَمٍ وَلَا مَالٍ

«Я хочу предстати перед Аллахом, щоб ніхто не вимагав з мене помсту за несправедливість, яку я, можливо, завдав йому у його майні і крові»,

مَنْ أَخَذْتُ لَهُ مَالاً فَهَذَا مَالِي فَلْيَأْخُذْ مِنْهُ، وَمَنْ جَلَدْتُ لَهُ ظَهْراً فَهَذَا ظَهْرِي فَلْيَقْتَصَّ مِنْهُ

«Якщо я відібрав у когось майно, то ось моє майно, нехай він візьме із нього. Якщо я вдарив батогом кого-небудь по спині, ось моя спина, нехай він відповість мені» (ат-Табарані).

Таким чином, для здійснення правління Аллаха і Його справедливості на землі Уммі після того, як вона надасть байат на підкорення чоловіку, якого обрала, належить віддавати звіту халіфа, виносить питання його несправедливого ставлення у Суд з питань несправедливості (Махкаматуль-мазалім) за допомогою Зібрання Умми Уммы (Маджліс уль-Умма). У випадку, якщо правитель не припинить нечестя (аль-фасад), то даний суд має право відсторонити його від посади.

— Абу Бакр аль-Сіддік (р.а.) під час свого призначення на пост халіфа промовив наступні слова: «Якщо я буду робити благе, то допомагайте мені. А якщо я буду робити погане, поправте мене. Правдивість — це вірність, а брехня — зрадництво. Слабкий із вас — сильний переді мною доти, доки я не забезпечу йому його права, якщо це буде угодно Аллаху. А сильний серед вас буде слабким переді мною доти, доки я не заберу з нього те, що не належить йому по праву, якщо буде на це воля Аллаха». Так зрозумів послання Посланця Аллаха ﷺ його друг і сподвижник, який послідував його ﷺ шляху, проявив чесність, просив у людей поради і допомоги і став прикладом для інших сподвижників і табіїнів, як правили, творили справедливість і поширювали милість Аллаха по усій землі.

— Послання Ісламу полягає у законах Шаріату, які запроваджуються на Землі для того, щоб ощасливити людство, а їх запровадження неможливе без наявності халіфа. Наявність халіфа неминуча для здійснення блага, без якого запанують нечестя і корупція. Проте і халіф, будучи людиною, і призначені ним посадові особи інколи можуть помилятись, втілюючи закони. Тому Іслам визначив правила для того, щоб не залишити місця для гніту і нечестя. Життя нашого улюбленого Пророка ﷺ наповнене найкращими прикладами того, як він суворо дотримувався усіх законів Аллаха, виконував шаріатські покарання, не шукаючи поблажливості одних перед іншими, не розділяючи жителів общини між собою. Він ﷺ клявся:

وَايْمُ اللَّهِ لَوْ أَنَّ فَاطِمَةَ بِنْتَ مُحَمَّدٍ سَرَقَتْ لَقَطَعْتُ يَدَهَا

«Клянусь Аллахом, якщо б вкрала Фатима, донька Мухаммада, то я обов’язково відрубав би руку і їй!» (Бухарі).

Він ﷺ показав чистий ясний шлях, по якому слідував і вів тих, хто увірував в Аллаха і Його Посланця ﷺ. Так Умар (р.а.) виконав шаріатське покарання у відношенні свого сина, коли дізнався про те, що він вжив п’янкий напій.

— Умар ібн аль-Хаттаб (р.а.) одного разу спитав: «Як ви думаєте, чи виконаю я по відношенню до вас найкраще із того, що знаю, якщо накажу своєму підлеглому бути справедливим до вас?». Люди відповіли: «Так». Умар ібн аль-Хаттаб сказав: «Ні, доки я на власні очі не побачу, чи виконав він мій наказ чи ні!». Незважаючи на те, що контроль над мусульманином починається з самоконтролю, проте людини притаманно помилятись, мало хто із людей здатен уникати помилок. Тому людину треба. Аллах поклав відповідальність контролю за правителем на суспільство. Дану колективну відповідальність здійснюють держава та усе мусульманське суспільство. «В обов’язки халіфа входить інспектування дій уповноваженого помічника та його ведення справ з метою утвердження правильних із них і виправлення помилок у випадку їх допущення, оскільки управління справами Умми доручено халіфу і покладено на його іжтіхад» (стаття 46 Проекту Конституції).

«Халіф повинен здійснювати суворий контроль над діяльністю валіїв і знайомитись з положенням справ у провінціях. Він повинен визначати людей для огляду діяльності валіїв і контролю над ними. Потім періодично збирати таких людей для вислуховування скарг людей відносно валіїв» (стаття 60 Проекту Конституції). Праведні попередники Умми слідували цьому шляху, щоб викорінити аль-фасад в ісламському суспільстві і усунути усі його прояви.

Отож, проблема не у наявності нечестивих корумпованих людей у державі, а, швидше, у тому, що закриваються очі на корупцію і не переслідуються корупціонери. Існує величезне провалля між праведним правителем, який бореться з нечестям і просить Аллаха дарувати йому успіх у запровадженні законів Аллаха, і між корумпованим правителем, який ухиляється від цього, торгується і має справу з нечестивцями, зраджуючи таким чином Аллаха, Його Посланця ﷺ та віруючих. Такий неодмінно отримає від Аллаха те, на що заслуговує.

У «демократичному правлінні» корумповані люди узаконюють свою корупцію, і у рамках демократії вони приймають закони, які служать їх інтересам і схвалюють їх злочини. Ми бачимо, як вони активізують свої передвиборчі кампанії, спілкуються з людьми і витрачають гроші, щоб забезпечити найбільшу кількість голосів, і після цього, правлячи ними своєю «демократією», вони відвертаються і накопичують величезні суми грошей, щоб компенсувати свої витрати і примножити багатства. У Шаріаті ж ми бачимо, що ця відповідальність не надається тому, хто її випрошує, бо є ризик того, що людина може обманутись, спокуситись і зіпсуватись. Посланець ﷺ сказав:

إِنَّا وَاللَّهِ لا نُوَلِّي عَلَى هَذَا الْعَمَلِ أَحَدًا سَأَلَهُ، وَلا أَحَدًا حَرَصَ عَلَيْهِ

«Ми, клянусь Аллахом, не доручимо керівництво над цією справою нікому, хто її випрошує, і нікому, хто її жадає».

Той, хто просить поста халіфа, довідується про нього і жадає його, той шукає його для себе, має амбіції та особисті інтереси. Такий чоловік не буде прагнути заради інтересів і користі інших людей,не буде прагнути приносити їм користь.

Муслім передав від Абу Зарра (р.а.): «Одного разу я сказав Пророку ﷺ: «О,Посланець Аллаха, чи не призначиш ти мене правити чим-небудь?». Він ﷺ похлопав мене рукою по плечу, а потім сказав:

يَا أَبَا ذَرٍّ إِنَّكَ ضَعِيفٌ وَإِنَّهَا أَمَانَةُ وَإِنَّهَا يَوْمَ الْقِيَامَةِ خِزْيٌ وَنَدَامَةٌ إِلَّا مَنْ أَخَذَهَا بِحَقِّهَا وَأَدَّى الَّذِي عَلَيْهِ فِيهَا

«О, Абу Зарр, воістину, ти слабкий, а влада представляє собою відповідальність (аманат), і у День Воскресіння вона обернеться ганьбою і жалкуванням для будь-якого, за винятком тих, хто отримає її по праву і виконає те, що він повинен був робити».

Політичну корупцію — аль-фасад ас-сіясій, — яка уразила Ісламську Умму та увесь світ у цілому, неможливо викорінити в умовах цієї гнилої демократії з її несправедливими законами. Вона може бути усунена лише за допомогою ісламської системи правління за допомогою Халіфату за методом пророцтва. Лише він дієво виступить проти корупції, бо він втілить закони згідно з наказами Аллаха, СубханахуваТааля, а не згідно з забаганками і бажаннями правителів, які віддалились від Умми величезним проваллям, від яких немає ніякої безпеки ані для релігії, ані для людей, а тільки користь невірним і корупціонерам. Вони перешкоджають Уммі повернути Іслам, його закони і справедливе життя під ними.

А для того, щоб викорінити нечестя, корупцію і повернути людям безпеку, спокій і процвітання, мусульманам необхідно приєднатись до діяльності по відновленню ісламського образу життя у затишку справедливих законів Господа, а також прагнути покласти край демократії, її корупції і знущанням над людством доти, доки не буде виконана обіцянка Аллаха:

وَعَدَ اللَّهُ الَّذِينَ آمَنُوا مِنْكُمْ وَعَمِلُوا الصَّالِحَاتِ لَيَسْتَخْلِفَنَّهُمْ فِي الْأَرْضِ كَمَا اسْتَخْلَفَ الَّذِينَ مِنْ قَبْلِهِمْ وَلَيُمَكِّنَنَّ لَهُمْ دِينَهُمُ الَّذِي ارْتَضَىٰ لَهُمْ وَلَيُبَدِّلَنَّهُمْ مِنْ بَعْدِ خَوْفِهِمْ أَمْنًا ۚ يَعْبُدُونَنِي لَا يُشْرِكُونَ بِي شَيْئًا ۚ وَمَنْ كَفَرَ بَعْدَ ذَٰلِكَ فَأُولَٰئِكَ هُمُ الْفَاسِقُونَ

«Аллах обіцяв тим із вас, які увірували і робили праведні діяння, що Він неодмінно зробить їх намісниками на землі, подібно тому, як він зробив намісниками тих, хто був до них. Він неодмінно обдарує їх можливістю сповідувати їх релігію, яку Він схвалив для них, і змінить їх страх на безпеку. Вони поклоняються Мені і не долучають співтоваришів до Мене. Ті ж, які після цього відмовляться увірувати, є нечестивцями» (24:55) —

і блага звістка Посланця Аллаха ﷺ:

مَّ تَكُونُ مُلْكاً جَبْرِيَّةً فَتَكُونُ مَا شَاءَ اللَّهُ أَنْ تَكُونَ ثُمَّ يَرْفَعُهَا إِذَا شَاءَ أَنْ يَرْفَعَهَا ثُمَّ تَكُونُ خِلَافَةً عَلَى مِنْهَاجِ النُّبُوَّةِ ثُمَّ سَكَتَ

«Потім буде тиранія, і триватиме вона стільки, скільки побажає Аллах, а потім Він забере її. А потім знов буде період Халіфату за методом пророцтва», — а потім він замовчав» (Ахмад).


Спеціально для Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Зайнат ас-Саміт

10 Раджаба 1440 р.х.
17 березня 2019