Всевишній сказав:
فَمَن يُرِدِ ٱللَّهُ أَن يَهۡدِيَهُۥ يَشۡرَحۡ صَدۡرَهُۥ لِلۡإِسۡلَٰمِۖ وَمَن يُرِدۡ أَن يُضِلَّهُۥ يَجۡعَلۡ صَدۡرَهُۥ ضَيِّقًا حَرَجٗا كَأَنَّمَا يَصَّعَّدُ فِي ٱلسَّمَآءِۚ كَذَٰلِكَ يَجۡعَلُ ٱللَّهُ ٱلرِّجۡسَ عَلَى ٱلَّذِينَ لَا يُؤۡمِنُونَ ١٢٥وَهَٰذَا صِرَٰطُ رَبِّكَ مُسۡتَقِيمٗاۗ قَدۡ فَصَّلۡنَا ٱلۡأٓيَٰتِ لِقَوۡمٖ يَذَّكَّرُونَ ١٢٦لَهُمۡ دَارُ ٱلسَّلَٰمِ عِندَ رَبِّهِمۡۖ وَهُوَ وَلِيُّهُم بِمَا كَانُواْ يَعۡمَلُونَ
«Кого Аллах бажає наставити на прямий шлях, тому Він розкриває груди для Ісламу, а кого Він бажає ввести в оману, тому Він здавлює і стискає груди, ніби той забирається на небо. Так Аллах насилає скверну (чи покарання) на тих, хто не вірує. Таким є прямий шлях твого Господа. Ми вже детально роз’яснили знамення людям поминаючим. Їм уготована Обитель миру і благополуччя у їх Господа. Він є їх Покровителем, завдяки тому, що вони робили» (6:125–127).
Відчуття солодкості віри — це один із дарів і милостей Аллаха. З цим не порівняється ніякий інший дар. Відчуття солодкості віри — це дар іману в Аллаха та в Мухаммада яку у Пророка і Посланця ﷺ Аллаха. Лише з таким даром життя людини проходить у межах Божественних законів і прагнення потрапити у Рай. Цей дар не пізнають ті, хто позбавив себе поклоніння Творцю.
Солодкість іману може відчути лише той:
— хто увірував, хто пішов по шляху іману,
— хто знайшов свого Господа,
— хто упорядкував своє життя за допомогою Його законів,
— хто сформував у себе правильний ідейний фундамент.
Без Ісламу людина ніби мертва, адже вона п’є ковтками гіркоту невір’я. Всевишній сказав:
يَٰٓأَيُّهَا ٱلَّذِينَ ءَامَنُواْ ٱسۡتَجِيبُواْ لِلَّهِ وَلِلرَّسُولِ إِذَا دَعَاكُمۡ لِمَا يُحۡيِيكُمۡۖ وَٱعۡلَمُوٓاْ أَنَّ ٱللَّهَ يَحُولُ بَيۡنَ ٱلۡمَرۡءِ وَقَلۡبِهِۦ وَأَنَّهُۥٓ إِلَيۡهِ تُحۡشَرُونَ
«О ті, які увірували! Відповідайте Аллаху і Посланцю, коли він закликає вас до того, що дарує вам життя. Знайте, що Аллах — між людиною та її серцем (може завадити людині добитися того, що вона бажає), і що ви будете зібрані до Нього» (8:24).
У тафсірі імама аль-Куртубі пишеться: «…до того, що дарує вам життя», тобто до того, що оживляє вашу релігію, навчає вас. Деякі сказали: «…до того, що оживляє і об’єднує ваші серця».
Про солодкість іману знали сподвижники, вони прожили життя, відчуваючи його солодкість, вони були нібито дороговказні зірки, які вказували Уммі правильний шлях. Також і Умма навчалась на їх прикладі тому, що означає підкорення, що означає відчути смак іману.
Наприклад, наш господин Білял ібн Рабах на питання проте, як він зміг стільки стерпіти, сказав наступне: «Я змішав солодкість іману з гіркотою мук. Солодкість іману перевищила гіркоту мук, і я зміг проявити терпіння».
Так, у його серці був іман, він відчував солодкість іману і вкусив гіркоту мук від рук курайшитів. Адже вони піддали його таким покаранням, описати які не повернеться язик. Але солодкість іману переважала над гіркотою мук. Таким є шлях, кого Аллах обдарував іманом. Ми просимо Аллаха зміцнити у наших серцях іман і не позбавити нас його солодкості.
Ібн Таймія у своїй книзі «Аль-Убудія» пише: «Без сумніву, щира людина відчуває солодкість від свого поклоніння Аллаху, саме це заважає їй робити поклоніння комусь іншому. Адже немає нічого більш солодкого чи більш благословенного для непорочного серця, аніж солодкість іману, який містить в собі: поклоніння Аллаху, любов до Нього, щирість перед Ісламом. А це вимагає, що серце тягнулось до Аллаху, каялось перед Ним щиро і відчуваючи страх».
Іман в Аллаха як в Господа та в Мухаммада ﷺ як в Пророка несе в собі солодкість, і цю солодкість неможливо описати чи передати. Передається від Аміра ібн Сада, а він — від аль-Аббаса ібн Абд аль-Мутталіба, що той чув, як Посланець Аллаха ﷺ говорив:
ذَاقَ طَعْمَ الْإِيمَانِ مَنْ رَضِيَ بِاللهِ رَبًّا وَبِالْإِسْلَامَ دِيناً وَبِمُحَمَّدٍ رَسُولًا
«Відчула солодкість іману та людина, яка задоволена Аллахом як Господом, Ісламом — як релігією, Мухаммадом ﷺ — як Посланцем» (Муслім, Ахмад).
Солодкість іману має низку умов, при дотриманні яких людина зможе відчути цю солодкість і жити нею. Передається від Анаса ібн Маліка, що Посланець ﷺ сказав:
ثَلاَثٌ مَنْ كُنَّ فِيهِ وَجَدَ بِهِنَّ حَلاَوَةَ الإِيمَانِ أَنْ يَكُونَ اللَّهُ عَزَّ وَجَلَّ وَرَسُولُهُ أَحَبَّ إِلَيْهِ مِمَّا سِوَاهُمَا وَأَنْ يَكْرَهَ الْعَبْدُ أَنْ يَرْجِعَ عَنِ الإِسْلاَمِ كَمَا يَكْرَهُ أَنْ يُقْذَفَ فِي النَّارِ وَأَنْ يُحِبَّ الْعَبْدُ الْعَبْدَ لاَ يُحِبُّهُ إِلاَّ للهِ عَزَّ وَجَلَّ
«Солодкість іману відчує той, у кому поєднуються три якості:
— хто буде любити Аллаха і Його Посланця більше за усе;
— хто не бажає відвернутись від Ісламу, як не бажає бути кинути у вогонь Пекла;
— хто буде любити ту чи іншу людину лише заради Аллаха» (Муслім, Ахмад).
Мусульманин повинен усвідомлювати, що благодать іману і його солодкість не повинні протиставлятись іншим благам. Він повинен розуміти, що благо іману і його солодкість — найбільше із благ Всевишнього, живучи ними, людина живе у земному раю. Ібн Таймія сказав: «На земле є рай, хто не зможе увійти у нього, той не увійде у Рай Наступного життя … Серце зможе відчути повну радість і смак лише у любові до Всевишнього Аллаха, у наближенні до Нього за допомогою того, що Він любить. Любов до Аллаху можлива лише з залишенням любові до іншому».
Земним раєм є солодкість іману і відчуття смаку поклоніння Одному лише Аллаху.
Хвала Аллаху за благо іману!
Уроки і назидання, отримані від сподвижників Посланця ﷺ, важливі для нас. Адже вони пили із чистого Божественного джерела, формували свої погляди на оснвої Ісламу, вони добре зрозуміли суть іману в Аллаха. Так Ібн Халід після того, як вкусив смак іману, сказав наступне: «Клянусь Аллахом! Мені миліша зимова, холодна ніч разом з загоном муджахідів в очікуванні ранку, щоб напасти на ворогів Аллаха, аніж ніч, під покровом якої на мене чекає кохана наречена, і ніч, в якій мене обрадують народженням сина».
Пречистий Той, Хто наділив іман солодкістю, яка наділяє його володарів силою і величчю, що робить жалюгідним цей світ з усіма його прикрасами. Більше того, кожна трудність стає легкою, а життя наповнюється фарбами, адже раб стає задоволеним своїм Господом. Всевишній сказав:
رَّضِيَ ٱللَّهُ عَنۡهُمۡ وَرَضُواْ عَنۡهُۚ ذَٰلِكَ ٱلۡفَوۡزُ ٱلۡعَظِيمُ
«Аллах задоволений ними, і вони задоволені Ним. Це — великий успіх!» (5:119).
Умар ібн аль-Хаттаб сказав: «У тих потрясіннях, що спіткали мене, Аллах давав мені чотири блага:
— вони не стосувались моєї релігії;
— вони не перевищували даровані блага;
— я не проявляв невдоволення, коли приходило потрясіння;
— я завжди сподівався на нагороду від Аллаха».
Хоча солодкість іману відрізняється від мусульманина до мусульманину через різницю у силі іману, різницю сили зв’язку зі своїм Господом, проте кожен мусульманин прагне піднести себе, докладає зусиль у набутті солодкості іману, смаку поклоніння, щоб увійти у земний рай і добитися Раю Наступного життя. Релігія — це наставляння. Тому наставляйте себе, привчайте свої душі до поклоніння і підкорення Аллаху. Всевишній сказав:
وَنَفۡسٖ وَمَا سَوَّىٰهَا ٧فَأَلۡهَمَهَا فُجُورَهَا وَتَقۡوَىٰهَا ٨قَدۡ أَفۡلَحَ مَن زَكَّىٰهَا ٩ وَقَدۡ خَابَ مَن دَسَّىٰهَا
«Клянусь душею і Тим, Хто надав їй досконалої постаті (або Тим, Хто зробив її постать досконалою) і внушив їй порочність її і богобоязливість! Набув успіху той, хто очистив її і поніс збиток той, хто приховав її (опорочив, прирік на несправедливість)» (91:7–10).
Ми повинні діяти заради Наступного життя, підкорятись Аллаху, не робити те, що гнівить Його, а потім говорити, що Він — Прощаючий, Милостивий. Дивно, що людина заявляє про милість свого Господа під час скоєнні гріхів, але при цьому забуває про його гнів і покарання. Людина повинна виправити ситуацію, відчути правильний шлях і не відхилятись від нього ані на йоту. Посланець Аллаха ﷺ сказав:
اَلْكَيِّسُ مَنْ دَانَ نَفْسَهُ وَعَمِلَ لِمَا بَعْدَ الْمَوْتِ وَالْعَاجِزُ مَنْ أَتْبَعُ نَفْسَهُ هَوَاهَا وَتَمَنَّى عَلَى اللهِ
«Розсудливий той, хто контролює себе і діє згідно Шаріату заради того, що буде після смерті. Безпорадним із вас є той, хто слідує своїм бажанням і при цьому втішає себе надією, вважаючи, що Аллах змилується над ним» (Ахмад, Ібн Маджа, ат-Тірмізі).
Так давайте ж старатися, щоб утримати душу, яка ганяється за пристрастями і задоволеннями, щоб привчити її до поклоніння, до здолання труднощів. Проте, необхідно встановити між нами та спокусами цього життя нездоланий бар’єр. Передається від Маліка ібн Дінара: «Абдуллах ар-Разі сказав: «Якщо тебе радує досягнення солодкості поклоніння і досягнення її апогею, то встанови між собою і пристрастями цього світу стіну із заліза».
Людина може стикнутись з труднощами і перешкодами на своєму шляху, але уповання на Аллаха, прохання Його про стійкість і прямий шлях, привчання себе дотримуватись Його наказів і заборон, навіть якщо у цьому є труднощі, — усі ці чинники дозволяють людині іти по шляху істини у пошуках її солодкості і насолоди її смаком.
Як Ібн Каййім сказав: «Той, хто іде по прямому шляху на самому початку зустрічає складність у виконанні шаріатських обов’язків, бо його серце іще не відчуває симпатії до поклоніння. Коли ж серце набуде дух симпатії, то усі відчуття складності у виконанні шаріатських обов’язків зникнуть, і вони стануть відрадою його очей, силою і задоволенням».
Скільки душ пішло до свого Господа плачущими, але є і ті, хто підкорився Аллаху і пішов до Нього з посмішкою.
З падінням Ісламської Держави і по сьогоднішній день мусульмани перебувають у стражданнях від гніту капіталізму і його законів. Більше того, закони їх Господа відсутні у житті. Внаслідок цього мусульмани втратили солодкість життя, яке вони отримували від запроваджуваних законів Творця, вони втратили солодкість від поклоніння Аллаху. Сьогодні мусульмани, як і решта світу, блукають, не докладаючи зусиль, щоб налагодити розірваний зв’язок з Аллахом, вони гоняться за мирськими насолодами. І у цьому винна західна культура та її закони. Саме західна культура зіпсувала образ життя мусульман, замінила їх ісламські погляди на порочні.
Якщо б мусульмани знали, що найбільшим покаранням для них стане позбавлення смаку поклоніння з причини безпечності, слабкої проникливості, слабкості іману, то вони не погодились би з тим положенням, коли ними незадоволений Аллах. Вони б доклали усіх зусиль, щоб виправити свої серця, підсилити вій іман. Так Абуль-Фарадж ібн аль-Джаузі сказав: «Один вчений чоловік із Бану Ісраіль говорив: «О, мій Господь! Я стільки разів ослухався Тебе, але Ти не карав мене за це. Чому?». У відповідь він почув наступне: «А скільки разів Я карав тебе, але ти не знав про це ! Хіба позбавлення тебе солодкості від таємної бесіди зі Мною — це не покарання?».
Як же мусульманин може залишати таке благо, жити без нього? Адже якщо людина відчула солодкість поклоніння, мала можливість піднестись перед своїм Господом, то як вона може відмовитись від такого? І як сьогодні Умма бажає оживитись і відродитись без законів Аллаха, без їх солодкості? Але ж вона відчувала цю солодкість на протязі сторіч, була на вшанованому місці, управляла усім світом, вела людство до світла!
У зв’язку з відсутністю Ісламу у житті і головуванням капіталістичної системи Умма позбавилась смаку поклоніння Аллаху, позбавилась смаку життя під затишком Божественних законів, втратила солодкість іману і своєї величі, вона стала лише відчувати гіркоту гріхів і нещастя.
О, Умма! До яких пір ти будеш знаходитись вдалині від Шаріату Аллаха, від солодкості життя під їх головуванням? До яких пір ти будеш пити гіркоту нещасного життя через владу ворогів Ісламу над тобою, над твоїми синами, твоїми землями? До яких пір ти дозволиш головувати законам джахілії?
Чи підготувала ти для себе султана, чи закликала ти на допомогу закони Аллаха, щоб направити життя у потрібне русло, щоб бути найщасливішою і ощасливити інших благом, милістю і світлом?!
Ми просимо Аллаха прискорити встановлення Другого Праведного Халіфату, щоб він проявив турботу про людей, дав їм можливість знов відчути солодкість іману і поклоніння!
Спеціально для Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Зайнат ас-Саміт
18 Сафара 1441 р.
17.10.2019 р.
