Участь у святах невіруючих

Статті
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Свято — це комплекс поглядів і норм, які витікають із світогляду народу. Якщо світогляд відповідає природі людини і переконує її розум, наповнюючи її серце упевненістю, тоді він буде істинним, і прояви, пов’язані з ним, будуть правильними.

Прикладом правильності світогляду і законів служить Іслам. Проте коли світогляд не відповідає природі людини і не переконує розум, отож, не наповнює серце заспокоєнням, тоді він буде брехливим, як і усе, що пов’язано з ним.

Свято представляє собою прояв певної моделі поведінки. Дії людини у святковий день міцно пов’язані з положеннями і законами, які виходять із її світогляду. Положення і закони відрізняються від однієї нації до іншої через відмінності переконань, концепцій, просвіти і культури. Кожна нація має свої свята, які відрізняють її від інших. Як ми сказали, свято виражає особливу модель поведінки і, отож, культури. Культура ж, у свою чергу, — це комплекс світоглядних концепцій, ніяк не пов’язаних з загальнолюдськими досягненнями, загальною цивілізацією, у чому нас намагаються переконати, щоб ввести в оману і примусити прийняти так звану «загальнолюдську культуру».

Правда полягає у тому, що досягнення людей і цивілізація — це матеріальні форми, які використовуються у життєдіяльності. Цивілізація є загальнолюдським надбанням і не належить певній нації. У якості приклада об’єктом цивілізації можна привести автомобіль та інші пристрої різноманітних форм, кольорів і розмірів, такі як медичні та електричні пристрої, комп’ютери, телефони і решта іншого. У даному випадку ми говоримо про те, коли об’єкти цивілізації є наслідком наукових досягнень.

Проте якщо об’єкт цивілізації є результатом світогляду, тоді він відноситься до певної нації. Наприклад, хоча одяг і є матеріальною форму цивілізації, проте Іслам визначив рамки жіночого вбрання, заборонивши уподібнення жінкам невіруючих, які ходять з відкритими частинами тіла, оскільки приймають концепцію особистої свободи, яка витікає із західного світогляду.

Культура будується на світогляді, кожна нація має свій світогляд. Якщо в Ісламі мірилом вчинків є дозволене і заборонене Творцем (халяль, харам), то у західній культурі цим мірилом є вигода, що вилучається. Якщо в Ісламі щастям вважається досягнення вдоволення Аллаха за допомогою дотримання Його наказів і заборон, то у західній культурі щастям вважається максимальне досягнення насолод, гедонізм. Звідси ми бачимо, що ісламська культура повністю відрізняється від західної, а ісламські свята, пов’язані з ісламським світоглядом, повністю відрізняються від західних свят, пов’язаних з західним світоглядом.

Як було зазначено, свято — це комплекс поглядів і норм, які витікають із світогляду, ними можуть бути радість, вітання, новий одяг, молитви, відвідування, зустрічі і жертвоприношення. Тому абсолютно не дозволяється брати участь у святах невіруючих, відвідуючи їх храми, вітаючи їх, приєднуючись до їх святкувань і обмінюючись подарунками з ними, тому що їх свята засновані на доктрині невір’я. Наприклад, християни, які святкують початок нового року, вірять у те, що Іса  син Марьям (Іісус) є Богом. У Корані так Аллах говорить про них:

كَبُرَتْ كَلِمَةً تَخْرُجُ مِنْ أَفْوَاهِهِمْ إِن يَقُولُونَ إِلَّا كَذِبًا

«Тяжкі слова, які виходять із їх ротів, і говорять вони одну лише брехню» (18:5).

Тому неприпустимо вітати їх, обмінюватись подарунками, брати участь у їх святах. Усе це треба розцінювати як підтвердження правильності їх переконань, які насправді є — найтяжчим гріхом перед Аллахом. Аллах говорить:

لَقَدْ كَفَرَ الَّذِينَ قَالُواْ إِنَّ اللّهَ هُوَ الْمَسِيحُ ابْنُ مَرْيَمَ وَقَالَ الْمَسِيحُ يَا بَنِي إِسْرَائِيلَ اعْبُدُواْ اللّهَ رَبِّي وَرَبَّكُمْ إِنَّهُ مَن يُشْرِكْ بِاللّهِ فَقَدْ حَرَّمَ اللّهُ عَلَيهِ الْجَنَّةَ وَمَأْوَاهُ النَّارُ وَمَا لِلظَّالِمِينَ مِنْ أَنصَارٍ ، لَّقَدْ كَفَرَ الَّذِينَ قَالُواْ إِنَّ اللّهَ ثَالِثُ ثَلاَثَةٍ وَمَا مِنْ إِلَـهٍ إِلاَّ إِلَـهٌ وَاحِدٌ وَإِن لَّمْ يَنتَهُواْ عَمَّا يَقُولُونَ لَيَمَسَّنَّ الَّذِينَ كَفَرُواْ مِنْهُمْ عَذَابٌ أَلِيمٌ

«Не увірували ті,які говорять: «Аллах — це Месія, син Марьям». Месія сказав: «О, сини Ісраїла! Поклоняйтесь Аллаху, Господу моєму і Господу вашому». Воістину, хто долучає до Аллаха співтоваришів, тому Він заборонив Рай. Його притулком буде Пекло, і у беззаконників не буде помічників. Не увірували ті,які говорять: «Аллах є третім у трійці». Немає божества, окрім Єдиного Бога! Якщо вони не зречуться від того, що говорять, то невіруючих із їх числа торкнуться болісні страждання» (5:72,73).

Немає нічого дивного у тому, що невірні святкують свої свята, такі як Новий рік, чи свята, які уходять далеко в доісламські часи, як релігійне свято зороастризму Новруз. Усі ці свята пов’язані з переконаннями і поглядами невірних і супроводжуються численними гріхами. Проте подив викликає те, що деякі мусульмани приєднуються до таких заходів, радісно обмінюються привітаннями і подарунками, виходять на вихідні з бажанням добре провести ці «святкові» дні. Як може той, хто вірить в Аллаха як Господа, в Іслам як релігію і Мухаммада (с.а.с.) як Пророка, хто вірить, що Іса є посланцем Аллаха і що він заявив про це своїй матері Марьям, як такий мусульманин може приєднуватись до тих, хто вірить в Ісу як в Бога чи у трійцю?!

Мусульмани ніколи не приєднувались до святкувань невіруючих до того часу, як був зруйнований Халіфат, який об’єднував мусульман політично. Ми не святкували усього цього до того часу, поки не поділились на дрібні національні утворення, поки не трапився розумовий занепад, а услід за ним — і занепад у поведінці. Політична свідомість покинула мусульман, окрім малої частини. Їх поглинула ідея світськості, а вороги стали друзями після того, як тиранічні режими почали застосовувати над мусульманами західну модель життя. Недивно, що правителі країн Перської затоки витрачають мільярди доларів на свята невіруючих, тому що до влади їх привели західні сили, які продовжують їх оберігати.

Він цього занепаду і уподібнення невіруючим мусульман врятує лише Імам, який захистить Ісламську Умму від ворога. Він буде халіфом мусульман, якому вони присягнуть, взявши з нього заповіт, що він буде правити по Шаріату Аллаха і битися з невіруючими з метою піднести слово Аллаха. Тому мусульманам треба допомогти партії «Хізб ут-Тахрір» у побудові Другого Праведного Халіфату, час якого вже наближається. Всевишній Аллах говорить:

إِنَّهُمْ يَرَوْنَهُ بَعِيدًا ، وَنَرَاهُ قَرِيبًا

«Вони вважають його далеким. Ми ж бачимо, що воно близько» (70:6,7).

 

Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Д-р Шаіфаш-Шараді, Ємен
5 Джумада аль-уля 1441 р.х.
31.12.2019 р.