Вдатися до такої класифікації, що Іслам складається із ідеї і методу, нас спонукало те, що мусульмани почали ігнорувати багато шаріатських законів під приводом того, що у сучасний час вони перестали відноситись до числа наших обов’язків.
У своє виправдання вони говорять, що нібито Посланець Аллаха ﷺ дотримувався цих законів через їх відповідність тодішньому положенню і обставинам. Вони стверджують: якщо ці закони відповідають нашим реаліям сьогодні, ми приймемо їх, але якщо вони не відповідають, ми залишимо їх і застосуємо замість них інші, які відповідають нашим обставинам. На основі цих оманливих думок почали з’являтись мусульмани, які закликають до змінення ісламської системи покарань під тим приводом, що вона суперечить нинішнім реаліям.
Згідно їх думки, більше неприйнятні такі види покарань, як порка, побиття камінням і відсікання руки, як це було раніше, під приводом того, що вони є жорстокими законами і що Захід вважає їх такими ж варварськими, як варварство Середньовіччя. Вони говорять, що ці закони Ісламу нагадують жителям Заходу про їх релігію, яка пригноблювала людей несправедливими законами, і що це буде лише відштовхувати людей від Ісламу. Вони не бачать нічого поганого у тому, щоб замінити ці види покарань тюремним ув’язненням чи штрафами. Ця тенденція призвела також до появи серед мусульман тих, хто закликає зупинити джихад. Вони говорять: оскільки роль джихада полягала у поширенні Ісламу, сьогодні можна замінити його іншими засобами заклику і тими ж ЗМІ. Вони говорять: ми живемо в епоху міжкультурного обміну.
На їх думку, через те, що Іслам має тверді аргументи і є очевидною істиною, за допомогою паперу, радіо і телебачення можна досягти набагато більшого, аніж силою меча, перед яким, за їх словами, «зачиняються серця» і «з’являється ненависть». Іще одні мусульмани говорять, що необхідно скасувати джизью (подушний податок, який виплачується невіруючими мусульманам в обмін на захист і безпеку) під приводом того, що вона неприємна на слух і викликає огиду. Інші заявляють, що Халіфат не є обов’язковим згідно Ісламському Шаріату. Вони видають фетви, які виправдовують прийняття «сучасних» форм правління, і закликають не обмежуватись «застарілою» системою Халіфату. За їх словами, важливим є застосування ісламських законів, а не вид системи, яка їх реалізує, і вони стверджують, що ця система може приймати різні форми.
Подібні ствердження призвели до появи багатьох пропозицій відносно того, як працювати над створенням Ісламської Держави. Мусульмани почали вважати, що повернення Ісламу буде відбуватись через формування ісламської літератури, будівництво мечетей, створення благодійних асоціацій, відкриття ісламських шкіл на кшталт місіонерських шкіл, заклик до моралі, озброєні дії чи діяльність по досягненню влади за допомогою участі в управлінні і демократичних іграх. При усьому цьому ми спостерігаємо нехтування методом Посланця Аллаха ﷺ в досягненні влади.
Таким чином, сьогодні мусульмани неоднозначно приймають шаріатські положення, які стосуються ідеї, і, отож, ігнорують шаріатські положення, пов’язані з методом. Усе це виникло через вплив західних ідей на мислення мусульман, а також через те, що у них не було ясного розуміння Ісламу з законодавчої точки зору і чіткого розуміння його застосування.
Це і підштовхнуло нас провести дослідження в області ідеї і методу, щоб мусульмани не нехтували важливими шаріатськими законами, пов’язаними з методом, а Іслам був реалізований повністю. Ігнорування законів методу є залишенням важливої частини Ісламу, а це вважається непослухом Аллаху, за який мусульманам доведеться відповідати.
Ми сказали, що Іслам складається із ідеї і методу, щоб внести ясність, полегшити розуміння і спростити застосування. Раніше мусульмани вже наводили подібні класифікації, говорячи, що «Іслам — це акида і системи», вводячи в ісламську юриспруденцію такі поняття, як «соціальна система», «економічна система», чи закони їжі, обрядів і моральності. Усі закони Ісламу мали місце іще при Посланці Аллаха ﷺ, але саме ісламські вчені зібрали їх і привели в порядок, розбивши по главам, щоб полегшити мусульманам розуміння і спростити застосування.
Також мета нашого дослідження полягає у тому, щоб мусульмани правильно сприймали незмінні шаріатські положення, які мають обов’язкову силу, і не намагались замінити їх чи відступити чи нехтувати ними.
Відповідно, неприпустимо замінювати шаріатські види покарань сучасними покараннями, систему Халіфату — республіканською системою, ісламські закони — західними громадянськими законами, а метод Посланця Аллаха ﷺ у встановленні правління — логічними ідеями і судженнями, незалежно від того, які фетви вдаються у їх підтримку.
Якщо хукм створення Ісламської Держави є шаріатським, то метод його встановлення також є шаріатським хукмом. Це означає, що Шаріат надав детальні докази цього методу, потребував дотримуватись його і заборонив відступати від нього. Це питання аналогічне іншим шаріатським положенням, пов’язаним з методом.
Читаючи книги по ісламській юриспруденції, бачиш, що мусульманські вчені детально виклали положення про покарання, джихад, правління та інших положеннях методу за винятком положень діяльності по створенню Ісламської Держави, оскільки вони не стикались з цим питанням і не було необхідності розглядати його. Мусульмани в різні часи ісламської історії не потребували детального дослідження,тому що ніколи не жили при відсутності Ісламської Держави. Але сьогодні мусульмани повинні докладати зусилля, щоб вивести і роз’яснити закони методу. У своєму дослідженні вони повинні покладатись на шаріатські докази, а не логічні судження, схильні впливу обставин і настроїв.
Якщо метод є шаріатським, тоді в ньому повинно простежуватись слідування шаріатським текстам і подражання Посланцю Аллаха ﷺ. У випадку слідування текстам стає можливим притягнення до звіту і наставляння. Кожна відповідальна особа може притягуватись до звіту і піддаватись наставлянням так само, як і будь-який член групи. Це питання не залежить від умовиводів, особистих зв’язків чи життєвого досвіду. Неправильно називати метод діяльності питанням досвіду, швидше, метод повинен прийматись лише із Шаріату.
Хто хоче вести діяльність по створенню Ісламської Держави, природно, питає про шаріатський метод і детальних доказах. Потім він веде диспути в цих доказах, приймає їх і закликає до них. Так яких же шаріатських дій треба дотримуватись в діяльності по створенню Ісламської Держави?
Для того, щоб узнати шаріатський метод, необхідно точно і глибоко зрозуміти реальність, в якій сьогодні живуть мусульмани, щоб вказати на основну причину, з рішенням якої вирішиться усе, що з нею пов’язано. Це і стане корінним рішенням. І коли реальність буде зрозуміла, а головна причина відома, можна визначити шаріатську мету, яка повинна бути досягнута. Цією метою є переміщення людей у вимагаєму шаріатську реальність. Лише після цього ви можете дізнатись, які шаріатські дії повинна виконувати група. Ці шаріатські дії вилучаються із життя Посланця а Аллаха ﷺ, а саме — із того відрізка його життя, який відповідає нашим дням.
Із книги «Заклик до Ісламу»
Ахмад Махмуд
