Раптом за один рік загинули дружина і дядько Пророка ﷺ — Абу Таліб і Хадіджа (р.а.). З їх смертю положення Посланця Аллаха ﷺ різко погіршилось. Курайшити почали здійснювати те, на що не наважувались при житті Абу Таліба.
Деякі навіть насипали на голову Пророка ﷺ землю, після чого він говорив:
مَا نَالَتْ مِنِّي قُرَيْشٌ شَيْئًا أَكْرَهُهُ حَتَّى مَاتَ أَبُو طَالِبٍ
«Курайшити не могли заподіяти мені нічого поганого, поки не помер Абу Таліб» («Сіра» Ібн Хішама).
Після смерті Абу Таліба Посланець ﷺ пішов у Таіф, прохаючи у його жителів допомоги і підтримки для Ісламу. Він звернувся до ватажків племені Сакіф, яке населяло тоді Таіф, закликаючи їх надати допомогу Ісламу проти тих, хто протистоїть йому. Але вони відмовились допомагати, і, більше того, повідомили про те, що трапилось, курайшитам, незважаючи на те, що Пророк ﷺ просив не розголошувати це. З цієї причини Посланець Аллаха ﷺ не міг зайти в Мекку до тих пір, поки не увійшов під покровительство одного із курайшитів.
Посланець Аллаха ﷺ підходив до прибулих у Мекку племен і говорив:
يَا بَنِي فُلَانٍ، إنِّي رَسُولُ اللَّهِ إلَيْكُمْ يَأْمُرُكُمْ أَنْ تَعْبُدُوا اللَّهَ وَلَا تُشْرِكُوا بِهِ شَيْئًا وَأَنْ تَخْلَعُوا مَا تَعْبُدُونَ مِنْ دُونِهِ مِنْ هَذِهِ الْأَنْدَادِ وَأَنْ تُؤْمِنُوا بِي وَتُصَدِّقُوا بِي وَتَمْنَعُونِي حَتَّى أُبَيِّنَ عَنِ اللَّهِ مَا بَعَثَنِي بِهِ
«О, таке-то плем’я, воістину, я посланий Аллахом до вас! Він наказує поклонятись тільки Аллаху, не долучати Йому співтоваришів, зректись від ідолів,яким ви поклоняєтесь, увірувати в мене і прийняти мої слова, захищати мене, поки я буду роз’яснювати те, з чим Аллах послав мене» («Сіра» Ібн Хішама).
Дядя Посланця ﷺ Абу Ляхаб ходив услід за ним, заперечуючи його слова і звинувачуючи його в брехні. Жодне плем’я не відповіло на заклик Посланця ﷺ; вони заявляли наступне: «Твій народ краще нас знає тебе, і він не пішов за тобою». Проте Пророк ﷺ продовжував звертатись до них, закликаючи до Ісламу і примовляючи: «О,Аллах! Якщо б Ти не побажав, то вони не були б такими».
В «Сірі» Ібн Хішама пишеться: «Аз-Зухрі повідомив, що Посланець Аллаха ﷺ підійшов до місця зупинки племені Кінда і закликав їх увірувати, але вони відмовились. Потім він пішов до племені Кальб, і ті теж відмовились від того, до чого він закликав. Потім він вирушив до місця зупинки племені Ханіфа і закликав їх допомогти і підтримати Іслам, але їх відповідь була гіршою серед арабів. Тоді Пророк ﷺ вирушив до племені Амір ібн Саса, закликав їх увірувати в Аллаха і Його Посланця, і один із них на ім’я Байхара ібн Фірас сказав: «Клянусь Аллахом,якщо б я взяв цього юнака від курайшитів, то з’їв би арабів за його допомогою». Потім він додав: «Що ти скажеш: якщо ми послідуємо твоїй справі, а потім Аллах допоможе тобі перемогти тих, хто тобі протидіє, чи буде влада нашою після тебе?». Посланець Аллаха ﷺ відповів йому: «Влада повністю належить Аллаху, кому хоче — тому дає». Той сказав: «Ми підставимо наші шиї під мечі арабів через тебе, а коли Аллах дасть тобі перемогу, ми нічого не отримаємо?! Ми не маємо потреби в твоїй пропозиції».
В кожен сезон паломництва Пророк ﷺ звертався до племен, закликаючи їх увійти в Іслам, прийняти його як Посланця Аллаха ﷺ, а релігію — як вірне керівництво і милість. Так він звертався до кожного араба, відомого честю і гідністю.
Серед тих племен, до яких Пророк ﷺ звертався з закликом і які не прийняли його, були: 1) Бану Амір ібн Саса, 2) Мухаріб ібн Хасфа, 3) Фазара, 4) Гассан, 5) Мурра, 6) Ханіфа, 7) Суляйм, 8) Абс, 9) Бану Надр, 10) Бану аль-Бакка, 11) Кінда, 12) Кальб, 13) аль-Харріс ібн Кааб, 14) Узра, 15) Хадаріма. І це тільки по підрахункам Ібн Саада.
Відповідь жителів Медини
Мухаммад ﷺ продовжував ходити на ринки Маджанна, Уккяз і Міна, закликаючи арабські племена увірувати в Аллаха і прийняти його як Посланця Аллаха ﷺ, а також шукаючи допомоги і захисту для релігії, щоб завершити свою місію і донести послання Господа, обіцяючи в обмін на допомогу райські сади. Араби не відповідали на його заклик, а лише завдавали йому шкоду і лаяли. Але потім Аллах побажав дарувати перемогу релігії і надати підтримку Пророку ﷺ, виконавши надану йому обіцянку. У черговий сезон паломництва в Мекку направилась група жителів Медини (Ясріба). Посланець Аллаха ﷺ зустрівся з ними і закликав до Аллаха, прочитавши їм строки із Корану. Вони відповіли на заклик Аллаха і Його Посланця ﷺ.
Ця група повернулась в Медину і почала закликати до Ісламу решту жителів міста.
Коли прийшов сезон паломництва у наступному році, дванадцять людей, які прийняли Іслам із племен Аус і Хазрадж, що населяли Медину, прибули для зустрічі з Посланцем Аллаха ﷺ. Зустріч відбулась біля пагорбу Акаба і отримала назву «Перша присяга при Акабі» або «Присяга віруючих жінок». На цій зустрічі представники ясрибських племен присягнули Пророку ﷺ. Також вони попросили відправити з ними кого-небудь із мусульман, щоб він навчив їх нормам релігії, і Пророк ﷺ вибрав для цієї місії Мусаба ібн Умайра, велів йому читати для них Коран, навчати основам і нормам релігії.
Згодом Мусаб отримав прізвисько Мукрі (читець Корану), оскільки постійно читав Коран жителям Ясріба в домі Асада ібн Зурари. Іслам прийняли впливові люди, в тому числі — ватажки Усайд ібн Худайр і Саад ібн Муаз. Коли Саад прийняв Іслам, він звернувся до свого племені: «О, Бану Абд-уль-Ашхаль! Яка ваша думка про мене?». Вони відповіли: «Ти — наш господин, найрозумніший серед нас і найрозсудливіший». Тоді він сказав: «Я відмовляюсь говорити з вами — з жінками і чоловіками, — поки ви не увіруєте в Аллаха і Його Посланця!». Вони сказали: «Клянемося Аллахом, не залишиться в домі Бану Абд-уль-Ашхаль жодного чоловіка і жодної жінки, не прийнявших Іслам».
