Сумніви, які виникають серед деяких мусульман, обумовлені тим фактом, що нинішнє положення відрізняється від часів Посланця ﷺ. У часи Посланця Аллаха ﷺ розділення суспільств (племен і кланів) було примітивним.
Але сьогодні ці розділення більш складні і перетинаються. У ті часи плем’я, яке можна було порівняти з державою, нараховувало тисячі людей, а сьогодні держава нараховує мільйони чи десятки мільйонів людей. У минулому заклик був звернутий до невіруючих, щоб вони прийняли віру, але сьогодні заклик звернений до мусульман, що вони повернулись до ісламському образу життя. У ті часи великі держави (римляни і перси) не перешкоджали заклику Посланця ﷺ в Мецці. Але сьогодні правителі мусульман пов’язані з політикою великих держав і є їх вихованцями,а самі великі держави плетуть підступи проти Ісламу і мусульман. Так можна провести багато відмінностей …
Мусульмани, які сумніваються, ніби говорять: «Як ми можемо слідувати методу Посланця Аллаха ﷺ, коли багато що змінилось?! Це може привести нас до закам’янінню і застою. Важливо досягти основних цілей заклику, а саме — запровадження у життя Ісламу через Ісламську Державу і здійснення концепції поклоніння Аллаху».
Щоб показати правильне розуміння даного питання, варто відзначити, що шаріатський хукм завжди можна застосувати лише до тієї реальності, для якої він існує. Якщо реальність змінюється, тоді змінюється і пов’язаний з нею шаріатський хукм. Але якщо реальність не змінюється, тоді шаріатський хукм залишається тим же самим. Реальність визначається по основним якостям, а не по зовнішнім формам.
Суспільство — це група людей, які вірять у загальні ідеї, що викликають почуття прийняття і вдоволення усім, що відповідає цим ідеям, а також почуття невдоволення і гніву за усе, що їм суперечить. Виходячи із цього, утворюється система, яка застосовує ці ідеї над людьми і не дозволяє їм переступити їх. Як наслідок, люди живуть тим життям, в якому вони переконані і задоволені.
Реальність суспільства може приймати різні форми, може бути примітивною чи складною. Кожна група людей, організована загальними думками і почуттями і керована системою із роду тих же ідей, чи приймає вона форму племені чи форму сучасної держави, чи нараховує вона тисячі чи мільйони, — це суспільство, тому що характеристики, які роблять групу суспільством, існують і не змінились.
Посланець ﷺ працював над створенням ісламського суспільства, формуючи ісламські ідеї, почуття і системи. У цьому він слідував шаріатському методу створення ісламського суспільства. Усі його кроки були скеровані на досягнення цієї мети. Він сформував у Медині віруючих особистостей, які складали більшість населення, і заклав в них основні ідеї Ісламу, після чого в них зародились єдині почуття. Потім він переселився до них і встановив систему, внаслідок чого з’явилось ісламське суспільство. Спочатку воно прийняло просту форму, але потім перетворилось у суспільство, яке має потребу в організації і апаратах управління.
Деякі говорять, що крупні держави не втручались у справи мусульман тоді, а сьогодні вони втручаються і перешкоджають приходу Ісламу. Ми ж відповімо, що це не змінює шлях, а швидше, робить його більш важким. Сьогодні вимагається додати просвіту і заклик, враховуючи нинішню реальність. Згуртування вимушено працювати з міжнародною політикою, щоб розуміти політику провідних країн і знати, що планується проти нас і реалізується над нами через агентів. Усе це необхідно для того, щоб ми могли протистояти цьому.
Деякі говорять, що Посланець ﷺ більше уваги приділяв вірі і лише небагато — законам. Ми ж відповімо: той факт, що він навіть трохи приділяв уваги законам, вказує на необхідність і нам приділити увагу шаріатським хукмам у заклику. Після спостережень з’ясовується, що робота в Мецці полягала у заклику до Ісламу. Сьогодні ж заклик ведеться серед мусульман, які сповідують Іслам, яким були ниспослані усі шаріатські закони. І ці мусульмани відповідальні перед Всевишнім за увесь Іслам, а не тільки за віру. Мусульманин, який помирав у Мецці, буде запитаний тільки за те, що було ниспослано до його смерті. Що стосується того, хто помре сьогодні, то Аллах спитає його за увесь Іслам. Отож, заклик повинен бути всеохоплюючим і скерованим до відновлення ісламського образу життя, тому що ми не принесли новий заклик і не принесли нову релігію.
Так само як той, хто дивиться на реальність сьогоднішніх мусульман, бачить, що їх проблема — не у втраті ісламської акиди, а у відсутності ісламської акиди у життєвих концепціях і законодавчих системах. Акида мусульман втратила життєву силу. І усе це трапилось через вплив на мусульман західної ідеї, яку західні країни підпитують і працюють над її збереженням і підсиленням за допомогою встановлення підкорених ним режимів. Окрім того, вони розробили учбові програми і використовують засоби масової інформації для поширення своїх ідей у нашому оточенні.
Необхідно представити Іслам у правильному і повному виді, показавши важливість акиди і віри у тому змісті, що це — основна думка, із якої виводяться закони, на якій ґрунтуються ідеї і визначається точка зору у житті. А потім треба представити ідеї про життя через цю акиду, тобто зосередивши увагу на тому, що Творцем є Аллах, що право приймати рішення належить тільки Йому і що питання цього світу і Майбутнього життя повертаються до Нього. Коли мусульманин перейметься вірою і законами, тоді він усвідомить життєву силу істини. Те ж саме стосується сили згуртування у розумінні Ісламу і заклику до нього, а також його здатності до здійснення змін.
Тому сьогодні заклик ведеться серед мусульман, щоб вони повернулись до ісламському образу життя за допомогою встановлення Ісламської Держави. В основі цього заклику лежить ісламська акида, яка має політичний стрижень, що робить її основою усіх дій, щоб вони виконувались згідно з наказами і заборонами Аллаха.
Тому змінилась форма, але суть залишилась такою, як була, без змін. Таким чином, хукм діяльності по створенню Ісламської Держави не змінився. Так само не змінюється і метод встановлення держави.
