Переселення (Хіджра) в Медину представляло собою зрушення у заклику від етапу слів і терпіння до етапу реалізації Ісламу в Ісламській Державі.
Це було переселенням із території невір’я (Даруль-куфр) на територію Ісламу (Дар уль-Іслям), створену Пророком ﷺ в Медині, де Іслам завдяки державі набуде зовсім іншої постаті. Держава реалізує Іслам і управляє по ньому, а також закликає до нього людей з доказами і фактами, і в державі заклик набуває захисту від сил зла і тиранії.
Коли Посланець ﷺ прибув у Медину, його зустріла велика кількість людей. У першу чергу він побудував мечеть, яка стала місцем для молитов, нарад, управління справами мусульман і судових розглядів. Посланець Аллаха ﷺ почав готувати атмосферу Медини до військових дій, формуючи бойові загони, призначаючи командирів і відправляючи їх за межі міста. Поруч з цим він уклав перемир’я з єврейськими племенами. Загалом, Посланець ﷺ почав діяти в Медині як правитель і голова держави.
Це те, що робив Посланець Аллаха ﷺ, щоб заснувати територію Ісламу, і те, що повинні робити ми, беручи з нього приклад.
Наш обов’язок — слідувати прикладу Посланця ﷺ, вивчаючи його сіру. І якщо діяльність по встановленню держави Ісламу є фардом, то і метод, обраний Посланцем ﷺ, приймає такий же хукм, оскільки правило гласить: «Якщо виконання дії — фард, тоді обраний Посланцем ﷺ метод виконання цієї дії — теж фард». Всевишній Аллах говорить:
قُلْ هَذِهِ سَبِيلِي أَدْعُو إِلَى اللَّهِ عَلَى بَصِيرَةٍ أَنَا وَمَنِ اتَّبَعَنِي
«Скажи: «Таким є мій шлях. Я і мої послідовники закликаємо до Аллаху згідно переконанню» (12:108).
Ми повинні розділяти процес заклику на два етапи, як це робив Посланець Аллаха ﷺ:
1) Етап заснування і просвіти.
2) Етап взаємодії і боротьби.
На першому етапі необхідно робити те ж, що робив Посланець Аллаха ﷺ. Треба концентровано навчати ісламській просвіті того, хто погодився нести ношу заклику, а також виховувати в ньому відмінну ісламську особистість, формуючи просвічений ісламський склад розуму (аклія) і благородний ісламський склад психіки (нафсія). Це досягається у концентрованих халакатах (гуртках), як цього добивався Пророк ﷺ. Він закликав кожного, в кому бачив схильність до прийняття Ісламу, незалежно від віку і положення у суспільстві і незважаючи на походження і стать. Усі новоприйнявші Іслам згуртовувались навколо прийнятих ідей. Так тривало до тих пір:
— поки у згуртуванні не проявилась зрілість у просвіті, тобто, коли склад розуму і склад психіки членів згуртування сформувались згідно ісламським принципам і коли вони стали готові до протистояння з усіма пороками суспільства.
— поки у згуртуванні не проявилась нездатність утримати заклик в собі, тобто, коли вони прагнули поширювати свої знання спочатку серед тих, в кому спостерігається схильність до добру, а потім розширювати коло заклику.
— поки суспільство не відчуло заклик, присутність закликаючих і групи.
Коли у нас з’являться усі три чинники, які пройшли перші мусульмани — сподвижники Посланця ﷺ, — ми зможемо перейти до другому етапу.
На другому етапі ми повинні відкрито нести заклик, як це робив Посланець ﷺ, вступити в дискусію з суспільствами, протистояти їх ідеям, звичаям і системам, роз’яснюючи їх помилковість і непридатність, роз’яснюючи поруч з цим ідеї, концепції і системи Ісламу. Ми повинні закликати так, як закликав Посланець ﷺ з усією щирістю, сміливістю і наполегливістю, не проявляючи гнучкість і не схиляючись ані перед ким.
