Тепер перейдемо до другому питанню: чи правильно говорити, що метод, який визначається як набір шаріатських законів, а не способів, піддається експериментам, і якщо він дасть плоди через деякий час, то чи можна заявляти про його придатність, а якщо не дасть — тоді про непридатність?
Серед мусульман є ті, хто експериментує з діяльністю по утворенню Ісламської Держави, а метод називає пробним варіантом, по якому проходить заклик. Чи правильне це ствердження?
Неправильно називати метод експериментом, оскільки це не відповідає значенню слів «шаріатський метод».
Методом діяльності в Ісламі є шаріатські закони, які залежать від сили доказів. Згуртування повинно дотримуватись цих законів, поки вважає їх шаріатськими. Тут недоречні експерименти і досвіди, при цьому заявляючи: «Якщо випробування приведе до мети, тоді експеримент пройшов успішно, а якщо ні, тоді він провалився і вимагається заміна». У такому випадку метод перетвориться в експеримент, закликаний досягти мети.
Шаріатський метод — це набір шаріатських законів, як згадувалось вище, які направлені на досягнення своєї мети, а саме — відновлення ісламського образу життя, і ці закони залежать від сили доказів. Дотримуючись цих законів і появляючи терпіння по відношенню до них, мусульманин поклоняється Аллаху. Залишити ці закони він може тільки у тому випадку, якщо знайде більш сильні докази.
Шаріатський метод означає повторення кроків Посланця Аллаха ﷺ. Це відрізняється від того, як поводять себе діячі, які вчиняють згідно рукотворним системам. При нинішніх системах люди пробують і експериментують над своїми думками і діями, а правильність чи неправильність визначають згідно успіху чи невдачі, або згідно досягненню мети чи недосягненню.
Природа вигаданих людьми систем є такою, що вони не остаточні і завжди потребують змінень і розвитку. Будь-яку їх роботу можна назвати експериментом. Усі закони, які приймаються на Заході, є експериментальними. Критерієм правильності скоюваних ними дій є тільки досягнення мети. Якщо закон досяг результату, тоді він правильний, а якщо не досяг — тоді ні. Це відрізняється від мусульманина через відмінності природи Ісламу, ниспосланого Мудрим і Проникливим Аллахом. Прийнятий мусульманином закон буде правильним і повним, якщо він побудований на шаріатських доказах.
Правильність закону виходить із правильності шаріатських доказів і правильного використання доводів, і не залежить від досягнення результату. Отож, основою є прихильність шаріатському закону, і по ньому визначається шлях. Що стосується результату дій, які входять у розділ методу, то є намісництва і можливості сповідувати релігію, то він неминуче втілиться у житті. Аллах говорить:
وَعَدَ اللَّهُ الَّذِينَ آمَنُوا مِنكُمْ وَعَمِلُوا الصَّالِحَاتِ لَيَسْتَخْلِفَنَّهُمْ فِي الْأَرْضِ كَمَا اسْتَخْلَفَ الَّذِينَ مِن قَبْلِهِمْ وَلَيُمَكِّنَنَّ لَهُمْ دِينَهُمُ الَّذِي ارْتَضَى لَهُمْ وَلَيُبَدِّلَنَّهُم مِّن بَعْدِ خَوْفِهِمْ أَمْنًا يَعْبُدُونَنِي لَا يُشْرِكُونَ بِي شَيْئًا
«Аллах обіцяв тим із вас, які увірували і робили праведні діяння, що Він неодмінно зробить їх намісниками на землі, подібно тому,як Він зробив намісниками тих, хто був до них. Він неодмінно обдарує їх можливістю сповідувати їх релігію, яку Він схвалив для них, і змінить їх страх на безпеку. Вони поклоняються Мені і не долучають співтоваришів до Мене» (24:55).
Також Він сказав:
إِن تَنصُرُوا اللَّهَ يَنصُرْكُمْ وَيُثَبِّتْ أَقْدَامَكُمْ
«Якщо ви допоможете Аллаху, то і Він допоможе вам і утвердить ваші стопи» (47:7).
Якщо результат не досягається, тоді метод не скасовується і не заміняється, як і не об’являється його неправильність, а швидше, переосмислюються закони методу. Шаріатський закон може бути залишений тільки у тому випадку, коли група переконується у помилковості свого розуміння. Якщо група не виявляє помилки свого розуміння, то вона повинна дотримуватись того, що у неї є, і проявляти терпіння до тих пір, поки Аллах не явить Своє повеління. Також затримка результату може бути пов’язана з закономірністю відстрочки перемоги, чого раніше не уникнули навіть посланці. Аллах говорить:
حَتَّى إِذَا اسْتَيْأَسَ الرُّسُلُ وَظَنُّوا أَنَّهُمْ قَدْ كُذِبُوا جَاءَهُمْ نَصْرُنَا
«Коли ж посланці приходили у відчай і розуміли, що їх порахували брехунами, до них прийшла Наша допомога» (12:110).
Так, ця діяльність — важка і вимагає величезних зусиль. Засобів у групи набагато менше, аніж у режимів, якій їй протистоять. Але успіх діяльності не прив’язаний до певному періоду часу, щоб говорити про поразку, коли вона не приносить плодів. Швидше, успіх пов’язаний з правильністю ідеї, силою прихильності її прибічників і прийняттям ідеї людьми у цілому. І коли ці три пункти будуть втілені, тоді можна говорити про перемогу, яка досягається за допомогою пошуку допомоги і захисту для релігії (таляб ан-нусра). В усьому цьому ми подражаємо Посланцю Аллаха ﷺ, а оцінка повноти дій залишена на Аллаха. Оцінка ж групи у цій області буде відбуватись згідно найбільш ймовірному припущенню (галабат уз-занн).
Якщо причини перемоги були досягнуті, то вона прийде, а якщо ні, тоді і перемога буде затримуватись. Але затримка не обов’язково означає, що припущена помилка, це може означати, що ступінь підготовки була недостатньою, і її треба збільшити. Також затримка перемоги може бути випробуванням для членів згуртування чи групи: чи опустяться їх руки після відчаю, чи вони залишаться вірними своєму заповіту, чи, може, від нього відступлять деякі люди. У будь-якому випадку необхідно переосмислити закони методу. Якщо група не знаходить причини змінити свій шлях, то змінення не допускається під приводом затримки перемоги. Вона повинна шукати способи і засоби, які з самого початку припустимі, і вибирати найбільш підходящі. Отож, затримка може і не означати поразку, і немає ніяких шаріатських доказів досягнення мети у певний період часу.
Розгляд повинен був зосереджений на правильності ідей і законів, пов’язаних з методом, оскільки по ним проходять підготовку члени групи і готується уся Умма. Якщо ці ідеї і закони вірні з точки зору групи, і вона обрала успішні способи і засоби, тоді треба проявити терпіння, і їх неможна змінювати, незалежно від того, наскільки затримується перемога.
Мова йде про великі змінення, а не про змінення окремих осіб. Колесо змінення суспільства набагато більше, аніж колесо змінення окремих людей. Рух у цьому напрямі є набагато повільнішим, так що побачити його може лише той, хто володіє глибоким розумінням і правильним підходом. Але це не означає, що у відношенні діяльності індивід повинен думати про те, що мета не буде досягнута ним самим, а буде досягнута майбутніми поколіннями. Швидше, індивід чи члени групи вдаються до діяльності, думаючи, що вони самі досягнуть мети і будуть свідками перемоги, як це трапилось з Посланцем Аллаха ﷺ і його сподвижниками.
Треба мати на увазі те, що життя людини може бути коротким чи довгим, але обіцянка була дана не окремій людині чи окремим людям, а групі. Аллах обіцяв намісництво групі віруючих, а окремі люди групи можуть покинути цей світ так само, як і амір групи. Деякі можуть відступити від свого заповіту, але обіцянка залишиться в силі до тих пір, поки група буде вірна заповіту, даному Аллаху. І перемога рано чи пізно буде досягнута цією групою. Знання по перемогу — тільки у Аллаха, і ніхто не вправі скаржитись на затримку. Група ж відповідальна тільки за прихильність своєму методу.
Отож,, неправильно думати, що закон Шаріату — це експеримент, щоб прирікати його на поразку, якщо досягнення цілі затримується, і відмовлятись від нього в інтересах іншого експериментального закону. Неможна залишати закон до тих пір, поки ми впевнені, що він — шаріатський згідно з доказами. Що стосується способів і засобів, то їх можна піддавати випробуванню.
