Перестановка режиму Мубарака
Якщо кинути швидкий погляд на розвиток подій в Єгипті з 25 січня 2011 року по справжній час, то можна побачити хід перестановки режиму Мубарака. Незважаючи на відставку Мубарака, усе ж таки зведений ним режим продовжував функціонувати і міцно тримати бразди правління в своїх руках. Усе, що трапилось, було нічим іншим як перестановкою і зміненням деяких фігур:
1. Люди виступили проти режиму Мубарака. Ісламським політичним силам в Єгипті варто було б скористатись цим шансом і направити усі свої сили на утвердження законів Аллаха і проголошення цього через побудову істинної ісламської держави, здатної покінчити з усіма пережитками минулого режиму. Адже саме сьогоднішній режим служить причиною усіх страждань і не дає Уммі запровадити Іслам в усіх сферах життя на рівні держави Халіфат. Проте, на превеликий жаль, ці ісламські сили не скористались цією громадською думкою мусульман, не прийняли її в основі своєї діяльності і не почали вимагати запровадження Ісламу і побудови держави Халіфат, яка об’єднає Умму. Якщо б вони зробили це, мусульманський народ Єгипту став би на їх сторону і підтримав би їх, тому що єгиптяни люблять Іслам і готові жертвувати усім необхідним на його шляху.
2. Америка вирішила позбавитись від Мубарака, щоб обійти люблячу і захищаючу Іслам повсталу вулицю, зберігши при цьому правлячий режим, його основи, інститути і масмедіа. Америка зберегла корумповану систему та увесь істеблішмент для деякого підступу, який вона уготовила. Потім вона вдалася до обману єгиптян у черговий раз і представила, нібито командуючі озброєними силами Єгипту — на стороні революції і революціонерів, у той час як Америка просто відклала убік армію в лиці її керівництва для використання у подальшому.
3. Керівництво єгипетської армії зайнялось облаштуванням внутрішньої ситуації у країні після Мубарака і погодилось впустити іхванівців у владу у межах демократичної системи після того, як люди відкрито заявили, що хочуть і вимагають Ісламу. Метою того, що командуючі озброєними силами (а за ними — і Америка) дозволили іхванівцям взяти участь в нових уявних змінах в Єгипті, було бажання запобігти істинним змінам і примусить народні маси замовчати. Америка чудово розуміла, що правління ісламістів, які погодились прибрати божественний звід законів — Шаріат — в сторону і продовжувати правління згідно з вигаданою людиною системою, увінчається рано чи пізно поразкою, що примусить людей збунтуватись проти Ісламу і носіїв його заклику. Америка хотіла виставити ісламістів нездатними управляти країною і вести державні справи.
На превеликий жаль, іхванівці потрапили у пастку по своїй добрій волі і погодились розділити спадщину попереднього режиму з усіма символами старої гвардії режиму Мубарака, світськими партіями і проамериканською армією. Це було найбільшою помилкою іхванівців у підході, методі і роботі, за яку їм довелось гірко розплачуватись згодом.
4. У межах цього нечестивого союзу між світськими політичними силами і панісламістськими силами під керівництвом іхванівців в урядових, законодавчих і судових закладах останні, тобто іхванівці, старались продемонструвати велику гнучкість у прийнятті того, що не є ісламським, виходячи із принципу поступовості, в який вони вірять, незважаючи на відсутність усілякого шаріатського доводу на це. Усе це робилось для того,щоб вдовольнити своїх партнерів по правлінню і продемонструвати терпимість і поміркованість їх розуміння Ісламу, щоб у Заходу не склалось поганого уявлення про поміркованих ісламістів і щоб він не став виступати проти них! Врешті решт нічого не змінилось, оскільки світська вигадана людьми конституція Єгипту продовжила діяти в своїй переглянутій і поправленій версії конституції 1971 року — тепер вже з благословення самих ісламістів.
Гірше того, вони представили її людям так, ніби вона «утворилась між пометом і кров’ю чистим молоком, приємним для тих, хто п’є». Судова влада Єгипту як і раніше залишалась у руках світських суддів, більшість із яких були віддані старому режиму і його решткам. Система освіти продовжувала проходити по старій програмі, яку англійські колонізатори встановили для Єгипту. ЗМІ залишались під контролем порочних олігархів, мріючи про повернення до старому режиму. Політичні і економічні угоди, підписані Єгиптом, навіть з ворогами Умми «ізраїльтянами», не були скасовані, а навпаки, отримали більшу увагу, повагу і підтримку, аніж у минулому. Політична арена в Єгипті опинилась у плачевному стані. З одного боку — мечеті, а з іншого — винні лавки. Працюють як нічні клуби, так і школи по заучуванню Корану.
В одних готелях присутні відносини між чоловіками і жінками які суперечать Шаріату,, в них продається і купується алкоголь, інші — традиційні, де подібне усунуто і відсутній алкоголь. По одним каналам вдень і вночі транслюють розбещеність і розпусту, а по іншим — обряди поклоніння, такі як «аль-вуду» «ас-сіям», мораль і моральність. Президенту можні бути бородатим, а поліцейським службовцям заборонено носити бороду згідно світському законодавству. Як і можна було зустріти інформаційні програми, які глузують з Ісламу, іхванівського президента та ісламських вчених.
Це була ілюстрація країни парадоксів! Хіба таких змін бажала Умма в Єгипті?! Хіба Мубарак запрошував шейхів і мусульманських вчених і говорив їм: «Ось вам майданчик,і говоріть усе, що побажаєте», — як це сказав Мурсі на початку свого правління співакам, артистам і тим, хто виражав свою апатію до нього і безмежні радощі від його усунення?! Говорячи стисло, ситуація в Єгипті не змінилась, незважаючи на усі заявлені раніше гучні ісламські гасла.
Республіканська система продовжила функціонувати, конституція залишилась переважно світською, лихварська економіка, що знаходилась в залежності від західних займів, та її гегемонія залишились без усіляких змін. Аналогічне можна сказати відносно військового панування Америки та її фінансування підкореного їй режиму. Міжнародні відносини залишитись колишніми, економічні і політичні угоди з сіоністським утворенням не були навіть переглянуті. Природний газ для «ізраїльтян» як надходив, так і продовжував надходити. Що змінилось? Нічого! З приходом ісламістів до влади сам Іслам залишився осторонь.
5. З приходом до влади Мухаммада Мурсі виникли дві групи, які брали участь у цьому збоченому правлінні. Перша — це світська, яка воювала з Ісламом і плела підступи проти нього, група, яка складалась із корумпованих політичних лідерів, які залишились після уходу Мубарака, їх світських партій і пов’язаного з Америкою командування армією. Ці люди не терпіли ісламського погляду у владі і ненавиділи свого президента Мухаммада Мурсі і його команду. Вони замислювали зло проти нього і прагнули виставити політичний Іслам в образі Мурсі і його команди нездатним управляти державою і вести політику. Вони називали його ідеї відсталими, фашистськими і середньовічними у взаємовідношенні зі своїми опонентами. Вони в усіх аспектах політичної діяльності плели підступи проти нього і заманювали його у пастку по усім питанням правління, судової системи, законодавства та інших політичних справ.
Вони глузували з президента Мурсі і його команди, піддавали сумнівам їх компетентність і право на участь в усіх форумах, особливо у засобах масової інформації. Їм вдалось викликати в країні огидне ставлення до Ісламу та ісламським рухам! Таким чином, ця група вела систематичну роботу під чутким керівництвом західних посольств проти усього, що є Іслам, наносячи удар, вигадуючи брехню, ображаючи і засуджуючи його. Причому це відбувалось тоді, коли президент старався підтримувати дружні відносини з усіма. У той час, як ас-Сісі, будучи в званні генерала, заявляє про свій намір зайняти пост глави держави після відомої відстрочки, президент Мурсі вихваляє Сісі і його прислужників, уподібнюючи їх золоту, і проявляє відданість служінню «Великому національному проекту», пишаючись тим, що не зламав перо жодного журналіста і не зачинив жоден опозиційний телеканал!
Що стосується другої групи, то це група Мухаммада Мурсі і його прибічників. Першою помилкою цієї групи стало те, що вона схвалила участь секуляристів і деяких персон, що стояли при у владі у часи Мубарака, при владі. Це послужило причиною тому, що вона отримала у руки неповноцінну владу і вдалась до політичної гри, будучи скутою. З перших днів вона поклялась не чіпати усі інститути світської держави, заради збереження яких борються представники і прибічники колишнього режиму. Отож, на протязі одного року свого правління Мухаммад Мурсі не надав альтеративну політику єгипетському народу, не покращив рівень життя єгиптян, жоден закон Ісламу не запровадив і нічим істотним не відрізнився від свого попередника.
По суті, Мухаммад Мурсі перебирався на мінному полі через засідки, влаштовувані проти нього його партнерами по владі, знаючи про це, але нічого не вживаючи проти них. Навіть коли він мав намір щось змінити, він проявляв нерішучість і бурмотіння, обнажаючи свою нездатність управляти і бути господарником. Проблема полягала у підході Мухаммада Мурсі і його групи — вони не знали іншого шляху політичної діяльності, окрім політичної співучасті зі своїми ворогами — супротивниками Ісламу.
6. Після року «демократичного» правління Мухаммада Мурсі — року збочення, втягування у неприємності і зриву усіх хороших намірів — армія, яка вважається інстанцією прийняття фактичних рішень, організує переворот проти так званої «демократичної легітимності» і скидає Мурсі, звинувативши його і його команду в фашистському правлінні і захваті країни, а також у їх прагненні перетворити Єгипет в теократичну державу. Військові заявили, що іхванівці наводили жах на народні маси в Єгипті, ображали національні і культові інститути країни, що іхванівці не змогли стати демократами.
Так керівники «Аль-Іхван аль-Муслімун»,які незадовго до приходу до влади наражались на арешти, сьогодні знов опинились за ґратами завдяки своїм партнерам, які звинувачують перших у підбурюванні до насильству, вбивству і тероризму. Так вихваляючий демократію і прагнучий стати демократом д-р Мурсі отримав удар у спину від цієї демократії, яка обернулась проти нього і його «поміркованої» команди і не стала на захист його демократичної легітимності!
Таким чином, армія скинули Мухаммада Мурсі зі згоди і в координації з США по звинуваченню у нездатності забезпечити стабільність, яку бажав Білий дім, щоб знов була відновлена та ж політична ситуація, як при режимі Мубарака. Зі свого боку, іхванівці закликали своїх прибічників вийти на вулицю на знак протесту і вимагати відновити Мурсі на його колишній пост президента країни. Проте армія почала вбивати і переслідувати деяких із них, влаштувала гоніння проти їх керівників і конфіскувала їх фінансові збереження у покарання за те, що ті кинули їй виклик. Сам Мурсі був затриманий, потім переданий суду по смішним звинуваченням і кинутий у темницю, щоб піддати його повільній смерті і остаточно позбавити правлячий режим від демократичної легітимності.
Цим самим Америка змогла покласти край революції в Єгипті і відхилити її від свого початкового курсу і мети — скинення правлячого режиму. Вона влаштувала революції усе те зло, яке вона замислювала проти неї, а саме — переробила відходи цього режиму, щоб народити на світ більш жорстку, огидну, зрадницьку і маріонеткову систему, а потім вручити бразди правління у руки військовим на чолі з міністром оборони часів правління Мурсі.
Спеціально для Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Хамід Абдульазіз
