До десятої річниці революції. Частина четверта

Статті
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

30 червня і американська підтримка військового путчу

Путчисти на чолі з Сісі намагались зобразити свій рух у виді чистої «національної» хвилі, далекої від усілякого західного впливу, особливо американського. Вони заявили, що поклали край правлінню «Аль-Іхван», яке передало країну у руки Америки в обмін на те, щоб закріпити владу в Єгипті за собою. Сісі намагався предстати в образі супротивника американського впливу у країні, але не зміг довго розігрувати свою комедію. Незабаром усе стало явним, причому не тільки американське схвалення військового путчу, але і його тримісячна підготовка і координація.

Потім після 30 червня, трохи згодом, режим проводить з сіонським утворенням координацію у сфері безпеки на найвищому рівні, що дозволило єгипетській владі провести військові навчання на Синайському півострові, не говорячи вже про секретний візит низки єгипетських воєначальників і аль-Барадеі, який займав посаду заступника тимчасового президента, в сіоністське утворення. Так, адміністрація президента Єгипту на ту мить в лиці політичного радника тимчасового президента Мустафи Хіджазі піддала сумніву цю новину. Проте сам аль-Барадеі не став заперечувати цього. Швидше усього, Мустафа Хіджазі виразив своє особисте припущення, як це можна помітити у його словах: «Я не думаю, що публікована пресою новина (ред. — про візит аль-Барадеі в «Ізраїль»)є достовірною».

Про цей візит заявили у понеділок 15.07.2013, а наступного дня, у вівторок 16.07.2013, сіоністське утворення дало Єгипту свою згоду розташувати два батальйони озброєних сил на Синайському півострові. Джерела у службах безпеки у Північному Синаї повідомили, що нові підкріплення будуть розгорнуті в районах до півдня від Шейха Зувейда і в районі Багдада в центральному секторі Синаю для оточення джихадистських груп і елементів.

Міністр оборони єврейського утворення Моше Яалон повідомив по «ізраїльському» радіо, що Єгипет «в останні дні направив нам декілька запитів, щоб отримати згоду на введення додаткових єгипетських підкріплень для боротьби з тероризмом». Він додав: «Поки ці сили беруть участь у боротьбі з тероризмом і проводять з нами консультації, не підриваючи мирний договір між двома країнами, ми схвалюємо їх бажання протистояти тероризму на Синайському півострові». Він продовжив: «Як тільки терористи будуть повержені, так одразу положення повернеться на колишнє місце».

Отож, розмови про звільнення Єгипту від американської гегемонії після усунення Мурсі були усього лише спробою Сісі предстати героєм в очах єгипетського народу, який розуміє, що Америка є причиною його лиха. Хоча насправді Сісі — усього лише послідовник і провідник американської політики в Єгипті. Нижче ми спробуємо викрити зв’язаність і залежність путчистів від Америки:

— 22 квітня 2013 р. на веб-сайті «CivicEgyptMovement» (на рос.м. «Громадянський рух Єгипту») була опублікована стаття під заголовком «Умови згоди Америки з втручанням армії не у виді військового перевороту», в якій згадується, що Джон Керрі заявив про важливу роль єгипетської армії, яку вона грає в управлінні подіями у мить спуску людей на площі міст, зокрема — Тахрір, і в запобіганні громадянської війни між різноманітним течіями. В своїх словах Керрі зазначив, що «він шокований слабкими можливостями «Братів-мусульман» і розходженнями їх заяв, а також виразив надію на те, що армії вдасться приступити до своєї ролі у потрібний час».

— Міжнародне агентство «Reuters» за 2 червня 2013 року з посиланням на офіційну заяву Білого дому повідомило про те, що «Обама вважає, що внутрішньополітична криза в Єгипті може бути врегульована тільки політичними засобами і закликав єгипетського президента Мухаммада Мурсі продемонструвати готовність піти назустріч вимогам демонстрантів про відставку президента. Одразу після перевороту президент США Обама зустрівся зі своїми високопосадовими радниками у Білому домі для обговорення того, що відбувається в Єгипті, а потім закликав єгипетських військових у найкоротші строки повернути усю повноту влади громадянському уряду».

— Газета «WashingtonPost» за 17 червня 2013 року на своєму веб-сайті опублікувала заяву держсекретаря США Уільяма Бернса після його зустрічі з членами нового перехідного уряду, у тому числі — з головнокомандуючим озброєними силами і міністром оборони Абдель Фаттахом ас-Сісі, про те, що «Сполучені Штати повні рішучості допомогти Єгипту добитися успіху другої революції і виконати її вимоги». Бернс додав: «Я не наївний. Я знаю, що деякі єгиптяни сумніваються в Сполучених Штатах, і я знаю, що це непросто».

Газета повідомила: «По усій видимості, риторика Бернса свідчить про зсув у взаємовідносинах в умовах нинішньої ситуації в Єгипті. Зсув відбувся на протязі останніх двох тижнів від небезпеки скинення демократично обраного президента до вагомої підтримки позицій прибічників революції». Раніше на прес-конференції 16 червня 2013 року у Каїрі Уільям Бернс заявив, що після скинення Мурсі у Єгипту з’явився «другий шанс» і можливість виправити помилки останніх двох років. Це вказує на те, що Вашингтон підтримував Сісі і його путчистський рух.

— Хто вважає, що Сісі пішов на цей крок самостійно без усілякої координації з Америкою або що він не отримав зелене світло від свого хазяїна США і наважився на це на свій розсуд, то він глибоко помиляється. Сам Сісі заявив в телеінтерв’ю про те, що він попередив американського високопосадовця про свій намір скинути правління Мурсі іще у березні 2013 року, тобто за три місяці до перевороту.

— Сісі отримав стипендію Вищого військового коледжу США у 2006 році, і зв’язок американської армії з Сісі зміцнювався більше тридцяти років після спільних навчань у Джорджії у 1981 році. Він був наймолодшим членом Верховної ради озброєних сил по віку. 12 серпня 2012 року Мурсі видав наказ про його підвищення зі звання генерал-майора до звання генерал-лейтенанта, а також призначив головою ради і одночасно головнокомандуючим озброєними силами, міністром оборони і військової промисловості країни,змінивши фельдмаршала Мухаммада Хусейна Тантаві. До цього Сісі займав пост директора військової розвідки і рекогносцировки.

5 серпня 2012 року в результаті нападу на КПП на кордоні Єгипту і сектора Газа, в районі Аль-Масура біля в’їзду в єгипетське місто Рафах, були вбиті 16 співробітників єгипетських сил безпеки і 7 отримали поранення. У той час генерал-майор Сісі займав пост директора військової розвідки і рекогносцировки, тобто був першим відповідальним за те, що трапилось ! Хіба міг трапитись такий жахливий злочин без відома військової розвідки і сил рекогносцировки, які нічого не здійснювали і поводили себе як спостерігачі?! В результаті цього інциденту фельдмаршал Тантаві був звільнений, а генерал-майор Сісі був підвищений до звання генерал-лейтенанта, а потім був призначений на пост міністра оборони.

Якщо Сісі не знав, хто скоїв цей жахливий злочин, то це — лихо, а якщо він знав — і швидше усього, він знав — то це ціле лихо. По сей день Сісі нічого не говорить про цей злочин, і ніхто — ані тоді, ані зараз — не вимагає від нього надати інформацію про інцидент, який трапився у той день, яка стала вагомим приводом для звільнення Тантаві і призначення на його місце нинішнього президента Сісі.

— Газета «WallStreetJournal» у своєму суботньому випуску від 13.07.2013 заявила, що міністр закордонних справ (держсекретар) США вважає генерала Сісі точкою опори у відносинах між двома країнами, після чого газета додала: «Міністр оборони США Хейгел вирішив просунути відносини між Вашингтоном і Єгиптом і відправив чотири винищувача F-16 в Єгипет на минулому тижні».

— За декілька днів до ізоляції Мурсі відбулись телефонні розмови між Сісі і Хейгелом. Вищезгадане видавництво говорить, що одна із цих розмов тривала більше двох годин. Також видавництво цитує американського високопосадовця із міністерства оборони США, який заявив: «Команда Сісі дуже проста і прямолінійна, що робить для американської адміністрації взаємовідносини з нею дуже легкими».

— Доктор аль-Барадеі розповів в своєму інтерв’ю газеті «NewYorkTimes», що «він зв’язувався з міністром закордонних справ Джоном Керрі і з Верховним представником Європейського Союзу по закордонним справам Кетрін Ештон і виразив свою підтримку військовому перевороту».

Це те, що ми спостерігали тоді і що дало нам зрозуміти, що за цим путчистським рухом стояла Америка. Потім подальші дні показали, що Сісі користувався необмеженою підтримкою США, а президент Трамп називав його своїм улюбленим диктатором.

 

Хамід Абдульазіз