Поступовість

Статті
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Ідея, яку ми хочемо розглянути і пояснити її неправильність — це поступове виконання Ісламу, із чого витікає думка про дозволеність участі в нинішніх системах, а також про те, що демократія виходить із Ісламу, за допомогою чого нашу релігію хочуть зблизити з розумом, враховуючи тісний зв’язок цих думок з діяльністю деяких груп.

Що означає поступовість? Як прибічники поступовості розуміють свою ідею? Які доводи є у них? Яке рішення Шаріату щодо ідеї поступовості?

Коли мусульмани досягли крайньої межі у духовному спустошенні, матеріальному занепаді, розумовій відсталості і політичній слабкості, їх ідеї опустились на рівень реальності, в якій вони жили. Серед тих, хто дотримується релігії Аллаха, виникли ідеї, які не відображають суті самого Ісламу і його поглядів на життя, а швидше, виявляють нерозуміння і незнання Ісламу і його тенденцій. Колонізатор, в чиїх руках опинилась доля ісламського світу і який почав управляти нашими країнами, як йому заманеться, зміг прищепити мусульманам свої концепції і критерії.

Він зміг посадити насіння своїх думок, які виросли і принесли різні плоди, що здаються приємними і солодкими, коли про них міркують вороги мусульман. У цій битві отримав перемогу ворог. Причина ж полягає не в Ісламі, а в мусульманах, які перестали свідомо слідувати своїй релігії і втратили правильне розуміння. Вони намагались чинити опір, озброївшись ідеями, які знаходяться під впливом реальності і інтересу. Але усі ці криві спроби і хромі кроки увінчались повною поразкою і принизливою капітуляцією. Невір’я продовжувало зміцнюватись в наших країнах, і ніхто не міг завадити цим процесам чи стримати їх. Як же невірний колонізатор атакував Іслам? І якою була відповідь мусульман?

Захід звинуватив Іслам в тому, що він не може іти в ногу з часом і не може знайти рішення виникаючих проблем. У відповідь мусульмани спробували знайти рішення в Ісламі, вдаючись до того, що говорить капіталістична система. А оскільки фундамент, на якому заснована капіталістична система, знаходиться у повному протиріччі з фундаментом, на якому заснований Іслам, ці мусульмани свідомо почали узгоджувати дві протилежності. Тому вони свідомо почали практикувати неправильне тлумачення, яке створило брехливі концепції і критерії, які були приписані Шаріату.

Мета усього цього полягала у тому, щоб знайти гармонію між двома точками зору і створити образ того, що Іслам може іти в ногу з прогресом. В результаті ці концепції, правила і критерії були прийняті на підґрунті того, що вони побудовані на ісламських ідеях і що за допомогою них розуміється Іслам, хоча прийняти усе це означає залишити Іслам і слідувати капіталістичній системі. Кожен заклик до узгодження двох протилежностей або заклик, який лунає під впливом цього узгодження, — це заклик до невір’я і відмови від Ісламу. Це також означає доносити мусульманам ідеї невір’я, закликати до їх прийняття я відмовитись від істинного ісламського заклику.

Коли в епоху занепаду деякі мусульмани намагались виправити положення за допомогою чуждих ідей, їх дії стали останньою краплею, що переповнила чашу. Вони не змогли витягнути Умму з дна, тому що самі опинились там.

Ми можемо чути, як деякі, навмисно чи ненавмисно, ображають Ісламський Шаріат, стверджуючи, що по спливанню чотирнадцяти сторіч з часів Посланця Аллаха (с.а.с.) ми не можемо продовжувати жити з тим же самим складом розуму. Тому вони говорять про необхідність оновлення так, щоб Іслам міг іти в ногу з обставинами і знов вийти на передній план. Вони заявляють, що необхідно одягти Іслам у сучасний одяг і прищепити йому сучасні ідеї, щоб релігія Аллаха знов могла об’єднати серця, звільнившись із темниці і позбавившись від звинувачень. Згідно їх словам, неможна залишати Іслам в старому одязі.

З цієї точки зору деякі мусульмани висунули низку думок, які складають їх ідейну основу, показують їх шлях і визначають їх нове направлення у житті. Це те, що прийнято називати ідеями епохи занепаду, оскільки виникли вони у період появи думки про можливість підйому мусульманських країн по західному зразку. Ці мусульмани порахували, що іти в ногу з часом і використовувати західну думку є ісламською вимогою, щоб наша релігія відповідала рівню нинішньої епохи.

Таким чином, виникло багато ідей, які відповідали цій тенденції: «Іслам — гнучка релігія, яка розвивається», «Візьми і вимагай», «Приймається те, що відповідає Шаріату, або те, що не суперечить Шаріату», «Вибирай менше із двох зол», «Те, що можеш зробити повністю, зроби частково», «Поступовість у застосуванні Ісламу», «Демократія — із Ісламу», «Закони можуть змінюватись по мірі змінення часу і місця», «Де інтерес, там і Шаріат Аллаха». Ці та до них подібні ідеї стали відправною точкою чи розумовою базою того, що було названо «ісламським модернізмом», найбільш видним флагманом якого був масон Джамалуддін аль-Афгані і його учень Мухаммад Абдо, який носив титул Шейх уль-Ісляма.

Такі ідеї довгий час висувались недобросовісними і зловмисними людьми, щоб відокремити мусульман від того, що дає їм силу, і щоб зберегти їх в слабості, яка заважає виконати веління Аллаха.

Інші виражали ці ідеї з благими намірами, думаючи, що в них міститься зцілення від втоми і занепаду, від яких сьогодні страждають мусульмани.

Незалежно від того, висуваються ці ідеї з благими намірами чи з поганими, результат завжди один. У будь-якому випадку, ми застерігаємо мусульман від пасток, які розставляються невірними проти нашої релігії, і закликаємо відмовитись від таких ідей, які виявились безплідними на землі, оскільки не принесли добра і не захистили від зла. Аллах зробив нас найбагатшими людьми. В Ісламі досить того, в чому ми відчуваємо потребу, і нам не треба запозичувати щось в інших. Природа Ісламу вказує нам, звідки і яким чином треба брати що-небудь.

Ісламська релігія ниспослана Аллахом для рішення життєвих проблем. Мусульманин повинен лише здійснити іджтіхад в ниспосланих шаріатських текстах, не виходячи за їх рамки, щоб дізнатись рішення Творця. Ідейні правила, які супроводжують мусульманина в житті, повинні бути підкорені своїм ісламським текстам, оскільки вони є шаріатськими рішеннями і мають свої детальні докази. Метод іджтіхаду є єдиним і постійним, і його неможна змінювати при жодних обставинах.

Згадаємо деякі шаріатські ідеї і правила, які повинні контролювати розуми мусульман, визначаючи їх орієнтацію і напрям, щоб вони поквапились діяти згідно з ними: «Де Шаріат, там і інтерес, а не навпаки», «Основа в діях — слідування рішенню Шаріату», «Основа у речах — дозволеність, поки не буде доказу на заборону», «Хорошо — це те, що порахував хорошим Шаріат, а погано — це те, що порахував поганим Шаріат», «Добро — це те, чим задоволений Аллах, а зло — це те, що гнівить Його», «Немає рішення до приходу Шаріату», «Хто відвернеться від Нагадування Аллаха, на того чекає тяжке життя», «Ісламська Умма — єдина Умма, виключаючи інших людей», «Іслам не утвердив патріотизм, націоналізм, соціалізм чи демократію», «Іслам — це особливий образ життя, який повністю відрізняється від інших».

Деякі шаріатські тексти ясно вказують на важливість дотримання того, чого дотримувались праведні попередники, не виходячи за вказані рамки в сторону нововведень, оскільки будь-яке нововведення в релігії засуджується.

Посланець Аллаха (с.а.с.) сказав:

وَقَدْ تَرَكْتُ فِيكُمْ مَا إِنِ اعْتَصَمْتُمْ بِهِ فَلَنْ تَضِلُّوا أَبَدًا أَمْراً بَيِّناً كِتَابَ اللَّهِ وَسُنَّةَ نَبِيِّهِ

«Я залишив вам, роз’яснив, те, дотримуючись чого, ви ніколи не заблукаєте: Книгу Аллаха і Сунну Його Посланця» (Сіра Ібн Хішама). Слово «ніколи» означає, що наставляння стосується і нас сьогодні.

Також сказав:

وَتَفْتَرِقُ أُمَّتِي عَلَى ثَلاَثٍ وَسَبْعِينَ مِلَّةً كُلُّهُمْ فِي النَّارِ إِلاَّ مِلَّةً وَاحِدَةً قَالُوا وَمَنْ هِيَ يَا رَسُولَ اللَّهِ قَالَ مَا أَنَا عَلَيْهِ وَأَصْحَابِي ‏

«Моя Умма розділиться на сімдесят три групи. Усі вони — у Вогні, окрім однієї». Його спитали: «Якої, о, Посланець Аллаха?». Він відповів: «Яка слідує тому, на чому я і мої сподвижники сьогодні» (Абу Дауд, Тірмізі, Ібн Маджа, Ібн Ханбаль).

Посланець Аллаха (с.а.с.) сказав:

تَرَكْتُكُمْعَلَىالْمَحَجَّةِالبَيْضَاءِلَايَزِيغُعَنْهَابَعْدِيإِلَّاكُلُّضَالٍّ

«Я залишив вам ясний шлях, з якого не зійде ніхто, окрім заблудшого» (Ібн Маджа, Ібн Ханбаль).

Також Пророк (с.а.с.) сказав:

خَيْرُ النَّاسِ قَرْنِي ثُمَّ الَّذِينَ يَلُونَهُمْ ثُمَّ الَّذِينَ يَلُونَهُمْ

«Кращі із людей — це моє покоління, потім — наступне, потім — наступне» (Муслім).

В іншому хадісі він (с.а.с.) сказав:

إِنَّ مَنْ يَعِشْ مِنْكُمْ فَسَيَرَى اخْتِلَافًا كَثِيرًا وَإِيَّاكُمْ وَمُحْدَثَاتِ الْأُمُورِ فَإنَّ كُلَّ مُحْدَثَةٍ بِدْعَةٌ وَكُلُّ بِدْعَةٍ فِي النَّارِ فَعَلَيْكُمْ بِسُنَّتِي وَسُنَّةِ الْخُلَفَاءِ الرَّاشِدِينَ الْمَهْدِيِّينَ عَضُّوا عَلَيْهَا بِالنَّوَاجِذِ

«Воістину, той із вас, хто проживе довго, побачить багато розбратів. Уникайте нововведень у справах, адже кожне нововведення є нововведення, а кожне нововведення — у Вогні. Так дотримуйтесь же моєї Сунни і сунни праведних халіфів, відомих правильним шляхом! Тримайтесь за це корінними зубами» (Абу Дауд, Тірмізі).

Також він (с.а.с.) сказав:

كُلُّ عَمَلٍ لَيْسَ عَلَيْهِ أَمْرُنَا فَهُوَ رَدٌّ

«Кожна справа, зроблена не по нашому велінню, буде відкинута» (Бухарі, Муслім).

В цих хадісах міститься заклик до хорошому слідуванню і застереження від нововведень. Реальність вказує на те, що прихильність слабшає по мірі того, як люди віддаляються від часів Посланця Аллаха (с.а.с.). Тому, чим більше уходить час, тим більше від нас вимагається прихильності, пошуку правильності і щирості. І якщо від нас вимагається дотримуватись Сунни Посланця Аллаха (с.а.с.) і сунни праведних халіфів або бути на тому, на чому були Посланець (с.а.с.) і його сподвижники, тоді ми не повинні вводить нововведення в релігію, не повинні виходити за вказані рамки і занурюватись у нововведення. Інакше гріх ляже на того, хто займається цим. Але як добитись усього цього в наші дні?

• Треба зберігати чистоту ісламської акиди у своїх серцях, не додаючи ніяких домішок.

• Черпати усе необхідне із чистих джерел Ісламу.

• Зберігати вказаний Шаріатом метод наведення доводів,який запобігає впливу настроїв і думок на шаріатське рішення.

• Зробити Іслам найважливішим елементом нашого життя: більш важливим, аніж ми самі, наші діти, наша родина, наші інтереси і наші пристрасті, щоб Слово Аллаха займало найвище положення в наших серцях, щоб ми не ставили себе вище Аллаха і Його Посланця (с.а.с.) і щоб ми стали такими, якими були наші праведні попередники.

• Очистити свої серця і розуми від думок невір’я і відмовитись від розкоші невір’я, як сподвижники очистились від думок джахілії і увійшли в Іслам чистими і благочестивими.

Усе це вимагає від нас повернутись до початку, тому що подальші покоління Умми набудуть успіху тільки так, як набули успіху її перші покоління. Таким є неминуче правило для мусульман на усіх етапах життя. Їх стан буде коливатись між силою і слабкістю в залежності від наближення до цього правила чи віддалення від нього.

Після такого вступу тепер перейдемо до питань: що означає поступовість? Як прибічники поступовості розуміють свою ідею? Які доводи є у них? Яке рішення Шаріату щодо ідеї поступовості?

Поступовість означає виконання шаріатського рішення поетапно, а не відразу. Прибічники цієї ідеї називають це «поетапністю». Тобто з самого початку мусульманин практикує нешаріатське рішення або закликає до нього, але, за його словами, це рішення ближче до шаріатському, аніж попереднє. Потім він переходить до іншому нешаріатському рішенню, вважаючи, що це рішення іще ближче до шаріатському. Потів він знов переходить від одного нешаріатського рішення до іншому, вважаючи, що тепер він іще ближче до шаріатському. І так триває до тих пір, поки він не досягне шаріатського рішення.

Поступовість також означає застосування шаріатських рішень і мовчання по нешаріатським рішенням, поки не буде досягнуто повне дотримання Шаріату.

При цьому поступовість не обмежена конкретною кількістю етапів, а для прибічників цієї ідеї не існує однозначних правил. Одне рішення може проходити один, два, три чи більше етапів. Обставини і умови явно впливають на визначення кількості етапів поступового застосування Шаріату. Тому кількість етапів може збільшуватись, а може зменшуватись, так само і період, відведений для певного етапу, може розтягуватись, а може скорочуватись.

Ідея поступовості може включати інші ідеї,пов’язані з акидою, такі як «соціалізм виходить із Ісламу» або «демократія виходить із Ісламу». Також вона може торкатись рішень Шаріату, наприклад, якщо мусульманська жінка носить плаття, довжина якого досягає рівня трохи нижче колін, бажаючи виконання вимагаємого рішення Шаріату на більш пізньому етапі. Окрім того, ідея поступовості може бути пов’язана з системою, наприклад, коли необхідна участь в неісламському правлінні, заборонність якого вони самі визнають. Але для них цей тимчасовий етап не є самою ціллю, а вважається неминучістю для досягнення правління Ісламу, яке і головною задачею на більш пізньому етапі. Або вони можуть працювати над виконанням одного шаріатського рішення і мовчати у відношенні інших, сподіваючись, що таких рішень буде ставати усе більше і більше і одного разу вони переважатимуть.

Також поступовість може бути пов’язана з закликом, а саме — коли вони закликають до цієї ідеї. Отож, переконаний у правильності поступовості слідує цьому методу і намагається закликати до нього інших. Автор цієї пропозиції може бути благочестивим і не допускати халатності у виконанні шаріатських рішень зі свого боку, але у той же час може допускати це у відношенні інших, говорячи, що так він піклується про них і не хоче, щоб вони відкинули заклик до законів Ісламу. Прибічники ідеї поступовості заявляють, що застосовувати хоч щось краще, аніж нічого.

 

Із книги «Заклик до Ісламу», Ахмад Махмуд