Слабкий і обмежений людський розум на протязі історії винаходив різноманітні розумові течії, щоб висунути ідеї про людину, життя і Всесвіт, а також про те, що було до них і послідує за ними.
«Що буде після смерті?», «Де ми були до того, як народились?», «Яка мета нашого існування в цьому світі?», — пошуки відповідей на ці питання існували завжди.
Людство, позбавлене панування світового балансира — Ісламу — і витікаючих із нього ідей і систем, уподібнилось кораблю без компаса, який пришвартовується в кожному зустрічному порту, наражається там на чергове грабування і продовжує своє плавання по випадковому маршруту, визначаємому випадковим вітром. Нині людство опинилось охопленим хвилюванням чергових ідей про те, що розум здатен самостійно знайти відповіді на усі питання, будучи під керівництвом тих, хто уявив себе божеством через свою зарозумілість.
Соціалізм,який є однією із порочних ідеологій, що заперечують Бога і намагаються прокладати життєвий шлях під впливом забаганок, на початку був з великими сподіваннями зустрінутий бідними людьми, які опинились розчавленими під молотом капіталізму.
Основи цієї ідеології були закладені матеріалістичною думкою до того, як вона набула життя на політичній арені з утворенням Радянської Росії.
Матеріалізм — це розумова течія, яка відкидає незалежну від матерії метафізичну сферу (метафізику) і яка гласить, що абсолютно усе складається із матерії. Світоглядний матеріалізм, який не визнає нічого за межами видимого для очей матеріального світу, походить від латинського слова «materia» (матерія). Він стверджує, що почуття, думки і інстинкти походять із матерії, що усе, що відбувається в світі і у Всесвіті, можна пояснити матеріальними причинами і що надприродної сили не існує. Тих, хто керується даним світоглядом і інтерпретує те, що відбувається у світі, згідно даній думці, називають матеріалістами або атеїстами (безбожниками).
По суті, матеріалізм стверджує, що релігійні вірування, такі як божественні релігії, створення, поклоніння, янголи, Одкровення, пророцтва, Священні Книги і Ахірат — усе це є просто помилками.
Давньогрецькі філософи, такі як Левкіпп, Демокріт, Епікур і Лукрецій, які стверджували, що усе виникло із атомів, зробили із матеріалістичної думки систематичну течію. На думку цих мислителів, матерія вічна. Пізніше ця розумова течія була підкріплена теорією «Великого вибуху» (Big Bang) в її сучасному виді. Оскільки прийняття того, що матерія має початок, вимагає визнання існування Творця, прибічники матеріалізму вирішили підкріпити свої теорії написанням сценарію, згідно якому матерія зародилась сама по собі від вибуху без якого-небудь зовнішнього впливу.
Матеріалісти вдались до матеріалістичному визначенню, стверджуючи, що думка — це свого роду атомний рух. З іншого боку, вони стверджують: що душа — це об’єкт, витончена матеріальна сутність, яка відрізняє одухотворене від неживого; що ця чиста субстанція в поєднанні з тілом допускає відчуття; що смерть наступає з розпадом цього союзу; що немає життя після смерті ; і що зі смертю для людини усе закінчується. Ствердження тих, хто приймає цей погляд на життя, не зумівший відповісти на найважливіші питання людини, які зав’язуються в его серці на міцний вузол (укдат уль-кубра), тобто на питання «звідки з’явилась людина» і «куди він піде», доводять, що вони жили в сумнівах зі суперечливими дискурсами на протязі усієї історії.
Грецькі філософи Сократ, Платон і Аристотель почали діяльність і у відповідь, щоб довести неспроможність матеріалістичного пояснення. Хоча матеріалізм до XIX сторіччя не особо проявляв себе, він усе ж таки набрав обертів з теорією еволюції Чарльза Дарвіна, яка стосується виникнення і розмноження живих істот. Незважаючи на це, матеріалізму не вдалось зібрати навколо себе прибічників і він продовжив існування лише у вузькому колі людей, іменуючих себе філософами. Той факт, що бажаючі були прийнятими в науковій спільноті академіки низького рівня приймали дані ідеї, є лише результатом інтелектуального тиску на них, і вони погоджувались з матеріалізмом на основі свого прагнення до вигоди.
З Карлом Марксом і Фрідріхом Енгельсом в кінці XIX сторіччя матеріалізм зазнав серйозних змінень і набув діалектичної площини. Гегель бачив абсолютну ідею (думку) або дух як джерело буття і стверджував, що речі виходять із неї. Маркс перевернув цю ж формулу, взявши за основу матерію і відстоюючи ідею, що усе, включаючи думку, відбувається від матерії. Таким чином, поруч з поясненням природи, громадського життя і мислення за допомогою діалектичного методу, він також висунув найбільш радикальне визначення матеріалізму, а саме — «діалектичного матеріалізму».
Маркс переніс висновки діалектичного матеріалізму на історію людства, стверджуючи, що всесвіт складається із матерії і існує сам по собі; що матерія передує свідомості в таких вимірах, як час і простір; що усе, що відбувається в природі, може бути пізнано і пояснено; що постійно мінлива соціальна структура, яка проходить через деякі стадії, визначає людську свідомість; що ідеологія, релігія, філософія, мистецтво, мораль і правові системи, які існують у суспільстві, сформовані в результаті конфлікту інтересів класів, домінуючих над виробничою міццю; і що для появи пролетарської (робочої) влади усі релігійні цінності (Церква), які служать буржуазії, повинні бути знищені, а віра в Бога повинна бути скасована.
На Заході вищий клас для підтримання свого існування постійно пригноблював народи, використовуючи свою владу. Багатий клас, який використовував Церкву заради утримання влади, з висуненням ідей республіки і демократії став так само використовувати «свободу» і «вибори», змішуючи їх з такою брехнею, як «Воля народу священна!». Незважаючи на те, що періодично відбувались революції, переможцями продовжувала залишатись меншість, а тими, хто програв — народ.
Ідеї Маркса роздобули характер революції на політичному рівні, яка зачепила не тільки західний світ, але і усі інші суспільства, і довели матеріалізм до свого апогею. Переслідування з боку Церкви створили серйозну опозицію релігії серед людей, а подальше запровадження капіталістичної ідеології через промислову революцію під маскою демократії привели до зародженню нової ідеології, а саме — соціалізму.
Коли Маркс висував свої ідеї, ніхто не міг і припустити того, що ця порочна ідеологія соціалізму зникне на протязі 70 років після початку свого запровадження. Навпаки, капіталістичний Захід із страху перед цією системою послабив затягнуті ланцюги народу, щоб захистити свою ідеологію капіталізму, і у якості рефлексу на цьому шляху він прийняв ідею соціальної держави, щоб визнати права робочого класу.
Ця так звана «ідеологія підтримки рівності» була з ентузіазмом зустрінута в Східній Європі, Південній Америці, Азії, але особливо — в ставшему оплотом комунізму Радянському Союзі, сьогодні відомому як Росія. Люди прийняли матеріалістичну ідеологію, яка заперечує Всевишнього Аллаха, з причини того, що перебували в повному зубожінні, але даній ідеології не вдалось знищити віру в людях. Інстинкт поклоніння (тадайюн), притаманний природі людини, часто проявляється через визнання існування абсолютного творця, Єдиного Рятівника, Який виведе людину із важкої і складної ситуації.
Подавляючи цей інстинкт, матеріалістична ідеологія проводила деспотичну політику в суспільствах, в яких вона домінує, щоб примусити людей визнати, що не існує Творця. В даний час комуністична адміністрація Китаю запустила систематичні спроби по нав’язуванню даної ідеології мусульманам Східного Туркестану, щоб витіснити із їх розумів ісламські ідеї своїми порочними ідеями. У той час, як батьків примушують відмовлятись від віри у Всевишнього Аллаха за допомогою тортур у створених таборах, їх насильно осиротілі діти виховуються згідно з ідеями, нав'язуваними в дитячих домах китайською адміністрацією.
Нам буде легше зрозуміти цю ідеологію, якщо ми порівняємо її і витікаючу із неї систему з колесом, а людей — з шестернями цього колеса. В соціалізмі переважає думка того, що «якщо шестерня колеса довша чи коротша належного, то механізм перестане працювати, а колесо ламається і виходить із строю». Інакше кажучи, люди, які складають суспільство, примушувались державою підкорятись ніби роботи у питаннях мислення, віри і власності.
Соціалізм і виниклий із нього комунізм не розглядають суспільство з індивідуалістичної точки зору подібно капіталізму. Соціалізм розглядає суспільство як єдине ціле, яка складається із людини і відносин людини з природою. Людина є частиною цієї зв’язки відносин, і ідея про те, що їх неможна розділити, є домінуючою. Інакше кажучи, природа, людина і відносини — неділимі, є одним цілим, і це називається матерією. Індивід повинен діяти спільно з суспільством і адаптуватись до порядку. При соціалізмі у людини немає свободи власності і переконань. Твердо відстоюється точка зору, згідно якої колеса не можуть гармонійно обертатись при наявності цих свобод. В цьому полягає основа даної ідеології. Бажання, які витікають із інстинктів самозбереження і продовження роду, вкладених в кожну людину з народження, а саме — віра і власність, залежать від волі держави. Держава — святість цієї ідеології. Єдиний власник усього — держава.
В даній ідеології переважає тиск для збереження влади. Був прийнятий реакційний шлях, скерований від поклоніння Аллаху до поклонінню людині, від благословення слів Аллаха до слів людини. Слова відстоюючих матеріалізм філософів вивчаються напам’ять і цитуються у якості доводів у диспутах. Вони посилаються на слова, які виходять з вуст безпорадної людини. Ця ідеологія, яка відкрила війну проти ідеї про створення людини, заточивши в темницю інстинкти самозбереження і поклоніння, була заснована на невдачі. Вони використовують діалектичний метод, щоб довести, що вони ідейно сильні. Коли ж не вдається переконати людей за допомого суперечливих методів, в хід іде залякування, щоб вимусити їх до підкоренню.
Можна резюмувати ідеологію соціалізму так: «В основі речей — матерія, і усі речі виникли із матерії в результаті еволюції матерії».
Система запроваджується в одиночку державою за допомогою сильної армії і суворості закону. Держава бере на себе усі справи індивідів і суспільства і займається розвитком системи.
Ця ідеологія стверджує, що матерія передує ідеї. Інакше кажучи, згідно соціалізму, ідея виникає лише тоді, коли матерія відбивається і мозку. Уявлення ж про те, що ідея не може виникати до того, як матерія відіб’ється у мозку, є помилковим, тому що між матерією і мозком немає відображення. Насправді ж відбувається відчуття матерії через органи чуття, яке досягає мозку. Це не відображення, це просто почуття, відчуття. А із одних почуттів і відчуттів ідей не виникає. Людям необхідна попередня інформація, щоб сформулювати думку. Незалежно від того, наскільки добре людина відчувала книгу, написану на незнайомій для неї мові, вона не здатна сформувати уявлення (думки) по даній книзі Уявлення про те, що бджола збирає мед, а муха блукає по нечистотам, людина отримує завдяки попередній інформації. Якщо ви посадите людину в клітку з раннього віку і виростите її там, нічому не навчаючи, то вона прочувствує і відчує золоту монету, яку ви покладете перед нею, але у неї не виникне уявлення і розуміння цінності тієї монети.
Способи заперечення Творця матеріалізмом складаються із марних зусиль, які не можуть вдовольнити людину.
Соціалізм і витікаючий із нього комунізм — це, по суті, замаскований капіталізм, який на словах нібито просуває рівність, В цій ідеології якість життя деякої меншості, правлячої державою, набагато перевищує якість життя народу. Джордж Оруелл в своїй книзі «Двір для худоби» розкриває їх брехню і пояснює, що обидві ці ідеології схожі одна на одну в плані колонізації. Оруелл, який порівнює панування містера Джонса, володаря ферми, з капіталізмом, розповідає, як влада Джонса, який користувався продуктами тварин та їх потомства, була зруйнована повстанням домашньої худоби, як у випадку повстання більшовиків. Потім він намагається пояснити спорідненість між двома ідеологіями, проводячи аналогію свиней із ферми з лідерами революції, які здійснили повстання, але стали схожими на містера Джонса (на капіталістів) у пригнобленні і забиванні решти сільськогосподарських тварин, не бажаючих підкорятись.
Джек Ма, засновник відомої електронної торгової платформи «Alibaba», є членом Комуністичної партії Китаю, але його загальний стан складає 21,8 мільярди доларів. Така кількість багатств, накопичених в руках окремих осіб, незважаючи на те, що переважна більшість жителів Китаю працює за декілька доларів на день, є притаманною рисою лише капіталізму.
Ця ідеологія, яка не може вдовольнити людей своїми ідеями про виникнення світу і Всесвіту, також привела до порочності в суспільствах, в яких вона запроваджується. Ідея про те, що після смерті немає життя і що не буде запитано про погані справи, призвела до виникненню порочності суспільства. Як і у випадку з капіталістичною доктриною, вона виховала людей, які страшаться держави і законів, але ігнорують Всевишнього Аллаха. Ці підривні системи, які виховують злочинців, вважаючих припустимим скоєння злочинів в прихованих місцях, де держава і камери відеоспостереження не можуть їх бачити, прагнули захистити своє подальше існування, збираючи навколо себе прибічників під такими гаслами, як «Релігія — опіум для народу», щоб витіснити із сердець людей Всевишнього Аллаха, Який усе бачить і усе знає.
В деяких країнах, навіть незважаючи на те, що людей намагаються стримувати, застосовуючи суворі покарання або навіть страту, порочність стала поширюватись повсюдно подібно раку, а честь, життя і власність перестали бути захищеними з боку влади.
Після комуністичної революції лідери країн і залежні від них групи планували і проводили широкомасштабні акти насильства, вважаючи, що насильство — це необхідність для досягнення так званого «ідеального» суспільства. Минуле комуністичної ідеології, яка за короткий історичний період скоїла багато вбивств, повне жорстокості і сліз.
Радянський генерал Василь Блохін, головний кат Йосифа Сталіна у в’язниці на Луб’янці, особисто застрелив тисячі ув’язнених. Деякі історики говорять, що він заслуговує титулу ката, який вбив більше усіх людей за усю історію.
Однієї із сторінок «Чорної книги комунізму» було те, що китайські комуністи здійснили культурний геноцид проти тибетців. Згідно Жан-Луі Марголіну, вбивств в Тибеті було більше, аніж в самому Китаї, і «можна з повним підґрунтям говорити про геноцидні вбивства через їх велику кількість». За словами Далай-лами і Центральної тибетської адміністрації, тибетців не тільки розстрілювали, але і забивали до смерті, розпинали, спалювали і закопували живцем, топили, калічили і морили голодом, душили, вішали, кидали живими в киплячу воду, відрізали руки, ноги і голови.
В даний час комуністична китайська адміністрація як і раніше націлена на особливо видатних поетів, лідерів громадської думки, письменників і вчених у межах своєї програми по асиміляції мусульман у Східному Туркестані. Мусульман продовжують вбивати через тортури в концентраційних таборах.
При Сталіні радянський уряд організував низку масових депортацій, істотно змінивши етнічну карту СРСР. Депортованих часто переміщували в ешелонах для худоби у вкрай суворих умовах, що призвело до сотень тисяч смертей депортованих людей прямо в дорозі. Кримські татари так само наразились на геноцид під час подібної депортації.
В результаті проводимої в Радянському Союзі сільськогосподарської політики і збору високих податків народ збіднів, і від голоду померло від 6 до 8 мільйонів людей. В результаті даного геноциду в Україні загинуло 3,5 мільйони людей.
Міжнародна неурядова організація «Amnesty International» заявляє, що в період з 1977 по 1978 рік, як припускається, через «червоний терор» в Ефіопії було вбито приблизно півмільйона людей. Під час цього терору людей вбивали, спалюючи заповнені натовпами людей церкви. Солдати систематично ґвалтували жінок. Жертвами «червоного терору» ставали не тільки дорослі, але й діти. Повідомляється, що більше 1000 дітей у віці від одинадцяти до тринадцяти років були вбиті,а їх тіла кинуті на вулиці Аддис-Абеби, столиці Ефіопії1.
На початку 1950-х років під видом програми земельної реформи, ініційованої комуністичним урядом в Північному В’єтнамі, був скоєний геноцид, в результаті якого майже один мільйон людей, в основному — супротивники режиму, загинув чи пропав безслідно.
Між 1948 і 1987 роками примусова праця, страти і концентраційні табори в Північній Кореї унесли життя більше мільйону людей. По оцінкам дослідників, тільки в концтаборах загинуло 400000 людей.
Історик Бенджамін Валентіно говорить, що «Великий стрибок»2 став причиною «великого китайського голоду»3 і що його гірші наслідки були направлені на супротивників режиму. Число загиблих було дуже велике, оскільки релігійні лідери, праві і багаті селяни, яких під час попередньої кампанії вважали «чорними елементами», мали самий низький пріоритет при розподілі продуктів харчування під час голоду. В своїй книзі «Великий голод Мао» історик Франк Дікоттер пише: «Репресії, терор і систематичне насильство були основними стовпами Великого стрибка уперед і спровокували одну із найбільш смертоносних розправ в історії людства».
Його дослідження в місцевих і регіональних китайських архівах показують, що число загиблих складає не менше 45 мільйонів людей, і «в більшості випадків партія знала, що її народ помирає від голоду». На секретному зібранні в Шанхаї в 1959 році Мао наказав вилучити третину усього зерна із сільської місцевості. Мао тоді заявив: «Коли не вистачає їжі, люди помирають від голоду. Краще дозволити половині людей померти, щоб інша половина наситилась». Дікоттер говорить, що за цей період принаймні 2,5 мільйонів людей було вбито через позасудові страти чи тортури.
Влітку і восени 1937 року Йосиф Сталін відправив своїх агентів в Монгольську Народну Республіку і організував Велику чистку в Монголії. Під час цих репресій було страчено 35 тисяч людей. Біля 18000 жертв були буддійськими ламами.
Навіть в мить народження і початку запровадження соціалістичної ідеології в Радянському Союзі було вбито 20 мільйонів людей. СРСР, який займався грабуванням окупованих земель зі своєю Червоною армією, також брав участь в масових вбивствах на Кавказі і в тюркських республіках, які відокремились від нього після краху комунізму, і продовжував експлуатувати людей, поневолюючи їх через місцевих колабораціоністів, розташованих у якості голів цих країн.
Спільний геноцид церков і правителів в середньовічній Європі перетворився у повстання проти Творця, а людство піддалось розграбуванню і колонізації. Люди продовжують експлуатуватись під опікою панування виниклих ідеологій комунізму і капіталізму.
Ці ідеї, які стали причиною відриву від релігії привели до атеїзму, залишили глибокий слід в пам’яті людства, а наслідки цих ідей продовжують проявлятись. По даним за 2017 рік, 37% жителів Німеччини не вважають себе приналежними до якої-небудь релігії чи віри.
Згідно опитуванню, проведеному в 2012 році, 2% населення Туреччини є атеїстами. Опитування, проведені в 2013 році, показали, що 4,5 мільйонів людей не є релігійними. В ході опитувань, проведених тими ж закладами в 2015 році, був зроблений висновок, що це число досягло 5,5 мільйонів людей і що приблизно 9,4% громадян Туреччини не є релігійними. Статистика показує, що запроваджувані підривні системи відкрили двері для поширення порочності у суспільстві.
Соціалізм і витікаючий із нього комунізм зі своїми суперечливими природі людини ідеями і жорстокою політикою не були прийняті народами, серед яких вони запроваджувались, і згодом пішли на сторінки історії з розпадом Радянського Союзу до кінця XX сторіччя, залишивши після себе сліди диких розправ.
______________________
1. Червоний терор в Ефіопії — назва масових репресій, які проводились комуністичною військовою диктатурою у ході громадянської війни в Ефіопії проти супротивників режиму, сепаратистів і мирного населення.
2. Великий стрибок — економічна і політична кампанія в Китаї з 1958 по 1960 рік, націлена на зміцнення індустріальної бази і різкий підйом економіки країни, яка мала трагічні наслідки для китайського народу.
3. Великий китайський голод — період з 1959 по 1961 роки, коли від масового голоду в Китайській Народній Республіці, тільки по урядовим даним, загинуло біля 15 мільйонів людей. Неофіційні джерела по-різному оцінюють число жертв голоду, деякі із них нараховують до 36 мільйонів людей і більше.
