Секуляризм (лаїцизм), який не надає слова Творцю

Статті
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Путь пізнання сьогоднішнього західного світу лежить через пізнання безпосередньо самого капіталізму. Варто пам’ятати, що кровожерливий капіталізм виник на початку XIX сторіччя услід за Французькою революцією (1789 р.).

Він призвів до загибелі більше 200 мільйонів людей в результаті двох світових і регіональних війн. Капіталізм, який відокремлює релігію від життя і прийняв метод колонізації, привів до смерті мільярди людей з миті свого виникнення. І окрім страждань західного світу, який прийняв його у якості ідейного вектора, більше за усе від нього страждають мусульмани, оскільки капіталізм віднімає їх власність, вбиває їх дітей, оскверняє їх честь і святині.

В даній статті ми проллємо світло на визначення поняття «капіталізм», на його виникнення, акиду (доктрину) і його погляд на життя, індивіда і суспільство, а також методи і подібні тому питання.

Перш за усе, ми дамо загальну оцінку концепцій і історії «секуляризму» (світськості) чи «лаїцизму» (відокремлення релігії від життя), який є доктриною капіталістичної ідеології. «Секуляризм», «світськість» чи «лаїцизм», які, по суті, означають одне і те ж, є концепціями світогляду капіталістичної ідеології, і усе, що пов’язано з життям в рамках цієї ідеології, побудовано на цій доктрині. Даний світогляд означає ідею «відокремлення релігії від життя».

«Секуляризм» в своєму словарному значенні визначається як «світськість , секуляризація і лаїцизм». Це поняття перейшло до нас із французького. Маюче походження від латинського слова «saeculum», і вживаєме в англійській у виді «secularism», у нас може застосовуватись як «лаїцизм», «секуляризм» чи «світськість ». У Франції для позначення лаїцизму вживається термін «Laïcité (Laicisme)». Секуляризм чи лаїцизм означає «виключення впливу релігії в регулюванні громадських моральних стандартів; рішення життєвих питань не згідно з релігією (релігіями), а згідно існуючим реаліям; а також мислення і досягнення висновків без прив’язки до релігійних оціночних суджень». Якщо бути стислим, то це «відокремлення релігії від держави».

Словарне значення лаїцизму — це секуляризація, відокремлення релігії від державних справ, бен-ладенізм, секуляризм, не релігійність, безбожність, антирелігійність.

Секуляризм чи лаїцизм (франц. «Laïcisme») означає принцип, який відстоює неприйняття якої-небудь релігії в державному управлінні і неупередженість держави у відношенні релігій. Слово «лаїцист» означає «нерелігійна людина, нерелігійний народ». Англійський еквівалент того ж терміну — «secularity», що означає «розділення між релігією і державними справами».

Як видно, немає ніякої різниці між концепціями «секуляризму», «світськості» і «лаїцизму». Ці слова, особливо перші два, також часто використовуються як синоніми в руській мові, оскільки усі вони виражають одне і те ж значення, а саме — перешкоджання втручанню релігії в життя.

Виникнення капіталістичної ідеології

Якщо подивитись на зародження капіталізму, то ми побачимо , що усі держави , засновані в Стародавньому світі, Середніх віках і Новому часі, базувались на релігійних основах. Коли панування ґрунтувалось на релігії, представники духовенства мали вплив в державному управлінні , а релігійні правила формували основні принципи в управлінні державами. Традиційні духовні закони придушували думку , тим самим зупиняючи прогрес, що призвело до довгих сторіч середньовічної пітьми. Зі стародавніх часів релігія спричиняла вплив на повсякденне життя людей, громадський порядок і державне управління. Християнство було вкрай впливовим в Європі в усіх сферах до кінця Середньовіччя. Папи Середньовіччя могли правити королями, а духовенство в лиці священників чи монахів могло управляти життям людей згідно з правилами релігії. Точніше кажучи, використання духовенством християнської релігії в корисних цілях відкривало двері розоренню і експлуатуванню людей в усіх сферах.

В Європі і Росії імператори і королі використовували релігію у власних інтересах, користуючись духовенством у якості інструменту, щоб пити кров народів , утискати, пригноблювати і експлуатувати їх. Ось звідки виникло запекле протистояння між духовенством і народом, а також з’явились філософи і мислителі, які або повністю заперечували релігію, або приймали її, або закликали до її відокремленню від життя.

Врешті решт, більшість філософів і мислителів зупинились на одній загальній ідеї — відокремити релігію від життя. Як природний наслідок усього цього, релігія і держава були розділені одна від одної. Був зроблений висновок про те, що не варто згадувати про релігію як з точки зору прийняття , так і заперечення у питаннях, пов’язаних зі сферою життя. Дискурси були направлені і присвячені відокремленню релігії від життя. Таким чином, дана ідея розділення розглядалась як проміжне компромісне рішення між духовенством, яке бажало, щоб усе належало їм в ім’я релігії, і філософами з мислителями, відкидаючими панування релігії і духовенства.

Ця ідея не заперечувала релігію, але відокремлювала її від життя, не дозволяючи їй втручатись у життя. Дана точка зору на життя, прийнята усім Заходом, в ітозі привела до відокремленню релігії від життя. Ця доктрина стала парадигмою (базовою ідеєю), на якій були побудовані усі інші ідеї, визначались ідейний напрям і погляди людини, з якими були пов’язані рішення усіх життєвих питань. Це і є основна ідея, яку сьогодні поширює Захід і до якої він закликає решту усього світу. Світогляд відокремлення релігії від життя косвенно допускає існування такої речі, як релігія. Інакше кажучи, є Творець Всесвіту, людини і життя, а також воскресіння після смерті. Адже, по суті, релігія може вважатись релігією, якщо вона включає ці питання.

Дане визнання означає дати місце міркуванню про Всесвіт, людину і життя, про те, що було до цього життя і що буде після нього. Оскільки секуляризм — це доктрина «відокремлення релігії від життя», то вона не взялась за заперечення релігії, навпаки, при висуненні ідеї відокремлення релігії від життя вона косвенно визнавала релігію. Відокремлюючи релігію від життя і приймаючи тільки зв’язок між людиною і її Творцем, даний світогляд висунув ідею про те, що життя не має нічого спільного з тим, що було і що буде після нього. Таким чином, акида відокремлення релігії від життя в широкому змісті — це всеохоплююче уявлення про Всесвіт, людину і життя. Це основна ідея, яку капіталістична ідеологія несе усьому світу і на підґрунті якої веде за собою народи.

Капіталістична акида

Капіталізм — це ідеологія, заснована на відокремленні релігії від життя, тобто на секуляризмі. Капіталізм дотримується принципу «Кесарю кесареве, а Богу Богове». Це є фундаментальною ідеєю капіталістичної ідеології. Інакше кажучи, ця думка є акидою, ідейним керівництвом і в той же час ідейним правилом капіталізму. Згідно цьому ідейному правилу, «людина сама встановлює для себе систему». Капіталізм гласить, що релігія повинна бути відокремлена від мирського. Коли ж встановлюється бар’єр для втручання релігії і Божественного Одкровення в життя, то утворюючою громадські порядки і видаючою закони стає безпосередньо людина зі своїм обмеженим і безпорадним розумом.

Як говорилось вище, основна ідея капіталістичної ідеології — секуляризм — відкидає втручання Творця в життя поруч з визнанням існування самого Творця. Виходячи із цього, якщо існує Творець, який створив це життя і Всесвіт (а в цьому немає ніяких сумнівів!), то Він неминуче встановлює порядок, направляє Свої творіння і втручається в їх життя. Ця істина проявляється в Ісламі. У цьому відношенні основна ідея капіталізму є лише проміжним компромісним рішенням між королями і філософами внаслідок вищезгаданого конфлікту в Європі, а не переконанням розуму і відповідністю природі людини.

Демократія як одна із найбільш наочних ідей капіталістичної ідеології

Демократія — це влада народу від імені народу і для народу. В основі демократичної системи лежить те, що воля, панування і виконавча влада належать народу. Люди, будучи наданими самим собі і будучи хазяями свого життя, володіють владою запроваджувати в життя свою волю. Ніхто не має над ними панування (переваги). Законодавча і виконавча влади зосереджені у руках народу. Отож, народ складає і видає закони і систему. Він видає і скасовує закони, які побажає. Оскільки народ не може робити цього сам, він обирає депутатів, які будуть приймати закони від імені народу.

А також з причини того, що народу важко вести управління, він обирає правителів від свого імені для запровадження прийнятих народом законів. Таким чином, джерелом адміністративної влади в капіталістичній західній системі стає народ. Саме народ є господином (сувереном), правителем і законодавцем. Інакше кажучи, сама людина визначає , що «хорошо», а що «погано», що «харам», а що «халяль». Хоча і знає, що «демократія — це правління більшості», по факту влада завжди міститься у руках меншості.

Адже на посаду претендує більше одного кандидата, і отримає її той кандидат, який набере найліпшу кількість голосів серед них. А це означає, що інші, які претендують на цю посаду, не представлені у владі. Фактично, влада належить тому, хто отримує більше усіх голосів, але це не завжди означає, що мова йде про більшість із народу. Окрім того, теорія про те, що суверенна влада в демократичних країнах належить народу, так само руйнується на практиці. Навіть в демократичних країнах, таких як Англія і Америка, адміністрація знаходиться у руках капіталістів (володарів капіталу), а не народу.

Депутати парламенту є представниками не народу, а компаній-велетнів, торговців зброєю і нафтових магнатів. «Воля народу» означає ніщо інше як порожні слова, дискурс, обман і утопію. Власне кажучи, відомий французький мислитель Жан-Жак Руссо, один із засновників демократії, говорить в своїй книзі «Про громадський договір» наступне: «Якщо брати цей термін в точному його значенні, то ніколи не існувала істинна демократія, і ніколи такої не буде. Противно природному порядку речей, щоб більше число управляло, а мале було управляємим». Слова Руссо іще раз доводять, що демократія є історичною брехнею.

Погляд капіталізму на індивіда і суспільство. Ідея свобод

Капіталізм — це ідеологія індивідуалізму, яка відстоює точку зору про те, що суспільство складається із індивідів. Капіталізм стверджує, що коли справи окремої людини приводяться в порядок, то і в справах суспільства досягається успіх. Виходячи із цього, капіталізм гласить, що треба приймати до уваги тільки індивіда і що держава працює тільки на індивіда. Інакше кажучи, якщо деякі люди в суспільстві займають хороше фінансове положення і мають доступ до достатній частці товарів і послуг, то капіталізм розглядає таких індивідів сумарно з рештою суспільства і вважає суспільство матеріально розвинутим. На думку носіїв цієї ідеології, навіть якщо суспільство в цілому або навіть цілком не отримує достатньої користі від товарів і послуг або позбавлено їх, таке суспільство — розвинуте. Отож, ідеологія капіталізму індивідуалістична.

Вона розглядає суспільство лише на другому плані, а на першому плані у неї — індивід. Відповідно, індивідуальні свободи повинні бути гарантовані і взяті під захист. Ці свободи згідно філософії капіталізму не можуть яким-небудь чином піддаватись обмеженням. Проте державам встановлюється ціла низка обмежень для захисту цих свобод. Держава реалізує ці обмеження за допомогою сил безпеки і суворості закону. Варто зазначити, що тут держава виступає у якості засобу, а не цілі. Дані свободи відносяться до числу того, що освячується капіталістичною ідеологією, і включають в себе: свободу віросповідання, свободу думки і вираження, свободу власності і свободу особистості.

Капіталістична система зародилась із розуміння свободи власності. Капіталізм — найбільш наглядна частина цієї ідеології і найбільш помітний із наслідків її акиди. Виходячи із цього, дана ідеологія була названа капіталістичною, тобто по логіці називати щось згідно його найбільш очевидній ознаці. Із свободи набуття власності зародилась капіталістична економічна система, яка заснована на особистих інтересах і привела до великих чорних ринків, що підштовхнуло західні безбожні держави до експлуатації народів і грабуванню їх багатств. Ця свобода означає, що людині може належати усе, що вона захоче. Наприклад, набуте за допомогою відсотків, спекуляцій, продаж алкоголю, свинини, через азартні ігри і т.д. Інакше кажучи — будь-яким забороненим Ісламом способом.

Свобода думок же дає людині право виражати усі види правильних і неправильних ідей. Серйозні ображання і нападки на Іслам і його святині, особливо в сучасному світі, є результатом даної свободи в контексті свободи слова. Капіталістичний Захід розглядає ці огидні нападки на святині Ісламу в межах свободи слова і постійно приймає закони для цього.

Свобода віри — це віра чи невір’я людини в те, що вона хоче, без якого-небудь обмеження.

Індивідуальна (особиста) свобода — це вільне здійснення усіх видів дій і вчинків, де аморальність не має меж. Наприклад, вживання алкоголю, перелюбство, виставляння жінками своїх красот і прикрас (Коран, 24:31), гомосексуальність та інші аморальні вчинки.

Щоб зрозуміти, як ідея свободи розбестила людей і суспільства, досить поглянути на Захід, який є її батьківщиною. На Заході одностатеві шлюби вважаються в межах свобод і знаходяться під захистом закону. Аморальні дії молодих юнаків і дівчат прямо на вулицях стали нормою. Рівень злочинності збільшився, а вік вживання наркотиків вкрай знизився. По статистиці, в США — більше 20 мільйонів гомосексуалістів, а в деяких регіонах легалізовані одностатеві шлюби. Знов же, щорічно 1 мільйон людей будує інцестні відносини зі своїми матерями і сестрами.

Ця нелюдська ситуація не унікальна для Америки, тому що вона не сильно відрізняється від тієї, що присутня в Європі. Можу вас запевнити, що речі, які викликають в нас нудоту, навіть коли ми говоримо про них, сьогодні запроваджуються і в наші землі під егідою особистих свобод. Ця порочність, яка проявляється у суспільстві, доводить, що ідея свобод суперечить природі людини і робить людство, якщо говорити словами Корану, «асфала сафілін» — найнижчим із найнижчих створінь (Коран, 95:5).

Отож, згідно капіталізму, держава є захисником тільки свобод людини (індивіда). Якщо хтось порушує свободу іншої людини, держава втручається, тому що мета побудови держави — гарантувати свободи. У випадку ж, коли чоловік спокійно користується своїми правами, не ущемляючи свободу іншого індивіда, навіть якщо при цьому він використовує людей в своїх інтересах, він не буде вважатись попираючим чию-небудь свободу, а отож, держава не стане втручатись. Виходячи із цього, держава існує лише для того, щоб гарантувати свободи.

Критерій цінностей вчинків в капіталістичній ідеології

Згідно капіталізму, мірилом вчинків в житті виступають інтерес, користь, вигода. Дії вимірюються і ґрунтуються на цьому критерії. Коли ж особистий інтерес стає єдиною мірою вчинків і цінностей в житті, то люди перетворюються в безжальних істот , а суспільства — в диких звірів, позбавлених високих людських , моральних і духовних цінностей. Утворену порожнечу заповнює утилітаризм. Це ж, у свою чергу, позбавляє людей і суспільства усіх людських цінностей і якостей і робить їх найнижчими істотами.

Формується таке суспільство, в якому домінує наступного роду філософія: «велика риба їсть маленьку», «якщо ти вовк по житті, то для тебе не існує перешкод», «кожен сам за себе», «хоч чорта загнуздай , та мене я не замай», «змія, яка мене не чіпає , нехай живе хоч сорок (тисячу) років» і т.д. В такому суспільстві люди перетворюються в найнебезпечніших безсердечних істот, які відрізняються егоїстичністю, безжальністю, безпощадністю, жорстокістю і дивляться один на одного як на жертву, на яку треба полювати.

Найбільш яскравий приклад цього чітко простежується в європейських суспільствах , в яких зародилась капіталістична система, інтерес яких є єдиним критерієм в житті, і, на жаль, це так само спостерігається в мусульманських країнах, де запроваджується дана ідеологія. Адже в капіталістичних суспільствах усі вимірюється і визначається згідно з вигодою і користю. Проте в цій ідеології користь — єдиний критерій вчинків і єдиний шлях до щастю. На думку капіталістів, щастя — це жити так, як угодно душі, і по максимуму вкушати матеріальні задоволення.

Таким чином, здається нормальним і природним робити усе, що приносить людині щастя. Обман, шахрайство, побиття, вбивство, крадійство, хабарництво, проституція і тому подібне — в рамках належного. Проте утилітаризм зробив жорстокими не тільки окремих індивідів, але й цілі держави. Фактично, як в минулому, так і сьогодні, невірні Америка і європейські держави дозволяють собі, при необхідності, знищувати цілу країну просто лише для досягнення своїх власних інтересів, бомбардувати дітей, молодих людей, старих, усе живе і неживе, щоб прибрати до рук підземні і наземні багатства, як це відбувається сьогодні в Афганістані, Сирії, Іраку і багатьох інших країнах. Оскільки метод експансії капіталізму заснований на колонізації, то усі засоби для грабування і експлуатації багатств інших країн припустимі і прийнятні.

Ця експлуатація забезпечує впливом багатих і капіталістичних корпорацій, а також передає владу в їх руки, дозволяючи їм домінувати і колонізувати людей. З цієї причини в західних країнах , які прийняли цю ідеологію і довіряють їй , явно простежується панування виробників над споживачами. На сьогоднішній день купка людей, яка володіє крупними компаніями, працюючими в нафтовій, автомобільній, важкій промисловості та інших галузях, домінує над усіма споживачами.

Отож, капіталістична ідеологія — це повністю порочна ідеологія як в своїй основі (акиді), так і в методах рішення проблем людей. Вони не тільки вирішує проблеми людей, але і постійно породжує нові проблеми і кризи. Капіталізму не вдалось привести людство до істинному розвитку і забезпечити справедливість, мир і щастя на Землі. Адже це брехлива і недійсна (батиль) ідеологія, яка не переконує людський розум, не відповідає природі людини і не вселяє заспокоєння у серце. Дана ідеологія вигадана людиною, а людина — істота обмежена, безпорадна і потребуюча.

Більше того, капіталізм — це ідеологія куфру, яка суперечить Ісламу. Аллах — Єдиний Законодавець (Шаріъ), Той, Хто упорядковує життя людей, і Той, Хто зробив обов’язковим (фардом) рішення усіх життєвих питань за допомогою законів Шаріату, а держава — частиною хукмів Ісламу. З цієї причини мусульманам заборонено приймати капіталістичну ідеологію і дотримуватись її , а також приймати її ідеї і системи, тому що капіталістична ідеологія — це ідеологія куфру, а її ідеї і системи — ідеї і системи куфру, які суперечать Ісламу.

 

Йилмаз Челік