Іслам не дозволяє мусульманину залишатись пасивним і бути схильним впливу того,що відбувається. Навпаки, Іслам бажає, щоб мусульманин позитивно взаємодіяв з тим, що навколо нього.
На протязі цієї взаємодії проявлялась би його здатність до діяльності і созиданню. Іслам бажає, щоб мусульманин був впливовим, здатним формувати події і реальність згідно з баченням і бажанням Всевишнього.
Тексти Корану і Сунни просякнуті духом позитивної активності, вони спонукають мусульманина до руху і созиданню, до тому, щоб бути сильною особистістю, здатною нести тягар ввіреного Послання — Ісламу. В Корані в низці місць ми можемо знайти згадування про дух позитивної активності:
وَلَا تَهِنُوا وَلَا تَحْزَنُوا وَأَنتُمُ الْأَعْلَوْنَ إِن كُنتُم مُّؤْمِنِينَ
«Не слабшайте і не сумуйте, в той час як ви будете на висоті, якщо ви дійсно є віруючими» (3:139).
Аллах втішив віруючих, коли в день Ухуда хтось із них був вбитий, а хтось поранений, Він заборонив їм перебувати в стані безпорадності і падіння духом:
وَلَا تَهِنُوا
«Не слабшайте …». Він також нагадав про терпіння і стійкість, за якими слідує перемога:
وَكَأَيِّنْ مِنْ نَبِيٍّ قَاتَلَ مَعَهُ رِبِّيُّونَ كَثِيرٌ فَمَا وَهَنُوا لِمَا أَصَابَهُمْ فِي سَبِيلِ اللَّهِ وَمَا ضَعُفُوا وَمَا اسْتَكَانُوا ۗ وَاللَّهُ يُحِبُّ الصَّابِرِينَ ١٤٦ وَمَا كَانَ قَوْلَهُمْ إِلَّا أَنْ قَالُوا رَبَّنَا اغْفِرْ لَنَا ذُنُوبَنَا وَإِسْرَافَنَا فِي أَمْرِنَا وَثَبِّتْ أَقْدَامَنَا وَانْصُرْنَا عَلَى الْقَوْمِ الْكَافِرِينَ ١٤٧ فَآتَاهُمُ اللَّهُ ثَوَابَ الدُّنْيَا وَحُسْنَ ثَوَابِ الْآخِرَةِ ۗ وَاللَّهُ يُحِبُّ الْمُحْسِنِينَ
«Cĸільки було пророків, поруч з якими билось багато набожних віруючих! Вони не пали духом від того, що спіткало їх на шляху Aллaxa, не пpoявили слабкості і не змирились. Адже Aллax любить терплячих. Вони не говорили нічого, окрім слів: «Гocпoдь нaш! Πpoбач нам наші гріхи і надмірності, які ми допустили в нашій справі, зміцни нам наші стопи і даруй нам перемогу над людьми невіруючими». Аллах дарував їм винагороду в цьому світі і чудову винагороду в Останньому житті. Адже Аллах любить тих, хто робить добро» (3:146–148).
Передається від Хузайфи, а він — від Пророка ﷺ:
لَا تَكُونُوا إِمَّعَةً تَقُولُونَ إِنْ أَحْسَنَ النَّاسُ أَحْسَنَّا وَإِنْ ظَلَمُوا ظَلَمْنَا وَلَكِنْ وَطِّنُوا أَنْفُسَكُمْ إِنْ أَحْسَنَ النَّاسُ أَنْ تُحْسِنُوا وَإِنْ أَسَاءُوا فَلَا تَظْلِمُوا
«Не будьте безвольними, які говорять: «Якщо люди будуть творити добро, то і ми будемо творити добро, а якщо вони будуть коїти несправедливість, то і ми будемо несправедливі». Привчайте себе до тому, що якщо люди роблять добро, то і ви робіть добро, а якщо вони коять зло, то ви [залишаєтесь] справедливими»1. Передається від Абу Хурайри: «Посланець Аллаха ﷺ сказав:
اَلْمُؤْمِنُ الْقَوِيُّ خَيْرٌ وَأَحَبُّ إِلَى اللَّهِ مِنَ الْمُؤْمِنِ الضَّعِيفِ وَفِي كُلٍّ خَيْرٌ احْرِصْ عَلَى مَا يَنْفَعُكَ وَاسْتَعِنْ بِاللَّهِ وَلَا تَعْجَزْ وَإِنْ أَصَابَكَ شَيْءٌ فَلَا تَقُلْ لَوْ أَنِّي فَعَلْتُ كَذَا لَمْ يُصِبْنِي كَذَا وَلَكِنْ قُلْ قَدَّرَ اللَّهُ وَمَا شَاءَ فَعَلَ فَإِنَّ لَوْ تَفْتَحُ عَمَلَ الشَّيْطَانِ
«Сильний віруючий краще перед Аллахом і більш улюблений Ним, аніж слабкий віруючий, але в кожному із них є благо. Будь наполегливим в усьому, що приносить тобі користь, питай допомоги у Аллаха і не будь безпорадним. Якщо спіткає тебе що-небудь, то не говори: «Якщо б я зробив те-то, то не спіткало б мене те-то», — а говори наступне: «Так предопределив Аллах! Він вчиняє так, як Йому угодно». Адже [вираз] «якщо б» відкриває двері для підступів шайтана»2.
Це — заклик Посланця ﷺ до тому, щоб мусульманин був сильним, готовим до негараздів, не знаючим слабкості, не був охоплений вахном3, був старанним і терплячим настільки, що його не долає втома чи засмучення, був твердим і рішучим в досягненні своєї мети, і в його серце не повинен проникати відчай. Він не повинен бути в’ялим в своєму прагненні, вимогах і діяльності, він не повинен відмовлятись від використання необхідних дій і засобів під приводом уповання на Аллаха, він не повинен обманюватись своїми можливостями, розумовими здібностями і здатністю управляти, при цьому забувши про свою нужду в допомозі від Аллаха.
Заклик до дій і до позитивної динаміки явно простежується в Корані і Сунні. У речах, пов’язаних з нашими діями, є або позитивна сторона, або негативна, в реальності,яка піддається нашому впливу, є або позитивна сторона, або негативна, адже сказав Всевишній:
إِنَّ ٱللَّهَ لَا يُغَيِّرُ مَا بِقَوۡمٍ حَتَّىٰ يُغَيِّرُواْ مَا بِأَنفُسِهِمۡ
«Воістину, Аллах не змінює положення людей, поки вони не змінять самих себе» (13:11).
Отож, Іслам виступає проти реалізму, який преклоняється перед подіями, які відбуваються. Іслам — ворог поступливості і безпорадності перед порочною реальністю. Іслам відкидає малодушність, безвольність, боягузливу капітуляцію, і усі ці якості добре відображені в наступних словах: «Якщо час тобі не підходить, то ти відповідай часу. Якщо люди не лестять тобі, то ти підлещуйся до людей». Іслам зневажає малодушність, яка відображена в словах арабського поета: «Вдовольняйся інертністю, і тоді ти будеш жити в безпеці від того, чого боїшся, і від агресії ворогів. А якщо ти самовіддано даси їм прочухана, то в один із днів рано вранці ти прокинешся приниженим і в поганому настрої».
До позитивних дій, які вказують на активну участь мусульманина у тому, що відбувається, відноситься виправлення/видалення засуджуваного, адже Пророк ﷺ сказав:
مَنْ رَأَى مِنْكُمْ مُنْكَرًا فَلْيُغَيِّرْهُ بِيَدِهِ فَإِنْ لَمْ يَسْتَطِعْ فَبِلِسَانِهِ فَإِنْ لَمْ يَسْتَطِع فَبِقَلْبِهِ وَذلِكَ أَضْعَفُ الْإِيمَانِ
«Нехай той із вас, хто побачить засуджуване, змінить це власноруч, якщо ж він не зможе [зробити]цього, [нехай змінить це] своїм язиком, а якщо не зможе, то [нехай противиться цьому] своїм серцем, що буде найбільш слабким [проявом] віри»4. Посланець Аллаха ﷺ велів діяти для виправлення/видалення засуджуваного, а отож, недоречно опиратись на порочність і мовчати про неї, або сиділи, не зсунувшись з місця замість того, щоб виправити/змінити цю саму порочність. Аллах говорить:
يَا أَيُّهَا الَّذِينَ آمَنُوا كُونُوا قَوَّامِينَ بِالْقِسْطِ شُهَدَاءَ لِلَّهِ وَلَوْ عَلَىٰ أَنْفُسِكُمْ أَوِ الْوَالِدَيْنِ وَالْأَقْرَبِينَ
«O, ті, які увірували! Засвідчуючи перед Aллaxoм, відстоюйте справедливість, якщо навіть свідчення буде проти вac caмиx, або проти батьків, або проти близьких родичів» (4:135).
Передається від Абу Саіда аль-Худрі: «Посланець Аллаха ﷺ сказав:
أَلاَ لاَ يَمْنَعَنَّ أَحَدَكُمْ رَهْبَةُ النَّاسِ أَنْ يَقُولَ بِحَقٍّ إِذَا رَآهُ أَوْ شَهِدَهُ فَإِنَّهُ لاَ يُقَرِّبُ مِنْ أَجَلٍ وَلاَ يُبَاعِدُ مِنْ رِزْقٍ أَنْ يَقُولَ بِحَقٍّ أَوْ يُذَكِّرَ بِعَظِيمٍ
«Нехай страх перед людьми не заважає нікому із вас говорити істину, якщо він побачив її, або став її свідком, адже говорити істину чи згадувати [слова] не наближає до смерті і не віддаляє від ризку (прожитку)!»5. Передається від Абу Зарра:
أَمَرَنِي رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهِ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ أَنْ أَصِلَ رَحِمِي وَإِنْ أَدْبَرَتْ وَأَنْ أَقُولَ الْحَقَّ وَإِنْ كَانَ مُرًّا وَأَنْ لَا تَأْخُذَنِي فِي اللَّهِ لَوْمَةُ لاَئِمٍ
«Посланець Аллаха ﷺ велів мені підтримувати родинні зв’язки, навіть якщо [родичі] відвертаються [від мене], говорити істину, навіть якщо вона буде гіркою, і не звертати увагу заради Аллаха на докори усілякого хулітеля…»6.
Змінення буває двох видів:
1) Змінення зовнішньої постаті без змінення суті. Наприклад, говориться: «Я змінив постать свого дому, коли перебудував його інакше, аніж він був».
2) Повна заміна на інший об’єкт. Наприклад, говориться: «Я змінив свого слугу і верхову тварину на інших». Аллах говорить:
إِنَّ ٱللَّهَ لَا يُغَيِّرُ مَا بِقَوۡمٍ حَتَّىٰ يُغَيِّرُواْ مَا بِأَنفُسِهِمۡ
«Воістину, Аллах не змінює положення людей, поки вони не змінять самих себе» (13:11)7.
Абу аль-Бака сказав: «Змінення — це зміна однієї якості на іншу. Наприклад, змінення червоного кольору на білий. Змінення відбувається або безпосередньо в самій речі, або в її частині, або, ззовні, за її межами»8.
В основі змінення означає заміну однієї речі на іншу, тобто заміна того, що не затребуване на те, що затребуване. Таке змінення не тільки говорить про залишення чи усунення об’єкту змінення, до цьому іще має відношення процес встановлення чогось нового замість залишеного чи усунутого об’єкту. У цьому відношенні «змінення» є більш широким в своєму розумінні, аніж просто усунення і заборона робити щось.
В хадісі говориться «змініть це», при цьому Пророк ﷺ не сказав «усуньте це», «запобіжить цьому», «знищте це», незважаючи на те, що усунення вимагається у першу чергу. За допомогою слів «змініть це» Пророк ﷺ ніби вказує нам на те, що коли немає засуджуваного, то є схвалюване, а коли відсутнє схвалюване, має місце бути засуджуване; або нібито він ﷺ направляє нас до повноцінної активності і повноті фарду через встановлення схвалюваного замість засуджуваного. І це повинно тривати до тих пір,поки не трапиться остаточне викорінення засуджуваного.
Матеріал із книги:
«Норми Шаріату про діяльність веліти схвалюване і утримувати від засуджуваного»
Аль-Амру біль мааруф ван-нахъю аніль мункар
Ясін ібн Алі
____________
1. Навели ат-Тірмізі в «Ас-Сунан» і аль-Баззар в «Муснад». Деякі вчені сказали, що зміст цього хадісу — маукуф, тобто це слова Абдуллаха ібн Масъуда.
2. Навів Муслім в «Сахіх».
3. Вахн — це сильна, засліплююча любов до мирському і неприязнь до смерті — прим. пер.
4. Навів Муслім в «Сахіх».
5. Навели Ахмад в «Муснад» і ат-Табарані в «Аль-Муджам аль-аусат».
6. Навели ат-Табарані в «Аль-Муджам аль-кабір», Ахмад в «Муснад», Ібн Хіббан в «Сахіх» і аль-Баззар в «Муснад».
7. Книга «Аль-Муфрадат фі гаріб аль-куръан», автор ар-Рагіб аль-Ісфахані.
8. Книга «Аль-Кулліят», автор Абу аль-Бака.
