Хвала Аллаху, Який посилає хмари, завдає поразки, кому побажає, Всечуючий, Всезнаючий, Всесильний. Хвала Йому безкінечна, благословенна, як цього вимагає Його велич і влада.
Я свідчу, що немає нікого більш гідного поклоніння, окрім Аллаха, у Якого немає співтоваришів, Йому належить владарювання і Йому хвала! Він оживляє і умертвляє, а Сам Він — Живий, Який не помирає; у Його владі — благо, і Він над кожною річчю владний. Я свідчу, що Мухаммад — Його раб і Посланець, Його обранець і улюбленець, благословення Аллаха і мир йому, він довів свою місію, наставив Умму на правильний шлях, відвів від Умми тривожні часи, вів джихад на шляху Аллаха, доки не прийшла до нього смерть.
О люди! Всевишній Аллах у Корані говорить:
وَأَنِ ٱحۡكُم بَيۡنَهُم بِمَآ أَنزَلَ ٱللَّهُ وَلَا تَتَّبِعۡ أَهۡوَآءَهُمۡ وَٱحۡذَرۡهُمۡ أَن يَفۡتِنُوكَ عَنۢ بَعۡضِ مَآ أَنزَلَ ٱللَّهُ إِلَيۡكَۖ فَإِن تَوَلَّوۡاْ فَٱعۡلَمۡ أَنَّمَا يُرِيدُ ٱللَّهُ أَن يُصِيبَهُم بِبَعۡضِ ذُنُوبِهِمۡۗ وَإِنَّ كَثِيرٗا مِّنَ ٱلنَّاسِ لَفَٰسِقُونَ ٤٩ أَفَحُكۡمَ ٱلۡجَٰهِلِيَّةِ يَبۡغُونَۚ وَمَنۡ أَحۡسَنُ مِنَ ٱللَّهِ حُكۡمٗا لِّقَوۡمٖ يُوقِنُونَ
«Суди між ними згідно тому, що ниспослав Аллах, не потурай їх бажанням і стережись їх, щоб вони не відвернули тебе від частини того, що ниспослав тобі Аллах. Якщо ж вони відвернуться, то знай, що Аллах бажає покарати їх за деякі із їх гріхів. Воістину, багато людей є нечестивцями. Невже вони шукають часів невігластва? Чиї рішення можуть бути краще рішень Аллаха для людей переконаних?» (5:49,50).
Два цих аяти гласять про обов’язковість правити на основі законів Всевишнього. Більше того, існує більше вісімдесят аятів, які гласіть про це. Про це згадано не заради забави, навпаки, це вказує на обов’язковість правити на основі Божественних законів, вказує на велич цієї справи і її справедливість, адже це ниспослано від Аллаха. Виникає питання: чи присутнє сьогодні таке правління? Якщо б над нами було Божественне правління, хіба сьогодні Умма відчувала б страждання, нещастя, пролиття крові мусульман? Сьогодні Умма гине від зубожіння, голоду, невігластва, війн, руйнувань, роз’єднаності і головування її ворогів. Про таке положення повідав нам Посланець Аллаха ﷺ:
إِنَّ اللَّهَ زَوَى لِي الْأَرْضَ فَرَأَيْتُ مَشَارِقَهَا وَمَغَارِبَهَا، وَإِنَّ أُمَّتِي سَيَبْلُغُ مُلْكُهَا مَا زُوِيَ لِي مِنْهَا، وَأُعْطِيتُ الْكَنْزَيْنِ الْأَحْمَرَ وَالْأَبْيَضَ، وَإِنِّي سَأَلْتُ رَبِّي لِأُمَّتِي أَنْ لَا يُهْلِكَهَا بِسَنَةٍ عَامَّةٍ، وَأَنْ لَا يُسَلِّطَ عَلَيْهِمْ عَدُوًّا مِنْ سِوَى أَنْفُسِهِمْ فَيَسْتَبِيحَ بَيْضَتَهُمْ، وَإِنَّ رَبِّي قَالَ يَا مُحَمَّدُ إِنِّي إِذَا قَضَيْتُ قَضَاءً فَإِنَّهُ لَا يُرَدُّ، وَإِنِّي أَعْطَيْتُكَ لِأُمَّتِكَ أَنْ لَا أُهْلِكَهُمْ بِسَنَةٍ عَامَّةٍ، وَأَنْ لَا أُسَلِّطَ عَلَيْهِمْ عَدُوًّا مِنْ سِوَى أَنْفُسِهِمْ يَسْتَبِيحُ بَيْضَتَهُمْ وَلَوْ اجْتَمَعَ عَلَيْهِمْ مَنْ بِأَقْطَارِهَا — أَوْ قَالَ مَنْ بَيْنَ أَقْطَارِهَا — حَتَّى يَكُونَ بَعْضُهُمْ يُهْلِكُ بَعْضًا وَيَسْبِي بَعْضُهُمْ بَعْضًا
«Аллах склав (зібрав) переді мною усю землю, і я побачив її від сходу до заходу. І, воістину, володіння моєї Умми охоплять усе, що було зібрано і складено переді мною. Я отримав два скарби: червоний і білий (золото Шаму і срібло персів). Я попросив свого Господа не знищувати мою Умму цілорічним голодом і не давати влади над нею ворогу окрім неї самої, а інакше вона буде розколота. Мій Господь сказав: «О, Мухаммад! Воістину, коли Я приймаю рішення, то воно неминуче. Я дав твоїй Уммі те, що вона не буде знищена цілорічним голодом, що її вороги не будуть владарювати над нею окрім неї самої. (Ці зовнішні вороги) не зможуть розколоти її єдність, навіть якщо зберуться проти неї з усіх сторін. І так буде тривати доти, доки люди твоєї Умми не стануть вбивати і поневолювати один одного»,
لَا تَرْجِعُوا بَعْدِي كُفَّارًا يَضْرِبُ بَعْضُكُمْ رِقَابَ بَعْضٍ
«Не ставайте після мене невіруючими, які рублять один одному голови».
Так чом трапилось подібне?
Якщо ми поглянемо навколо і на минуле, то побачимо, як усе схоже, навіть наше положення сьогодні схоже на положення арабських племен до приходу Ісламу. Тоді вони були роз’єднані і вели братовбивчі війни, а перси, візантійці та інші управляли ними. Сьогодні це роблять наддержави. Єдина відмінність, що араби поклонялись ідолам і боготворили закони курайшитів, ми ж сьогодні — мусульмани, поклоняємось Аллаху, але слідуємо капіталістичним законам. Сьогодні наші конституції розроблені на світській основі. Так, у свій час Єгипет утвердив світську конституцію,за основу якої лягла французька,а потім вона як основа поширилась по іншим мусульманським країнам. Сьогодні кожна із наших країн має свої критерії, звичаї і традиції. Виникають питання: як же вчинив Посланець ﷺ у відношенні арабів? Що він ﷺ зробив, щоб відродити курайшитів і решту арабів? Хіба він вирушив до персів та візантійців, щоб увібрати їх культуру, запозичити їх конституції ? Хіба він брав співучасть у системі правління, основою якої були закони джахілії? Хіба він створив групу, яка вбивала курайшитів і решту невірних? Хіба він створив благодійний фонд для надання допомоги бідним мусульманам? Хіба він уклав союз і приєднався до племені Аміра ібн Саса, яке поставило умовою, щоб влада після нього перейшла до них? Сьогодні це називається «передачею влади»». Якщо першою державою будуть правити хашиміти, другою — плем’я Аміра ібн Саса, а потім — чиїсь рід, адже у мусульман їх величезна кількість? Хіба Посланець ﷺ погодився з усіма цими умовами? Або ж він ﷺ відповів їм наступним чином:
اَلأَمْرُ إِلَى اللهِ يَضَعُهُ حَيْثُ يَشَاءُ
«Влада належить Аллаху, і Він надає її кому побажає»?
Хіба Посланець ﷺ прийняв умову Бану Шайбан, але ж вони погодились захищати його ﷺ від арабів, але не від інших? Бану Шайбан пояснили це тим,що у них є угода з персами.
Хтось може спитати: «Чому Посланецьﷺ не підійшов до цього питанні раціонально і не використав правило «Ми будемо дотримуватись того, що зміцнить нас»?». А хіба Посланець ﷺ не підкорився рішенню Аллаха, відкинувши рішення розуму?
Так, ми з вами знаємо, що він ﷺ відмовився від рішення на основі розуму і послідував за рішенням Шаріату. Тому Посланець ﷺ здійснював перетворення на ідейній, ісламській основі, відкинувши будь-які інші методи, які суперечать Божественному шляху. Всевишній сказав:
قُلۡ هَٰذِهِۦ سَبِيلِيٓ أَدۡعُوٓاْ إِلَى ٱللَّهِۚ عَلَىٰ بَصِيرَةٍ أَنَا۠ وَمَنِ ٱتَّبَعَنِيۖ وَسُبۡحَٰنَ ٱللَّهِ وَمَآ أَنَا۠ مِنَ ٱلۡمُشۡرِكِينَ
«Скажи: «Такий міх шлях. Я і мої послідовники закликаємо до Аллаху згідно переконанню. Пречист Аллах, і я не є одним із многобожників» (12:108).
Треба пам’ятати, що Посланець ﷺ не прийняв жодного із шляхів Ібліса (нехай прокляне його Аллах), які в основі суперечать наказу Всевишнього; він ﷺ послідував по шляху, який вказав йому сам у сам Аллах. І частиною цього шляху є формування, яке повинно пройти наступні етапи:
1) Просвіта на основі акиди і законів Ісламу. Тобто на основі «Немає бога, гідного поклоніння, окрім Аллаха, Мухаммад — Посланець Аллаха» і законів Шаріату, які витікають із цієї акиди. Закони Шаріату стосуються правління, економіки, взаємовідносин, судової системи і т.д. При цьому дана просвіта повинна стати невід’ємною частиною згуртування, за межі якого воно не виходить у своїх судженнях,без якого воно не зможе відродити Умму. Його критерієм повинні стати халяль і харам, а не вигода і амбіції. Адже це і є релігія, навіть якщо ця просвіта буде суперечити настроям суспільства, його поглядам і переконанням. Через те, що ідеї Ісламу суперечать ідеям куфру (невір’я), члени згуртування можуть піддатись випробуванням, але, тим не менш, їх якістю повинні залишатись стійкість, рішучість, терпіння, незважаючи на страждання і тяготи. Терпіння приходить лише тоді, коли душа — віруюча, сильна, непохитна на істині, споглядаюча Рай і Пекло.
Ісламська акида — це не казки і небилиці, це переконання серцем і розумом. Така акида штовхає людину на жертвування своєю душею, майном, родиною заради збереження своєї релігії, як це трапилось з Асхаб аль-Ухдуд (людьми Рву), камеристкою фараона, мусульманами - рохінджа і жителями Східного Туркестану. Посланець Аллаха ﷺ виховав у своїх сподвижниках ісламську особистість, яка відрізняється своєю ісламською акцією і нафсією. Саме акція збільшує в людині просвіченість ісламською культурою — ідеями і законами. Адже це дозволить згуртуванню стати ватажком для інших, посіяти насіння правильних ідей у суспільстві, аргументуючи їх незаперечними доказами. Також ісламська особистість відрізняється своєю нафсією, яка жадає любові і наближення до свого Господа у цьому світі, і у якості основи у неї виступає підкорення Його наказам і заборонам, здійснення додаткових актів поклоніння у виді добровільних постів благочестя, садака, додаткових намазів і здійснення дуа. Варто пам’ятати, що раб дуже близько до Аллаха, коли у нічний час буде знаходитись у земному поклоні, відчуваючи страх перед розрахунком у Судний День, радіючи швидкій зустрічі зі своїм Господом. Адже хто бажає зустрічі з Аллахом, з тим і Аллах побажає зустрітись.
О Аллах, зроби нас із числа богобоязливих, тих, ким Ти задоволений, із числа тих, хто жадає зустрічі з Тобою і з ким Ти бажаєш зустрітись!
2) Взаємодія згуртування з ідеями і законами Ісламу але лише після їх правильного розуміння і беззаперечного прийняття. Це буде спонукати до поширення ідей і законів, які прийняло згуртування. Потім згуртування вступить в ідейне і поличне протистояння, тобто коли згуртування буде наказувати схвалюване і забороняти засуджуване. Адже іман (віра) закликає до дій. Наскільки чудове те згуртування, яке закликає завжди і скрізь, будь то на вулиці, на ринку, вдома, на роботі, навіть перебуваючи в очікуванні черги, скрізь, де це можливо! Воно закликає людей до виправлення, до істини. Серед людей є ті, хто відповів, але потім через якісь причини залишив заклик — можливо, їх положення виправиться, — а хтось, відповівши, зміг устояти на істині. Так відбувається через те, що це люди, а не машини. Адже у людей ідеї то міцнішають, то слабшають, почуття то вирують, то остигають, переконання змінюються в залежності від усвідомлення, розуміння, знань. Проте хазяїном положення залишається ідея і довід. Всевишній сказав:
يَٰٓأَيُّهَا ٱلَّذِينَ ءَامَنُوٓاْ أَطِيعُواْ ٱللَّهَ وَأَطِيعُواْ ٱلرَّسُولَ وَأُوْلِي ٱلۡأَمۡرِ مِنكُمۡۖ فَإِن تَنَٰزَعۡتُمۡ فِي شَيۡءٖ فَرُدُّوهُ إِلَى ٱللَّهِ وَٱلرَّسُولِ إِن كُنتُمۡ تُؤۡمِنُونَ بِٱللَّهِ وَٱلۡيَوۡمِ ٱلۡأٓخِرِۚ ذَٰلِكَ خَيۡرٞ وَأَحۡسَنُ تَأۡوِيلًا
«О ті, які увірували! Підкоряйтесь Аллаху, підкоряйтесь Посланцю і володарям влади серед вас. Якщо ж ви будете сперечатись про що-небудь, то зверніться з цим до Аллаху і Посланцю, якщо ви вірите в Аллаха і Останній день. Так буде краще і чудовіше по завершенню!» (4:59).
Ідеї, обговорення, уроки, проповіді, повинні проходити на основі доводів і доказів, доки не сформується у Умми позитивна громадська думка відносно ісламських ідей і ісламського заклику. У результаті ідеї Ісламу і саме згуртування будуть прийняті суспільством природним чином. Адже це виходить із прийняття ідей Ісламу, які вдовольняють розум і відповідають природі людини. Лише так здійсниться щастя і вдоволення. Те ж саме відбулось у Медині, коли Посланець ﷺ відправив туди Мусаба ібн Умайра з метою переконати жителів Медини і володарів сили в особі Саада ібн Муаза (одного із ватажків Бану Абд аль-Ашхаль) в істинності Ісламу. У результаті ідеї Ісламу були прийняті і була надана допомога.
Сьогодні згуртування повинно звернутись по допомогу (таляб ан-нусра) до тих, хто володіє силою. А ними є офіцери і генерали мусульманських армій, ватажки впливових племен, адже саме вони повинні повторити шлях ансарів.
3) Прийняття влади. Це відбудеться після появи громадської думки в Уммі на користь Ісламу. Тому згуртування раз за разом повинно звертатись до володарів сили, щоб вони прийняли ідеї Ісламу, а потім привели його до влади. Треба розуміти, що сам Посланець ﷺ звертався по допомогу (таляб ан-нусра) до володарів сили. Так він ﷺ звернувся до 15 племен, але вони відкинули його ﷺ. Наприклад, плем’я Сакіф нацькувало проти нього своїх дітей, рабів і божевільних, які кричали на нього, знущались і закидали його камінням так, що скривавились його ноги. Так Посланець Аллаха ﷺ пережив тяжкі періоди свого життя, які спіткали його разом з його соратниками. Невірні настільки відкидали його заклик, що він ﷺ звернувся до Аллаху з наступними дуа:
اللّهُمّ إلَيْك أَشْكُو ضَعْفَ قُوّتِي، وَقِلّةَ حِيلَتِي، وَهَوَانِي عَلَى النّاسِ، يَا أَرْحَمَ الرّاحِمِينَ! أَنْتَ رَبّ الْمُسْتَضْعَفِينَ وَأَنْتَ رَبّي، إلَى مَنْ تَكِلُنِي؟ إلَى بَعِيدٍ يَتَجَهّمُنِي؟ أَمْ إلَى عَدُوّ مَلّكْتَهُ أَمْرِي؟ إنْ لَمْ يَكُنْ بِك عَلَيّ غَضَبٌ فَلَا أُبَالِي، وَلَكِنّ عَافِيَتَك هِيَ أَوْسَعُ لِي، أَعُوذُ بِنُورِ وَجْهِك الّذِي أَشْرَقَتْ لَهُ الظّلُمَاتُ وَصَلُحَ عَلَيْهِ أَمْرُ الدّنْيَا وَالْآخِرَةِ مِنْ أَنْ تُنْزِلَ بِي غَضَبَك، أَوْ يَحِلّ عَلَيّ سُخْطُكَ، لَك الْعُتْبَى حَتّى تَرْضَى، وَلَا حَوْلَ وَلَا قُوّةَ إلّا بِك
«О Аллах! Я Тобі скаржусь на слабкість моєї сили, на відсутність у мене можливостей і на відторгнутість людей, о Наймилосердніший із милосердних! Ти — Господь пригноблених і Ти — мій Господь! На кого Ти мене залишиш? На чужого, який хмуриться, дивлячись на мене? Або на мого ворога, якому буде віддана влада над моєю справою? Проте, якщо Ти не гніваєшся на мене, то решта усього іншого мене не хвилює, а Твоє прощення для мене більш значуще (більш широко, більше легше). Я вдаюсь до захисту Твого Ліку, від Якого розсіюється імла і від Якого розходиться благо для цього світу і наступного. Я прошу захисту від Твого гніву, щоб він не пав на мене і, і щоб не згубило мене Твоє невдоволення. Я змиряюсь перед Тобою, щоб Ти був мною задоволений, і немає силі могутності ні у кого, окрім як у Тебе».
Цей великий хадіс ясно вказує на обов’язковість даного етапу (таляб ан-нусра) як доповнення до двох згаданим вище. Ці етапи дозволять встановити державність, яка буде захищати мусульман і дозволить їм донести свою релігію до решти народів. Всевишній сказав:
وَكَذَٰلِكَ جَعَلۡنَٰكُمۡ أُمَّةٗ وَسَطٗا لِّتَكُونُواْ شُهَدَآءَ عَلَى ٱلنَّاسِ وَيَكُونَ ٱلرَّسُولُ عَلَيۡكُمۡ شَهِيدٗا
«Ми зробили вас общиною, яка дотримується середини, щоб ви свідчили про усе людство, а Посланець свідчив про вас самих» (2:143),
وَالَّذِينَ آمَنُوا وَهَاجَرُوا وَجَاهَدُوا فِي سَبِيلِ اللَّهِ وَالَّذِينَ آوَوْا وَنَصَرُوا أُولَٰئِكَ هُمُ الْمُؤْمِنُونَ حَقًّا ۚ لَهُمْ مَغْفِرَةٌ وَرِزْقٌ كَرِيمٌ
«Ті, які увірували, здійснили переселення і бились на шляху Аллаха, а також ті, які дали притулок і надали допомогу, є істинно віруючими. Їм уготовані прощення і щедрий прожиток» (8:74).
Ці етапи дуже важливі один повинен змінювати інший. Звідси виникає питання: чи змогли ісламські рухи сьогодні пройти ці етапи, або ж вони пішли по шляху, який суперечить Ісламу?
Сьогодні багато із рухів не пішли по методу Ісламу у перетворенні, вважаючи, що кожен рух має свій іджтіхад і метод. Вони забули, що метод по перетворенню сьогоднішньої реальності — один, бо він із числа законів Шаріату. Треба розуміти, що метод в Ісламі для будь-якого закону є обов’язковим, що він не залишений на розсуд бажань людей. Наприклад, відсікання руки крадію, виплата 2,5% майна у якості закяту з нісабу, вид здійснення намазу, виконання обрядів хаджу, спосіб дотримання посту, умови укладання Халіфату, умови зняття з посту халіфа і т.д. Усі ці методи є обов’язковими. Хіба можна не відсікати руку крадію, виплачувати 5% у якості закяту замість 2,5%, робити намаз інакше, аніж усім відомим образом? Природно, ні і тисячі разів ні!
Так само обстоїть справа і з встановленням Ісламської Держави. Невже Іслам, приписавши образ здійснення малого омовіння (вуду), не вказав метод по встановленню держави? Навпаки, Коран, Сунна, життєпис Посланця ﷺ, фікх (ісламське право) стверджують про наявність методу по встановленню Халіфату і обов’язковості слідування йому. Проте багато рухів пішли не по методу Посланця ﷺ у цьому питанні. Одні вдались до насильницьких методів з метою досягнення влади,, тем самим відкинувши Умму назад, що призвело до руйнування і розділення між мусульманами, її синами та групами. Інші із рухів вдалися до демократії як методу у досягненні влади, вважаючи, що потім вони зможуть привести до влади Іслам. У результаті вони увійшли у владу без Ісламу, він залишився осторонь, і усе продовжилось у старих традиціях. Тобто до влади прийшла демократична світська ідеологія,яка заснована на відокремленні релігії від життя суспільства, прикрашена частиною Ісламу. А після цього кожен ненависник Ісламу почав звинувачувати політичний Іслам у нездатності здійснювати правління, що він здатен завдавати людям страждання. Але ж проблема полягала у самих рухах, а не в Ісламі.
Серед цих рухів були і залишаються такі, хто підкорився продажним правителям на тому підґрунті, що вони є володарями влади. Звідси питання: після їх визнання чи почали ми правити на основі законів Ісламу? Невже правитель, правлячий світськими демократичними законами, став законним володарем влади по Шаріату? Невже правителі, які поширюють пороки під приводом свободи жінок або свободи дуки, мають по Ісламу? Невже правителі, які дозволили ріба (лихварство), перелюбство, вбивство невинних і т.п. гріхи, вважаються володарями влади по Ісламу? Хіба правителі, які дозволили ворогам правити над нами, заслуговують підкорення?
Також є рухи, які ввергли Умму у братовбивство, фітни і міжетнічні конфлікти під приводом любові до сподвижників і родині Посланця ﷺ; і хіба такі рухи заслуговують почестей? Сьогодні Умма розділилась через арабський, турецький, амазігський націоналізм, патріотизм, регіоналізм і т.п. речей. Також розділення трапилось через класовість. Але ж Всевишній Аллах вказав на неприпустимість подібних роз’єднань. Усі сподвижники були різними. Так, Абдуррахман ібн Ауф продавав сир, Алі ібн Абу Таліб вичерпував воду із колодязів за певну плату, хтось продавав м’ясо. І усі ці ремесла дозволені по Шаріату. Так хто більш кращий із них: той або інший? Чи може варто оцінювати по родословній, статусу у суспільстві або місцю проживання? Або, усе ж таки, по дотриманню норм Ісламу? Задайтесь питанням: який статус Біляла ібн Рабаха, який був рабом? Хіба йому не був обіцяний при житті Рай? А яке положення Абу Ляхаба, голови курайшитів? Хіба йому не було обіцяне Пекло іще при житті? Так хіба мірилом наших справ і положення не є таква (набожність)?
Хіба Аллах у Корані не сказав:
يَا أَيُّهَا النَّاسُ إِنَّا خَلَقْنَاكُم مِّن ذَكَرٍ وَأُنثَىٰ وَجَعَلْنَاكُمْ شُعُوبًا وَقَبَائِلَ لِتَعَارَفُوا ۚ إِنَّ أَكْرَمَكُمْ عِندَ اللَّهِ أَتْقَاكُمْ ۚ إِنَّ اللَّهَ عَلِيمٌ خَبِيرٌ
«О люди! Воістину, Ми створили вас і чоловіка і жінки і зробили вас народами і племенами, щоб ви пізнавали один одного, і найбільш вшанований перед Аллахом серед вас — найбільш богобоязливий. Воістину, Аллах — Знаючий, Відаючий» (49:13)?
А Посланець ﷺ хіба не сказав:
لَا فَضْلَ لِعَرَبِيٍّ عَلَى أَعْجَمِيٍّ وَلَا لِأَبْيَضَ عَلَى أَسْوَدَ إِلَّا بِالتَّقْوَى
«Усі ви — від Адама. Немає переваги арабу над неарабом і білій людині над чорною! Перевага одних людей над іншими може бути лише у набожності!»,
وَايْمُ اللهِ لَوْ أَنَّ فَاطِمَةَ بِنْتَ مُحَمَّدٍ سَرَقَتْ لَقَطَعَ مُحَمَّدٌ يَدَهَا
«Клянусь Аллахом, якщо б Фатіма, донька Мухаммада, вкрала, то Мухаммад неодмінно відсік би їй руку!»?
Хіба Аллах може бути несправедливим? Звичайно ж, Він — найсправедливіший! Так чим же Аллах звеличив нас? Звичайно ж, Ісламом! Якщо ми будемо шукати велич у чомусь іншому, то Аллах неодмінно принизить нас. І сьогодні ми принижені через те, що шукаємо величі не в Ісламі, а в іншому.
Ми просимо Аллаха піднести нас Ісламом, об’єднати наші серця, прибрати від нас ненависть один до одному. А також прошу у Аллаха прощення для себе і для вас, а також для решти усіх інших мусульман, адже Він — Прощаючий і Милосердний.
Друга частина проповіді:
Вся хвала Аллаху, і нам Його досить як Покровителя. Благословення Аллаха і мир Його обраному Посланцю и.
Іслам приніс нам правильний шлях. Хто буде дотримуватись його, той набуде успіху і піде по прямому шляху. А хто зверне з нього, той заблукає і наразиться на страждання.
Сьогодні Умма у такому положенні з причини відсутності Ісламу і його держави. Клянусь Аллахом, о Умма, ти повинна скеруватись до діяльності, яку вів наш Посланець ﷺ. Адже він ﷺ встанови державу і взяв під опіку тих, хто жив навколо нього. Тому треба вивчити і прагнути до його ﷺ шляху. Досить нам того, що накоїли уряди, держави, партії, організації, які продались Заходу. Через це Умма страждає і відчуває муки.
О мусульмани! Ухопіться за ідеї Ісламу і поширте їх, піднесіться на їх основі в усіх аспектах: економіці, правлінні, судочинстві, освіті … Лише за рахунок цього ми зможемо поховати ідеї капіталізму і демократії, які правлять над нами сьогодні. Адже саме вони стали джерелом наших лих, страждань і розрухи. Треба розуміти, що Захід дивиться на нас як на одне ціле, не розділяючи між нами, тому бореться з кожним, хто називає себе мусульманином. Ухопіться за вервь Аллаха, встановіть Ісламську Державу, яка буде правити править Шаріатом вашого Господа, яка скерується поширювати Його закони по землі. Аллах сказав:
وَاعْتَصِمُوا بِحَبْلِ اللَّهِ جَمِيعًا وَلَا تَفَرَّقُوا ۚ وَاذْكُرُوا نِعْمَتَ اللَّهِ عَلَيْكُمْ إِذْ كُنتُمْ أَعْدَاءً فَأَلَّفَ بَيْنَ قُلُوبِكُمْ فَأَصْبَحْتُم بِنِعْمَتِهِ إِخْوَانًا وَكُنتُمْ عَلَىٰ شَفَا حُفْرَةٍ مِّنَ النَّارِ فَأَنقَذَكُم مِّنْهَا ۗ كَذَٰلِكَ يُبَيِّنُ اللَّهُ لَكُمْ آيَاتِهِ لَعَلَّكُمْ تَهْتَدُونَ
«Міцно тримайтесь за вервь Аллаха усі разом і не розділяйтесь. Пам’ятайте про милість, яку Аллах надав вам, коли ви були ворогами, а він об’єднав ваші серця, і по Його милості ви стали братами. Ви були на краю Вогняного провалля, і Він врятував вас від неї. Так Аллах роз’яснює вам Свої знамення, — можливо, ви піде прямим шляхом» (3:103).
О Аллах, наповни наші серця спокоєм у відношенні ідей і законів Ісламу. О Аллах, звелич нас Ісламом, дозволь підняти стяг істини. О Аллах, змилуйся над нами при житті після смерті і у Судний День. О Аллах, дозволь мешканцям землі правити на основі Твого Шаріату і прожити під затишком Твоєї держави, яка об’єднає мусульман по усьому світу.
О раби Аллаха, Він закликає вас до трьох речей: править на основі Божественної справедливості, робити добро і обдаровувати родичів,і забороняє три інші речі: гидоту, засуджувані дії та безчинства. Він увещеває вас — можливо, ви пом’янете назидання.
Абдуррахман аль-Амірій — Ємен
5 Шабана 1440.х.
11.04.2019 р.
