Стратегія по запровадженню західної цивілізації. Частина 2

Статті
Друкарня

З європейської центристської точки зору природним результатом представлення сучасності як західноєвропейського проекту стало народження модерністів.

Але ці люди повинні були вийти із еліти, яка має репутацію і славу, а не із простих людей чи середнього класу суспільства,тому що вираз «елітної» думки модернізму людьми «середнього класу» суперечило уявленням європейської цивілізації. Отож, для формування, процвітання і дозрівання цієї еліти необхідно втрутитись у системи освіти «варварських» і «нецивілізованих» країн, а найбільш освіченим із них дати частку добробуту. Вони ж, у свою чергу, повинні були у кожній точці світу демонструвати, що результатом «мислення подібно європейцю» є розкішне життя, а також повинні навчати подібному мисленню інших і засуджувати будь-якого інакодумця.

Під час Французької революції гасла про «незалежність» і «свободу» в основному вигукували філософи. Ким вони були? Вони були тими, хто володіє інтелектуальними властивостями, яких не було у звичайної людини. Іншими словами, Захід запустив думку, що філософи володіють чудовими ментальними характеристиками, і реалізував змінення через цих філософів. Таким чином, народ повірив у велич національної держави, полюбив світську державу і повірив в демократію. Недосить було реалізувати цей успіх на своїх землях, тому їм також треба було доставити дані ідеї «варварським» і «відсталим» народам. Безперечно, «незахідні» країни мали низький рівень «освіти» і «культурну відсталість» через прив’язаність до своїх традицій. Вони навіть були вимушені вивчати свою релігію і пророків у істориків-сходознавців, оскільки Захід краще них вивчив їх релігію. Комплекс переваги Заходу вимагав формування відставання Сходу. З цієї причини настала черга діяти купці «освічених» людей, які стали неприйнятні до рідної культури, традицій і релігійних почуттів, але безвідмовно приймають усе, що є західним. Виник інтелектуальний прошарок, який освоїв методи колонізатора, а також концепції «модернізму» і «цивілізації».

Фікрет Башкая у своїй книзі «Світ,який вийшов з-під контролю»[1], розшифровує підлу пастку колоніального прошарку наступним чином: «По-перше, на ідеологічні тези, які висуваються західними країнами, накладається об’єктивна наука. А оскільки наука універсальна, то тепер кожного разу, коли еталон цивілізованості (Захід) говорить нам про щось, це категорично заборонено піддавати сумніву. Потім ідеологічні тези, які виникли на Заході, вважаються «громадськими науками» і експортуються в інші частини миру». Автор доводить своє припущення наступним прикладом: «...Одного разу я казав одному академіку, що його слова абсурдні, а він відповів мені: «Ні-ні, я читав це в одному серйозному західному журналі». Даний прошарок, проявляючи найвищий етикет у найрозкішніших аудиторіях університетів, просуває західну літературу. Навіть задача розглянути істинність викладеного в даній літературі для цього прошарку здається «безглуздою» і марною справою,оскільки нічого «більш правильного» іще не написано, нічого «більш наукового» іще не опубліковано. І, звичайно ж, це більш правильне і більш наукове — за їх судженнями — може бути опубліковано лише самим Заходом. До того ж, місцеві вчені повинні обґрунтовувати переважну більшість своїх тез на західних джерелах.

Давайте спробуємо розібратись у наступному — які методи і техніки використовуються; психологічні і соціальні теорії яких вчених викладаються і застосовуються в наших учбових закладах?

Ми не повинні дивуватись росту нарцистичних та егоїстичних особистостей, враховуючи той факт, що наші психологи харчуються працями австрійського психоаналітика Зігмунда Фрейда. Знаючи, що наші педагоги виховувались працями швейцарського вченого Піаже, ми повинні розуміти, що у результаті наші діти не зможуть стати хафізами чи вченими у ранньому віці. Немає жодної людини, яка не мала б конфлікту з нашими соціологами, які стали професорами, захищаючись тезами американського дослідника Еріксона. Якщо наші викладачі передають те, чому вони навчились із робіт Джона Дьюі, неважко передбачити, що буде вихована маса утилітарних та опортуністських студенів. На жаль, погляд західних вчених на життя, людину і Всесвіт став точкою зору вчених і наукових діячів у наших країнах. Іншими словами, вигадки імперіалістичного Заходу представлені як наукові істини, які «дійсні» у будь-який час та у будь-якому місці.

Західний колоніалізм не тільки спустошує розуми людей, але й викривляє минуле людства, спотворюючи його брудною логікою і роблячи його ворогом своєї історії. Якщо ж колоніалізму вдається змінити камуфляж і продовжити існувати в академічній масці, то це тому, що суспільство, колонізоване і позбавлене минулого, сьогодні втратило здатність аналізувати. Віднині немає більше необхідності Заходу мати скрізь губернаторів колоній чи військових ; посли доброї волі, експерти по правам людини, миротворці таких приємних на слух організацій, як ООН, НАТО, ЕСПЧ, Всесвітній банк і Миротворчі сили, належним чином справляються з цими обов’язками. Ці «офіцери» Заходу проникають у мислення місцевої еліти, блокуючи здатність останньої думати і аналізувати.

Останній парламентський виступ Мустафи Кемаля почався з заяви, що в управлінні країною він буде керуватись законами, які буде черпати із життя (мова йде про секуляризм), а не догмами книг, які, як прийнято вважати, спустились з неба (мався на увазі Коран). У кінці свого виступу він заявив, що підніме цю державу до «цивілізованого рівня». Іншими словами, передумовою для досягнення рівня сучасної цивілізованості було знищення усього ісламського. Переважна більшість його реформ народилась із цього розуміння і було світсько-секулярними реформами,тому що він отримав цю ідею від західних правителів, і, принаймні, відчував необхідність бути схожим на західного діяча. «Порятунок» країни полягав у тому, щоб іти по європейському шляху, бути схожими на Європу, стати «цивілізованим», тобто стати західним.

На жаль, ця мета як існувала серед старомодних кемалістів, так і продовжує існувати в сучасних неокемалістах. Вони створили суспільство, яке суворо дотримується ідеї «національної держави» і відчуває хвилюючі почуття до батьківщини і нації. Вони намагались зробити із цього суспільства політичних реалістів, відірвавши це суспільство від його ісламських коренів і добиваючись слабкого розуміння суті того, що є Умма. Захоплюючись західною культурою і цивілізацією, купка кемалістів займала елітарну і якобінську позицію у суспільстві у спробах нарешті зробити із представників мусульманських народів справжніх «людей». Вони продовжили свій шлях з людьми, які одягаються і думають як вони. А інші люди були для них поганими, брудними і небезпечними. Поширеність тієї ж проблеми можна спостерігати у сьогоднішніх місцевих елітах. Незважаючи на зігзаги у сирійській політиці, були створені еліти, які прагнули захищати кожен із крайніх поглядів одночасно. Коли було сказано, що треба сісти за стіл переговорів з Асадом, ті, хто сліпо слідував за Асадом, накинулись на нього під час битви з армією режиму. У випадку з палестинцями ті, хто був на ножах з «Ізраїлем», заявили, що не варто втручатись у справи інших національних держав, коли підписувалась угода з «Ізраїлем». Ті, хто був антиімперіалістично налаштований по відношенню до американському ембарго, не могли стримувати свого хизування, коли почули фразу: «Ми знаходимось у тісному союзі з США». На інших же вони навісили ярлик «релігійників». Відчувши неймовірну легкість бути демократом, ця еліта продовжила отруювати людей через письменників і академіків.

Основний менталітет проекту «Великий Близький Схід» полягав у наступному: ісламські суспільства ніколи не зможуть самостійно стати модернізованими,тому що вони були кочовими племенами, які поневірялись по широким пустелям, час від час коячи набіги і грабежі і примушуючи людей приймати свою власну дивну, фанатичну релігію. Організатори плану «Великого Близького Сходу» та їх місцеві приспішники, які намагались модернізувати світ разом з ними, виконували свою «священну» місію. Ці місцеві еліти вірили — чи хотіли вірити, — що Захід побудує «новий світ». Будучи мусульманами, думка про те, що Іслам встановить новий світ, була для них катастрофічною. Ці далекі від реальності експерти у різноманітних і усіляких можливих областях беруть знання і культуру з Заходу у формі «пігулок», і при цьому виправдовують будь-яку жорстокість і несправедливість, яку коїть Захід. Ці люди продовжують лінивим і інертним чином сидіти у вежах із словнові кістки в очікування інструкцій з Заходу. Це саме той тип людей, який потрібен буржуазному світопорядку.

وَلَا تَلۡبِسُواْ ٱلۡحَقَّ بِٱلۡبَٰطِلِ وَتَكۡتُمُواْ ٱلۡحَقَّ وَأَنتُمۡ تَعۡلَمُونَ

«Не облекайте істину в брехню і не приховуйте істину» (2:42).

У цьому і полягає суть і стратегія тих дій у світі освіти, культури і науки, які підтримують західну цивілізацію на плаву,оскільки однієї лише концепції «цивілізації» недосить, щоб утримати і підтримати Захід. У наступній статті ми обговоримо іншу спробу підтримання західної цивілізації, а саме — стратегію руйнування сімейної і соціальної концепції в мусульманських народах.

 

Емрах Акай
02.05.2020

1. FikretBaşkaya, «ÇığırındanÇıkmışBirDünya».