Різного роду ідеї перешкоджають запровадженню законів Шаріату. Яскравий тому приклад — ідея про виправлення індивіда

Статті
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Сьогодні серед мусульман поширена ідея про виправлення індивіда, а як наслідок — і суспільства. Ця ідея стає руйнівною, якщо поставити її в основу діяльності.

Дана ідея буда запозичена деякими мислителями і пропагандистами у ідеї секуляризму,вона також відома під назвою «індивідуальне виправлення». Необхідно зрозуміти, що прагнення змінити мусульманське суспільство, змінити усю Умму, добитися ідейного відродження на основі Ісламу за допомогою цієї ідеї («виправлення індивіда») не буде мати успіху: причина цього полягає у тому, що «виправлення індивіда» несе в собі значення і вказівки, які ніяк не пов’язані з шаріатською метою, яка переслідується.

Ідея «праведність індивіда виправляє суспільство» внушає мусульманам, що не так важливе запровадження Шаріату серед мусульман як членів суспільства. Це означає, що неминучим результатом такої ідеї буде повний відхід від правління і існування держави. Для ясності наведемо наступний приклад:

— Сьогодні ми спостерігаємо, як люди вкрай поглинені індивідуальними обрядами поклоніння. Ми не бачимо у їх очах прагнення керуватись Ісламом як ідеологією (мабдою), як повноцінною системою для життя. І це, незважаючи на те, що ідеологія Ісламу ґрунтується на ісламській акиді, із якої витікають системи для суспільства. Нагадаємо, що до таких систем відносяться економіка, соціальна система, політика, освіта, ЗМІ. Усі ці системи запроваджуються в Ісламській Державі — у державі, у якої є свої апарати. Серед цих апаратів: військове відомство (армія) і поліція. Армія і поліція будуть піклуватись про те, щоб у суспільстві буда присутня атмосфера віри і його ісламська природа. Це вселить спокій і відчуття щастя, дозволить утримати людей від гріхів. Тому з появою ісламського суспільства буде ускладнена можливість скоєння гріхів, оскільки доброчинність, вдоволеність, справедливість, турбота про справи людей на основі Божественних законів будуть витати у повітрі.

Проте сьогодні правлячі режими заперли Іслам в мечетях подібно тому, як секуляристи у свій час заперли християнство у церквах, щоб відокремити релігію від держави. Необхідно зрозуміти, що Іслам повністю відрізняється від капіталізму і його систем, запроваджуваних в мусульманському світі. Неможна упускати із виду той факт, що саме запровадження ідей капіталізму і стало основною причиною ідейного занепаду мусульманського світу.

Сьогодні з мусульманами борються через релігію, їм забороняють жити ісламським життям, над ними головують західні цінності. Кожен знає, що в західному образі життя найсильніший виживає за рахунок бідних і жебраків. Так невже після такого ми будемо закликати голодного, нещасного, бідного займатись самовиправленням? Яким чином самовиправлення змінить згубне положення мусульман? Може, нам треба почати запроваджувати Іслам, щоб люди відчули щастя, вдоволеність, радість, почали поклонятись Всевишньому Аллаху так, як Він того бажає? Зацикленість на ідеї про виправлення індивіда буде природною річчю, якщо ми звернемось до ідеї «виправлення індивіда виправить суспільство» як до джерела, оскільки джерелом цієї ідеї є ліберальна, секуляристська акида,яка прагне відокремити релігію від життя, освятити індивіда, його свободи, права і бажання.

Колоніальний Захід для поширення своєї культури в землях мусульман використав величезний потенціал в лиці політичної, військової, економічної, інформаційної, освітньої сили. І усе це під маскою прав індивіда, гуманності, моралі. Суть акиди секуляристів полягає у відокремленні релігії від життя, в побудові життя на основі абсолютних свобод, що, у свою чергу, називається «лібералізмом», а саме: «Зосередженість на важливості індивіда і необхідності його звільнення від усіх видів панування і пригноблення. Секуляризм і лібералізм підносять звільнення від двох наступних видів панування:

— панування держави (політичне пригноблення);

— панування суспільства (соціальне пригноблення).

Тому ми знаходимо історичне коріння лібералізму у рухах, які визначили індивіда як мету, які виступили проти традицій, звичаїв, влади, які виступили проти того, щоб воля індивіда вважалась продовженням волі суспільства» (Арабська філософська енциклопедія).

Відокремлення релігії від життя — це акида, із якої витікає система, що оцінює свободу індивіда як першочергову головну мету. Це означає, що кожен індивід має права і свободу у виборі образу життя по своєму бажанню. Але для того, щоб адаптувати цю концепцію до суспільства мусульманського світу, свобода була поміщена у межі правила «виправлення індивіда», щоб мусульмани прийняли цю концепцію і почали поступово долучатись до західного погляду на індивіда.

Ліберали із числа арабів, такі як к Таха Хусейн і Ахмад Лютфі ас-Саййід, сприяли поширенню поглядів на індивіда і західні свободи, які спочатку були одягнуті в ісламське вбрання. Таким чином, положення суспільства в мусульманському світі було змішано з західним поглядом, який підніс індивіда над суспільством. Також паралельно цьому був використаний ісламський погляд, скерований на турботу про індивіда і суспільство, а також на підкорення законам Шаріату відносин між індивідами, суспільством і державою. Нагадаємо, що демократія опирається на ідеї «принцип більшості» і «думку індивідів» незалежно від результату і їх впливу на суспільство. В виникаючих протиріччях головування віддається на користь матеріальних, утилітарних інтересів і абсолютних свобод.

Ті, хто слідують ідеї «виправлення індивіда» по західному зразку, беруть участь у знищенні мусульман. Ця розпливчаста, незрозуміла ідея була підтримана тими, хто обманувся західною культурою, хто побажав виховати мусульман на основі егоїзму, за яким стоять матеріальні інтереси. І це замість того:

— щоб навчати мусульман ісламському методу мислення у межах аманату (Ісламу),який людина взялась нести усьому світу;

— щоб піклуватись про справу мусульман, про піднесення слова Аллаха, про те, щоб люди поклонялись Одному лише Аллаху, про діяльність по встановленню Ісламської Держави.

Така позиція притаманна кожному,хто керується ідеєю «виправлення індивіда», оскільки така людина починає вважати, що збереження додаткових обрядів досить, бо, на її думку, це уособлення усього Ісламу. Такій підхід штовхає її залишити в стороні виконання фардів. На жаль, мусульманин не усвідомлює, що живе неповноцінним життям у непроглядному пеклі, який вчинили нікчемні правителі мусульман. Мусульманин не усвідомлює, що здатен змінити існуючі режими, умови життя, оскільки у повітрі витає почуття страху, слабкості і розчарування. Причина цього полягає в тому, що мусульманин міркує у межах індивідуальності; він вважає, що поки не досяг необхідного ступеня праведності. Природно, що чоловік з таким підходом не зможе протистояти репресивним режимам, а отож, він утримається від діяльності по перетворенню суспільства. І це, незважаючи на те, що він визнає відсутність ісламського образу життя, визнає необхідність змінення оточуючої його джахілійської реальності, як змінив джахілійську реальність у свій час Посланець Аллаха ﷺ. Це вказує на те, що над ним головує ідея індивідуалізму, а його життя побудовано у гонитві за своїми пристрастями, особистими свободами і матеріальними благами. У зв’язку з цим він ізолюється зі своїми проблемами від держави і суспільства, хоча ці проблеми є загальними. Я маю на увазі наступні проблеми: безробіття, дорожнеча життя, матеріальні труднощі при створенні родини, низький рівень освіти, відсутність турботи про справи людей, бідність, голод, відсутність вшанування і поваги між націями, відсутність миру і безпеки.

Таким чином, метою людини стала їжа, напої, повсякденні справи. Так, цей чоловік може дивитись випуск новин, чути про масові вбивства у Шамі, Іраку, Ємені, Бірмі; так, йому буде сумно і печально за положення Умми. Проте незабаром він скеровується до того, що притупляє його почуття, і замість того, щоб заклопотатись рішенням проблеми мусульман через шаріатське, політичне рішення, він присвятить себе заучуванню Корану і здійсненню додаткових обрядів. А для страждаючої Умми він обмежиться лише дуа, хоча саме шаріатське, політичне рішення відроджує свідомість мусульман, спонукає вимагати привселюдно мобілізації військ мусульман, спонукає розірвати політичні окови, накладені нікчемними правителями. Мусульманин, заклопотаний проблемою самовиправлення, бачить, що з ним і його родиною усе добре, що він робить зікри, дає садака, а отож, може зі спокійною душею лягти спати. Можливо, саме це і пояснює той факт, що світ обійшовся лише дуа за жертвами геноциду в Бірмі. Мусульманин з такою позицією думає, що він проробив велику роботу (прочитав дуа),виконав вимогу, але при цьому у світі нічого не змінилось.

Насправді, він утримався від діяльності політичного згуртування у перетворенні суспільства так, як у свій час вчинив Посланець Аллаха ﷺ. Він відмовився від діяльності по перетворенню псевдодержав у державу, яка буде правити законами Аллаха, по перетворенню світського суспільства у суспільство, у якого погляди і почуття — ісламські. Він утримався від надання допомоги згуртуванню, яке веде діяльність для обрання халіфа для встановлення Другого Праведного Халіфату.

Серед наслідків небезпечного погляду (виправлення індивіда) також є те, що мусульманин повинен спочатку виправити свою родину, а не займатись оточуючими, чи порочними системами у суспільстві, або діяльністю правлячих режимів, не звертати уваги на світські конституції і закони. Адже якщо виправиться він сам, виправиться його родина, то автоматично виправиться усе суспільство і держава. Проте цей погляд суперечить реальності самого суспільства і держави, оскільки суспільство складається із чотирьох компонентів:

— індивідів;

— ідей;

— почуттів ;

— законов, запроваждуваних над індивідами.

Ці чотири компоненти пов’язані один з одним, тобто ви не зможете жити у родині, яка ізольована від державних законів і самого суспільства. Ви наглядно відчуєте, що вплив суспільства сильніше, аніж вплив окремих індивідів. Громадська думка є результатом ідей і почуттів, а отож, повинні бути ідеї і почуття, які базуються на ісламській акиді. Треба розуміти, що автоматично суспільство не перетвориться, адже для його перетворення необхідно ввести згідно з Шаріатом усі чотири компоненти, щоб у людей виникло громадське усвідомлення. Проте для початку повинен відбутись зв’язок ідей і почуттів з ісламською акидою як з джерелом для упорядкування життєвих справ. І тоді люди почнуть вимагати запровадження Шаріату під затишком Ісламської Держави.

Прибічники ідеї «виправлення індивіда» спонукають до того, щоб кожен член родини виправився, тобто отримав кращу освіту, був вихований у повній мірі з точки зору моралі, етики, гідності, звик критикувати себе,шукати ідеал, не гніватись, опускати погляди від забороненого, стримувати свій гнів, бути спокійним, не ображати нікого, не шпигувати за ким-небудь, не втручатись у політику, не створювати проблем, не бути «терористом» і т.д. Звідси виникає закономірне питання: якщо виправиться кожен індивід у родині, чи вплине це на усунення несправедливості держави, насильства, бідності, голоду, невігластва, хвороб у суспільстві? Відповідь одна: ні! Причина цього полягає у тому, що порочність положення, в якому перебувають мусульмани, нав’язана політикою нікчемних правителів за допомогою світських законів. Правителі впливають на ідеї індивідів і їх почуття за допомогою системи освіти, ЗМІ, контролюють фінанси і ресурси мусульман. Отож, правителі маніпулюють суспільством, вводять його в оману і поширюють західну культуру.

Необхідно зрозуміти, що кожен, хто намагається виправити себе, намагається зберегти ісламське виховання в домі, той стає безпорадним як осіннє листя на вітру; він ніби той, хто намагається утримати у руці розпечене вугілля. Причина цього полягає в тому, що навколо панує несприятлива атмосфера, яка штовхає лише до моральному розкладу і віддаленню від Ісламу. У результаті такого положення виникло покоління, яке понесло наступні ідеї: «Залиш створіння Творцю, а сам займись своїм виправленням», «Вибрати шлях розкладу чи суворого слідування — це свобода вибору, свобода кожного», «Головне — вірити серцем», «Справи оцінюються по намірам». Але ж джерелом цих дій є згубна реальність,, а не Коран чи Сунна.

Правильним методом буде перетворення існуючої реальності, а не її зверхнє виправлення і не використання її як джерела для образу життя. Єдиний, хто визначає роль індивіда-мусульманина, роль ісламського суспільства у цьому житті, форму організації суспільства, форму правління у державі — це Творець людини, життя, Всесвіту. Саме це і зробив Посланець Аллаха ﷺ. Він ﷺ не наказував своїм сподвижникам займатись тільки самовиправленням, а наказував їм та іншим мусульманам поклонятись Одному лише Аллаху, підкорятись Пророку ﷺ, підкорятись законним ісламським правителям. Правителям, які увірували в Іслам, запровадили його в житті суспільства, понесли його акиду і систему усьому світу. Справжні ісламські правителі будуть упорядковувати відносини між індивідами так, як це робить той, хто дбає про непорушність кордонів Аллаха. Тому, якщо буде слідування наказам і заборонам Всевишнього, тоді усі набудуть успіху, а якщо цього не буде, то усі загинуть. Хадіс про людей на кораблі наочно показує упорядкування зв’язків між індивідами, суспільством і державою. Передається від Нумана ібн Башіра, що Пророк ﷺ сказав:

مَثَلُ الْقَائِمِ عَلَى حُدُودِ اللَّهِ وَالْوَاقِعِ فِيهَا كَمَثَلِ قَوْمٍ اسْتَهَمُوا عَلَى سَفِينَةٍ، فَأَصَابَ بَعْضُهُمْ أَعْلاَهَا وَبَعْضُهُمْ أَسْفَلَهَا، فَكَانَ الَّذِينَ فِى أَسْفَلِهَا إِذَا اسْتَقَوْا مِنَ الْمَاءِ مَرُّوا عَلَى مَنْ فَوْقَهُمْ فَقَالُوا لَوْ أَنَّا خَرَقْنَا فِى نَصِيبِنَا خَرْقًا، وَلَمْ نُؤْذِ مَنْ فَوْقَنَا. فَإِنْ يَتْرُكُوهُمْ وَمَا أَرَادُوا هَلَكُوا جَمِيعًا، وَإِنْ أَخَذُوا عَلَى أَيْدِيهِمْ نَجَوْا وَنَجَوْا جَمِيعًا

«Тих, хто дбає про непорушність кордонів Аллаха і тих хто переступає ці кордони, можна уподібнити людям, які тягнули жереб по стрілам, щоб (зайняти місця) на кораблі, в результаті чого одні розмістились у верхній частині (корабля), а інші — в нижній. Коли ті, хто опинився внизу, хотіли зачерпнути води, їм (доводилось) проходити через тих, хто розмістився на палубі, і (врешті решт) вони сказали: «А чи не зробити нам дірку (в днищі), щоб набирати воду через неї, не турбуючи тих, хто знаходиться зверху?». І якщо ті (хто зверху) залишать їх самих на себе, і тому, що вони хочуть зробити, то загинуть усі,якщо є вони схоплять їх за руки, то врятуються самі і врятують усіх (решту інших)» (Бухарі).

Всевишній сказав:

وَمِمَّنْ خَلَقْنَا أُمَّةٌ يَهْدُونَ بِالْحَقِّ وَبِهِ يَعْدِلُونَ

«Серед Наших створінь є община, яка істинно вказує шлях і встановлює справедливість» (7:181).

Сейід Кутб коментував цей аят наступним чином: «Якістю Умми (яка не припинить свого існування незалежно від її кількості) є те, що вона слідує істині, закликає до неї, вона не замовчує про це, вона не замикається в собі, не ізолюється від інших. Навпаки, на основі істини вона направляє інших до прямого шляху. Умма має своїх лідерів для тих, хто збився зі шляху, вона веде позитивну діяльність, яка не обмежується тільки пізнанням істини, навпаки, вона керується нею, закликає до неї, управляє від її імені».

Також Всевишній сказав

إِنَّ ٱللَّهَ لَا يُغَيِّرُ مَا بِقَوۡمٍ حَتَّىٰ يُغَيِّرُواْ مَا بِأَنفُسِهِمۡۗ

«Аллах не змінює того, що з людьми, поки вони самі не змінять те, що в них» (13:11).

«Аллах не змінює того, що з людьми», тобто не змінює благополуччя і добробуту, поки вони самі не почнуть змінювати те, що в них, тобто з причини їх несправедливості один до одного, нападів один на одного. І тоді їх спіткає покарання і змінення (дивіться тафсірат-Табарі).

Сьогодні мусульманин повинен змінити свої секуляристьскі погляди, повернутись до чистої ісламської акиди, зробити її відправною точкою у своєму житті, усвідомити свою роль у цьому світі як індивіда, як частини суспільства і держави, сприяти зміцненню свого місця, понести аманат ісламського заклику, зіграти роль у керівництві Уммою. Сьогодні усі мусульмани повинні змінити свої неісламські погляди і ідеї на ісламські, привести в порядок свій образ життя за допомогою Ісламу, виконати свої шаріатські обов’язки, щоб добитися перетворень у житті. Варто пам’ятати, що відродження (ан-нахда) — це ідейне відродження.

Що стосується правила «виправиться індивід — виправиться суспільство», то воно взято із секуляризму. А змінення поглядів, самозвіт, контроль бажань, щоб стати ісламською особистістю — усе це виходить із Божественного метода. Мусульманин як індивід відповідальний за своїх підопічних. Обов’язки мусульманина - індивіда згадуються поруч з обов’язками общини мусульман у багатьох місцях Корану і Сунни. Так у хадісі Абдуллаха ібн Умара говориться: «Я чув, як Посланець Аллаха ﷺ сказав:

كُلُّكُمْ رَاعٍ وَكُلُّكُمْ مَسْؤُولٌ عَنْ رَعِيَّتِهِ الْإِمَامُ رَاعٍ وَمَسْؤُولٌ عَنْ رَعِيَّتِهِ وَالرَّجُلُ رَاعٍ فِي أَهْلِهِ وَهُوَ مَسْؤُولٌ عَنْ رَعِيَّتِهِ وَالْمَرْأَةُ رَاعِيَةٌ فِي بَيْتِ زَوْجِهَا وَمَسْؤُولَةٌ عَنْ رَعِيَّتِهَا وَالْخَادِمُ رَاعٍ فِي مَالِ سَيِّدِهِ وَمَسْؤُولٌ عَنْ رَعِيَّتِهِ

«Кожен із вас — попечитель, і з кожного із вас спитають за своїх підопічних. Імам — попечитель, і він несе відповідальність за своїх підопічних. Чоловік — попечитель для своєї родини, і він несе відповідальність за своїх підопічних. Жінка — попечитель за справами у домі чоловіка, і вона несе відповідальність за це. Раб — попечитель майна свого господина, і він несе відповідальність за це».

Передавач продовжив:

وَحَسِبْتُ أَنْ قَدْ قَالَ وَالرَّجُلُ رَاعٍ فِي مَالِ أَبِيهِ وَمَسْؤُولٌ عَنْ رَعِيَّتِهِ وَكُلُّكُمْ رَاعٍ وَمَسْؤُولٌ عَنْ رَعِيَّتِهِ

«І я вважаю, що він також сказав: «І чоловік — попечитель майна свого батька, і він несе відповідальність за нього. Таким чином, кожен із вас є попечителем і кожен із вас несе відповідальність за своїх підопічних» (Бухарі, Муслім).

Імам аль-Куртубі сказав: «Вчені говорили, що наказ схвалюваного відбувається руками правителів, язиком вчених і обуренням сердець слабких, тобто простих людей».

Мусульманин повинен контролювати своє положення перед Аллахом і піддавати звіту себе подібно тому, як поліцейський контролює положення людей. Аллах сказав:

وَالْعَصْرِ١ إِنَّ الْإِنسَانَ لَفِي خُسْرٍ٢ إِلَّا الَّذِينَ آمَنُوا وَعَمِلُوا الصَّالِحَاتِ وَتَوَاصَوْا بِالْحَقِّ وَتَوَاصَوْا بِالصَّبْرِ

«Клянусь передвечірнім часом, що люди несуть збитки, окрім тих, хто увірував, робив праведні діяння, заповідали один одному істину і заповідали один одному терпіння!» (103:1–3).

Діяльність по перетворенню суспільства повинна відбуватись строго по методу Посланця Аллаха ﷺ. Всевишній наказав мусульманам створити згуртування, яке буде займатись політичною діяльністю. Це згуртування повинно бути утворено із числа тих, хто робить намаз, поститься, відкрито взиває до Аллаху, наказує схвалюване і забороняє засуджуване, піддає звіту правителів і піклується про справи мусульман. Це згуртування повинно прийняти проблеми Умми як свої проблеми і роз’яснити людям те, які закони Аллаха стосуються індивіда і суспільства, а які — правління. Згуртування повинно закликати до запровадження усього Ісламу. Але при цьому мусульманин не повинен упускати із виду формування своєї ісламської особистості, покращувати її ісламськими моральними якостями і богобоязливістю. Мусульманин повинен завжди обмежуватись законами Шаріату, будь він індивідом, членом суспільства, громадянином держави. Не є обов’язковим чекати, поки кожен окремо виправиться, і неприпустимо утримуватись від колективних фардів.

Заборонено мовчати про злочини тиранів, мовчати і не брати звіту з правителів, ігнорувати проступки придворних вчених. Сьогодні ці придворні вчені говорять про необхідність зайнятись виправленням своєї душі, не сувати ніс у справи інших зокрема — у справи правителів. Ці придворні вчені просять Аллаха: «О Аллах, виправ наших правителів!». Вони говорять нам: «Просіть Аллаха, щоб ваші правителі виправились!». І у той же час мусульмани помирають марно, Іслам продовжують принижувати, а майно мусульман, ресурси наших країн продовжують розграбовуватися невірними. Нікчемні правителі сплять і проявляють безпечність. Сьогодні люди стали необізнаними у своїй релігії, і немає тих, хто б направив їх, немає того, хто запровадить над ними закони про намаз, хто покрає за його залишення, немає того, хто запровадить решту законів Шаріату, тобто немає халіфа.

Всевишній сказав:

وَلْتَكُن مِّنكُمْ أُمَّةٌ يَدْعُونَ إِلَى الْخَيْرِ وَيَأْمُرُونَ بِالْمَعْرُوفِ وَيَنْهَوْنَ عَنِ الْمُنكَرِ وَأُوْلَـئِكَ هُمُ الْمُفْلِحُونَ

«Нехай серед вас буде група людей, які будуть закликати до добру, наказувати схвалюване і забороняти засуджуване. Саме вони будуть тими, хто досяг успіху» (3:104).

Коли Посланець Аллаха ﷺ прочитав: «Нехай серед вас буде група людей, які будуть закликати до добру», — то додав:

اَلْخَيْرُ اتِّبَاعُ الْقُرْآنِ وَسُنَّتِي

«Добро — це слідування Корану і моїй Сунні» (Ібн Мардавайх).

Даний аят вказує на те, що повинна бути група із числа Умми, яка буде займатись закликом до добру, навіть якщо це є обов’язком кожного мусульманина окремо,як по це наводиться у хадісі Абу Хурайри: «Посланець Аллаха ﷺ сказав:

مَنْ رَأَى مِنْكُمْ مُنْكَرًا فَلْيُغَيِّرْهُ بِيَدِهِ فَإِنْ لَمْ يَسْتَطِعْ فَبِلِسَانِهِ فَإِنْ لَمْ يَسْتَطِعْ فَبِقَلْبِهِ وَذَلِكَ أَضْعَفُ الْإِيمَانِ

«Хто із вас побачить мункар (засуджуване), нехай змінить це своєю рукою, якщо ж він не зможе зробити цього, нехай змінить це своїм язиком (словом). А якщо не зможе зробити і це, то нехай противиться цьому своїм серцем — і це буде найслабшим проявом віри» (Муслім).

В іншій версії говориться:

وَلَيْسَ وَرَاءَ ذَلِكَ مِنَ الْإِيمَانِ حَبَّةُ خَرْدَلٍ

«И немає окрім цього віри навіть на вагу гірчичного зерна».

Приводиться від Хузайфи ібн аль-Ямана, що Пророк ﷺ сказав:

وَالَّذِي نَفْسِي بِيَدِهِ لَتَأْمُرُنَّ بِالْمَعْرُوفِ وَلَتَنْهَوُنَّ عَنِ الْمُنْكَرِ أَوْ لَيُوشِكَنَّ اللَّهُ أَنْ يَبْعَثَ عَلَيْكُمْ عِقَابًا مِنْ عِنْدِهِ ثُمَّ لَتَدْعُنَّهُ فَلَا يَسْتَجِيبُ لَكُمْ

«Клянусь Тим, у Чиїй длані душа моя! Ви неодмінно будете наказувати схвалюване і забороняти засуджуване. У протилежному випадку Аллах нашле на вас покарання, після чого ви будете волати до Нього, але Він не відповість вам» (Ахмад).

Перетворення суспільства відбудеться тільки тоді, коли будуть скасовані світські закони, запроваджувані в мусульманських країнах, коли люди почнуть жити згідно з законами Шаріату, коли буде відновлений ісламський образ життя під затишком Ісламської Держави. І тоді секуляризм буде викинутий на смітник історії, будуть викинуті його ідеї і погляди, а до Умми повернеться її статус:

كُنتُمْ خَيْرَ أُمَّةٍ أُخْرِجَتْ لِلنَّاسِ

«Ви є кращою із общин, яка з’явилась на благо людства» (3:110).

Абу Хурайра, коментуючи цей аят, сказав наступне:

خَيْرَ النَّاسِ لِلنَّاسِ تَأْتُونَ بهِمْ فِي السَّلَاسِلِ فِي أَعْنَاقِهِمْ حَتَّى يَدْخُلُوا فِي الْإسْلَامِ

«Кращі для людей — це ті, хто приводить їх з ланцюгами на шиях в Іслам» (Бухарі).

Заради такого нехай трудяться трудівники! Аллах обізнаний про наміри кожного!

 

Спеціально для Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Гадат Мухаммад Хамді — Судан
23 Зуль-хіджа 1438 р.х.
14.09.2017 р.