Боротьба людей за вдоволення своїх потреб в ході життєдіяльності неминуче призвела до попиту на енергію. По суті, вона прямо чи косвенно необхідна для вдоволення потреб: від приготування їжі до освітлення, від транспорту до захисту.
Що ж це таке — енергія? А це саме те, що робить можливим перетворення в фізичних і хімічних структурах об’єктів. Вона виходить на перший план при виробництві, експлуатації, транспортуванні і споживанні продукції, як в життєдіяльності, так і в промисловій сфері.
По мірі росту знань і досвіду людей в технічних областях,енергетичні ресурси займають провідні позиції як в полегшенні праці зі збільшенням коефіцієнту корисної дії (ККД), так і в розвитку військових засобів захисту і нападу. Процес виробництва горщиків, сковорідок і мечів шляхом обробки глини, міді і заліза, в ранні історичні періоди, а в наш час — робота крупних промислових підприємств, здійснюючих масове виробництво усіх видів продукції, супроводжується енерговитратами. Енергетична сфера має дуже складну структуру, яка домінує над усіма виробничими секторами промисловості. Давайте поміркуємо: у вас є капітал, сировина, обладнання, але немає енергетичних потужностей — і ви не можете від усього цього отримувати прибуток. Особливо в XXI сторіччі, коли усе механізовано, безперервне і надійне енергопостачання є життєво важливим питанням для країн, щоб уся промислова сфера працювала без збоїв.
До середини XVIII вплив енергетичних витрат для країн було на місцевому рівні, але з другої половини ситуація змінилась, бо були винайдені двигуни, які використовують енергію водяної пари, а найкращим паливом для цих машин стало вугілля. Ця розробка стала першим кроком у збільшенні впливу енергоносіїв в життєдіяльності держав. Держави, які володіли вуглеводневими копалинами, отримали величезну перевагу не тільки в торгівлі, але й в транспортній і в військовій сферах. Промислова революція, яка трапилась в Європі, зробила неминучими суперництво і війни між країнами за контроль над крупними родовищами вугілля. Конкуренція, яка загострилась між європейськими державами, що здійснили індустріальний прорив, призвела до початку експлуатації неіндустріальних країн за межами Європи.
Винахід доменних пічок, також працюючих на вугіллі, дозволило наростити виробництво чавуну і сталі, необхідних для виробництва паровозів і пароплавів, які дозволяли легко долати великі відстані на суші і морі і колонізувати нові території. Для завоювання і утримання в підкоренні народів в колоніях, вимагалось більше зброї. Тобто промислова революція призвела до розвитку виробництва, видобутку корисних копалин, транспорту, торгівлі і військової промисловості.
Коли сьогодні говорять про багатих, розвинутих і цивілізованих Європу і США, часто забувають, що фундаментом їх добробуту є грабування матеріальних багатств і нелюдська експлуатація завойованих народів Африки і Азії, аж до використання в минулому рабської праці. Ідея вилучення найбільшого прибутку, на якому ґрунтується капіталістична ідеологія — це кредо Європи і США. Хоча проблема «вдоволення необмежених потреб людини при обмежених ресурсах» є великою брехнею, майже усі народи були в тій чи іншій мірі вимушені повірити в неї. Це сприйняття поширюється на усе, що має економічну цінність. Особливо енергетика, яка має стратегічне, військове і економічне значення, найбільш цікава для прихильників цієї ідеології.
Чи дійсно енергія є лише засобом вдоволення людських потреб, або це лише засіб, який держави використовують для досягнення переваги одна над одною? Ті, хто тверезо міркують про життя, розуміють, що існуючих ресурсів досить для вдоволення практично усіх потреб людей. Причиною ж бідності є жадібність і пристрасті, які не були приборкані Ісламом. Не варто забувати, що подібно тому,як капіталістична ідеологія позбавляє мільйони людей основних продуктів харчування і залишає їх помирати від голоду, заради чийогось великого прибутку, у той час як їстівних припасів сьогодні більш ніж достатньо для усього людства, так само обстоять справи і в ситуації з енергоресурсами . Всевишній Аллах забезпечив кожен континент, кожен регіон, кожну місцевість достатнім потенціалом для вдоволення потреб людей. Це не тільки продовольство, але й поклади корисних копалин, і енергетичні ресурси, які полегшують труд людей. Проблема виникає через жадібні, дикі капіталістичні держави і корпорації, які не вдовольняються тим, що мають, а завжди жадають більшого.
Наприкінці XIX-го і початку XX-го сторіч початок використання нафти,яка набула набагато більш стратегічно важливого значення, аніж вугілля, бо є рідкою, легко спалюваною, виділяючою більше енергії, її легше транспортувати і вона є сировиною для виготовлення багатьох продуктів — стало ознакою того, що впливові держави без вагань перетворять світ на криваву баню, щоб роздобути цей ресурс. Той факт, що британці перевели свої військово-морські сили з вугілля на нафту, дозволив їм набути величезної переваги . Спроби інших держав скористатись перевагами нафти, загострюють конкуренцію і робили неминучими війни. У той час як в західних країнах,які довели свою промисловість до значних масштабів, нафти було дуже мало, ця корисна копалина була наявною у величезній кількості на землях, які знаходились під владою Османського Халіфату. Це дало західним невірним іще одну причину для того, щоб за допомогою усіляких можливих вивертів і хитрощів, напасти на Османську державу і прискорити її крах.
Ви тільки уявіть собі, що Османський Халіфат контролює такі моря, як Середземне, Червоне і Чорне, які знаходяться в центрі важливих водних шляхів, по яким ведеться світова торгівля. Протоки і канали забезпечували мусульманам величезну перевагу як в військовому, так і в торговому відношенні. А той факт, що вони також володіли велетенськими запасами нафти, багаторазово збільшував амбіції невірних на володіння цими землями. Якщо проаналізувати результати Першої світової війни, то можна зрозуміти, що війна була викликана бажанням контролювати енергетичні ресурси і стратегічно важливі місця. Ми бачимо, що підступна британська окупація сьогоднішніх земель Іраку, в надрах якої море нафти, Кіпру, що є стратегічною базою в Середземному морі, і окупація Єгипту були здійсненні з метою зміцнення своїх торгових шляхів і захоплення стратегічних енергетичних ресурсів, таких як нафта. Усе це призвело до підсилення військової і економічної міці.
Насправді, угода Сайкс-Піко між Великобританією, Францією і Росією було не тільки розділом ісламських земель по національній ознаці, але і розділом по енергоресурсам і маршрутам. Навіть якщо результат коштував життя мільйонам людей, для Заходу ресурси і інтереси цінніше решти усього іншого. Французький державний діяч Жорж Клемансо писав президенту США Вудро Вільсону наступне: «В завтрашніх війнах бензин буде так само необхідний, як кров наших солдатів». Знов же, 21 листопада 1918 року, коли представники союзних держав святкували свою перемогу, французький сенатор підсумував ситуацію наступним чином: «Нафта — це кров перемоги. Німеччина занадто покладалась на свою перевагу в сталі і вугіллі і не врахувала нашу перевагу в нафті». Слів британського державного діяча У. Черчилля «Крапля нафти коштує більше, аніж крапля крові» досить, щоб показати, який у них вампірський менталітет. Друга світова війна мало чим відрізнялась від першої. З появою нової домінуючої держави — США, яка хотіла самостійно контролювати енергетичні ресурси і кинула виклик усьому світу, використовуючи ядерну енергію у якості зброї, життя мільйонів людей знов опинились під загрозою. Енергія не використовувалась безпосередньо у якості зброї до Другої світової війни. Проте після того, як США взяли на озброєння атомні бомби, конкуренція і війни прийняли зовсім іншу форму…
Сьогодні світ як і раніше отримує 85% необхідної йому енергії із викопних ресурсів, таких як нафта, вугілля і природний газ. Якщо врахувати, що світовий попит на енергію продовжує рости більше аніж на 2% кожен рік і що для вдоволення цього попиту вимагаються щорічні інвестиції у розмірі більше 2 трильйонів доларів, стає ясно, що означає енергія для усього світу. Той факт, що 40% виробляємої енергії споживається тільки Китаєм і США, є наочною картиною, яка показує домування сильних. Це велика можливість того, що більша частина нафти і природного газу, які є джерелом споживаємої енергії, знаходиться в країнах, населених мусульманами. Проте, оскільки у мусульман немає своєї держави, ці ресурси не дають нам перевагу, а, навпаки, стали причиною вторгнення, руйнування і експлуатації з боку невірних. Наші землі, які знаходяться в вигідному геополітичному положенні, і наші унікальні енергетичні ресурси використовуються для торгівлі, промислових інтересів, економічного розвитку, військової переваги і політичного домінування невірних руками правителів, чий розум окупований і хто зробив зрадництво своєю професією.
В землях мусульман найбагатші запаси корисних копалин, які легко видобуваються і транспортуються споживачам . Але, на жаль, родовища і транспортні коридори контролюються невірними. Так, 5-й флот США постійно знаходиться в Перській затоці під прикриттям якого американці десятиріччями перевозили видобуті в регіоні нафту і газ в свою країну. Знов же, позиції, представлені сіоністському утворенню в Середземномор’ї, і нездатність країн регіону вийти за лінію інтересів США, прирікають на контроль невірних енергетичні ресурси, стратегічні водні і торгові шляхи, вартість яких складає трильйони доларів. Таким чином, вони використовують наземні, повітряні і морські шляхи на свій розсуд, не звітуючи ані перед ким; окупація Іраку і Афганістану і підтримка сирійського м’ясника Асада завжди здійснювались за допомогою цих засобів і за тими же маршрутами.
Бажання володіти енергоресурсами примушує країни домовлятись одна з одною в одних регіонах, а в інших призводить до невпинної боротьби. В однополярному світі США знаходяться в великій конкуренції з Росією, Китаєм та європейськими країнами за контроль над енергетикою і шляхами доставки. Існує велике суперництво з Росією, особливо на Кавказі і в Європі, і США час від часу наносять удари по цьому м’якому черевцю Росії, економіка якої залежить від експорту енергоносіїв. Що стосується ЄС, то, хоча вони і вжили деякі кроки по зниженню своєї енергетичної залежності від Росії, їм поки не вдалось остаточно вирішити це питання. Знов же, бажання втрутитись у справи тюркських республік, які є заднім двором Росії, не увінчалось повним успіхом . Проте, незважаючи на усе це, США вдається ставити Росію у важке положення і дисциплінувати її через підконтрольні країни ОПЕК. Якщо подивитися на боротьбу між Китаєм і США, то Китай, будучи найбільшим споживачем енергії і залежний нафти, вимушений проводити політику, яка залежить від США, що є найбільшим виробником нафти і контролюють його торгівлю. Хоча Китай намагається здійснити деякі прориви в Африці, це не дозволяє йому проводити незалежну політику в області енергетики на водних шляхах і протоках, де США зайняли найважливіші позиції.
Європейські країни платять по рахункам за свою залежність від Росії в енергетиці в значній мірі політично, зберігаючи мовчання, незважаючи на деякі втручання руських, як у випадку з Кримом1. З іншого боку, Європа, що приречена на співпрацю по енергетичним ресурсам, які знаходяться під контролем США, намагається забезпечити безперервність отримання необхідної їй енергії за допомогою політики балансу . Жодна держава, яка не вирішила енергетичне питання, не може діяти повністю самостійно. Так обстоять справи, навіть якщо мова йде про Китай, Японію чи Індію. Туреччина, безперечно, є найбільш стратегічно вигідно розташованою із держав, побудованих на спадщині Османської держави. Це пояснюється тим, що вона з трьох боків оточена морями і має протоки, які з’єднують моря, такі як в Стамбулі і Чанаккале, а також межує з багатими на енергетичні ресурси Близьким Сходом і Каспійським регіоном . Енергетичні ресурси Близького Сходу і Каспію містять 72% світових запасів нафти і природного газу, що є величезним потенціалом в геоекономічному і геополітичному плані. Туреччина знаходиться між країнами-виробниками вуглеводневої сировини і європейськими країнами-споживачами. Той факт, що енергетичні ресурси, що видобуваються в Каспійському басейні і на півночі Росії, транспортуються на світові ринки через Туреччину, іще більше зміцнює її позиції у якості енергетичного коридору. При цьому чи може Туреччина, яка на 75% залежить від іноземних енергоносіїв і щорічно імпортує їх на 45-50 мільярдів доларів, вилучити вигоду із такого положення? На жаль, ні, про що можна судити по рахункам за електроенергію, які вона сплачує щорічно.
Врешті решт можна сказати, що якщо розглядати енергію як інструмент для вдоволення потреб суспільства, то в кожному сантиметрі земної кулі існують ресурси, які можуть бути перетворені в енергію і мають потенціал для вдоволення потреб. Тим не менш, деякі викопні ресурси забезпечують більшу економічну віддачу для держав в короткостроковій перспективі. Ці ресурси, що стали елементом стратегічної переваги, використовуються у якості зброї, а не для вдоволення потреб. Держави, які контролюють енергію та енергетичні маршрути — контролюють положення справ у світі. На жаль, ми, мусульмани, займаємо найгірше положення в цій системі. Хоча величезна частина ресурсів, таких як нафта, природний газ і уран, які забезпечують світ енергією, і знаходяться в наших землях, а ми самі знаходимось в центрі торгових і промислових шляхів, ці ресурси і наше положення слугують збільшенню багатства невіруючих. Це багатство повертається до нас у виді смерті, руйнувань, грабежів і війн. Ми є свідками того, що дикуни, чиї попередники учора вважали краплю нафти більш цінною, аніж людська кров, сьогодні без вагань руйнують країни і влаштовують різанину найжорстокішим чином заради невеликої кількості енергії. Капіталісти перетворились на вампірів, які взяли кров джерелом енергії. Вони далекі від того, щоб ділитись, не цінують чуже життя і експлуатують людство в усіх аспектах.
Причиною панування невіруючих над багатствами мусульман є правителі, які стоять на чолі нас. Якщо мусульмани відновлять Халіфат, який буде черпати велич і міць із своєї релігії, то буде сильний в управлінні, буде захищати життя, честь, ресурси мусульман і правильно використовувати ці ресурси, тоді мусульмани зможуть покласти край порочності, експлуатації і грабуванням, що виходять із капіталізму. Таким чином, світ знов зможе з честю і гідністю жити по-людськи, дотримуючись справедливості Ісламу. Хіба за це не варто боротись і платити високу ціну? Звичайно, воно того варте. А що Ви думаєте щодо цього?
Ахмет Сапа
12.10.2022р.
