Одного разу літній чоловік, розповідаючи мені про своє паломництво (хадж), сказав:
«Я також відвідав печеру Хіра на горі Нур поблизу Мекки. Зібратись на неї — одна проблема, ну а спуститись — друга! Я хотів подивитись, де прийшло перше Одкровення. І як я був здивований, коли побачив гору і печеру! Говорячи «гора», я сподівався побачити зелене, просторе і живописне місце, подібно картині гір в наших селах. А та печера — це таке крихітне місце! Чоловік з трудом може туди поміститись. Я дивувався, чому Посланець Аллаха приходив сюди і залишався ся тут на протязі декількох днів!». Я ж відповів йому: «Дядько Хасан! Невігласне суспільство в Мецці жило в такому плачевному стані, що Пророк порахував за краще піднятись на гору і залишатись у печері, як Ви згадали, аніж жити серед такого суспільства. Там він шукав спокою і багато міркував. Йому йшло користь усамітнення і намір триматись подалі від цього невігласного суспільства. Проте при його останньому сходженні туди, куди прийшло Одкровення і йому була ввірена місія пророцтва, наш Господь вивів із печери Свого Пророка, якого Він обрав із народу, немов би говорячи йому: «О, Мій Посланець! Тобі не знайти рішення, віддаляючись від цього невігласного суспільства, в кому ти проживаєш, тримаючись окремо від цього суспільства і піднімаючись таким чином в гірські печери. Що тобі залишається, так це іти до них, увещевати їх і змінити це суспільство за допомогою Ісламу».
Практично одразу після того, як було ниспослано Одкровення, Джибріль (а.с.) прийшов до Посланця Аллаха ﷺ, який, повернувшись додому, укутався під ковдрою і якого пробирало тремтіння, і сказав:
يَٰٓأَيُّهَا ٱلۡمُدَّثِّرُ ١ قُمۡ فَأَنذِرۡ ٢ وَرَبَّكَ فَكَبِّرۡ
«О, той, хто завернувся! Встань і увещевай! Господа свого звеличуй!» (74:1-3).
Шановні читачі журналу «Köklü Değişim» («Корінне змінення»)! Сьогодні переважна більшість людей, особливо мусульмани, так само страждають від цього порочного суспільства, всередині якого вони живуть. Кого не візьми, ми чуємо від кожного тисячі вигуків і вислуховуємо багату кількість скарг. Нікого не влаштує нинішня ситуація і життя, яке вони проживають. Тому переважна більшість людей прагнуть до змін. Вони відчувають, що треба щось змінювати як в своєму житті, так і в житті суспільства, і гучно заявляють про це.
Проте ми бачимо, що люди сильно заплутались в тому, «що» і «як» повинно змінитись. Вони відчувають, що щось треба змінити, але або у них немає ясності в тому, що треба змінити, або у них немає конкретного уявлення про те, як це змінити і як це змінення буде відбуватись. Тому така невизначеність дозволяє дуже легко маніпулювати тими, хто хоче змін. Наприклад, сьогодні як економічні проблеми і кризи, так і моральні і соціальні колапси в громадському житті пробудили в людях ідею змін. Проте деякі люди говорять, що «суспільство покращиться, якщо зміняться індивіди», деякі говорять, що «суспільство покращиться, якщо зміниться уряд», а деякі говорять, що «суспільство покращиться тільки зі зміною державних діячів». По суті, на жаль, нічого не змінюється, а навпаки з кожним днем стає тільки гірше.
Проте ці крахи і кризи не є проблемами сьогоднішнього дня. Адже, як відомо, нинішній уряд прийшов до влади багато років назад на обломках таких же самих криз і крахів. 20 років назад існуюче в людях прагнення до змін вони направляли тільки на «зміну влади». Вони почали запроваджувати розуміння, що усі проблеми вирішаться, коли влада того часу піде і до влади прийде консервативний уряд. Інакше кажучи, за допомогою зміни влади вони відволікли увагу людей від мислення і вимагання змін.
Зараз вони таким же самим чином маніпулюють суспільством, внушаючи йому, що «проблеми будуть вирішені, коли нинішній консервативний уряд буде замінений лівим або ліберальним». Інакше кажучи, вони здувають пил і надають презентабельного виду тим урядам, які були причиною колишніх проблем і криз, і представляють їх у якості «рішення». Якщо учора ліві, кемалісти і секуляристи чинили опір змінам і намагались зберегти статус-кво, то сьогодні ролі змінились, і саме консерватори спробували запобігти ідеї змін і зберегти статус-кво. Інакше кажучи, таким чином вони роками утримують людей в замкненому просторі від реальних змін.
Сьогодні ,кожного разу, коли ми скаржимось на положення суспільства, в якому живемо, і говоримо про необхідність радикальних змін, деякі люди з причини невігластва, а деякі — з причини зради, одразу ж говорять: «Спочатку треба змінити індивідів». Тому що, згідно цьому помилковому розумінню, проблема полягає в окремих індивідах. За їх словами, «оскільки суспільство складається із індивідуумів, змінення суспільства відбудеться тільки через змінення індивідуумів. Якщо покращаться окремі індивідууми, покращиться і суспільство. Якщо в суспільстві збільшується число праведних і благочестивих людей, то в цьому суспільстві виникає життєва сила і починається покращення. Тому необхідно надавати значення окремим індивідуумам і виправляти їх». Саме таке розуміння, на жаль, переважає в більшості наших регіонів, населених мусульманами. Дане розуміння особливо підтверджується і доводиться приказкою, відомою серед людей як «хадіс», і звучить вона так: «Якими ви будете, такими будуть і ваші правителі!».
Перш за усе, зазначимо, що цей хадіс є слабким як з точки зору ланцюжка (санад), так і с точки зору тексту (матн). Повний текст цього хадісу, який не згадується в основних збірках хадісів, виглядає наступним чином:
كَمَا تَكُونُوا يُوَلَّى عَلَيْكُمْ
«Якими ви будете, такими будуть і ваші правителі».
Якщо розглядати тахрідж [1] і санад (ланцюжки передачі) цього хадісу, то Байхаки згадав цей хадіс в своїй праці «Шуаб аль-Иман» і зазначив, що один із передавачів хадісу, Яхья ібн Хішам, входить в число тих, хто вигадував хадіси. Ібн Тахір сказав, що чоловік, який передав цей хадіс від Мубарака ібн Фудаля, був ««невідомим»; а Ібн Хаджар сказав, що передавачі цього хадісу аж до Мубарака були «невідомими».
Зміст цього хадісу, який є слабким з точки зору санаду, до того ж є проблематичним і з точки зору змісту. Тому що це міркування пов’язує мункар (погані діяння) правителів та їх правління за законами куфру з благочестям і прихильністю Ісламу людей, які живуть в цьому суспільстві. Воно звільняє правителів від відповідальності за мункар (злодіяння) і закони куфру, які отримали широке розповсюдження у суспільстві, і покладає відповідальність виключно на окремих індивідів. Але факти історичного процесу спростовують це розуміння. Тому що за дуже короткі проміжки часу, залишаючись тими ж самими людьми, тобто коли не відбувалось ніякого змінення серед людей, до влади приходили іноді хороші, а іноді погані правителі.
Проте, коли ми приймаємо це розуміння, яке пов’язує змінення принципів правління і зміну правителів зі зміною особистостей у суспільстві, хіба не виникають наступні питання? Наприклад, хіба Аллах дарував мусульманам Авса і Хазраджа Ісламську Державу з тієї причини, що вони, маючи річну історію прийняття Ісламу в Медині, мали більшу богобоязливість, аніж богобоязливість сподвижників, які увірували в Мецці і роками приносили немало жертв на шляху Ісламу? Хіба мекканським мусульманам не вдалось змінити Мекку, тому що вони не змінились в достатній мірі самі?
Виходячи із даного розуміння, мусульмани, серед яких були такі великі сподвижники, як Абу Бакр, Умар, Усман і Алі (р.анхум), не добились змінень у Мецці, оскільки не могли змінити себе, або причиною став їх низький рівень богобоязливості. Це є хибним розумінням, яке неприйняте для прийняття жодним мусульманином.
Як видно, таке розуміння, яке пов’язує необхідні змінення зі зміненням індивідів і асоціює ці змінення з такою (богобоязливістю) індивідуумів, є помилковим. Також хадіс, який використовується для доказу цього розуміння, слабкий з точки зору як ланцюжка, так і змісту тексту. Тому що динаміка і принципи суспільних змінень — це одно, а змінення окремих індивідуумів — це інше, тому що феномен «індивідуума» і феномен «суспільства» відрізняються один від одного.
Іще один аспект, який наводиться у якості доказу ствердження про те, що «суспільні змінення відбудуться спонтанно зі зміненням окремих індивідів», — це 11-й аят сури «Ар-Рад». Чи дійсно цей аят в сурі «Ар-Рад», в якому повідомляється про природу змін, говорить про реалізацію змін в суспільстві зі зміненням індивідів? На цьому етапі аналіз аяту і виявлення істинного наміру будуть сприяти розумінню предмета. Всевишній Аллах говорить:
إِنَّ ٱللَّهَ لَا يُغَيِّرُ مَا بِقَوۡمٍ حَتَّىٰ يُغَيِّرُواْ مَا بِأَنفُسِهِمۡۗ
«Воістину, Аллах не змінює того, що з людьми, поки вони не змінять те, що в них» (13:11).
Аль-Куртубі розтлумачив цей аят наступним чином: «В цьому аяті Всевишній Аллах повідомляє нам, що суспільство не змінить свого положення, поки це змінення не буде здійснено або ним самим, або тими, хто повинен стежити за ним, і тим, хто наглядає за ним, або кимось, хто через яку-небудь причину вважається одним із них». У той час, як основною темою змін є суспільство, тим, хто змінить суспільство, є «анфус», про це згадується в аяті. В аяті говориться про «анфус» [اَنْفُس] суспільства, інакше кажучи, про те, що існує всередині суспільства... Виходячи із поняття «анфус» в аяті, тлумачення того, що суспільні змінення можливі тільки через змінення індивідуумами своїх нафсів, тобто самих себе, не відповідає дійсності. Правильніше було б інтерпретувати «анфус» як чинники, із яких складається суспільство, а не самі нафси суспільства.
Тому необхідно розкрити чинники, які складають суспільство, щоб надати відповідного змісту виразу «те, що в них (всередині суспільства)», що наводиться в аяті. Чи складається суспільство тільки із окремих індивідів? Або суспільство представляє собою масу індивідуумів, які зібрались разом через будь-який привід і не мають один до одному ніякого відношення? Відповідь на питання без вагань — «ні»! Навпаки, суспільство — це, як буде пояснено нижче, сукупність людей з постійними відносинами між собою. Усім відомо, що суспільство відрізняється від натовпу, який зібрався на демонстрацію.
Якщо ми знов повернемось до аяту, то тут є дві основні концепції: [مَا بِقَوْمٍ] «ма бікавмін» и [مَا بِاَنْفُسِهِمْ] «ма біанфусіхім», які взяті за основу тлумачення аяту. Їх значення, наступні:
[مَا بِقَوْمٍ] — «(Існуюче) розуміння в суспільстві».
[مَا بِاَنْفُسِهِمْ] — «Чинники, які складають суспільство».
Значення, які ми приписуємо цим двом поняттям, беруть своє відображення із реальності. Тому здравий зміст, який мається на увазі в аяті, що наводиться у якості доказу змінення, полягає в наступному: «Розуміння, яке існує у суспільстві, може змінитись тільки зі зміненням чинників, які складають суспільство».
Інакше кажучи, правильніше було б розуміти цей аят так: «Аллах не змінить положення суспільства, поки воно не змінить свої ідеї, думки, переконання і почуття».
Якщо ми оцінимо цей аят з точки зору змінення особистості, то стикнемось з тим, що змінення особистості можливо тільки через змінення мафхумів (понять, поглядів) в людині, тому що «анфус» для індивідуумів — це думки і поняття, які є у людини. Поки цей «анфус», тобто ідеї і поняття, не зміниться, то не зміниться і поведінка людини, а отож — і її положення. В будь-якому випадку, в цьому аяті немає натяку, каріни або вказівки на те, що суспільство зміниться зі зміненням індивідуумів.
Це було пояснення, зроблене з точки зору аналізу і вказівки аяту. З точки зору реальності це виглядає наступним чином: кожна людина відрізняється від інших індивідуумів своєю акидою, обрядами поклоніння, міжособистісною поведінкою і моральними достоїнствами. Суспільства, з іншого боку, відрізняються одне від одного ідеями, почуттями і системами, які впливають на їх постійні відносини.
Розуміння того, що «суспільство буде змінюватись зі зміною індивідуумів», виникло внаслідок західного визначення суспільства як «такого, що складається з індивідуумів». Описуючи суспільство, Захід стверджує про «зібрання індивідуумів». Це визначення витікає із того факту, що капіталізм є індивідуалістичною ідеологією. Проте і це визначення не відповідає дійсності, тому що «суспільство» не може бути сформовано тільки зібранням індивідів, в такому випадку формується тільки «натовп, спільнота». Тому що те, що складає суспільство і відрізняє його від спільнот (натовпу), — це чинник «постійних відносин». Тільки безперервність відносин і єднання людей формують суспільство. Якщо зв’язки і відносини непостійні, тобто якщо люди збираються разом тільки для рішення якихось нагальних питань, а потім розходяться, то вони називаються не «суспільством», а «натовпом».
Наприклад, тисячі людей, які подорожують на круїзному лайнері, зібрались там тільки для того, щоб вирушити із одного пункту до іншого. Коли вони досягнуть місця призначення, то розійдуться. Знов же, десятки тисяч людей, які зібрались на стадіоні, перебувають там тільки для того, щоб подивитись змагання або матч, і коли змагання закінчаться, цей натовп розійдеться. З іншого боку, сотня людей в селищі, чисельність яких може бути набагато менше, аніж на стадіоні, підтримують постійні відносини один з одним в усіх сферах життя, від сільського господарства до торгівлі, від купівлі-продажу до оренди, від укладання шлюбу до освіти, від права до політики. Безперервність і постійність цих відносин робить їх суспільством. Тому те, що складає суспільство і робить його суспільством, — це постійні і безперервні зв’язки і відносини між людьми.
Люди можуть встановлювати і підтримувати відносини один з одним тільки в тому випадку, якщо уявлення про їх інтереси перетинаються, тому що у кожного чоловіка є потреби, які треба вдовольнити і реалізувати. Він не може вдовольнити ці потреби самостійно. Він обов’язково повинен вміти спілкуватись з іншими людьми. Встановлення цих зв’язків і відносин можливе лише у тому випадку, якщо у людей уявлення про їх інтереси співпадають, тому що люди визначають свій погляд на свої інтереси згідно з тими уявленнями, які у них є про те, що таке добре, і що таке погано. І ці уявлення також породжують такі емоції як образа і гнів або радість і вдоволення.
Тому ідеї, які визначають уявлення людей про їх інтереси, і почуття, які ці ідеї викликають, визначають встановлювані людьми відносини і безперервність цих відносин. Знов же, феномен суспільства може виникнути тільки при наявності системи, яка контролює і захищає ці інтереси людей і встановлювані ними відносини, регулює і упорядковує усілякого роду відносини між людьми, перешкоджає тим, хто діє проти цих інтересів, і карає їх у випадку необхідності.
Тому змінити суспільство можна тільки шляхом змінення ідей, почуттів і систем, які домінують в громадській думці і визначають відносини між людьми. У протилежному випадку, скільки б мусульман не було у суспільстві, якщо громадська думка і загальний звичай засновані на неісламських ідеях і почуттях, якщо системи і закони так само неісламські, то індивідууми в цьому суспільстві через деякий час набудуть окрас суспільства.
Хіба це не підтверджується фактами із реального життя?
Коли розпалась Османська держава і в суспільстві почали переважати і домінувати неісламські ідеї і системи, як швидко це величезне ісламське суспільство змінилось в неісламському напрямку! І сьогодні, незважаючи на те, що сотні ісламських общин роками докладають усі зусилля для того, щоб змінити індивідуумів, хіба суспільство не віддаляється від Ісламу з кожним днем? Хіба мусульманські родини не стали нездатними захистити від цієї системи навіть власних дітей? Навіть цих прикладів і фактів досить, щоб спростувати ствердження і ідею про те, що «суспільство складається із індивідуумів».
Шановні читачі! Феномен і явище змінення перетворюється у явище, яке витрачає життєві ресурси людей, якщо воно не скеровано на правильні принципи. Тому питання змінення є надзвичайно і життєво важливим питанням.
Знов же, міркуванням про змінення — невід’ємний елемент життя. Думка про змінення виникає із глибини людського нафсу, а події і явища в житті людини надають їй напрямку і імпульсу. Проте мляві та ліниві люди, в серцях яких немає ентузіазму, не люблять змін і вважають їх шкідливими, тому що змінення часто мають деякі «важкі» наслідки. Ось чому мляві та ліниві люди, у яких переважають традиції, вважають ідею змінень і змін шкідливою. У той же час ті, хто домінує над людьми в політичному і економічному відношенні, так само виступають проти змінень, адже змінення поставить під загрозу їх положення. Це призведе до того, що їх авторитет похитнеться, а вони втратять свою силу, владу і повагу.
З цієї причини люди статус-кво, консервативні люди і суворі традиціоналісти чинять опір зміненням або намагаються маніпулювати ідеєю змінень в людях. Так відбувалось завжди на протязі усієї історії. Наприклад, коли наш Господь з метою змінити порочні вірування, низьке життя і зіпсовані суспільства відправляв посланців в численні суспільства, які прийняли інших богів і коїли безчинства на землі, старійшини і правителі цих суспільств і пригноблювачі, які панували у суспільствах, завжди чинили опір цим зміненням і ставали найлютішими ворогами посланців.
Подивіться, який аргумент висуває Фараон, який перебував майже на верхівці жорстокості і порочності, залякуючи своє суспільство проти Муси (а.с.) і ідеї змін, принесеної Мусою й (а.с.). Фараон говорить своєму народу і шляхетним людям:
إِنِّيٓ أَخَافُ أَن يُبَدِّلَ دِينَكُمۡ أَوۡ أَن يُظۡهِرَ فِي ٱلۡأَرۡضِ ٱلۡفَسَادَ
«Я побоююсь, що він (Муса) замінить вашу релігію або поширить на землі нечестя» (40:26).
Фараон, заявив, що збирається вбити Мусу (а.с.), пояснивши своєму народу причину цього таким чином. Так правителі порочного суспільства завжди виступали проти змінень у суспільстві в праведному напрямку і намагались спотворити ідею змінень в людях.
Отож, які змінення необхідні сьогодні мусульманам, які вірять в ісламську акиду, в масштабах суспільства, в масштабах Умми? Що і за допомогою чого мусульмани повинні прагнути змінити?
Так, змінення, яке повинно відбутись і яке так затребуване сьогодні — це змінення і очищення від стану, який склався в мусульманських країнах від світських режимів, порочних і корумпованих західних ідей і цінностей, а також невірних і грішних правителів, які є агентами колоніального безбожного Заходу.
Змінення, яке необхідне сьогодні, і змінення, яке затребуване, — це порятунок Ісламської Умми від страждань, роздробленості і втрат, які завдали Ісламській Уммі колоніальні безбожні держави, і від залежності від колоніальних невірних, які нападають на мусульман. Це також порятунок багатств мусульман від розграбування колоніальними невірними і повернення їх мусульманам.
Змінення, яке необхідне сьогодні, і змінення, яке затребуване, — це розвиток Ісламської Умми згідно з ісламськими принципами і звільнення її від усіх неісламських ідей. Отож, змінення, яке необхідне сьогодні, і змінення, яке затребуване, — це скинення режимів невір’я і встановлення Халіфату, який буде правити на основі того, що ниспослав Аллах, Який збере Ісламську Умму та її землі під велінням єдиного халіфа і під стягом «Ля іляха ілля ллах» і буде нести ісламське послання усьому світу.
Саме на такі зміни націлює і саме їх вимагає ісламська акида, яка є духовною і політичною акидою одночасно! Це змінення зовсім не означає зміну влади чи змінення деяких законів, у той час, як продовжується ця плачевна ситуація, коли ці неісламські режими, які панують над мусульманами, продовжують правити, коли безбожні колонізатори продовжують домінувати, поки Ісламська Умма роздроблена і перебуває у занепаді! Таке розуміння змінень — це лише відволікання уваги і маніпуляція. Це розуміння змінень, в якому ісламська акида не є фундаментальною, навпаки, фундаментальним тут є західне мислення.
Шукати соціальні змінення в зміні партій, урядів і політики або пов’язувати їх зі зміненням окремих людей — це явне відхилення і явна пастка. Це ухід від змінень і розуміння змінень. Запозичення методу змінення у західних людей, умов або нинішньої порочної реальності є невіглаством, якщо це робиться несвідомо, і волаючою зрадою Аллаха, Його Посланця ﷺ і Ісламської Умми, якщо це робиться навмисно. Тому що Сіра кращого прикладу для нас, мусульман, Пророка Аллаха ﷺ і його метод по досягненню змінень у суспільстві знаходиться перед нами. У той час, як його мінхадж (метод), визначений Божественним Одкровенням, знаходиться перед нами, шукати метод в іншому місці — означає лише віддалятись від істини і відхилятись від прямого шляху.
Так давайте ж вести діяльність заради корінних змінень згідно з шаріатським методом Посланця Аллаха ﷺ... Давайте докладати зусилля до того, щоб змінюватись і змінювати за допомогою Ісламу!
Köklü Değişim Dergisi
Хакки Ерен
1. Тахрідж — знаходження і опис джерел хадісів, ланцюжки їх передавачів, подробиць їх передачі ступеня достовірності і так далі.
