Як відомо, ми, будучи рабами Всевишнього Аллаха, є адресатами релігії Іслам. І ця реальність покладає на нас відповідальність за дотримання в своїх діях того, що ниспослав Аллах.
Усі питання, за які ми несемо відповідальність, чітко закріплені і обмежені згідно з хукмами Шаріату. Хукми Шаріату ж — це «звернення Законодавця відносно вчинків людей». Звичайно, існують різні види цього звернення, а також наукова підструктура даного предмету розмови. Проте, згадування тут усіх цих питань не впишеться у межі однієї звичайної статті [1].
Після скасування Ісламського Халіфату 3 березня 1924 року вектор руху мусульман змінився, і Ісламська Умма позбавилась халіфа, який забезпечував би їх рішенням в усіх громадських розбіжностях [2].
Одним із суперечливих питань є початок місяця Рамадан і виявлення молодого Місяця, який є ознакою початку нових місяців по хіджрі. На протязі 1400 лет мусульмани не відчували конфлікту у визначенні початку місяця Рамадан і свята по його завершенню. На жаль, ті, хто не зміг об’єднати прогрес техніки і науково-технічні розробки з ісламськими положеннями, припустились помилки у спільному використанні релігійної інформації з науковими даними. У виниклих конфліктах ці люди, позбавлені усуля (методу) зіставлення, знайшли вихід із положення шляхом абсолютного заперечення одного із чинників. Проте відмова від одного із двох, здавалось би, протилежних чинників в усуль аль-ільм (методологічній науці) є найостаннішим етапом. Інакше кажучи, вдавання на першому ж етапі до крайнього заходу, який вступає в силу лише тоді, коли не залишається іншого способу, є серйозною процесуальною помилкою в усулі.
В результаті усього цього, у той час як одна частина Ісламської Умми починає свій перший день Рамадану і поститься, решта її іще не вважає, що місяць рамадан почався, і проводить цей день у вживанні їжі. Знов же,поки одна частина мусульман святкує Ід аль-Фітр і робить свої святкові намази, друга частина тримає пост останнього дня місяця Рамадан.
Це питання як вимушує багатьох мусульман збентежитись, так і стає аргументом, який вороги Ісламу використовують, щоб показати Іслам на тлі чогось поганого і у якості «релігії суперечливостей».
Тепер давайте перейдемо до шаріатському поясненню даного питання...
Всевишній Аллах говорить в аяті про визначення дати по руху Місяця і фазам молодого місяця:
يَسَۡٔلُونَكَ عَنِ ٱلۡأَهِلَّةِۖ قُلۡ هِيَ مَوَٰقِيتُ لِلنَّاسِ وَٱلۡحَجِّۗ
«Вони питають тебе про новолуння. Скажи: «Вони визначають проміжки часу для людей і хаджу» (2:189).
Відносно цього Посланець Аллаха ﷺ сказав наступне:
صُومُوا لِرُؤْيَتِهِ وَأَفْطِرُوا لِرُؤْيَتِهِ، فَإِنْ غُبِّيَ عَلَيْكُمْ فَأَكْمِلُوا عِدَّةَ شَعْبَانَ ثَلَاثِينَ
«Постіться, побачивши хіляль (молодий Місяць), і розговляйтесь, побачивши хіляль, а якщо вам не видно його з причини хмарності, то завершіть Шабан тридцятьма днями!» (Бухарі, Муслім, Тірмізі, Насаі, Дарімі, «Муснад» Ахмада ібн Ханбаля).
В іншому хадісі він ﷺ повідомляє наступне:
لاَ تَصُومُوا حَتَّى تَرَوُا الْهِلاَلَ، وَلاَ تُفْطِرُوا حَتَّى تَرَوْهُ، فَإِنْ غُمَّ عَلَيْكُمْ فَاقْدُرُوا لَهُ
«Не починайте поститись до приходу місяця Рамадан! Проте постіться, побачивши Місяць, і завершуйте пост, побачивши його. Якщо ж буде хмарно, то завершуйте тридцятьма днями» (Бухари, Муслім, Насаі, Дарімі, «Муватта» Імама Маліка, Муснад Ахмада ібн Ханбаля).
В іншому хадісі наведеному Імамом Бухарі в «Сахіх», говориться:
الشَّهْرُ تِسْعٌ وَعِشْرُونَ لَيْلَةً، فَلاَ تَصُومُوا حَتَّى تَرَوْهُ، فَإِنْ غُمَّ عَلَيْكُمْ فَأَكْمِلُوا الْعِدَّةَ ثَلاَثِينَ
«В місяці (може бути і) двадцять дев’ять ночей, а тому не (починайте) поститись, поки не побачите його (хіляль). Якщо ж буде хмарно, і ви не побачите його, до доведіть рахунок до тридцяти!» (Бухарі, «Сахіх», книга «Про пост», глава «Про хілял», №1907).
Хадіси, які відносяться до цієї теми, доступні в різних джерелах і в різних варіантах. Як бачите, шаріатські тексти відносно півмісяця цілком ясні і відкриті. На протязі усієї історії Ісламу не було протиріч у розумінні цих текстів, маючих категоричну вказівку (кат'ият уд-діляля). Жоден із факіхів не висловлював думку, що суперечить цим текстам.
Яку б працю, що стосується визначення місяця Рамадан і початку посту, ми не подивились, можна побачити, що тема обмежується і прив’язується до «хілялю» (молодому Місяцю).
Ось декілька прикладів по даному випадку:
‣ Ібн уль-Мунзір в своїй книзі «Аль-ішраф фі ма'ріфат іль-хіляф» сказав: «Якщо небо чисте і молодого Місяця не видно, то пост в тридцятий день Шабана не є обов’язковим (Рамадан іще не наступив). В цьому питанні є іджма. Перші два покоління (сахаби і табіїни) не схвалювали посту в цей день».
‣ Великий мухаддіс Ібн Хаджар аль-Аскаляні використав дуже чіткі вирази щодо цього в своїй книзі «Фатх уль-Барі»: «Ясне значення цього повеління (очевидного повеління вищенаведених хадісів) полягає в тому, що обов’язково поститись при виді молодого Місяця, будь це день чи ніч. Тут мається на увазі поститись наступного дня після появи молодого Місяця» («Фатх уль-Барі», 4/411).
‣ Імам аз-Зайлаі, один із ханафітських факіхів, пише в своїй книзі «Табйін уль-хакаік», що «існує іджма у відношенні того, що Рамадан наступає через бачення молодого Місяця або шляхом доведення місяця Шабан до тридцяти днів».
‣ Імам Бурхануддін аль-Маргінані, іще один ханафітський вчений, після роз’яснення вищенаведених хадісів в своїй знаменитій праці «Кітаб аль-Хідая» написав наступне: «Коли молодого Місяця не видно, то в основі — продовження місяця. Неможна вважати (виносити хукм), що місяць закінчився, якщо немає доказів цього. Доказом є тільки спостереження молодого Місяця».
Це питання з причини того, що відноситься до одностайності у думці між ханафітським, малікітським, шафіїтським і ханбалітським мазхабами, як пояснили вчені, є черговою вказівкою на категоричність питання через існуючу одностайність серед вчених.
Дужне важко передати вислови і думки усіх наших улемів (вчених) щодо питання «ру'ят уль-хіляль» в межах однієї статті. Проте щоб підтвердити наведену в нашій статті інформацію по цьому питанню, корисно навести у якості доказу деяких вчених та їх книги:
● праця одного із ханафітських вчених Абдуль-Гані ібн Таліба ібн Хаммада аль-Гунеймі аль-Майдані під назвою «Аль-люхаб фі шарх іль-кітаб»;
● знаменита робота одного із малікітських вчених Ібн Рушда під назвою «Бідая аль-муджтахід»;
● робота Саіда Хавви, одного із сучасних вчених, під назвою «Аль-асас фі Сунна»;
● відома праця Ібн Кудами аль-Макдісі, члена ханбалітської школи, під назвою «Аль-Мугні»;
● робота вченого шафіїтского мазхаба Імама ан-Нававі «Мінхадж ут-Талібін» і «Аль-Мінхадж», яка представляє собою коментарії до збірки хадісів «Сахіх» Імама Мусліма;
● робота Ібн Абідіна, одного із ханафітських вчених, під назвою «Радд аль-Мухтар»;
● об’ємна праця, яка належить одному із шафіїтських вчених аль-Хатіпу аш-Шірбіні, під назвою «Мугні аль-Мухтадж»;
● робота імама аль-Касталлані, одного із вчених шафіїтского мазхаба, під назвою «Іршад ас-сарі лі шарх іль-Сахіх іль-Бухарі», яка є коментарем до збірки хадісів «Сахіх» Імама Бухарі;
● «Ісламська енциклопедія» сучасного професора Вехбе Зухайлі,
— це лише деякі із джерел, які можна використати для дослідження даного питання.
Немає нікого, хто, маючи знання відповідного рангу, говорить що-небудь всупереч визначенню молодого Місяця («ру'ят уль-хіляль»). Тому початок місяця Рамадан і визначення свята по його завершенню були в числі загальновідомих тем в області фікха ісламської релігії.
Залишається тільки розібратись в цьому питанні і досліджувати деякі глибинні причини помилок тих, хто не в змозі зрозуміти злиття науки і Ісламу.
Якщо стисло узагальнити ці питання в трьох пунктах, то ми отримуємо наступне:
1. Фанатизм і недостатність перевіреної інформації про ісламські науки і знання
Фанатизм — це термін, який використовується для позначення того, що людина схильна сліпому слідуванню за чим-небудь, не аналізуючи його правильність чи неправильність яким-небудь чином. Існує багато проявів фанатизму. Одним із його проявів є те, що людина оцінює не аргументацію того, хто говорить, а його емоційний аспект. Людина повинна починати слідування, перевіривши і узявши істину за усіма доказами і аргументаціями. Бо якщо не істина (хакк), то тільки брехня (батиль).
2. Положення (хукми) Шаріату не до кінця зрозумілі мукалляфам (тим, на кому лежить обов’язок дотримання Шаріату)
Хукми Шаріату — це звернення Давшого Шаріат Законодавця — Всевишнього Аллаха, за яке Він поклав відповідальність на своїх рабів (людей). Людина робить свої вчинки на протязі життя у межах положень Шаріату, і ці вчинки набувають цінності «покарання/винагорода» в Останньому житті згідно зі ступенем дотримування (підкорення, слідування) шаріатських хукмів [3].
В такому випадку усі мукалляфи обмежені згідно з нормами Шаріату, за винятком будь-якої рухси, даної нашим Господом. Той факт, що більшість людей діє всупереч нормам Шаріату, не змінює ситуації. Маси в цьому питанні не мають значення.
3. Незнання різниці між спостереженнями в обсерваторії і астрономічними розрахунками
Обсерваторія — це заклад, створений для спостереження за усіма видами руху в космосі. В обсерваторії, якщо звернути увагу, існує спостереження само по собі і освіта, зосереджена на спостерігаємих об’єктах. Історія обсерваторій не так нова, як здається. Космос, який на протязі усієї історії людства завжди викликав питання, вивчався у якості науки під назвою «Астрономія». В науці астрономії, якою так само широко займались мусульмани, пройшли навчання і досягли високих результатів такі вчені, як аль-Баттані, Абу аль-Вафа, аль-Біруні, Джабір ібн Афлах.
А ось астрономічний розрахунок — це розрахунок, досягнутий деякими вимірювальними приладами, передбаченням руху і відстані небесних тіл. Наприклад, цей розрахунок включає в себе вимірювання руху Сонця і обчислення положення Сонця конкретного числа через декілька років. І знов-таки, такі ж операції можна виконувати з рухами Місяця і визначити положення її фаз, таких як «півмісяць» чи «повний Місяць» через десять чи двадцять років.
Звідси, якщо в ході спостереження, зробленого в обсерваторії в останній день місяця Шабан, відбувається фактичне бачення молодого Місяця, і про це робиться об’явлення з відсилкою до справедливому свідку, то це стає шаріатським спостереженням і ставиться в обов’язок. А ствердження про те, що «півмісяць з’явиться в цей день, почнеться пост чи Курбан-байрам» [4], без якого-небудь спостереження, не є обов’язковим згідно Шаріату, і цей розрахунок не має значення з точки зору Шаріату.
Як видно, між спостереженням і розрахунком є серйозні відмінності, і в результаті, поки один із них є ясною інформацією (якин), другий не досягає ступеня якина. Хоча багато розрахунків дають достовірну інформацію з правильними результатами, досвід показує, що багаторазово не вдавалось зафіксувати народження молодого Місяця в дату, на яку вказували розрахунки.
Всупереч усьому цьому ми повинні слідувати шаріатським текстам. Нам зовсім не дозволено відмовлятись від хукму, на який вказує шаріатський текст, на користь вигаданого рішення, відмінного від хукму. Немає ніякої шкоди у використанні таких наук, як природознавство, техніка і астрономія, якщо в основу при цьому взяти шаріатські тексти. Багато в чому вони необхідні.
«Руьет уль-хіляль», зокрема, і усі наші справи — у цілому, повинні відбуватись в межах даної лінії. Дії ж в протилежному напрямку роблять неминучим звернення на свою адресу наступних слів Посланця Аллаха ﷺ, незалежно від того, про яку дію йде мова:
مَنْ أحْدَثَ في أمْرِنَا هَذَا مَا لَيْسَ مِنْهُ فَهُوَ رَدٌّ
«Усілякий, хто робить щось, що не відповідає нашій релігії, буде відкинутий» (Бухарі, «Сульх», 5; Муслім, «Акдія» 17, 18).
І на завершення, це — останнє слово, яке треба сказати щодо питання «бачення молодого Місяця» (ру'ят уль-хіляль). Усі слова і дискурси окрім цього, які не витікають із доказів, не будуть виходити за межі заяв і будуть означати ніщо інше, як додавання нової розбіжності до вже наявних конфліктів всередині Умми.
Яшар Сами Тархан
30.03.2022 р.
1. Для детального розгляду цього питання рекомендується ознайомитись з книгами по фікху.
2. В шаріатських хукмах халіф має право робити табанні (приймати його загальним для усіх). Особливо у громадських питаннях він може прийняти шаріатський хукм у якості табанні по проблемам, хвилюючим суспільство, і зробити його офіційною точкою зору держави. Див. «Держапарати Халіфату», тему «Повноваження халіфа».
3. Цей критерій стосується мусульман. Відносно ж немусульман, незалежно від того, чи дотримуються вони шаріатських хукмів чи ні, це не вплине на питання «покарання/винагороди» в Судний день, адже вони будуть навічно направлені у Пекло і ніколи не вийдуть звідти.
4. Причина, через яку це не виходить за межі ствердження (дискурсу), полягає в тому, що це не має відношення до Шаріату.
