Масові народні революції, які почались в Тунісі навколо події, пов’язаної з подорожуючим торговцем Мухаммадом Буазізі, з метою повернути узурповану владу Ісламській Уммі, незабаром поширились і на Єгипет.
25 січня 2011 року єгипетські мусульмани вийшли на площі під гаслом «П’ятниця гніву» і почали вимагати скинення режиму Хосні Мубарака — американської маріонетки, яка правила країною залізним кулаком протягом 30 років. В результаті швидкого росту і поширення протестів площа Тахрір стала центром революції в Каїрі.
Хоча світові ЗМІ стверджували, що демонстрації виражали вимоги свободи, прав людини, справедливості і демократії, Іслам, який складане аклію і нафсію єгипетських мусульман, як і Ісламської Умми у цілому, спричинив величезний вплив на цей революційний рух. Це проявилось в ходах із мечетей, в мільйонах людей, які промовляли слова тавхіда, в конституційному референдумі і в виборах, які послідували за скиненням тирана Мубарака.
У цьому відношенні єгипетська революція породила великі надії в ісламській географії. Оскільки Умма мобілізувалась проти пригноблення, утискання і тиранії, які вкоренились в її надрах протягом десятиріч, цим революціям вдалось розірвати ланцюг страху, який сковував Умму і заважав їй діяти, і цей революційний рух в Уммі, яку вважали мертвою, став неочікуваним сюрпризом, особливо для Америки. Америка, яка мала вплив в Єгипті іще з часів Гамаля Абдель Насера, була приголомшена силою вуличного руху проти Мубарака і його оточення.
Це здивування примусило Америку шукати способи загасити полум’я єгипетської революції і, відволікти її і осідлати її вітри. Враховуючи гегемонію Америки над Єгиптом протягом попередніх десятиріч та її силу при скинутому Мубараку, було б наївно вважати, що Америка легко дозволить Єгипту звільнитись від підкорення США, особливо коли Єгипет має політичну, географічну, гуманітарну і економічну вагу в регіоні. Реальність така, що якщо б революція залишилась в Єгипті, більше того, якщо б так звані «революції «Арабської весни» залишились без уваги — незважаючи на втрату інтелектуального лідерства і чіткого ісламського проекту, — то базове розуміння Ісламу, на яке опирається Умма, неминуче привело б Іслам до влади.
Через цю причину Америка прагнула направити революцію в русло так званої «сучасної громадянської/світської держави», щоб добитись успіху і відвернути єгипетський народ від Ісламської Держави і виконання Шаріату Аллаха.
По-перше, Сполучені Штати списали Хосні Мубарака, а потім передали владу військовій раді. Хоча Мубарак був вірним американським агентом, який стояв на стражі інтересів сіоністського утворення «Ізраїль», Америка кинула його напризволяще. Це пояснюється тим, що Америка тримає в своїх руках бразди правління режимом в Єгипті, а також армією і світською опозицією. Окрім того, вона підтримує тісні контакти з поміркованими ісламістськими лідерами, які в значній мірі очолили єгипетську революцію. Тому Вашингтон не боявся, що з падінням Мубарака ситуація вийде з-під контролю. Сполучені Штати поквапились придушити всезагальний гнів, щоб стримати лють вулиці, поки ситуація не вийшла з-під контролю.
Повернення колишнього режиму через адміністрацію «Братів-мусульман»
Основною причиною поразки єгипетської революції стала ідея розділення влади з рештками старого режиму, не маючими проекту і політичного досвіду, на відміну від мусульман, які кричали, що хочуть, щоб ними управляв Шаріат Аллаха, і готові за це померти. Ця ідея «поступовості» була взята на озброєння «Братами-мусульманами» («Аль-Іхван аль-Муслімун»), які мали в Єгипті глибоке коріння і зіграли активну роль в прийнятті рішення про участь в демократичних виборах після скинення Мубарака. Таким чином, припустившись історичної помилки, «Брати-мусульмани» і єгипетська революція потрапили до великої пастки. Адже саме його хотіли США і єгипетський режим, які не зуміли стримати виступи людей на площах — плавний і поступовий перехід без проекту, без цілі, який вважає достатнім зміну Мубарака, а не режиму! Власне кажучи, Америка підтримувала Мухаммада Мурсі і до, і після виборів. Більше того, вона цим не вдовольнилась. У якості прикладу для Єгипту вона показала демократичну — так звану — «ісламську» модель на чолі з Реджепом Тайїпом Ердоганом. Для більшої переконливості Реджеп Тайїп Ердоган сам вирушив до Єгипту і рекомендував світськість єгипетським мусульманам, які привітали його такбірами. 15 вересня 2011 року Ердоган, який перебував в турне «Арабської весни» по Близькому Сході і займав на той час пост прем’єр-міністра, в інтерв’ю одному із приватних телеканалів висловився на тему «На чому базувати нову конституцію Єгипту? На світських принципах чи на принципах Шаріату?»:
«Я рекомендую, щоб в Єгипті теж була світська конституція, тому що світськість — це не ворожість до релігії. Не треба боятись світськості. Я сподіваюсь, що новий режим в Єгипті буде світським. Сподіваюсь, що після моїх заяв погляд єгипетського народу на світськість зміниться» [1].
Повіривши в цю оманливу підтримку Америки і Ердогана, «Брати-мусульмани» направили свої революційні вимоги в демократичні виборчі урни і взяли участь в виборах під іменем «Партія Свободи і Справедливості» (ПСС), а в 2012 році Мухаммад Мурсі був обраний першим демократично «обраним президентом» Єгипту. Мухаммад Мурсі, який завоював довіру Америки в період виборів, заявивши, що буде дотримуватись усіх міжнародних угод, особливо Кемп-Девідських угод [2], які забезпечують безпеку сіоністського утворення «Ізраїль», на жаль, продовжив ту ж помилку, заявивши в своїй подячній промові на виборах «Хвала Аллаху, Який дарував нам демократію і свободу» [3].
По суті, Енн Вудс Петтерсон, яка займала тоді пост американського посла, 30 листопада 2012 року зробила наступну заяву кувейтській газеті «Аль-Рай»: «Сполучені Штати як і раніше схильні мирній угоді між Єгиптом та «Ізраїлем», яка, на нашу думку, має вирішальне значення для миру і стабільності в регіоні, а також для безпосереднього благополуччя народів Єгипту і «Ізраїля». Ми звичайно, вдоволені тим, що єгипетський уряд неодноразово заявляв про те, що Єгипет буде виконувати усі свої міжнародні зобов’язання».
Ці та до них подібні заяви показують, що «Брати-мусульмани», які взяли на озброєння демократичну політику, щоб заручитись підтримкою Америки, опинились в великій пастці. Іще одним примітним моментом виборів, на яких переміг Мухаммад Мурсі, є те, що Мурсі набрав 51,73% голосів, тобто біля 13 мільйонів голосів, на відміну від Ахмеда Шафіка, у якого було 48,27% голосів, тобто біля 12 мільйонів голосів. Це означає, що біля половини виборців не хотіли бачити Мурсі своїм президентом і віддали перевагу одному із представників попереднього режиму, проти якого вони повстали. Америка збиралась використовувати цей розкол як можливість скинути Мурсі за допомогою єгипетської армії в майбутньому...
Якщо б «Брати-мусульмани» дотримувались ісламської політики і дослухались до порад, наданих їм у цьому зв’язку, єгипетська революція мала б великі шанси на успіх. Це пояснюється тим, що ісламська політична партія «Хізб ут-Тахрір» двічі, 25.06.2012 і 13.08.2012, радила Мухаммаду Мурсі стерегтись Америки.
В першому із них Хізб сказав наступне:
«Тільки заради Всевишнього Аллаха ми адресуємо новому президенту Єгипту Мурсі наступну пораду: побійтесь Аллаха і відмовтесь від закликів до світської демократичної громадянської держави в ідеях, методах і схильностях. Адже повернення до істини — це ознака гідності. Це треба для того, щоб Ви не втратили свій ближній світ повністю, пожертвувавши його частиною в результаті прагнення підрізати крила і звузити повноваження Військової ради, і щоб Ви не позбавились свого Ахірату, догоджаючи Америці і гнівлячи Господа Америки і Заходу своїми заявами про демократичну громадянську державу, нехтуючи встановленням Халіфату і виконанням Шаріату Аллаха... Безперечно, Ви читали наступний хадіс Посланця Аллаха ﷺ:
مَنْ أَرْضَى النَّاسَ بِسَخَطِ اللَّهِ وَكَلَهُ اللَّهُ إِلَى النَّاسِ، وَمَنْ أَسْخَطَ النَّاسَ بِرِضَا اللَّهِ كَفَاهُ اللَّهُ مُؤْنَة النَّاس
«Хто догодить людям ціною гніву Аллаха, того Аллах залишить в руках людей. А хто догоджає Аллаху, незважаючи на гнів людей, Аллах буде достатній для нього в лихах людей» [4].
Ця порада — тільки заради Аллаха, і ми не чекаємо від Вас за неї ніякої нагороди чи вдячності. Проте ми просимо Вас стерегтись підступних невірних, їх агентів та усіх ворогів Ісламу, які глузують над мусульманами із «Аль-Іхван аль-Муслімун» і які закликають до проектів демократичної громадянської держави» [5].
У другому ж говорилось наступне:
«На завершення цього прес-релізу ми даємо пораду президенту Єгипту Мухаммаду Мурсі, хоча він і не дослухався до нашої першої поради... Ми ніколи не впадаємо у відчай дати пораду кожному мусульманину, особливо тому, хто взяв на себе бразди правління державою. Тому ми слідуємо нашій першій пораді у відношенні інших ораторів: незважаючи на те, що руки Америки тягнуться до старому і новому політичному оточенню, ці руки легко і можливо порізати. Краще один раз виправити помилку, з якою Ви стикнулись,аніж багаторазово наполягати в багатьох помилках, з якими Ви стикаєтесь. Тому що зв’язки з Америкою не приносять користі і вигоди, а є частиною і ланкою цих підступних планів. Одумайтесь, інакше жалкування, яке проявиться вже після, виявиться марним! Земля Аллаха — Ханаан — володіє силою і могутністю, і її минуле багаторазово свідчило про це. Тому той, хто дійсно з Аллахом, обов’язково отримає перемогу. Про це говориться в Священному Коране. В своєму останньому виступі президент Єгипту також процитував наступне:
وَٱللَّهُ غَالِبٌ عَلَىٰٓ أَمۡرِهِۦ وَلَٰكِنَّ أَكۡثَرَ ٱلنَّاسِ لَا يَعۡلَمُونَ
«Аллах владний вершити Свої справи, проте більшість людей не знає про це» (12:21),
وَمَنۡ أَصۡدَقُ مِنَ ٱللَّهِ حَدِيثٗا
«Чия мова більш правдива аніж мова Аллаха?» (4:87).
Увага! Чи зробили ми своє наставляння? О, Аллах, Ти — Свідок... Увага! Чи зробили ми своє наставляння? О, Аллах, Ти — Свідок... Увага! Чи зробили ми своє наставляння? О, Аллах, Ти — Свідок...» [6].
Переворот ас-Сісі
«Брати-мусульмани» і Мухаммад Мурсі вельми амбіційно проявляли гнучкість в прийнятті неісламських аспектів, щоб догодити своїм партнерам при владі і показати терплячість і поміркованість Ісламу — щоб у Заходу не склалось поганої думки про поміркованих ісламістів і щоб він не відвернувся від них! В результаті такої недосвідченої політики «Братів-мусульман» ситуація в Єгипті не змінилась, незважаючи на усі яскраві ісламські гасла на початку революції. Республіканський режим залишився колишнім, конституція залишилась повністю світською, хоча з невеликими зміненнями, відсоткова економіка, закладена під західні кредити, залишилась колишньою, як і американська гегемонія і фінансування режиму, міжнародні відносини залишились колишніми, як і економічні і політичні відносини з сіоністами, продовжився потік природного газу для сіоністів... Словом, нічого не змінилось. До влади прийшли «ісламісти», а Ісламу там як не було, так і немає!
В ітозі правління «Братів-мусульман», які опирались виключно на легітимність демократичних виборів, не отримавши ніякої влади від військових, ЗМІ і державної бюрократії, не змогло стабілізувати ситуацію в Єгипті. Тим не менш, ЗМІ продовжувати щоденно нападати на Іслам і висміювати уряд Мурсі. Мурсі ніяк їх не зупиняв. Тоді значна частина електорату, яка не голосувала за нього, звинуватила Мурсі в зрадництві державних інститутів і організувала багатомісячні вуличні демонстрації, сформувавши серйозну опозицію. Саме так, як планували США і військові, адміністрації Мурсі не вдалось врегулювати ситуацію. Таким чином, єгипетська армія отримала можливість для військового перевороту, і уряд Мурсі був відсторонений від влади внаслідок державного перевороту, який очолив начальник Генерального штабу Абдуль-Фаттах ас-Сісі.
США, які підтримують адміністрацію Мурсі під час його перебування при владі, тут же списали Мухаммада Мурсі, як це зробили з Мубараком, який вірно служив їм протягом 30 років.
22 квітня 2013 року на сайті Єгипетського громадянського тиску під заголовком «Умови схвалення США військової інтервенції таким чином, щоб вона не виглядала як військовий переворот» була наведена цитата держсекретаря США Джона Керрі про те, що єгипетська армія зіграла важливу роль в контролі над подіями, коли люди вийшли на вулиці, і в запобігання початку громадянської війни між різними течіями, а потім Керрі заявив, що він «вражений слабкими можливостями «Братів-мусульман» і плутаниною в їх промовах і вірить що армія зробить свою частину роботи в потрібний час».
В принципі досвід «Братів-мусульман» в Єгипті не становив би загрози для США так само, як не становить загрози перебування при владі в Туреччині «Партії Справедливості і Розвитку». Проте США, не бачачи ясної картини як з точки зору своєї нездатності забезпечити стабільність в Єгипті, так і з точки зору ходу сирійської революції, віддали перевагу працювати не з «Братами-мусульманами» в Єгипті, а з путчистом генералом ас-Сісі. Іще більш болісним є той факт, що ас-Сісі був призначений начальником Генерального штабу самим Мухаммадом Мурсі, незважаючи на те, що той був начальником військової розвідки при похмурому режимі Мубарака. Америка практично примусила Мурсі власними руками вирити собі могилу.
Це пояснюється тим, що ас-Сісі — один із найбільш важливих і відданих Америці людей в єгипетський армії, який у 2006 році був стипендіатом Військового коледжу США. І хоча після перевороту представники «Братів-мусульман» в своїй заяві сказали: «Демократія — не для мусульман, наша головна помилка полягала в тому, що ми, довірившись Америці, зробили ас-Сісі начальником Генерального штабу», — але було вже занадто пізно.
Після перевороту «Брати-мусульмани» запропонували своїм прибічникам вийти на вулиці на знак протесту проти перевороту і закликати Мурсі повернутись на колишній пост президента країни. Проте армія безжально розправилась з ними. Переслідуючи їх та їх лідерів, армія конфіскувала їх гроші в покарання за непокору армії. Після цього Мурсі був затриманий. Його судили за сміховинними звинуваченнями. Потім, щоб остаточно позбутись від демократичної легітимності, його почали поступово вбивати. Нехай змилується Всевишній Аллах над Мухаммадом Мурсі і рештою мусульман, вбитими за протистояння деспотичному режиму!
Підтримка ас-Сісі з боку салафітської партії «Ан-Нур»
Незважаючи на те, що існує багато опозиційних рухів, які підтримують американцями переворот ас-Сісі, салафітська партія «Ан-Нур» займає серед них найбільш видне місце. Відкрита підтримка тирана ас-Сісі, який вбив тисячі мусульман, цією партією, яка прираховує себе до Ісламу, викликала гнів як в Єгипті, так і в мусульманському світі. Хоча партія «Ан-Нур» була створена одразу після революції 25 січня 2011 року, на виборах в Народні збори їй вдалось отримати 22% голосів. Це зробило її другою партією після підтримуваної «Братами-мусульманами» «Партії Свободи і Справедливості», яка отримала 44% голосів. З таким відсотком партія «Ан-Нур» відчувала себе сильною. Проте її сила, навіть якщо вона і опиралась на підтримку релігійної частини населення — в основному салафітів, які вважали її «ісламською партією», — була нереальною силою, позбавленою політичної свідомості, оскільки вона лише формально вважалась ісламською. З часом ця партія, прагматизм якої перевершував навіть прагматизм «Братів-мусульман», встала на ганебний шлях, вирішивши продатись США, щоб сподобатись секуляристам і стати реальною альтернативою «Братам-мусульманам». Тому на етапі після перевороту партія «Ан-Нур» втратила багатьох своїх прибічників, які бачили в ній ісламську партію, яка прагне запровадити закони Шаріату.
Дуже важливий урок, який ми можемо вилучити із підтримки ас-Сісі салафітською партією «Ан-Нур», полягає в наступному: боротьба згуртування, яке не володіє політичною мудрістю, яка витікає із ісламської акиди, ісламським проектом, який охоплює усі сфери життя, чітким методом його реалізації і метою Халіфату, з обов’язковістю встановлення якої згодні усі авторитетні вчені, приречена на поразку. Рухи, які не володіють цими характеристиками, або потрапляють у пастку безбожного ворога, або, як у випадку з салафітською партією «Ан-Нур», вибирають шлях зрадництва по намовлянню сатани.
Політичний Іслам в Єгипті закінчився, не встигнувши навіть початись!
«Брати-мусульмани» об’явили про свій ухід із політики 29 липня 2022 року, через 9 років після військового перевороту, здійсненого ас-Сісі, якого Америка називає «улюбленим диктатором», і приблизно через 3 роки після загибелі Мухаммада Мурсі в судах пригноблювачів. Ібрагім Мунір, заступник голови Керуючої ради «Братів-мусульман», в своїй заяві сказав: «Навіть якщо вибори між політичними партіями організує держава, ми відкидаємо боротьбу за владу. Ми це повністю відкидаємо» [7].
Це ствердження важливе для розуміння «Братами-мусульманами» того, що демократичні вибори — це колоніальний спосіб невірних призначати правителів. Проте «Брати-мусульмани» змогли усвідомити цю реальність тільки після того, як єгипетські мусульмани заплатили за це величезну ціну своєю кров’ю і честю. Проте і шаріатські докази, і невдалий досвід демократії в ісламській географії, і поради, дані йому в ім’я Аллаха, були ясні і достатні для розуміння цього. Ясно також, що відчай і відмова від політичної боротьби приводять до нерозсудливості супротивника і неприпустимі. Необхідно вилучити уроки із невдач і відновити ісламську справу більш сильним і більш енергійним чином.
Одним словом, після усього цього гіркого досвіду політичний Іслам в Єгипті закінчився, не встигнувши початись. Політика — це внутрішнє і зовнішнє управління справами людей згідно з певною ідеєю. Ісламська ж політика — це контроль за справами Умми за допомогою Ісламу і серйозна діяльність по звільненню Умми від політичної і ідейної залежності від західної культури, заснованої на відокремленні релігії від життя.
Інакше кажучи, політичний Іслам насправді не програв, як це стверджується в брудній пропаганді західних невірних та їх місцевих пособників. Тому що не може йти і мови про те, щоб проект, який не прийшов до влади, програв. Політичний Іслам не прийшов до влади в Єгипті. Програло те розуміння Ісламу, яке розділяє управління зі світськими демократичними системами, а це проект Заходу, а не Ісламу.
Тому стороною, яка пограла, у цьому відношенні є Америка і невірний Захід. Більше того, кожен політичний програш мусульман на помилкових шляхах, на які вони встали з ідеєю поступовості, будуть робити істинний ісламський проект, заснований на революційній основі, усе більш безальтернативним. Цей істинний проект — проект Праведного Халіфату, готового безкомпромісно і цілком втілити Іслам в життя під керівництвом згуртування людей, яке пробудилось і усвідомлює, що єдиний порятунок мусульман зокрема, і людства —у цілому, в ідеях і законах Ісламу, які будуть і впливати на ісламську громадську думку, і направляти її в цьому напрямку, і ініціювати ісламський образ життя при підтримці ісламських армій, володіючих силою. Обов’язок добрих синів Ісламської Умми — докласти усіх своїх сил до того, щоб цей проект увінчався успіхом.
وَأَنِ ٱحۡكُم بَيۡنَهُم بِمَآ أَنزَلَ ٱللَّهُ وَلَا تَتَّبِعۡ أَهۡوَآءَهُمۡ وَٱحۡذَرۡهُمۡ أَن يَفۡتِنُوكَ عَنۢ بَعۡضِ مَآ أَنزَلَ ٱللَّهُ إِلَيۡكَۖ
«Суди між ними згідно тому, що ниспослав Аллах, не потурай їх бажанням і стережись їх,щоб вони не відвернули тебе від частини того, що ниспослав тобі Аллах» (5:49).
Мухаммед Емін Йилдирим
Köklü Değişim Dergisi
1. «Секуляризм — це не атеїзм, не цурайтесь його!», «Habertürk».
2. Кемп-Девідські угоди (англ. Camp David Accords) — укладання «ізраїльсько»-єгипетського мирного договору. В 1978 році на саміті в Кемп-Девіді (США) була укладена попередня угода, а в 1979 році в Вашингтоні Менахем Бегін і Анвар Садат підписали договір по мир між Ізраїлем про мир між Ізраїлем і Єгиптом.
3. «Перший обраний президент Єгипту», «TRT Haber».
4. Ат-Тірмізі, Абу Наім передав від Аіші в «Хілья».
5. «Халіфат — єдина система правління, приписана Аллахом, Господом світів, і заклики до створенню демократичної громадянської держави, особливо вустами мусульман, є великим гріхом!», «hizb-uttahrir.info».
6. «В Ханаані відбувається перестановка сил впливу … ціною триваючих трагедій», «hizb-uttahrir.info».
7. ««Брати-мусульмани» об’явили про свій ухід із політики», «ntv.com.tr».
