«Економічний розвиток», відомий також як «економіка розвитку», був дуже популярним напрямком досліджень з 1950-х по 1960-ті роки. Проте в силу економічної структури капіталізму, який живиться експлуатацією і кризами, він не зміг вийти за межі теоретичного знання в економічному житті. Цей напрямок не враховується в сучасній економічній політиці і поступово втрачає інтерес в наукових колах.
Сфера і ціль теорій економічного розвитку — збільшення виробництва і національного прибутку на душу населення, а також змінення і оновлення соціокультурної структури суспільства. Це область, в якій спостерігаються багато параметрів, такі як матеріальний добробут, наукові відкриття, технологічні інновації і тому подібні параметри, і уся увага скерована на їх розвиток.
Можна говорити про багато теорій економічного розвитку у світі, і ось частина із них, які намагались застосувати на практиці:
-
- «Трисекторна модель економіки» Фішера і Кларка, в якій вони описують процеси розвитку країн по стадіям,
- «Теорія стадій економічного росту» Ростоу, в якій стверджується, що суспільства будуть розвиватись, слідуючи по одним і тим же матеріальним шляхам,
- «Закони росту Калдора», скеровані на забезпечення промислового росту.
Проте усі ці теорії і спроби не спричинили ані найменшого впливу на правильний розвиток людини і суспільства.
Аналіз цих теорій, звичайно, не дасть нам нічого, окрім порожньої трати часи. Тому у даній статті ми не будемо зупинятись на них детально. Але на питання «Що їх об’єднує?», резюмуючи, можна сказати, що західні мислителі ґрунтували розвиток на матеріальному житті. Тому вони не виділили фундаментальної і всеохоплюючої ідеї, яка б очолила розвиток, тому що їх філософія ґрунтувалась на вірі в речі, які відчувались, мали вагу і опирались на конкретні цінності, які можна було спостерігати. Вони сприймали розвиток як наявність матеріального життя, яке вони відчували. Вони розуміли його як вимір конкретних цінностей, які вони могли спостерігати. Тому у якості основи розвитку вони розглядали промисловість, землю, виробництво, технології, сильні армії та інші матеріальні цінності.
Проте засоби виробництва, національний прибуток на душу населення, матеріальні блага, наукові відкриття, технологічні інновації та усі інші матеріальні цінності, які вважаються ознаками матеріального розвитку, не є основою громадського розвитку. Насправді, усі ці та до них подібні речі, які ви можете додати, значно уступають тій ідеї, яка приведе до істинному розвитку. Досягнення і володіння усім тим, що ми назвали ознаками матеріального розвитку, залежить від ідей. Від ідей залежить і їх захист. Саме тому людство надало слову «розвиток» значення ідейного підйому. Тому про розвиток можна сказати наступне … Так, розвиток не може бути заснований ані на матеріальних принципах, ані на моральних, ані на освіті та інших явищах. Якщо люди, які живуть у суспільстві, хочуть розвиватись, то єдине, що у них повинно бути, — це ідея, яка дозволить їм підноситись.
Розвиток в словарному значенні — це підйом людини від похмурого, низького рівня до більш високому, світлому. Розвиток в прямому змісті — це рух людини і суспільства, в якому вона живе, від поганого стану до кращому, разом зі способом життя, заснованим на фундаментальній і всеохоплюючій ідеї. У цьому відношенні людина і суспільство неділимі.
Уявіть собі, навіть якщо матеріальне багатство суспільства, здатного захистити свої ідейні цінності, буде знищено, таке суспільство зможе його негайно відновити. Але в суспільствах, де ідейні цінності зруйновані, навіть за наявністю матеріального багатства його зменшення і збідніння буде відбуватись дуже швидко. Так само ж, що би ви не вважали основою морального, духовного, гуманного розвитку, усе це приречено на загибель і зникнення, і воно ніколи не буде відновлено, якщо не зможе зберегти свою ідейну основу.
Уявіть собі, суспільство, не втрачаючи свого методу мислення, може відновити більшість своїх наукових фактів, навіть якщо воно їх загубить. Але якщо воно загубить свій власний ефективний метод мислення, то одразу ж почне регресувати і втратить свою технологічну міць. Тому перш за усе необхідно захищати інтелектуальні цінності. В залежності від методу продуктивного мислення на цих цінностях можна відновити матеріальний добробут, здійснити нові наукові відкриття і технологічні розробки. Знов же, в цьому контексті можливий підйом морального, людського і духовного розвитку.
Тут може вникнути наступне питання: «Отож, якщо економічний розвиток не є основою розвитку, то яким чином західні держави досягли того економічного багатства, яке вони мають сьогодні?». Звичайно ж, не за рахунок застосування теорій економічного розвитку західних мислителів. Очевидно, західні колоніальні держави добились свого багатства, усе більше експлуатуючи підземні і наземні ресурси народів світу. Економічне багатство Заходу характеризується жадібністю, крадійством, аморальністю, окупаціями, кров’ю і страхом.
Колоніальні держави, які володіють економічним багатством, стикаються з економічними і соціальними кризами, оскільки не можуть закріпити свій економічний розвиток правильним ідейним керівництвом. Економісти і політики стверджують, що за соціальними кризами, переживаємими Заходом, стоять жадібність і страх. Десятки економістів і політиків зв’язують низку криз з відсутністю моральних і духовних цінностей. Колишній президент США Барак Обама стверджує, що «американська мрія» пропонує людям розвиток, який є не більше аніж мрією: «Ми створили і навіть прийняли моральний дефект, який проявляється у виді надмірних амбіцій і жадібності». Схожих поглядів дотримується і колишній кандидат в президенти від республіканців Джон Маккейн. Він сказав: «Економічна криза прихована в жадібності, корупції і зґвалтуваннях».
Журнал «Inner Projection» в статті «Внутрішній колапс» наступним чином описує економічний розвиток, який пропонується Заходом: «Фінансовий крах — це моральний крах, а не економічний». Далі в статті описуються результати економічного розвитку, пропонуємого Заходом, наступним чином: «Люди в капіталістичному світі стали менш моральними і цивілізованими, де б вони не знаходились — в області математики, в бізнесі, на політичних зборах, в шкільних будівлях, на університетських факультетах, в приватних і громадських місцях. Економічно ми переживаємо надзвичайно важкі часи. Але морально ми впали, не сильно, але глибоко». Так він трактує економічний розвиток Заходу. Коннер же вважає, що моральна криза загрожує усім інститутам, і виражає обсяг моральної кризи на рівні цінностей наступними словами: «В даний час ми стикаємось не тільки з фінансовими потрясіннями. Під загрозою знаходяться практично усі інші важливі інститути. Політична система знаходиться на шляху до краху. Державні школи не справляються, а кордони легко порушуються. Спецслужби функціонально знаходяться на неправильному шляху. Міста всередині кишать наркотиками і бандами (вони крадуть і вбивають, щоб забезпечити свої основні потреби). Родини зруйновані, мільйони людей біжать із своїх церков».
Захід переживає моральні, гуманітарні, духовні і економічні кризи і проблеми тому, що він не забезпечив свого економічного розвитку правильним ідейним керівництвом. Люди, які живуть на Заході, ризикують назавжди втратити почуття цінностей і систему моралі. Як вже зазначалось вище, в суспільствах, де ідейні цінності зруйновані, навіть при наявності матеріальних благ процес їх занепаду і збідніння відбувається швидше.
Фактом є те, що Захід досяг свого матеріального благополуччя не на основі економічного розвитку. Проте, демонструючи мусульманам економічний розвиток як основу розвитку, він намагається зберегти свою систему експлуатації економічно. Він добивається того, щоб мусульмани сприймали основу розвитку — в межах західних цінностей і правил — як економічну.
Сьогодні вчені і політики Ісламської Умми сприйняли ісламські ідеї так само, як греки успадкували філософію Аристотеля і Платона, як утопічні, гіпотетичні ідеї. Для того, щоб позбутись від такого сприйняття, мусульманам необхідно створити для себе правильний метод мислення і ідеї. Тільки на цій основі вони зможуть набути матеріальних благ, знов стануть можливі наукові відкриття і технічний прогрес. Якщо ж цього не зробити, то вони не зроблять ані кроку уперед і будуть продовжувати блукати по замкненому колу, втрачати свої фізичні заощадження і кожного разу повертатись до початку.
Проблема полягає не в збільшенні національного багатства і розвитку економіки, про що говорили західні теоретики економічного розвитку. Тому що для вирішення життєво важливих проблем це приймалось як проблема людини і розглядалось з точки зору індивідуума. Таким чином, розглядалось збільшення національного багатства і розвиток економіки, це приймалось як економічна проблема, і для цієї проблеми було запропоновано помилкове рішення, тому що воно засновано на розвитку багатства і збільшенні виробництва без урахування того, чи голодні люди чи ситі, без урахування того, чи є у них житло чи ні, без урахування потреб людини.
Так само обстоїть справа і з рештою усіх інших проблем, такими як забезпечення охорони здоров’я, освіти, безпеки суспільства. Усі ці проблеми повинні розглядатись як проблеми людини, а не як проблеми охорони здоров’я, освіти чи безпеки. Тому предметом дослідження і чуттєвості є людина. У цьому випадку мова йде про дослідження проблем, які витікають із природної природи людини і регуляції органічних і інстинктивних потреб. Тому Іслам прийшов для рішення усіх цих проблем, оскільки вони є проблемами людини. Він ґрунтується не тільки на економічних цінностях, але й стверджує, що інші цінності, а саме — духовні, гуманні і моральні, повинні вимірюватись відносно одна одної. Іслам вирішив ці основні проблеми людини за допомогою шаріатських положень.
При капіталізмі після аналізу проблеми її рішення виводиться із самої реальності. При соціалізмі, навпаки, рішення проблем виводиться із утопій або теоретичних знань. Обидва ці методи суперечать Ісламу. Мусульманам заборонено використовувати ці методи.
Іслам ґрунтується не на економічному, а тільки на ідейному розвитку. Ідейне керівництво Ісламу виступає за баланс між економічними, гуманними, моральними і духовними цінностями в суспільстві. В ідейному розвитку Ісламу ані економічна цінність, ані гуманна, ані духовна не мають ніякої переваги чи пріоритету над іншими цінностями. Тільки звернення Аллаха до своїх рабів визначає ступінь цінності і порядок пріоритету цінностей.
Відновлення ісламського образа життя з появою ісламської системи життя означає, що на зміну утилітарному (вигодоцентристському) менталітету приходить таква, і на перший план виходять божественні закони, а не закони, засновані на забаганках людини. Іслам приводить матерію згідно з цілями створіння для життя людини, не робить її ціллю, не робить її керівником. Іслам відбирає право на створення законів в усіх створінь і віддає його Аллаху.
Те, що модель розвитку Ісламу забезпечить більшу стабільність, аніж капіталістична система, і що вона є єдиним порятунком для людства перед лицем руйнувань, лих і катастроф, викликаних капіталізмом, — це факт. Проте не варто забувати наступне … Економічна система, закладена в моделі розвитку Ісламу, сама по собі, безумовно, не забезпечить досягнення ідеальних результатів. Інакше кажучи, економічна система повинна бути поставлена в один ряд з політичною системою, моральними цінностями, правовою системою і громадським устроєм, і вона повинна знаходиться у затишку держави, яка намагається реалізувати ці моделі. В цьому випадку забезпечується прийнятність системи, і вона може бути представлена у якості живого і практичного прикладу різним народам світу. Усе це можливо тільки в державі Праведного Халіфату, який буде встановлений за методом пророцтва, чого так зачекався світ.
Köklü Değişim Dergisi
Хакан Болат
18.03.2015
