Економічна політика кожної держави базується на основах тієї ідеології, якої вона дотримується. Через цю причину держава, яка не сповідує ніякої не ідеології, не може визначати ані економічну, ані політичну, ані правову, ані соціальну політику. Вона може бути лише рабом економічної політики тієї ідеологічної держави, яка має на неї вплив. Держава ж Халіфат в кожному питанні визначає політику на основі ісламської ідеології.
Таким чином, економічна політика держави Халіфат — це економічна політика самого Ісламу. У цьому зв’язку, перш ніж говорити про принципи економічної політики Ісламу, давайте поговоримо про принципи капіталістичної економічної політики, яка панує сьогодні у світі і є гегемоном в усіх країнах, а також про порочність цієї політики. Тому що без знання того, що представляє собою капіталістична економічна політика, через яку людство сьогодні живе в економічній депресії, принципи, реальність, істинність і правильність ісламської економічної політики можуть не матеріалізуватись у свідомості.
Для того, щоб зрозуміти порочність капіталістичної системи, необхідно подивитись, що представляє собою теорія «збільшення національного прибутку», яка лежить в основі її економічної політики, і якою пасткою вона є насправді. Адже усі країни світу, у тому числі і Туреччина, оцінюють розвиток своєї економіки, виходячи із збільшення національного прибутку своїх країн. Наприклад, якщо ми говоримо про Туреччину, то вважаємо, що якщо росте національний прибуток, то і прибуток на душу населення теж буде рости. Власне кажучи, капіталістична економічна політика і примушує нас так думати. Природно, що згідно з капіталістичною економічною політикою для збільшення національного прибутку необхідно нарощувати виробництво і послуги. Адже, згідно капіталізму, людські потреби безмежні і необмежені, а ресурси обмежені. Капіталізм прагне збільшити виробництво, щоб обмежені ресурси могли вдовольнити необмежені людські потреби. Він скерований на збільшення національного прибутку, примушуючи людей працювати більше і збільшуючи їх прибуток від виробництва і послуг. Насправді, національний прибуток не розподіляється згідно з потребами людей. Вони оцінюють розвиток/нерозвиток в цілому за величиною національного прибутку, незалежно від того, хто володіє багатством. На їх думку, навіть якщо одна десята частина населення володіє багатством, а дев’ять десятих не мають їжі, одягу і даху над головою, то сукупне багатство буде розділено на загальну кількість населення, і буде сказано, що національний прибуток на душу населення складає стільки-то. Це дуже велика брехня.
Капіталістична система не розглядає економічні проблеми в рамках громадської проблеми. Більше того, вона не розглядає не тільки економічні, але й усі проблеми як громадські. Інакше кажучи, вона не розглядає економічну проблему як проблему, пов’язану з міжособистісними відношеннями і розподілом багатства між людьми. Навпаки, вона надає людям свободу працювати і набувати власності для збільшення свого багатства і, природно, перетворює проблему в проблему виробництва. Зауважте, що коли в країнах, які сповідують капіталізм і експлуатуються капіталізмом, трапляються економічні депресії, одразу же з’являються пояснення, що виробництво впало. Одразу ж лунають заклики до економічному розвитку і збільшенню виробництва. Ці заклики скеровані на те, щоб захистити існування впливу безбожних держав на землях мусульман і стабілізувати їх положення. В капіталістичний економічній системі все цінності матеріальні. Ті, хто ставить матеріальні цінності на чолі кута, — багаті. Капіталісти і правителі скупи по відношенню до суспільству з гуманними, моральними і духовними цінностями. Туреччина та інші мусульманські країни залишились в лещатах цієї капіталістичної системи. Будучи мусульманами, ми живемо в країнах, які мріють про розвиток і прагнуть до росту при цій системі. При цьому ми говоримо про економічну незалежність і стверджуємо, що визначаємо незалежну економічну політику!
У той час, як ісламська географія володіє величезними багатствами з точки зору усіх економічних ресурсів, ми знаходимось в полоні капіталістичної економічної політики. Нафта, природний газ, вугілля, золото і багато інших економічних цінностей знаходяться на ісламських землях. У той же час із мусульманських земель утікають сільськогосподарські угіддя і русла річок, які необхідні для ефективного використання цих земель. Отож, мова йде про ісламську географію, де також багата інтелектуальна сила і щільність працездатного населення, щоб використати усі ці ресурси і економічні цінності в промисловості і надати їм економічної цінності. Але, на жаль, незважаючи на усі ці багатства, ми бідні. Усі ці багатства не використовуються на благо мусульман. На наші землі і поля увірвались злочинці, які забирають усе наше багатство. А ми, навпаки, працюємо за невелику плату на цих злочинців як робочі на своїй землі, на своїх полях.
І в чому ж основна причина цього?
Мусульмани втратили іще одну цінність, яка набагато важливіша цих економічних цінностей. Відновлення економічних цінностей залежить від відновлення цієї важливої цінності. Мова йде про ідейну цінність, яку мусульмани втратили. Ідея — це найбільша цінність, яку можна отримати в житті для суспільства, яке розвивається. Особливо для такого суспільства, як наше, що має глибоку ідейну історію, ідея — це найбільший спадок, отриманий від пращурів. Такиюддін Набхані, чиї праці по економічному управлінню і політиці Ісламу, із яких ми вилучили велику користь при підготовці цієї статті, пояснює цінність даної ідеї в наступних словах:
«Матеріальні блага, наукові відкриття, технологічні інновації і тому подібні речі значно уступають ідеям. Оскільки досягнення цих речей залежить від ідей, то і їх збереження так само залежить від цих ідей. Навіть якщо матеріальне багатство суспільства, здатного захистити свої ідейні цінності, буде знищено, таке суспільство зможе його негайно відновити. Проте в суспільствах, де ідейні цінності зруйновані, навіть при наявності матеріального багатства воно буде зменшуватись, і збідніння прийде дуже швидко. І дійсно, навіть якщо суспільство втрачає здобуті наукові факти, не втрачаючи при цьому свого методу мислення, воно може відновити більшу їх частину. Проте якщо воно втрачає свій власний продуктивний метод мислення, то одразу ж починає регресувати і втрачає усю технологічну міць, якою володіє. Тому перш за усе необхідно захищати ідейні цінності».
Ідея, про яку ми тут намагаємось розповісти, — це не філософські думки, які написані в книгах і не мають практичної реальності, і не нереальні гіпотетичні міркування, які неможливо застосувати у житті. Під ідеями ми розуміємо практичні думки, які суспільство може використовувати, коли стикається з реаліями життя. Якщо ця ідея виникає, то люди в суспільстві можуть виносити хукми і приймати рішення, ґрунтуючись на подіях і на фактах життя, з якими вони стикаються. У той же час правителі і адміністратори суспільства так само можуть виносити судження і рішення в рамках цієї ідеї. Але без такої ідеї цінність і вартість того економічного багатства, яке у вас є, зникне. Тому що є колонізатори, які бачать цінність цих економічних активів і чекають, немов стерв’ятники, щоб винести по ним судження і рішення в рамках своїх власних капіталістичних і соціалістичних ідей. У нас, мусульман, ця ідея відсутня майже останні сто років. Ми не сприймаємо Іслам як ідею і ідеологію, яка застосовується до нашому життю як система життя.
Що стосується економічної політики ісламської ідеології, тобто економічної політики держави Халіфат, заснованої на ісламській ідеології, то Іслам ніколи не визнає, що економічні потреби людини безмежні. Людські потреби обмежені. У людини є як нагальні потреби, так і потреби в розкоші. В будь-якому випадку потреби людини обмежені. Тому, виходячи із того, що потреби людину обмежені, Іслам не робить ціллю своєї економічної політики збільшення виробництва для вдоволення необмежених потреб людини, як це робить капіталізм. Тут слід зазначити, що визначення розподілу багатства у якості основної цілі ісламської економічної політики не означає, що виробництво не повинно збільшуватись або ігноруватись. Адже сам розподіл вимагатиме розвитку багатства. Більше того, збільшення або розвиток багатства необхідний кожній людині. Тут треба звернути увагу на те, що не слід робити розвиток багатства і збільшення виробництва ціллю економічної політики, не слід засновувати головні положення і закони економічного порядку на розвитку виробництва. Розвиток виробництва — це питання, яке повинно бути розроблено за допомогою технічних і економічних знань. Фактично ці знання і технології можна отримати звідки завгодно. Тому що ця інформація не пов’язана з ідеологічною точкою зору, а є універсальною. Її можна перейняти від США, Європи, Росії чи Китаю. Головне, щоб ця інформація не суперечила положенням Шаріату.
Іслам гарантує і повністю забезпечує основні потреби усіх людей окремо, не роблячи відмінностей між ними. Що стосується предметів розкоші, то він забезпечує їх в тій мірі, в якій може собі дозволити згідно з економічними умовами суспільства, в якому вони живуть. Підбиваючи підсумки, можна сказати, що економічна політика Ісламу полягає у вдоволенні основних потреб кожної людини в цілому і наданні їй можливості вдовольняти ті потреби, які вважаються розкішшю, в залежності від рівня життя суспільства.
Економічну задачу Ісламу ми можемо резюмувати наступними чотирма пунктами:
1. Іслам розглядає кожну людину як особистість. Тому його погляд на вдоволення потреб людини є індивідуалістичним.
2. Іслам вважає за необхідне вдовольняти усі основні потреби кожної людини. Він забезпечує основні потреби людини, не роблячи відмінностей між мусульманами і немусульманами, чоловіками і жінками, дорослими і дітьми, зі здоровим глуздом і божевільними. Через цю причину Іслам гуманний у вдоволенні потреб.
3. Згідно з Ісламом людям дозволяється/надається можливість працювати для отримання засобів до існування. У цьому відношенні Іслам ставиться до усіх людей однаково і відкриває кожному із них шлях до отриманню тієї частки багатства, яку вона побажає. Проте тут важливо те, що Іслам обмежує людину положеннями Шаріату в набутті майна. Наприклад, людина не може набувати майно, продаючи спиртне або виробляючи його.
قُلۡ مَنۡ حَرَّمَ زِينَةَ ٱللَّهِ ٱلَّتِيٓ أَخۡرَجَ لِعِبَادِهِۦ وَٱلطَّيِّبَٰتِ مِنَ ٱلرِّزۡقِۚ
«Скажи: «Хто заборонив прикраси Аллаха, які Він дарував Своїм рабам, і чудовий прожиток?» (7:32),
يَٰٓأَيُّهَا ٱلَّذِينَ ءَامَنُوٓاْ أَنفِقُواْ مِن طَيِّبَٰتِ مَا كَسَبۡتُمۡ وَمِمَّآ أَخۡرَجۡنَا لَكُم مِّنَ ٱلۡأَرۡضِۖ
«О, ті, які увірували! Робіть пожертвування із набутих вами благ і того, що Ми зростили для вас на землі» (2:267).
4. В економічних відносинах між людьми, як і в решті усіх інших відносин, Іслам надає великого значення домінуванню піднесених цінностей. Примітно, що в капіталістичній економічній системі існує не політика, орієнтована на розподіл, а політика, орієнтована на виробництво. В Ісламі ж існує політика, орієнтована на розподіл, тому що економічна система Ісламу розглядає розподіл як захід вдоволення потреб людей. В капіталістичній же економічній системі виробництво скеровано на те, щоб володарі багатств ставали іще багатше.
Тут можна звернутись до наступному питанню: чи може економічна політика Ісламу бути застосована в сучасних умовах в рамках цих принципів?
Оскільки ми не бачили і переживали тих періодів, коли економічна система Ісламу застосовувалась в житті, у нас можуть виникати сумніви в тому, чи можна її застосовувати в реальності сьогодні. Правильно було б відповісти на це питання в двох видах. По-перше, системи Ісламу, які пропонують рішення усіх життєвих проблем, засновані на Одкровенні. Всевишній Аллах ниспослав релігію, яка встановлює правила і норми, за якими повинні жити Його створіння. Сказати, що закони і приписи цієї релігії обмежені часом і простором, означає засумніватись в прихильності Аллаха і Його задумі щодо рабів як Творця. Тому Іслам прийшов з ідеєю і віровченням для людства. Ця ідея охоплює людину, життя і всесвіт, охоплює до і після життя і встановлює правильний взаємозв’язок між до і після цього життя і людиною. Це і є ісламська акида і ідея, яка забезпечить розвиток людства. Навіть якщо суспільство з такою ідеєю втратить свої економічні багатства, навіть якщо воно переживе велику економічну депресію, воно зможе відновити ці цінності за допомогою цієї ідеї. Але якщо у нього немає цієї ідеї, то ситуація буде схожа на нинішнє сторіччя. По-друге, Іслам з усіма його системами сповідується на землі вже 13 сторіч. Ця ситуація показує реальну дійсність. Протягом 13 сторіч у Ісламу, який панував на величезній території, була економічна система, яку він застосовував на практиці. Тому з того часу і до сьогоднішнього дня нічого не змінилось, окрім інструментів. Людина та її потреби не змінились, вони залишились такими, як і були, і вони не зміняться надалі. Адже природа людини не змінилась, щоб її потреби могли змінитись. Виходячи із того, що людина та її потреби не змінились, давайте на завершення цієї статті іще раз нагадаємо про два важливі принципи ісламської економічної політики, які не зміняться.
1. Іслам вдовольняє потреби кожної людини, яка живе в даному суспільстві, як людини, і з цією ціллю спонукає людину набувати багатство для вдоволення своїх потреб.
2. Ця політика базується на єдиному ідейному фундаменті — виконанні справ згідно з приписами Шаріату. Постанови Шаріату виконуються людьми через богобоязливість, а державою — через силу влади. Інакше кажучи, в основі виконання лежить влада керувати і здійснювати.
Köklü Değişim Dergisi
Махмут Кар
