Незважаючи на то, що деякі люди сприймають, представляють Іслам і живуть ним як духовною, містичною релігією, в книгах він залишився як ідеологічна система, яка охоплює усі аспекти життя. Ми молимось, щоб Всевишній Аллах позбавив нас від цієї капіталістичної ідеології і дарував нам встановлення держави Халіфат і запровадження систем життя через цю державу. Адже наш народ пригноблений заради комфорту тих, хто знаходиться нагорі, а в найнижчому прошарку сьогоднішнього економічного порядку життя проходить в боротьбі за хліб, і люди стають матеріалом для жадібних монстрів.
Відсоткові кредити, тяжкий податковий тягар і мінімальна заробітна плата стали бичем практичного усього населення. В умовах скорочення економіки і росту дефіциту рахунку поточних операцій від найбільш низькоприбуткової групи населення очікуються жертви. Окрім того, ми маємо грошову систему, яка постійно позбавляється своєї купівельної спроможності, тане і втрачає вартість по відношенню до інших валют. В цій статті ми розповімо про грошову систему в Ісламі, яка є частиною ісламської економічної системи, і одночасно розкриємо порочність сучасної грошової системи.
В історії, до того як лідійці винайшли гроші, люди робили обмін (бартер), тобто обмін товар, який вони хотіли купити, на інший товар на основі взаємної згоди. Так землевласник, у якого було більше пшениці, аніж йому треба, і тваринник, у якого було більше худоби, аніж йому треба, обмінювались, використовуючи своєрідний метод бартеру. Бартер — це обмін товарів і послуг на інші товари і послуги. Таким чином, люди, які не здатні самостійно виробляти усе необхідне, ділили/розподіляли між собою виробництво, і люди могли вдовольняти усі свої потреби, обмінюючись виробленим. Незважаючи на те, що з миті винайдення грошей минуло вже майже декілька тисяч років, в нещодавній історії люди приносили яйця, пшеницю та інші подібні продукти в продуктові магазини і здійснювали обмін. Сьогодні ця система не зникла повністю. Хоча це усе іще рідкість, іноді люди розплачуються за куплений товар іншим товаром чи послугою.
Ця система викликала б певні проблеми, якщо б не було грошей. Наприклад, якщо б селянин захотів заплатити за медичну послугу, отриману від лікаря, пшеницею, то якщо лікарю пшениця не потрібна, або лікар витратив би додатковий час на заміну пшениці іншим товаром, або якщо лікар не прийняв би її, селянин витратив би додатковий час на заміну пшениці товаром, який лікар готовий прийняти. Знов же, якщо б кожен платив за послугу, отриману від цирульника, бобовими, то цирульник був би зайнятий тим, що розпоряджався б товаром як купець. Через цю причину люди винайшли гроші, щоб легко продавати наявні у них товари і купувати потрібні їм товари і послуги на те, що вони отримують в обмін. Таким чином, з винайденням грошей люди позбулись від витрати часу на обмін наявного у них товару на інший, непотрібний їм товар, і його утилізацію, товари почали доставлятись безпосередньо до рук потребуючих, а не опосередковано із рук до рук, а люди були позбавлені від зайвої роботи по транспортуванню. Гроші стали мірилом вартості товарів і послуг. Вимірювання вартості товарів і послуг вимагає обміну, а обмін вимагає грошей.
Як можна зрозуміти із наведеного вище пояснення, гроші — це засіб, який полегшує обмін. Це не одна із життєвих справ, а інструмент, який використовується для здійснення життєвих справ. Це пояснюється тим, що хоча обмін є одним із життєвих явищ, гроші пов’язані з практикою обміну, а не з його теорією. Тому, хоча гроші і використовуються для визначення вартості товарів і праці, неправильно примушувати людей оплачувати усі товари і послуги грошима. Це пояснюється тим, що гроші — це засіб, а є і інші засоби. Проте очевидно, що те, що використовується у якості грошей, повинно мати реальну вартість. Адже це абсурд — віддавати товари чи послуги і отримувати в обмін те, що не має ніякої цінності. Інакше кажучи, сама річ, яка використовується у якості грошей, повинна бути цінною, щоб люди могли легко брати її і віддавати в обмін товари і послуги. Фактично ціна товару і заробітна плата оцінюються в залежності від вартості грошей. С цієї точки зору немислимо використовувати у якості грошей кожну дорогоцінну річ. Адже тоді не усі можуть приймати одні і ті ж гроші, а знати вартість і курси багатьох валют буде важко. В будь-якому випадку, ціль використання грошей — полегшити обмін, а не ускладнити його.
В рамках цих пояснень раціональним, природним і правильним є використання людьми в історії золота і срібла, які самі по собі є дорогоцінними, у якості засобу обміну. З відкриттям грошей золото і срібло, цінні для народів світу і дефіцитні в природі, почали використовуватись у якості грошей. Деякі держави випускали гроші по своїм мотивам певного розміру і ваги, а деякі держави не випускали своїх грошей, а використовували гроші іншої держави, тому що коли гроші почали виготовляти із металу, який цінується усіма народами світу, вони приймались повсюдно.
Коли люди на Землі в грошовому відношенні знаходились в такому положенні, а саме — коли золото і срібло використовувалось у якості грошей, хоча і не в усіх обмінах, Всевишній Аллах вшанував землю Ісламом. Якщо в мекканський період Посланець Аллаха ﷺ боровся за те, щоб Іслам став домінуючим на землі, то в мединський період, коли він ﷺ здійснив свою задачу, то почав встановлювати свої системи і правила в усіх сферах життя. Положення (хукми), які стосуються економіки, навколо якої формується більша частина життя, почали з’являтись вже в мекканський період. Нарешті, з’явилось положення про гроші, які є засобом обміну і мірилом вартості, одним із основних питань економіки. Говорячи мовою Посланця Аллаха ﷺ, він ﷺ постановив, що гроші — це існуюча система золота і срібла, а їх ваги і міри — це міри, якими користувались жителі Мекки. Таким чином, грошова система в Ісламі — це монетна система, яка складається із золота і срібла, які мають внутрішню вартість. Те, що Іслам підтвердив це, означає, що він ввів золото і срібло у якості грошей, тобто зробив їх обов’язковими. Це означає, що грошова система — це система чеканки монет на основі золота і срібла, і це не означає обмеження обміну тільки золотом і сріблом. Тому, наприклад, люди можуть оплатити послугу чи товар іншими товарами і працею, а можуть заплатити за нього готівкою. Іслам не обмежував обмін, встановлюючи положення про іджар і покупках, навпаки, він залишив його свобідним. Проте якщо ми хочемо мати грошову систему, а ми повинні її мати, то це повинна бути система золотих і срібних грошей. Це те, на що накладає обмеження Іслам. Інакше кажучи, обмеження стосується грошей, а не обміну.
Проте Іслам не вимагає наявності в обігу золотих і срібних монет всередині грошової системи. Припустимо також використання представницьких паперових грошей1 за умовою, що золото і срібло зберігаються в казначействі через такі причини, як полегшення життєвих справ чи зниження витрат на переказ грошей. Репрезентативні (представницькі) паперові гроші2 — це гроші, на яких написано кількість золота чи срібла, яке вони представляють і на яке вони гарантовано можуть бути замінені. Цей вид грошей забезпечує простоту передачі, зручність транспортування, а також легкість упіймання злочинців завдяки наявності на них серійних номерів у випадку можливих інцидентів, таких як крадіжка, викрадення чи вимагання. Проте неприпустимо використовувати паперову грошову систему, яка не представляє собою золото і срібло, тобто не підкріплена золотом і сріблом і не має гарантії заміни, і яка черпає свою купівельну спроможність не із власної вартості, а із закону держави-емітента. Це пов’язано з тим, що Іслам прив’язав грошову систему до певному принципу, і вищевказані паперові незабезпечені гроші самі по собі не несуть ніякої цінності. Окрім того, вони втрачають свою купівельну спроможність в залежності від влади і політики держави і не користуються повагою в усьому світі. Через цю причину при наявності таких чинників, як інфляція, паперові незабезпечені гроші втрачають свою цінність. Фактично причиною інфляції є сама ця грошова система. При такій грошовій системі, якщо ви покладете під подушку (в заначку) зарплату, отриману п’ять років назад, то через п’ять років ви знайдете її з більшою втратою вартості і купівельної спроможності. Проте в золотій системі, яка є грошовою системою Ісламу, ваша зарплата п’ятирічної і п’ятдесятирічної давності має більш або менш однакову купівельну спроможність і через п’ятдесят років, тому що її цінність закладена в ній самій. Навіть якщо купівельна спроможність частково змінюється, то це відбувається не через зниження її вартості, а через змінення вартості товарів і послуг під впливом попиту і пропозиції. Одним словом, грошова система в Ісламі — це система безпосередньо золотих і срібних або представницьких паперових грошей, які представляють золото і срібло.
Існує багато доказів того, що саме така грошова система утверджена в Ісламі. Наприклад, Іслам забороняє накопичувати золото і срібло без цілі (з наміром не пускати їх в обіг), і він розглядає це як незаконне накопичення, у той час як накопичення інших товарів не розглядається як накопичення. Якщо накопичення інших товарів, окрім золота і срібла, здійснюється з метою підвищення ринкової вартості товару, то це так само заборонено і вважається в Ісламі іхтікаром. Іслам забороняє накопичувати золото і срібло тільки тому, що вони є грошима і повинні знаходитись в обігу, а не тому, що вони є товаром. Той факт, що Іслам встановив розмір обсягу крадіжки, за яку передбачається покарання у виді відсікання руки, і розмір дії у випадку навмисного чи випадкового вбивства в золоті і сріблі, так само пояснюється тим, що ці метали є грошима. Це також є причиною того, що Іслам не встановив закят на коштовні прикраси, такі як діаманти, рубіни та смарагди (за винятком торгівлі ними), але встановив закят на золото і срібло.
Ісламська грошова система має багато переваг для людини, суспільства і держави, але тут ми згадаємо лише деякі із них. В суспільствах, де використовується ця система, люди не відчувають потреби в іноземній валюті. Адже люди купують іноземну валюту або через недовіру до грошей або для придбання товарів і послуг в інших країнах. В золотій і срібній системі, оскільки самі гроші мають цінність, недовіри немає, і ці гроші приймаються в усьому світі. Завдяки цьому вартість наших власних грошей не падає.
Знов же, оскільки золота система може бути прийнята в усьому світі, вона забезпечує стабільність ефективного обмінного курсу між державами. Це, у свою чергу, веде до комерційному розвитку і прогресу між державами. Тоді інвестори без вагань вступають у зовнішню торгівлю і розвивають товарообіг.
В золотій системі держави не можуть друкувати гроші без розбору, тому що в цьому випадку вони побоюються, що попит на золото зросте, а вони не можуть вдовольнити цей попит.
Оскільки оберт, імпорт і експорт золота при цій системі свобідні, це створює фінансово-економічну стабільність в грошовому вираженні. Це пояснюється тим, що операції по ефективному обмінному курсу використовуються тільки в іноземних платежах для оплати цін на імпортуємі товари і послуги.
Це лише деякі переваги системи золотого стандарту, але, звичайно, є і труднощі, з якими стикнеться перша держава, яка запровадить цю економічну модель, оскільки світові держави раніше від неї вже відмовились. Усе ж таки, ці недоліки не мають великого значення на тлі тих переваг, які вона дає. Більше того, існують формули подолання цих труднощів. Зараз немає необхідності поглиблюватись в ці питання. Головне питання полягає в тому, що оскільки з грошима, заснованими на золотій системі, неможливо панувати над іншими державами, колонізаторська держава США об’явила про скасування конвертованості долара в золото після 1971 року і націлилась на панування над іншими державами за допомогою своїх власних грошей. Так, у той час як система золотого стандарту, яка була загальними грошима і цінністю людства, запроваджувалась в усьому світі, прийшов Іслам і визнав цю загальну цінність, прийняв її і навіть зробив обов’язковою. Після того, як Іслам визнав цю систему, вона іще застосовувалась протягом багатьох сторіч, але США, які не змогли повести за собою світ своїм світоглядом, змінили цю систему і нав’язали світу своє лідерство. В даний час практично в усьому світі система грошей, конвертованих в золото, замінена папірцями, які не мають натуральної вартості. Це призводить до того, що гроші мають змінну вартість в залежності від влади і політики держави, а гроші слабких держав перетворюються на марки. Окрім того, через таку хибну грошову систему і грошову політику навіть в сильних державах відбуваються фінансові, економічні і фіскальні кризи. Грошово-кредитна політика так само спричиняє серйозний вплив на девальвацію, інфляцію і дефіцит рахунку поточних операцій. Звичайно ж, хто більше за усе схильний цим неприємностям і більше за усе страждає від них, як правило, є громадськістю, простими людьми. Адже лідери, політики і капіталісти не довіряють своїм власним грошам і зберігають свої багатства в швейцарських банках в іноземній валюті, щоб убезпечити свою долю, вони не знають нужд і проблем народу і чужді йому.
Одним словом, якщо нинішня грошова система не буде замінена грошовою системою Ісламу, наші гроші не зможуть стати рівними світовим грошам, міцними і надійними. На жаль, від цього страждає наш народ, а не марнославні політики, жадібні капіталісти і корумповані чиновники. Поки ця безвідповідальна паперова грошова система існує разом з прогнилою капіталістичною економічною системою, неможливо забезпечити справедливість у розподілі прибутків. Ісламська економічна система може бути реалізована тільки в Ісламській державі Халіфат, тому що в ньому править халіф, який думає не про свою кишеню, місце і хазяїв, а про
своїх підданих і догоджання Аллаху через служіння своєму народу.
Köklü Değişim Dergisi
Мурат Саваш
1. Забезпечені (розмінні, представницькі) гроші — знаки чи сертифікати, які можуть бути свобідно обмінені за пред’явленням на фіксовану кількість певного товару або товарних грошей, наприклад, на золото чи срібло. Фактично, забезпечені гроші є представниками товарних грошей.
2. Репрезентативні гроші — це буд-який засіб обміну, часто надрукований на папері, який представляє щось цінне, але не має власної цінності або не має взагалі ніякої цінності (внутрішньої вартості). На відміну від деяких форм паперових грошей (які можуть не мати товарної підтримки), справжні репрезентативні гроші повинні мати деяку внутрішню вартість, яка підтримує їх номінальну вартість.
