«Що буде з молоддю?» або «Що буде з майбутнім цього суспільства?» — питання, які припускають глибоку стурбованість майбутнім. Усі шукають відповіді на ці питання, але шуканої відповіді знайти не вдається. Подібно тому, як Насреддін Ходжа шукав на площі те, що загубив у стозі сіна в хліву, тому що так було простіше, рішення шукають всередині джерела проблеми, тобто докладають зусиль по пошуку помилок всередині системи.
Проте саме ця система зробила загубленими наші покоління. Уся система освіти з її формальними і неформальними формами призвела до того, що наші люди «загубились» в ямі безглуздості через ідеологію, на якій вона заснована. Життя — це лабіринт, і секуляризм/лаїцизм1 примушує людей втрачати себе в цьому лабіринті. Тому що лаїцизм не вважає за потрібне приписувати сенс людині, життю і Всесвіту. Життя не має ніякого сенсу, окрім матеріального і фізичного вдоволення. Максимальне споживання заради максимального задоволення. Споживання за рахунок виснаження людяності в людині. Тому капіталізм, ідеологія споживання, повинен був спочатку поглинути сенс, тому що, знищуючи сенс, ви знищуєте людину, зводите її до рівня тварини. Розриваючи зв’язок зі своїм Творцем, людина опускається в яму безглуздості; в цій ямі людина стає людині вовком, руйнівним суб’єктом Всесвіту, в якому вона живе. Де немає сенсу, там є штучність. Будь-яка думка, будь-яка система, яка позиціонує людину всупереч її природі, пропонує їй штучний всесвіт. Штучні відносини, штучні смаки, штучне щастя. Усі злочини, вбивства і несправедливість кояться в цьому штучному всесвіті.
Ця світська система освіти, яка заснована на безглуздості, завдає великої шкоди людині. Невже на нас чекає майбутнє, в якому ніхто не зможе зрозуміти, що означає бути людиною? Ми боїмось. Як влучно висловився турецький поет і перекладач Ільхан Берк: «Я боюсь, що одного разу хтось скаже: «О, людина!», — і ніхто не відгукнеться».
Перед вами вже не та людина, яку ви знаєте і пам’ятаєте, а штучна людина, створена промисловим способом згідно з умовами нового світу. «Штучна людина» — це синтетична, виготовлена річ, як штучний інтелект і штучне м’ясо.
Ця штучна людини виробляється через системи освіти (навчання/виховання), запроваджувані в усьому світі через світський національно-державний апарат, побудований домінуючим Заходом на власній парадигмі. Руйнується унікальна самобутність суспільств, в тому числі — мусульманських країн, і шляхом виховання/навчання/освіти по вісі західних цінностей виховується середньостатистичний громадянин світу. Громадянин світу, який думає/поводить себе як західна людина, але на Сході. Усі люди схожі на громадян однополярного світу (Захід на Сході). Нас відторгають і відчужують на нашій власній землі, але через чужду систему освіти. Це відкрите, ганебне і огидне вторгнення!
Вторгнення не завжди виражається в тому, що іноземна держава ступає на вашу землю чоботами маршируючих солдатів. Воно може виражатись і у вторгненні системи, скерованої на прищеплення чужої (демократичної) культури, (світського і ліберального) менталітету і моделей поведінки. Ця система освіти — система, створена Заходом на наших землях; її форми нам не належать. Тому на виході виходить профіль, який думає і поводить себе як на Заході. Інфраструктура, класи, зарплата викладачів забезпечуються за рахунок податків, збираємих з мусульманського населення, але основна філософія, цілі і задачі, інакше кажучи, форми — західні. Як же зручно! Фінансова сторона — місцева, а природа — чужда. Від додавання до назви слова «національний» його природа не перестає бути чуждою.
Особливо на таких уроках культури, як ОБЖ, суспільствознавство, історія, філософія і релігія, наших дітей виховують в чуждому всесвіті. Наші діти немов недоношені немовлята в інкубаторі потрапляють в навчальні класи, де їх «турботливо» годують чужою культурою. Ця культура настільки чужда нам, що... наприклад, в межах цієї системи навіть уроки релігії викладаються в тих формах, в яких іноземці вивчають свою релігію. Релігія зводиться до культури, а мораль — до знань. Це називається релігійна культура та етика. Релігія — це культура, а мораль — це знання. Інакше кажучи, Іслам викладається мусульманським дітям як загальнокультурний предмет поряд з іншими релігіями. Моральність подається як знання, а не як поведінка. Виростають люди знаючі, але з відхиленнями у поведінці, люди освічені, але з відхиленнями в особистісних якостях. Не краще обстоїть справа і в імам-хатибівських середніх школах. Такі предмети, як Священний Коран, фікх, тафсір, хадіси, калям, викладаються як «професійні курси». Ціль — дати знання і навички, необхідні для професії «імама і хатиба».
В цій системі (мова про систему освіти в Туреччині) учень протягом 9 років відвідує уроки релігії чи професійні курси, може успішно здати їх, але закінчити школу, жодного разу не зробивши саджда (земний поклон в намазі). Або учень може «успішно» закінчити школу, незважаючи на те, що поведінка, яка на уроках релігії вважалась харамною, увійшла у звичку.
В цій системі «успішними» вважають тих, хто отримав «прохідний бал». Особистість не має значення. Поведінка і схильності не враховуються при вимірюванні і оцінці. Це суперечить принципу світськості, який лежить в основі системи освіти. Що це означає? Це означає наступне: згідно секуляризму, оскільки існує свобода віросповідання і совісті, ніхто не може бути оцінений через свої релігійні погляди чи поведінку. Ніхто не може оцінювати чи судити кого-небудь через його релігію. Отож, те, що викладається на цих курсах, не може бути предметом вимірювання і оцінки. Через ці та багато інших причин збільшення числа релігійних курсів, шкіл імам-хатибів і теологічних факультетів не приведе до вихованню релігійного покоління до того часу, поки характер, рамки, обсяг, цілі і задачі навчальної програми будуть визначатись на світській основі. Проблема носить системний характер.
Ця система зробила нашу молодь незахищеною. Вона позбавила її інтелектуального/ідейного оснащення, дозволяючого реагувати на життєві труднощі і напруги за допомогою таваккуля і стійкості. Вона перетворила нашу молодь в тендітне, нетерпляче, нетерпиме, егоїстичне, самозакохане покоління, готове підпалити світ заради власного задоволення, бажаюче, щоб усе оберталось навколо їх власної вісі, аж до знищення оточуючих.
Ця система не змогла дати нашій молоді високих ідеалів, заради яких варто жити. Вона заповнила порожнечу в їх внутрішньому світі розвагами, алкоголем і наркотиками. Ця порожнеча, як вакуум, втягнула молодь у вир злочинності. У 2021 році 4 мільйона людей опинились під слідством за злочини проти власності, життя і тіла. Уявляєте? Ця система перетворює наше суспільство в кримінальне!
Батьки часто скаржаться на безвідповідальність своїх дітей. Це теж проблема системи. Ціль світської демократичної системи освіти — виховання «свобідної» особистості. Свобода і відповідальність — поняття протилежні. Неможна виховати одночасно свобідну і відповідальну особистість. Безвідповідальність дітей обумовлена впливом на них системи освіти, заснованої на ідеї свободи. Була б у нас така проблема, як безвідповідальність, якщо б за основу освіти був взятий Іслам, який розглядає людину не як свобідну, а як «мукалляфа/відповідального»? Уявіть собі релігію, яка говорить «Ми спитаємо!» навіть своїм пророкам:
فَلَنَسَۡٔلَنَّ ٱلَّذِينَ أُرۡسِلَ إِلَيۡهِمۡ وَلَنَسَۡٔلَنَّ ٱلۡمُرۡسَلِينَ
«Ми неодмінно спитаємо тих, до кого були відправлені посланці, і неодмінно спитаємо самих посланців» (7:6).
В нашій Книзі немає такого поняття, як безвідповідальність!
В цій системі дітям внушається, що вони — індивідууми, що ніхто не вправі втручатись у їх життя, що вони можуть свобідно (незалежно від релігії, моралі, традицій і батьків) приймати власні рішення відносно свого життя.
Соціальні мережі, які так само є широко розповсюдженим інструментом освіти, полюють на наших дітей одного за другим. Онлайн-ігри та інтернет-контент тривіалізують/спрощують/роблять банальним насильство і нормалізують аморальність. Практично відсутнє таке поняття, як приватне життя. Демократична ліберальна культура скасовує відмінність між «махрам/приватне» і «громадське/загальне». Внутрішній і зовнішній простір дому стає нерозрізняємим. Раніше двері, вікна і фіранка дому, будучи приватним простором, закривали жінку. Тепер, покидаючи цей особистий простір, жінка позбавляється хіджабу. Платок, одяг перетворили на ганчірку , яка захищає від холоду. Досить прийти теплій погоді, щоб зняти одяг. Єдиною перешкодою для наготи стала холодна погода. Цнота? Назвіть ціну! Такі надбання як честь, цнота, праведні вчинки, добрі справи, благовоління Аллаха, в цій системі освіти не коштували «грошей» як і духовні цінності.
Так само ж усі види збочень і десексуалізації (ЛГБТ) підтримуються популярною культурою і засобами неформальної освіти, такими як мистецтво, література, кіно і фільми. Завдяки таким зразкам для наслідування, як «BTS»2 і «K-POP»3, наші покоління потрапляють під вплив, реалізуються програми гендерної десексуалізації (декілька років назад в одному із міст, куди ми приїхали на захід у межах книжкового ярмарку, ми з подивом побачили, що на стенді, встановленому в самому центральному і популярному місці ярмаркової площі, була представлена продукція, плакати, наклейки і стікери групи «BTS» і «K-POP», причому продавцем була молода жінка в хіджабі).
Підбиваючи підсумки, можна сказати, що світсько-демократична система освіти і популярні засоби неформальної освіти грають на наших поколіннях як на трупах. Проводиться операція на мозку. Ця операція проводиться іноді через відкриті (неформальні), а іноді через закриті (формальні) системи освіти, писемні, візуальні і соціальні медіаплатформи. Наших дітей офіційно оперують, конструюють «громадян та ідентичності», придатних для «глобалізації». І який би уряд не приходив до влади, результат не змінюється. Влада тільки нарікає як некомпетентні і неефективні громадяни.
Насправді, вони знають, що нічого не можуть змінити. Проблема — системна. Час від часу їм доводиться визнавати: «Ми не змогли встановити культурну владу», «Ми прийшли до влади політично, але не змогли прийти до влади інтелектуально/ідейно». Так, в цій системі неможливо мати ані культурну, ані інтелектуальну владу. Тому що інтелектуальну владу можна встановити, дотримуючись ісламських ідей і створюючи і підвищуючи в суспільстві розуміння гнилості і порочності усіх інших ідеологій, ідей і порядків. Політична влада встановлюється після встановлення інтелектуальної влади. Політична влада, встановлена без створення інтелектуальної влади, тобто без боротьби за зміни, заснованих на ідеях Ісламу, є владою зверху вниз. Через цю причину усі уряди, встановлені в демократичному порядку в країнах, населення яких сповідує Іслам, є урядами «зверху вниз».
Якщо ви встановите свою владу, не примирившись з секулярно-капіталістичною ідеологією і заснованими на ній адміністративною, економічною, освітньою та іншими системами, то ви увічните владу тієї ідеї, яка створила встановлену вами владу, і ніколи не зможете встановити владу тієї ідеї, до якої ви належите. Не говорячи вже про виховання «релігійного покоління», ви не зможете запобігти появі нерелігійного покоління.
Проф. д-р Ісмаіл Кара, який вважається авторитетом в області «ісламізму», дуже точно визначив і діагностував проблему: «В шкільні роки нас виховували в переконанні, що країна буде поступово покращуватись по мірі того, як релігійні і консервативні люди будуть отримувати можливості, посади і владу. Коли ми навчались в ліцеї імам-хатибів, наші викладачі, такі ж наївні, як і ми, говорили: «Коли випускники імам-хатибів стануть професорами, губернаторами, депутатами, міністрами, ректорами, тоді Туреччина буде врятована». І ми в це вірили <...> Ось як це виглядає … Система поглинала кадри і розуми тих, хто, як сподівались і очікували, повинен був ремонтувати і модифікувати систему і навіть змінювати її, і робила їх схожими на себе. І це відбувалось не тільки в бюрократії, але й в комерції, в школах, в університетах, в думці, в культурі і видавничому світі, в пресі, в повсякденному житті, в політиці, в способі розуміння і проживання релігії... Ми стали схожі на ворога, коли прийняли рішення озброїтись зброєю ворога».
В результаті нічого не зміниться, поки не зміниться сучасна парадигма і запрограмована на цю парадигму світська система освіти. Змінюються уряди, але не змінюються люди. Змінюються навіть ті, хто приходить до влади, але результат, знов же, не змінюється. Можливо, сам апарат влади задуманий як засіб трансформації. В системі, де прогнозується, що мусульманський народ обов’язково буде перетворений разом з тими, хто прийде до влади, це може бути чимось більш корисним. Проливають світло на це питання і наступні оцінки турецького письменника Расіма Озьденерена:
«Режим, який допускає створення ісламістських політичних партій в умовах неісламського правового режиму, насправді припускає, врешті решт, реалізацію цілі підтримання владної цілісності і життєздатності. Ті, хто ставить перед собою ціль втілити Іслам в життя на такому підґрунті, врешті решт, можливо, самі того не усвідомлюючи, служать продовженню того устрою, проти якого, як їм здається, вони виступають»4.
Тяжкий біль, який ми відчуваємо в зв’язку з нинішнім положенням нашого суспільства, і глибока тривога, яка охоплює нас за наше майбутнє, здається, можливі тільки при корінній і радикальній зміні системи.
لِمِثۡلِ هَٰذَا فَلۡيَعۡمَلِ ٱلۡعَٰمِلُونَ
«Заради такого нехай трудяться трудівники!» (37:61).
Köklü Değişim Dergisi
Абдуррахім Шен
1. Лаїцизм (от греч. λαός народ, лат. laicus мирянин, і фр. laïcité букв. світськість, нерелігійність, звіди прикметник. фр. laïque світський) — французький рух за секуляризацію громадського життя країни; процес, в ході якого релігійні догми, інститути і практики втрачають їх раніше високе значення в житті суспільства.
2. BTS (також відомі як Bangtan Boys чи Beyond The Scene) — південнокорейський бой-бенд, сформований у 2013 році компанією Big Hit Entertainment. Бой-бенд, чи бойбенд, чи бой-бенд (англ. boy band чи boyband; букв. «юнацька музична група») зазвичай визначається як вокальна поп-група, яка складається із юнаків привабливої зовнішності і орієнтована на дівчат передпідліткового і підліткового віку.
3. K-pop (/keɪ pɔp/, абревіатура від англ. Korean pop) — музичний жанр, який виник в південній Кореї і увібрав в себе елементи західного електропопу, хіп-хопу, танцювальної музики і сучасного ритм-н-блюзу. З’явившись початково як музичний жанр, K-pop перетворився у масштабну музичну субкультуру з мільйонами прихильників в усьому світі.
4. «Лиха нового світового порядку» (Yeni Dünya Düzeninin Sefaleti).
