Мусульмани не стикались з закликами, більш небезпечними, аніж ті, які були скеровані проти арабської мови. Арабська мова має велике значення і статус в Ісламі. Арабська мова — це мова Корану, хадісів, фікху та усіх шаріатських і лінгвістичних наук. Він необхідний для розуміння законів Ісламу та їх застосування.
Ці заклики приймали різні форми, але найнебезпечнішим із них був заклик відмовитись від літературної арабської мови і замінити її розмовним діалектом.
Досить згадати джерела цих закликів, щоб зрозуміти їх цілі. Першим, хто заговорив про це, був німець доктор Вільгельм Шпітта, який написав книгу «Правила розмовної арабської мови в Єгипті». Саме із цієї книги народився перший заклик зробити розмовний діалект літературним. В цій же книзі вперше пролунала пропозиція замінити арабське письмо латиницею.
За німцем послідували Карл Фолькерс (1890), англійці Селден Вілмор, Вільям Вілкокс і багато інших, які почали поширювати свої отруйні ідеї. Дійшло до того, що в 1926 році Вільям Вілкокс в одній із своїх лекцій заявив: «Найголовніша перешкода для єгиптян в винахідництві — те, що вони пишуть і створюють твори на літературній арабській мові. Якщо б вони писали на розмовному діалекті, це допомогло б розвити в них здатність до винахідництву».
Щодо закликів до розмовної мови в Лівані, то їх очолили Юсуф аль-Халь, Саід Акль, Рашид аль-Маалуф і Аніс Фурайха. Ці заклики були відголоском іноземних ідей і слідували тим же цілям.
Майже усі дослідники сходяться на думці, що джерелом закликів до розмовної арабської мови служили колонізатори. За ними пішли звичайні люди, в деяких випадках — із добрих спонукань, в інших — із злого умислу. Іноземці надали цим ідеям фінансування, трибуну і прибічників.
У свою чергу, сходознавці і критики Ісламу почали стверджувати з метою підкреслити важливість використання місцевих діалектів, що літературна арабська мова втрачає свою актуальність і не відповідає сучасним вимогам, що її вивчення представляє собою важку і складну задачу і що носії цієї мови з трудом оволодівають нею і розуміють її.
Мета цих рухів одна — зруйнувати арабську мову, щоб ослабити зв’язок мусульман з Ісламом. Тому так важливо дбати про арабську мову та її джерела. Це необхідно для відродження ісламської думки. Чим більше отримає поширення літературна арабська мова, тим ближче будуть люди до розумінню Ісламу.
Наджиб Хусамуддін
Перший рік видання, №7
Рабі аль-Ахір 1408 р.х. - Що відповідає грудню 1987 р.
