Змінення, які відбувались у сприйнятті Ісламу, від минулого до сьогодення

Всевишній послав його до арабів у якості милості для світів. Араби відчайдушно виступили проти Посланця Аллаха ﷺ на початку його пророцтва. Це було пов’язано з тим, що останній Пророк ﷺ прийшов з ідеєю, яка виступала повноцінною альтернативою поглядам і встановленому порядку, існуючим в оточенні арабів протягом сторіч. Потім, діючи в рамках надходячих знань і велінь від Всевишнього Аллаха, Пророк ﷺ перед своєю смертю зробив Іслам пануючим на усьому Аравійському півострові, завдяки старанній і ретельної діяльності за допомогою заклику. Під владою Ісламу ці люди, які не знали, що таке наука, породили найбільших вчених із свого оточення. Вони вивели із свого оточення особистостей, гідних стати пам’ятниками цноти і моральності, хоча раніше усі вони утопали у пороку, а із числа тиранів і пригноблювачів вийшли справедливі і добрі люди, яких історія іще не знала. Вони жили в період, який називається Аср ус-Саада («Епоха блаженства»). Завдяки живому уособленню Корану вони стали суспільством, яким був задоволений Аллах.

وَٱلسَّٰبِقُونَ ٱلۡأَوَّلُونَ مِنَ ٱلۡمُهَٰجِرِينَ وَٱلۡأَنصَارِ وَٱلَّذِينَ ٱتَّبَعُوهُم بِإِحۡسَٰنٖ رَّضِيَ ٱللَّهُ عَنۡهُمۡ وَرَضُواْ عَنۡهُ وَأَعَدَّ لَهُمۡ جَنَّٰتٖ تَجۡرِي تَحۡتَهَا ٱلۡأَنۡهَٰرُ خَٰلِدِينَ فِيهَآ أَبَدٗاۚ ذَٰلِكَ ٱلۡفَوۡزُ ٱلۡعَظِيمُ

«Аллах задоволений першими із мухаджирів і ансарів, які випередили решту інших, і тими, які послідували строго за ними. Вони також задоволені Аллахом. Він приготував для них Райські сади, в яких течуть річки. Вони пребудуть там вічно. Це — великий успіх» (9:100).

Ці люди, які до учорашнього дня вбивали один одного через прості речі, після прийняття Ісламу почали жертвувати своїми життями за своїх братів. Якщо раніше вони блукали зі своїми божествами (ідолами) в руках, то тепер вони увірували в Творця і Законодавця, Який визначав усе їх життя, хоча і уявляється неможливим осягнути Його сутність. Вони крок за кроком почали слідувати по стопам Його благословенного Пророка ﷺ. Ісламська акида переконала розуми арабів і наповнила їх серця упевненістю. Їх віра була безумовною. Якщо Аллах і Його Посланець ﷺ що-небудь веліли, то їм не залишалось нічого іншого, як сказати: «Ми почули і підкоряємось». Вони не вигадували відмовок, подібно синам Ізраїля (Бану Ісраіль). Якщо б виникла необхідність верхи на коні увійти вглиб моря, то вони неодмінно б зробили це. Вони любили Аллаха і Його Посланця ﷺ більше за усе на світі. Як тільки хтось намагався випробувати їх вірність в своїй любові до Ісламу, вони у ту ж мить, без роздумів і вагань, ставили своє життя на чашу вагів. Коли їх вірність перевірялась ціною життя, вони продовжували відстоювати позицію, щоб Пророка ﷺ не спіткав навіть укол колючки. Невіруючі, які приходили до Посланця Аллаха ﷺ, а потім повертались до своєму народу чи племені, говорили, що раніше вони ніколи не бачили царя чи шаха, оточеного сподвижниками, які так вшановують, люблять і поважають свого лідера. Підкорення сподвижників Аллаху і Його Посланцю ﷺ було беззастережним. Вони не ставили свої забаганки і примхи вище чистого Одкровення Всевишнього Аллаха. Вони не інтерпретували шаріатські тексти згідно з мінливими умовами, а також не розмивали ясність Одкровення за допомогою своїх домислів, як це робили попередні народи. Сподвижники (рідвануллахи алейхім) вірили в Іслам, проживали його і шукали шляхи донесення його до усього людства. Іслам був ясним у їх розумах і непохитним в їх серцях настільки, що після них неможливо зрозуміти Іслам, не розуміючи їх. Усі гуманітарні науки стають більш зрозумілими з плином часу, але Іслам неможливо зрозуміти, не повернувшись у минуле і не поглянувши на Посланця Аллаха ﷺ і його сподвижників, вихованих і сформованих його руками.

Вони усвідомлювали органічний зв’язок між вірою і вчинками згідно з цим. Вони жили так, як вірили, і не намагались формувати свої переконання по мірі життєдіяльності, як це спостерігається у сучасних мусульман. Вони вивчали вчення Ісламу не для того, щоб збільшувати рівень своєї обізнаності, а для того, щоб стати ближче до своєму Господу, принести користь людству, зміцнити свій духовний світ і відправити щось у вічне життя в Ахіраті. Їх фікх був не пасивним і нудним, як сьогодні, а активним і аналітичним. Ані торгівля, ані мирське багатство не заважали їм поминати Аллаха.

رِجَالٞ لَّا تُلۡهِيهِمۡ تِجَٰرَةٞ وَلَا بَيۡعٌ عَن ذِكۡرِ ٱللَّهِ وَإِقَامِ ٱلصَّلَوٰةِ وَإِيتَآءِ ٱلزَّكَوٰةِ يَخَافُونَ يَوۡمٗا تَتَقَلَّبُ فِيهِ ٱلۡقُلُوبُ وَٱلۡأَبۡصَٰرُ

«…чоловіки, яких ані торгівля, ані купівля-продаж не відволікають від поминання Аллаха, здійснення намазу і виплати закяту. Вони бояться дня, коли перевернуться серця і погляди» (24:37).

Вони жили, дотримуючись основи,оригіналу. Для них догоджання Господу світів було головним. Вони скерували свої погляди на усі куточки світу, де сходить і заходить сонце, щоб нести Іслам — єдине джерело блаженства, яке вони пізнали, щоб вивести людство із мороків до світлу і покласти край жалюгідному рабству людей, коли одні служать забаганкам інших людей. Ви просто вдумайтесь, як далеко ці люди донесли Іслам в той час, коли єдиними засобами пересування були коні, верблюди і тому подібне, а єдиними засобами спілкування — мова, папір і перо. Лише уявіть собі, що було б, якщо б вони і ті, хто щиро за ними послідував, були схожими з сучасними мусульманами? Чи змогли б вони добитись цього успіху? Вони створили науки, засновані на Ісламі, в усіх сферах життя і залишили за собою праці, звідки ми досі вилучаємо користь. Якщо б розуміння джихаду мусульман того часу було б таким же, як розуміємо джихад ми сьогодні, сучасні мусульмани, ймовірніше за усе, Ісламу не вшанувалась би така велика кількість людей і народів. Якщо б розуміння науки мусульманами того часу було таким же, як розуміють науку, сьогоднішні мусульмани, то життя Ісламської Умми стало б нудним з того самого дня. Якщо б розуміння фікху мусульманами того часу було б таким же, як розуміють фікх сучасні мусульмани, хто знає, можливо, Ісламська Умма зникла б з історичної арени. Але вони дивились на Іслам і світ не так, як сьогодні дивимось ми. Вони цілком присвятили своє життя і смерть Ісламу. З волі Аллаха, це розуміння не тільки поширило блага цього світу перед ними, але і навстіж розчинило для них врата Раю.

Те, що трапилось далі…

Зі швидким розширенням території ісламської географії мусульманам довелось стикнутись з багатьма іншими суспільствами. В цьому зіткненні, окрім власне протистояння, природно, мали місце ідейні дискусії з носіями різних ідей і переконань. В ідейних дискусіях з іншими намір відповісти їм їх же методами і способами в ітозі довело до того, що на мусульман вплинули чужді для них погляди. Звичайно тим часом ті, хто залишались для нас чужими і зберегли в серцях насіння відступництва після обернення в Іслам лише на словах, почали сіяти насіння розбрату серед мусульман. Теоретично безплідні питання, які раніше були темою обговорення греків, почали обговорюватись мусульманами під вивіскою каламу. Питання, на які не звертали уваги попередники, стали для деяких течій питанням життя і смерті. Відійшовши від методу Корану, питання вирішувались на основі філософсько-логічних принципів. Замість практичного розумного методу Корану були взяті теоретичні, нескінченні передумови грецької філософії. Метод ясного розуму, утверджений Кораном, був розмитий, а серця, які були зміцнені ісламським братством, опинились розірвані на частини теоріями течій. Енергія, яка повинна була бути витрачена на заклик і джихад, була витрачена на дискусії в області каламу. Слідом за кожною групою приходила інша група, щоб відповісти на виклики попередньої. Віддалення від розуміння того, що Іслам треба розуміти, жити і нести, усугублялось з кожним днем. Чистий образ Ісламу усе більше віддалявся і уходив із розумів.

Приблизно через шість стріч після ниспослання Ісламу, з нехтуванням до арабської мови, ісламська думка почала слабшати у свідомості мусульман. Як природний наслідок нехтування арабською мовою, іджтіхад уступив місце наслідуванню (такліду) і сліпому слідуванню. Перед лицем нових проблем мусульмани не змогли виробити необхідні і достатні рішення. Через наступність, успадковану від попередніх правителів, до влади приходили некомпетентні люди. Виникали структури, які не звертали належної уваги на єдність, і сіяли розкол. В громадському житті панувала повільність і лінощі, навіяна і надихана індійським аскетизмом, і непродуктивність, в якій обговорювали марні теоретичні питання, викликані грецькою філософією. Усі ці чинники підірвали ісламське суспільство і вимусили його регресувати зсередини. Якщо додати зовнішні чинники, такі як навал хрестоносців і монголів на ісламські землі, то внутрішні і зовнішні чинники занепаду знайдуть своє відбиття в проекції. Ісламська держава слабшала з кожним днем через усі ці причини. Ісламська держава слабшала, тому що її основа — це ісламська ідеологія і акида, відходження від яких чревате наслідками. Її сила, безперервність, прогрес — усе залежить від цього. Коли Іслам міцно розуміли і жили по ньому, Ісламська Держава так само була сильною . Вороги Ісламу розуміли цю обставину. Вони розуміли, що до того часу, поки прихильність мусульман Ісламу залишається сильною в їх душах, в їх розумінні і практиці, ослабити Ісламську Державу не вдасться. З цієї причини вони винайшли і розробили засоби, щоб ослабити розуміння мусульман та їх практику запровадження хукмів Ісламу. Вони постійно намагались ослабити мусульман за допомогою винайдених ними засобів і найжахливішим із них стало просвітницьке протистояння. Вони почали отруювати мусульман і боротись проти них, вдавшись до своєї просвіти, культури, поглядам на життя. Ця війна породила у мусульман ідею про те, що вони можуть прийняти культуру, яка суперечить Ісламу, і примирити її з ісламськими нормами. Культурна війна, яка проводилась Заходом проти Ісламу, вимусила мусульман прийняти багато законів, які суперечать хукмам Шаріату, як якщо б вони не суперечили Ісламу. Це спричинило великий і негативний вплив на мусульман. В пануванні західної культури над мусульманами не було помічено нами ніякої шкоди. Мусульмани почали розглядати життя як не більше аніж матеріальні блага. Це розуміння спонукало нас діяти згідно з деякими законами Заходу при османській адміністрації. Вони відкривали банки, інтерпретуючи відсотковий ріст по-своєму і на свій лад. Таким чином, переймаючи закони Заходу, мусульмани вийшли за шаріатські рамки і переступили закон. Дані події принесли державі велику катастрофу. Ця ж катастрофа утворила провалля між державою і управлінням за допомогою Ісламу, чого ніколи не траплялось в історії мусульман. Хоча у минулому мусульмани брали участь в деяких каламських суперечках і мали ідейні і політичні розбіжності, але вони ніколи не приймали для себе ніякого іншого законодавства, фікху або норм, окрім Ісламського Шаріату, і ніколи не вивчали закони інших народів, навіть якщо це відбувалось би для більш глибокого знайомства з чужими культурами, адже панування в їх розумінні беззаперечно належало одному лише Аллаху. В основі вчинків була вимога дотримуватись тільки шаріатських хукмів настільки, що всупереч відмінності у думках і приналежності до різних шкіл (мазхабів) в Багдаді, Медині, Басрі, Куфі, Самарканді, Дамаску і Стамбулі не було нікого, окрім каді, який правив би згідно з ісламським Шаріатом.

За цим лихом синів Ісламської Умми послідували неісламські ідеї, такі як секуляризм, демократія, соціалізм і націоналізм, які є одними із реакційних ідей Заходу. Захід використав усі засоби і можливості, щоб відвернути Ісламську Умму від Ісламу і заплутати розуми мусульман. Йому вдалось зробити себе центром тяжіння всупереч тому, що саме Захід розділив Ісламську Умму і пролив кров мусульман. Отруюючи мусульман своєю культурою, Захід забезпечив виникнення структур турецького, курдського і арабського націоналізму. Він перетворив ці структури в інструмент, який зруйнував єдність мусульман і завадив їх об’єднанню. Знов же, під впливом Заходу з’явились деякі мусульмани, які виступили з заявами про демократичний Іслам, соціалістичний Іслам і Іслам без Сунни, без Пророка ﷺ. Вони почали спотворювати Іслам, дистанціювати його від його оригінальності і джерел і перешкоджати його поверненню до життю. Незважаючи на те, що Іслам прийшов зруйнувати усі хибні ідеї і системи і замінити їх істиною, вони почали пристосовувати і фальсифікувати Іслам до нинішніх умов. Вони закликали ю людей не до чистому Шаріату Аллаха, а до брудних систем Заходу, від яких страждає людство. День і ніч вони намагались відволікти мусульман від ясного образу Іслама подібно тому, як це було на безбожному Заході. У цих груп не було проблем у відношенні Ісламу, вони просто використовували Іслам у якості інструменту для обману людей, підмішуючи мед в отруту, роблячи її солодкою. Таким чином, вони вимусили оступитись значну частину синів Ісламу. Після того, як Халіфат був зруйнований ідейними і фактичними атаками Заходу, метод запровадження, захисту і поширення Ісламу був скасований. За відсутністю ісламської системи вороги Аллаха та їх послідовники, які наслідували їх, блукали по території Умми так, як їм заманеться. Вони отруїли стільки людей, скільки змогли Проте переможені і розбещені були саме мусульмани, а не сам Іслам. Іслам перевершує усе, ніщо не може перевершити його! З дозволу Аллаха, сьогодні, як і учора, праведні мусульмани, які правильно розуміють цю релігію, знов зроблять Іслам домінуючим у житті. У той день вороги Аллаха будуть розбиті, а мусульмани будуть тріумфувати, іншаллах.

Підіб’ємо підсумки...

Незважаючи ані на що, з початку другого сторіччя хіджри, коли ісламська думка почала слабшати, аж до скасування Халіфату, мусульмани протягом сторіч вшановували свою релігію, і протягом дванадцяти сторіч залишались наддержавою в світових масштабах. Внутрішні і зовнішні чинники, які ми спробували пояснити вище, на жаль, окупились в негативному відношенні, і ось до чого це привело.

Підбиваючи підсумок, можна сказати, що в основі проблем, які виникли з зародження Ісламу і до сьогоднішнього дня, лежить наступне:

По-друге: поступове ослаблення ісламського розуміння внаслідок негативного впливу неісламських ідей.

По-друге: невідкладене запровадження Ісламського Шаріату з причини ослаблення розуміння Ісламу.

Що необхідно зробити, так це правильним чином зрозуміти Іслам, беззаперечно підкоритися йому, жити і нести Іслам світу у якості керівництва і світла, як це робили наші праведні попередники, і реальний спосіб зробити це — встановити державу Праведного Халіфату.

Іслам прийшов, щоб вивести людство із мороків до світлу, а не обговорювати літературу, філософію або розпалювати безплідні дискусії.

الٓرۚ كِتَٰبٌ أَنزَلۡنَٰهُ إِلَيۡكَ لِتُخۡرِجَ ٱلنَّاسَ مِنَ ٱلظُّلُمَٰتِ إِلَى ٱلنُّورِ بِإِذۡنِ رَبِّهِمۡ إِلَىٰ صِرَٰطِ ٱلۡعَزِيزِ ٱلۡحَمِيدِ

«Аліф. Лям. Ра. Ми ниспослали тобі Писання, щоб ти вивів людей з дозволу їх Господа із мороків до світу — на шлях Могутнього, Достохвального» (14:1).

Ця релігія не проявить свого громадського дива, поки вона не буде зв’язана з життям, повністю і цілком не позначиться на практиці, не набуде захисту і не очиститься від порочних і батиль¹ ідей, таких як соціалістичний Іслам, демократичний Іслам, Іслам без Сунни Пророка ﷺ, націоналізм, секуляризм і демократія. Іслам був ниспосланий нам від Господа світів для того, щоб ми твердо вірили в нього і практикували його цілком і повністю.

ثُمَّ جَعَلۡنَٰكَ عَلَىٰ شَرِيعَةٖ مِّنَ ٱلۡأَمۡرِ فَٱتَّبِعۡهَا وَلَا تَتَّبِعۡ أَهۡوَآءَ ٱلَّذِينَ لَا يَعۡلَمُونَ

«Потім Ми зробили тебе володарем Шаріату. Слідуй йому (Шаріату), а не бажанням тих, які не володіють знанням» (45:18).

Нехай захистить Всевишній Аллах нашу Умму від невірних, лицемірів і многобожників, про яких Він сказав:

أَلَمۡ تَرَ إِلَى ٱلَّذِينَ يَزۡعُمُونَ أَنَّهُمۡ ءَامَنُواْ بِمَآ أُنزِلَ إِلَيۡكَ وَمَآ أُنزِلَ مِن قَبۡلِكَ يُرِيدُونَ أَن يَتَحَاكَمُوٓاْ إِلَى ٱلطَّٰغُوتِ وَقَدۡ أُمِرُوٓاْ أَن يَكۡفُرُواْ بِهِۦۖ وَيُرِيدُ ٱلشَّيۡطَٰنُ أَن يُضِلَّهُمۡ ضَلَٰلَۢا بَعِيدٗا ٦٠ وَإِذَا قِيلَ لَهُمۡ تَعَالَوۡاْ إِلَىٰ مَآ أَنزَلَ ٱللَّهُ وَإِلَى ٱلرَّسُولِ رَأَيۡتَ ٱلۡمُنَٰفِقِينَ يَصُدُّونَ عَنكَ صُدُودٗا

«Хіба ти бачив тих, які заявляють, що вони увірували в ниспослане тобі і в ниспослане до тебе, але хочуть звертатись на суд до тагуту, хоча їм наказано не вірувати в нього? Диявол бажає ввести їх в глибоку оману. Коли їм говорять: «Прийдіть до того, що ниспослав Аллах, і до Посланця», — ти бачиш, як лицеміри стрімко відвертаються від тебе» (4:60,61).

Köklü Değişim Dergisi
Ільям Кесем

1 Батиль — це активний дієприкметник (ісм фаіль), утворений від дієслова «баталя». Араби говорять про річ, якщо вона суперечить істині і правильності: «Баталя аш-шайъу». В основі цей корінь вказує на зникнення чого-небудь, на його швидкоплинність і нетривалість.