Ми маємо справу з економікою, яка погіршується з кожним днем. По мірі погіршення економіки страждають люди, як це завжди було в капіталістичних системах. Не говорячи вже про економію, капіталізм залишив людей в заручниках ситуації, при якій усі навколо нас тепер працюють зі страхом «залишитись завтра голодним» і борються за виживання на повний шлунок. Це факт, що в такому положенні перебуває більшість людей, які живуть в сьогоднішній Туреччині.
Цей факт і перспектива, задана капіталістичною системою, привели до тому, що люди не розглядають ніяких інших цінностей, окрім тих, які відповідають їх інтересам. Через цю причину родинні, подружні і товариські відносини з кожним днем усе більше руйнуються, і крім усього цього виникає модель людини, яка дивиться на життя тільки з точки зору інтересів.
Так, очевидно, що капіталізм веде людей до життю, зосередженому на власних інтересах, і заради цього попирає усі види людських цінностей. Проте оскільки наша тема — нежиттєздатність капіталістичної економіки, а Туреччина — країна з капіталістичною динамікою, для розуміння жорстокості і капіталізму краще звернутись до більш конкретних і зрозумілих прикладів.
Як ви знаєте, в останні місяці інфляція досягла приблизно 12 відсотків. Інфляція означає ріст цін на товари і зниження купівельної спроможності. В цьому змісті турецька економіка переживає неспокійний процес, тому що об’явлена інфляція є найбільш високим показником за останні 14 років. Більше того, це показник інфляції вказує на загальний ріст цін по 400 позиціям. Проте ріст цін на продукти харчування, їжу, напої, одяг і транспорт, які ми можемо назвати основними потребами людини, складає біля 20%. Наприклад, з даними «Інституту статистики Туреччини», в транспортному секторі з грудня 2016 року по грудень 2017 року спостерігається ріст на 19,5%. Спостерігається високий ріст на 17% в секторі продуктів харчування і напоїв і на 18% в секторі одягу. Ці збільшення є збільшеннями на папері. Проте в реальному житті ріст вище. Як завжди в капіталістичних системах, прибутки, які отримують в умовах ростучої інфляції, набагато нижче інфляції. Це відбувається тому, що в капіталізмі існує така тиранія, як мінімальна заробітна плата. Мінімальна зарплата — це загальна сума, яка необхідна одній людині протягом місяця, щоб вижити. Проте в капіталістичній системі цьому поняттю немає місця в практичному житті. Інакше кажучи, людина, яка працює за мінімальну зарплату, регулярно починає наступний місяць в боргах.
Щоб прояснити це питання, я хотів би навести приклад: розглянемо родину із чотирьох осіб. Припустимо, що щомісячний прибуток цієї родини складає 1603 турецьких лір, що ми називаємо мінімальною заробітною платою. Припустимо, що щомісячна орендна плата родини складає 600 турецьких лір, рахунки за електрику, природний газ і воду — 350 турецьких лір, витрати на кухню — 400 турецьких лір, витрати на проїзд — 200 турецьких лір, витрати на освіту, одяг і лікарню складають у середньому 300 турецьких лір на місяць. Сукупні щомісячні витрати цієї родини складуть 1850 турецьких лір. Зверніть увагу, що в ці цифри не включені витрати на розваги і довільні витрати. Тому, якщо додати і їх, то родині буде дуже важко жити. Адже цей ріст цін і низькі прибутки приводять до тому, що люди опиняються розчавленими нестерпними умовами капіталістичної системи і живуть, орієнтуючись на вигоду. В нинішніх умовах немає майже жодної родини, яка не мала б боргів перед банками. Мільйони людей не можуть виплатити свої борги і перебувають в стані банкрутства. З одного боку, мільйони людей намагаються утриматись на плаву, з іншого боку, багаті люди, які користуються, так би мовити, благами капіталізму, примножують свої статки і кожного дня беруть участь в гонитві за потрапляння до списку багатіїв зі своїми мільярдними заощадженнями. Перед лицем усього цього правителі, які повинні бути на боці справедливості, пригноблених і потребуючих, навпаки, існують, щоб служити капіталістичним багатіям. Фактично, кожен рік, коли на порядку денному встає питання про визначення мінімальної заробітної, заяви урядових чиновників з нахабною установкою «ми очікуємо від робочих жертв» розкривають їх позицію по цьому питанню. Усі ці ситуації показують, що основне джерело проблеми виходить із помилковості ідей і поглядів капіталізму на економіку. Для того, щоб більш детально виразити основні помилки капіталізму в економіці, можна проаналізувати їх по наступним трьом пунктам:
Погляд на життя (секуляризм/лаїцизм)
Безперечно, існує основна ідея, на якій заснована кожна дія і поведінка людини в житті. Чим більш точна, задовільна і достовірна ця ідея, тим більш точним і правильним буде життя людини. З цієї точки зору погляд на життя, наданий капіталізмом сучасним людям, — це ідея про те, що Творець не втручається в життя людини в цьому сіті і що людина повністю свобідна в ньому. Через цю причину, якщо людина хоче бути щасливою в цьому світі, вона буде повністю щасливою, коли вдовольнить свої бажання, тобто, коли реалізує свої бажання і прагнення. Ця точка зору стала домінуючою в кожному суспільстві, де панує капіталізм. У якості прояву цієї точки зору виникло суспільство, яке ставить на чолі кута свої інтереси. Зміст, який надається життю, полягає тільки в мирському житті, а відносини між людьми будуються на основі інтересів і захоплень. Отож, єдині відносини між двома людьми в капіталістичному суспільстві — це відносини інтересів. Окрім цього, такі поняття як родичі, подружжя, друзі, сусіди та інші, не мають ніякої цінності.
У суспільстві, яке дивиться на життя тільки з точки зору інтересів, не спостерігається ніяких людських гуманних цінностей. В таких суспільствах головною ціллю є тільки і виключно інтерес, тому що, якими б не були бажання і прагнення людини, вона прагне їх реалізувати. Коли ми дивимось на сучасний світ, ми стикаємось з суспільствами, де багаті пригноблюють бідних, сильні пригноблюють слабких, де панують крадійство, проституція, несправедливість і усі види неподобства. Потреби і бажання примусили людину втілити в життя усі види неподобства. Основною причиною цього, безперечно, є панування світської думки в житті. Адже видалення Творця із сфери життя означає, що людина встановлює свої власні закони і правила, а в цьому випадку сильний завжди підкоряє слабкого своїм законам і правилам. Коли ми дивимось на сьогоднішній світ, ми ясно бачимо економічну несправедливість, викликану цією точкою зору. Наприклад, щорічний звіт британської організації «Oxfam» показав, що статок 8 найбагатших людей у світі в 2017 році був рівний статку населення половини земної кулі. Таким чином, справедливість, яка була привнесена секуляристським розумінням, привела до такому розриву. Не тільки в економіці, але і в освіті, вихованні і громадському устрої в результаті панування секуляризму виникли усілякі можливі прояви моральної деградації і несправедливості. Однією із головних причин несправедливості в економіці, безперечною, є помилковий погляд капіталізму на життя. В ітозі, в результаті цієї помилкової точки зору виникла соціальна структура, в якій багаті пригноблюють бідних, а сильні пригноблюють слабких, і ця ситуація дуже ясна і очевидна в сучасному світі.
Погляд на економіку
Так само, як помилковий погляд капіталізму на життя, видно, що його уявлення про економіку засновані на помилкових і спотворених ідеях. Капіталізм визначив економіку як «галузь науки, яка вдовольняє необмежені потреби людини при обмежених ресурсах». На цій ідеї капіталісти побудували усі свої економічні моделі. Згідно цій точці зору, обмежених ресурсів недосить для вдоволення необмежених потреб людей. Отож, необхідно працювати і виробляти більше, щоб вдовольнити необмежені потреби людини. Тому політика капіталістичних держав заснована на тому, щоб більше працювати і більше виробляти. Через цю причину ті, хто більше інвестує і виробляє для капіталістичних держав, є більш цінними і дорогими. З точки зору економіки капіталістичних держав, той, хто збільшує кількість обмежених товарів і послуг, є для них найбільш цінним. Держава надає усіляку можливу підтримку і стимулює тих, хто робить такі інвестиції. Фактично, в капіталістичних системах феномен держави існує для того, щоб зробити усі можливі умови безпеки і інвестування більш сприятливими для володарів багатства. Через цю причину проблема, яка лежить в основі переслідування мінімальної заробітної плати,яка встановлюється кожен рік, полягає в ідеї введення такого обмеження, як мінімальна заробітна плата, щоб виробничі витрати володарів капіталістичного багатства не збільшувались, і вони могли виробляти більше. По суті, в капіталістичній системі людина, яка працює за мінімальну зарплату, — це не теж саме, що людина, яка інвестує. Люди, які інвестують і виробляють більше, більш цінні — настільки, що навіть основна причина деяких соціальних заходів в капіталістичних системах полягає в тому, щоб запобігти будь-яким лихам для влади володарів багатства. У зв’язку з цим глобальні капіталісти організують одні міжнародні конференції за іншими і борються за мінімізацію нерівності, яка є результатом капіталістичної системи. Звичайно, ця боротьба ведеться не із співчуття і любові до бідних, навпаки, як вже говорилось вище, вона скерована на те, щоб володарі багатств примножували свої багатства, щоб вони могли інвестувати свої багатства в більш комфортні умови. Такими є реалії сьогоднішньої капіталістичної системи. Помилковий погляд капіталізму на економіку викликав велике обурення в суспільстві і створив провалля між багатими і бідними. Не тільки в країнах, де ми живемо але й майже в усьому світі діє це помилкове розуміння економіки, і володарі багатства за допомогою цієї системи з кожним днем збільшують свої статки.
Питання виробництва і розподілу
Однією із головних помилок цього несправедливого і кровососного капіталізму є питання виробництва і розподілу, яке витікає з його помилкового погляду на економіку. Як вже говорилось вище, капіталізм заснований на чисто виробничому мисленні і діє згідно з цим мисленням в кожній країні, де він застосовується. Інакше кажучи, домінує розуміння виключного виробництва і виробництва в величезних масштабах. Природно, що концепція виключного виробництва, як вже говорилось вище, викликала серйозні обурення в суспільстві і створила розрив між багатими і бідними. Однією із помилок капіталізму є неправильний розподіл вироблених товарів і послуг. Його найбільша помилка полягає в тому, що він не застосовує на практиці конкретну ідею про розподіл пропорційним внеску в виробництво. Це відбувається тому, що, згідно капіталістичній системі, питання розподілу повністю зводиться до внеску в виробництво. Інакше кажучи, людина, яка може виробляти, отримає свою частку у розподілі пропорційно своєму виробництву, у той час як є мільйони людей, які, по суті не роблять ніякого внеску в виробництво.
Капіталісти ніколи не досліджують окремих людей на предмет того, чи надаються їм товари і послуги чи ні. Через цю причину вони не піклуються про бідних, потребуючих, голодних і уразливих. Тому капіталізм, який помиляється в усіх аспектах, припускає помилки і у питанні розподілу. Таке розуміння створює несправедливе суспільство. Адже не в усіх є доступ до грошей. Безумовно, в кожному суспільстві є сильні і слабкі, бідні і багаті. Держава повинна піклуватись про слабких, бідних, потребуючих, голодних і уразливих. Вона повинна проводити серйозну політику у цьому відношенні. Але капіталізм не вжив ніяких конкретних кроків в цьому напрямку.
Одним словом, основні питання, які обговорюються в цих трьох пунктах статті, є глибокими помилками капіталізму. В результаті цих помилок в угоду інтересам загинули покоління. Моральні цінності були втрачені, і замість них виникли суспільства, орієнтовані на інтереси. На жаль, сьогоднішня капіталістична система освіти показує нам секуляризм, про який ми говорили вище, як шлях до честі і вихід із ситуації, яка склалась. На курсах економіки, які читаються молодим людям, які виховуються в університетах, щоб будувати майбутнє наших земель, на яких ми живемо, дається вищезгадана помилкова економіка і проблема розподілу, і виховуються молоді люди з зіпсованим капіталістичним мисленням і орієнтовані на інтереси; капіталізм показується як єдиний засіб. Природно, цей капіталістичний устрій не залишає в суспільстві нічого хорошого, вимітає усі наші цінності і робить життя непридатним для життя. Новонароджені діти формуються під впливом цієї отруйної культури і втрачають повагу до своїх батьків, розглядаючи життя з точки зору власних інтересів. Вона примусила нас забути про наші зобов’язання як людських істот. Вона позбавила нас матеріальних цінностей за допомогою високих податків.
Іслам — це релігія честі і слави. В ньому є велика ідея і система — як в моральному, так і в економічному плані, скеровані на добробут і щастя людей. В ісламській економіці є два основних принципи.
1) Економічна наука.
2) Економічна політика.
За допомогою цих двох принципів Іслам висунув економічні принципи для забезпечення суспільної справедливості, зосередившись як на виробництві, так і на розподілі. Він не зосередився виключно на виробництві, як в капіталізмі. Навпаки, він висунув економічну систему, яка заснована як на виробництві, так і на розподілі і ставить на чолі кута принцип справедливості. Єдина адреса рішення, якого потребує сьогоднішній світ, — це ідеї ісламської ідеології, які приносять вдоволення і забезпечують справедливість, тому що ці ідеї — шлях милосердя, посланий Всевишнім Аллахом, Який знає нас краще нас самих. Саме ми повинні усіма силами і стараннями добиватись приходу Халіфату для здійснення Ісламу, щоб ця милість досягла усього людства. Прихід Халіфату означає, що ідеї Іслама будуть домінувати в житті, і люди будуть жити в справедливості і мирі.
В цей день капіталістичний експлуататорський порядок буде зруйнований, і люди масово приймуть Іслам.
Köklü Değişim Dergisi
Еркан Аладаг
15.03.2018
