Хвала Аллаху — Господу світів. Мир і благословення нашому господину, пророку і любимцю Мухаммаду.
Дорогі слухачі, гости і усі, хто приєднався до нас! Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху!
Нусра — це шаріатський метод встановлення держави Ісламу — Праведного Халіфату за методом пророцтва. Якщо б нусра не була важливою, тоді Аллах не назвав би цим словом ансарів, не зробив би нусру пошаною для них в цьому світі і вагомим аргументом перед Аллахом в День Суду. Окрім того, порушення методу талаб ан-нусри у встановленні держави — це явне порушення ісламських постанов.
Узаконеність талаб ан-нусри в Шаріаті береться із дій і слів Пророка ﷺ. Після того, як племена погоджувались увірувати в нього, він вимагав від них захисту і допомоги (нусра), щоб встановити релігію, застосувати Шаріат і поширити Іслам серед людей. Повідомляється від Джабіра ібн Абдуллаха (р.а.), що Посланець Аллаха ﷺ десять років в сезони паломництва відвідував паломників там, де вони зупинялись — на ринках Маджинна, Уккяза і в долині Міна, говорячи їм:
مَنْ يُؤْوِينِي وَيَنْصُرُنِي حَتَّى أُبَلِّغَ رِسَالاَتِ رَبِّي وَلَهُ الْجَنَّةُ؟
«Хто надасть мені притулок і нусру, щоб я міг доносити послання мого Господа, і тому буде Рай?».
В іншому ріваяті повідомляється:
مَنْ رَجُلٌ يُؤْوِينِي عَلَى أَنْ أُبَلِّغُ كَلَامَ رَبِّي، فإنَّ قُرَيْشاً قَدْ مَنَعُونِي أَنْ أُبَلِّغَ كَلَامَ رَبِّي
«Хто із людей надасть мені притулок, щоб я міг доносити Слова мого Господа, адже курайшити перешкоджають мені доносити в Слова мого Господа?» (Ібн Касір).
В книзі «Пророцька сіра» Ібн Касіра повідомляється: «Коли Пророк ﷺ представляв себе Бану Амір ібн Сасаа, то сказав: «Із якого ви роду Бану Аміра ібн Сасаа?». Йому відповіли: «Із роду Бану Кааба ібн Рабіа». Він спитав: «Які ваші сили?». Вони відповіли: «Ніхто не наважиться чіпати нікого із нас, і ніхто навіть не наважиться обігрітись біля нашого вогню». Він сказав: «Я — Посланець Аллаха, і прийшов просити вашого захисту, щоб я міг доносити Послання мого Господа. Я нікого із вас не буду ні до чого зобов’язувати». Тоді чоловік на ім’я Байхара ібн Фірас сказав: «Їй-богу, якщо б я взяв цього юнака від курайшитів, то проковтнув би арабів за його допомогою». Потім Байхара продовжив: «Що ти скажеш: якщо ми послідуємо твоїй справі, а потім Аллах допоможе тобі подолати тих, хто тобі протидіє, чи буде влада нашою після тебе?». Посланець Аллаха ﷺ відповів йому: «Влада повністю належить Аллаху, кому побажає — тому дає». Той сказав: «Ми підставимо наші шиї під мечі арабів через тебе, а коли Аллах дасть тобі перемогу, ми нічого не отримаємо?! Ми не потребуємо твоєї пропозиції».
«Коли Пророк ﷺ звернувся з тим же проханням до Бану Шайбан, Мусанна ібн Харіс відповів: «Справа, до якої ти закликаєш, ненависна царям. Ми поселились там по договору з Хосроєм, в якому сказано, що ви не повинні бути зачинщиками подій і не давати притулку зачинщикам. Якщо ти побажаєш, щоб ми дали тобі притулок і надали допомогу на землях арабських вод, то ми це зробимо». Пророк ﷺвідповів йому: «Ваша відповідь не була поганою, якщо ви говорили правду! Але, надати допомогу релігії Аллаха зможе лише той, хто буде захищати її з усіх боків».
«Коли Пророк ﷺ представився перед ансарами, вони сказали: «О, Посланець Аллаха! В чому ми повинні присягнути?». Він відповів: «В тому, що будете слухатись і підкорятись в бадьорості і ліні, будете витрачати в важкості і легкості, будете наказувати схвалюване і забороняти засуджуване; будете говорити заради Аллаха (істину), не боячись докорів людей, надасте мені допомогу (нусру), коли я прийду до вас, і будете захищати мене від того, від чого захищаєте себе, своїх дружин і дітей, і тоді вам буде Рай»».
Ансари знали, що ця присяга означає надання своєї сили і допомоги в війнах і битвах. «Тоді аль-Бара ібн Марур взяв його за руку і сказав: «Так, клянусь Тим, Хто послав тебе з істиною як Пророка, ми неодмінно будемо захищати тебе, як захищаємо найдорожче для нас, прийми ж від нас клятву, о, Посланець Аллаха! Клянусь Аллахом, ми — природжені воїни і надійні люди, і це передається у нас із покоління в покоління!».
Ансари розуміли, що своєю нусрою вони встановлять нову систему, яка обірве усі зв’язки, пакти і договори часів невігластва, подібні нинішнім міжнародним пактам і договорам. За допомогою таких договорів невірний зв’язав руки мусульман і перешкоджає нам повноцінно втілити в життя релігію Іслам. До числу таких міжнародних інструментів відносяться: ООН, МВФ, Всесвітній банк, ЛАД, Африканський союз та ін. Усі ці організації служать колонізатору і займають місце релігії і Ісламської держави. «Тут Абу аль-Хайсам ібн ат-Тайхан сказав: «О, Посланець Аллаха, воістину, нас зв’язують з цими людьми (з євреями) певні узи, які нам доведеться розірвати,але чи не вийде так, що якщо ми зробимо це, а потім Аллах допоможе тобі, ти повернешся до своїх одноплемінників, а нас покинеш?». Тоді Посланець Аллаха ﷺ посміхнувся і сказав: «Навпаки, ваша кров — моя кров, ваші страждання — мої страждання. Я з вами, а ви зі мною. Я буду воювати з тими, з ким воюєте ви, і буду миритись з тим, з ким миритесь ви».
Не слід вважати, що можна встановити владу релігії в Другому Праведному Халіфаті за методом пророцтва шляхом переговорів, діалогу, дипломатії і так званої «м’якої сили». Також, неправильно думати, що можна встановити Халіфат шляхом створення ополчень і озброєних рухів, щоб силою захопити владу. Окрім того, що талаб ан-нусра (пошук допомоги серед володарів сили) — це шаріатський метод встановлення влади Ісламу, це іще і правильний метод встановлення держави Ісламу, і немає ніякого іншого шляху. Цей метод ясний і детально описаний. Посланець Аллаха ﷺ вже досяг за допомогою цього методу влади. Саме цього методу дотримується Хізб ут-Тахрір в своїй діяльності по встановленню Другого Праведного Халіфату за методом пророцтва, яким був задоволений Аллах.
Не слід вважати, що Халіфат можна встановити через демократію або так звану «урну для голосування». Умму ввели в оману. Демократія — це система невір’я, яка повністю суперечить Ісламу. Демократія — це не тільки вибори. Вибори чи голосування — це шаріатський закон, рішення по якому буде визначати предмет голосування. Якщо цей предмет дозволений, тоді і голосування по ньому дозволено. Тому неможна обирати членів парламенту, щоб вони замість Аллаха приймали закони більшістю голосів. Також, неприпустимо обирати президента республіки, який буде правити невір’ям.
Демократія означає – відокремлення релігії від держави, отож і від життя, і означає, що головування в державі належить людям, а не Господу людей. Окрім того, демократія — це абсолютна свобода, яка порушує концепцію підкорення (убудія) Аллаху. Система демократії — це зло, якими дресирують і ставлять Умму на коліна, щоб вона не наважувалась піднімати голову проти колонізатора. Ми багато разів переконувались, що система демократії ніколи не дозволить Ісламу прийти до влади, і не дозволить принести шаріатську присягу халіфу мусульман. Прибічники демократії перекидали владу тих, кого мусульмани обирали за їх ісламські гасла, як це трапилось в Єгипті, Палестині, Алжирі і т.д. На додаток до усього, в мусульманських країнах немає ані стабільності, ані миру. Це доводить те, що невірний колонізатор хоче сам особисто правити нашими країнами, як в Іраку правив Бремер, сіючи смуту, вбивства, розорення і руйнування.
Хтось може заявити, що нусра сьогодні недосяжна, оскільки правлять сили невір’я, а вище керівництво армії зв’язано з колонізатором. Ми ж відповімо:
По-перше, не усі офіцери в мусульманських країнах зв’язані з невірними. Серед них є наші брати, отці, дядьки та інші родичі. Ми робимо намази разом з ними, ходимо разом в мечеті, проводимо з ними час в радості і в горі. До чого вони ближче: до допомоги релігії чи допомоги невірному?
По-друге, відомо, що нусра — це шаріатський закон і шлях встановлення держави. Метод повинен завжди відповідати ідеї. Наприклад намаз має свій метод і не суперечить йому. Іслам же зобов’язав вірити і приймати намаз, як з точки зору ідеї, так і з точки зору методу. Так само ж і нусра є методом встановлення держави, і мусульмани повинні дотримуватись його. Якщо це закон Шаріату, тоді він, безперечно, приведе до успіху, тобто до встановленню держави Ісламу, скільки б часу не знадобилось для цього. Мусульманин повинен вірити в це. Аллах не покладає на Своїх рабів понад їх можливостей. Аллах говорить:
لَا يُكَلِّفُ ٱللَّهُ نَفۡسًا إِلَّا وُسۡعَهَاۚ
«Аллах не покладає на людину понад її можливостей» (2:286).
По-третє, Аллах обіцяв перемогу тим, хто дотримується Його веління і допомагає релігії. Аллах говорить:
يَٰٓأَيُّهَا ٱلَّذِينَ ءَامَنُوٓاْ إِن تَنصُرُواْ ٱللَّهَ يَنصُرۡكُمۡ وَيُثَبِّتۡ أَقۡدَامَكُمۡ
«О, ті, які увірували! Якщо ви допоможете Аллаху, то і Він допоможе вам і утвердить ваші стопи» (47:7).
Окрім цього, у нас є нещодавній приклад того, як деякі проігнорували нусру, і це лише збільшило страждання Умми. Розглянемо ці приклади:
1 — До влади в деяких країнах прийшли світські партії, які кинулись в обійми невірних і погодились стали рупорами і режимом невірного; чи, до влади шляхом перевороту прийшли деякі офіцери армії, за якими стоїть невірний, — усі вони служать невірному і працюють над його порядком денним. Врешті решт, кожен із них почав боротись з Ісламом і переслідувати захисників Ісламу.
2 — Є приклад і того, як деякі рухи сформували згуртування і здійснювали військові дії, але, в ітозі, їх рішення стали залежні від спонсорів, які давали гроші і зброю. Тобто, вони стали рабами своїх спонсорів.
3 — Інші хотіли змінити суспільства шляхом благодійності або заклику до акиди і ахляку, ігноруючи нусру і відхрещуючись від політики. В ітозі, правлячі режими почали використовувати їх, і вони стали до цих режимів ближче, аніж навіть до своєї релігії. Вони почали говорити, що підкорення правителю обов’язкове, навіть якщо він не править по Шаріату. Більше того, невірний почав експлуатувати їх в своїх програмах і примусив їх кинутись до його ніг, назвавши їх «поміркованими ісламістами». Американська корпорація RAND в своєму звіті за 2007 рік вказала, що необхідно «створювати помірковані ісламістські рухи», а потім встановлювати з ними контакт, зустрічатись з ними і запрошувати їх керівників в Америку в рамках «культурного обміну». Такі рухи проігнорували нусру, не застосували Іслам і не поширили його в усьому світі. Вони не позбавили Умму від зла колонізатора і не захистили країни мусульман.
Для того, щоб отримати нусру для встановлення Ісламської Держави – Праведного Халіфату за методом пророцтва, по прикладу Пророка ﷺ, необхідно наступне:
1) Необхідна наявність ідеологічної партії, яка буде нести чисту ідеологію Ісламу у виді акиди, рішень, ідей і концепцій в різних сферах життя. Щоб застосувати усе це і управляти на їх основі державою і справами людей. І в цій ідеологічній партії згуртуються здатні на це люди.
2) Партія повинна зібрати в своїх рядах компетентних людей, які вірять в ісламську ідеологію і здатних застосувати її в управлінні справами людей.
3) Треба створити свідому громадську думку про обов’язковість і необхідність встановлення Ісламської держави Халіфат.
4) Необхідна матеріальна сила, яка захистить цю державу і використає армію для усунення бар’єрів перед ісламським закликом на увесь світ. Ця сила полягає в щирих офіцерах мусульманських армій. Вони володіють достатньою силою, щоб повернути Уммі владу, відняту у неї агентами колонізатора. Вони можуть надати нусру Хізб ут-Тахрір і принести шаріатську присягу праведному халіфу, який застосує релігію і буде правити людьми по Ісламу. Ці люди стануть ансарами нашого часу, і отримають нагороду і ступінь, подібну першим ансарам на чолі з Саадом ібн Муазом (нехай буде задоволений Аллах ними усіма). Більше того, вони виконають веління Аллаха і заслужать Його довольство. О, вірні мусульмани в озброєних силах, покажіть, що ви готові допомогти релігії Аллаха!
І останнє: мусульмани повинні усвідомити, що вони становлять собою значну силу, якщо об’єднаються навколо одного правителя. Вони здатні протистояти усім ворогам Ісламу і мусульман. Сили невір’я — це ніщо, порівняно з силою Аллаха, яку Він дарує Своїм рабам. Аллах говорить:
إِن يَنصُرۡكُمُ ٱللَّهُ فَلَا غَالِبَ لَكُمۡۖ وَإِن يَخۡذُلۡكُمۡ فَمَن ذَا ٱلَّذِي يَنصُرُكُم مِّنۢ بَعۡدِهِۦۗ وَعَلَى ٱللَّهِ فَلۡيَتَوَكَّلِ ٱلۡمُؤۡمِنُونَ
«Якщо Аллах надасть вам підтримку, то ніхто не здолає вас. Якщо ж Він позбавить вас підтримки, то хто ж допоможе вам замість Нього? Нехай же на Аллаха уповають віруючі» (3:160).
Мухаммад Джамі (Абу Айман)
4 Шабан 1444 р.х.
24.02.2023 р.
