Більшість людей вважають, що причин смерті багато, хоча сама смерть — одна. Вони вважають, що смерть наступає, наприклад, від смертельної хвороби, як чума, від удару ножем, від вогнепального поранення, опіку, відсікання голови, зупинки серця або чогось іншого. Усе це, згідно їх думці, — безпосередні причини, які ведуть до смерті. Тому можна часто почути, що «причин багато, а смерть одна».
Насправді ж смерть — одна, і причина смерті — теж одна. Цією причиною є завершення життєвого строку людини (аджаль). Що стосується вищеперерахованих випадків, то це лише положення, в яких наступає смерть, а не сама причина смерті.
Причина завжди призводить до наслідку, і наслідок може виходити тільки від своєї єдиної причини. Це відрізняється від положення, яке вважається обставиною чи обстановкою, в якій зазвичай відбувається щось певне. Але іноді в цьому положенні може і не відбуватись те, про що йде мова. Іноді є обставини і положення, але смерть не наступає, а іноді смерть наступає, навіть якщо немає згаданих положень.
Досліджуючи положення, при яких наступає смерть, а також вивчаючи питання самої смерті, кожен знайде,що іноді є положення, але при цьому смерть не наступає, а іноді смерть наступає, хоча не було жодного із цих положень. Наприклад, буває, що людині наносять удар ножем, і лікарі одностайно говорять про те, що удар смертельний, але при цьому поранений не помирає і одужує. Іноді смерть наступає без явної причини, як у випадку, якщо відбувається миттєва зупинка серця, і людина у ту ж мить помирає, а лікарі, навіть після ретельного дослідження, не можуть встановити причину зупинки серця.
Таких випадків дуже багато, і вони відомі лікарям. У лікарнях усього світу відбуваються тисячі подібних випадків. Буває, що відбувається те, що зазвичай неминуче призводить до смерті, але людина усе одно залишається в живих. А іноді смерть наступає раптово, без якої-небудь явної причини. Тому в таких випадках лікарі часто говорять, що шансів у пацієнта практично немає, і його може врятувати тільки чудо. Буває і таке, коли лікарі говорять, що його життю ніщо не загрожує, проте стан пацієнта різко погіршується, і він помирає. Такі випадки відомі не тільки лікарям, але і звичайним людям. Усе це вказує на те, що випадки, які призводять до смерті, не є причиною самої смерті. Якщо б вони служили причинами смерті, тоді смерть наступала б неминуче при їх виникненні, і не наступала б у жодних яких-небудь інших випадках. Відсутність смерті при наявності цих подій хоча б один раз, як і випадок смерті без цих подій хоча б один раз, абсолютно точно вказує на те, що вони не є причинами смерті, а є лише положеннями, при яких наступає смерть. Істинною причиною смерті, яка неминуче веде до наслідку, є дещо інше, але не ці положення.
Людський розум не в змозі знайти цю істинну причину, тому що вона знаходиться за межами сприйняття людини. Значить, цю причину нам повинен повідомити Аллах через шаріатські тексти, категоричні по своєму походженню (катият ас-субут) і категоричні по вказівці (катият ад-даляля). У багатьох аятах Корану Аллах освідомив нас про те, що причиною смерті є завершення строку життя (аджаль) і що забираючий життя — це Аллах. Смерть наступає при завершення життєвого строку, а той, хто умертвляє — це Аллах, як про це говориться в аятах. Аллах говорить:
وَمَا كَانَ لِنَفۡسٍ أَن تَمُوتَ إِلَّا بِإِذۡنِ ٱللَّهِ كِتَٰبٗا مُّؤَجَّلٗاۗ
«Жодна душа не помирає, окрім як з дозволу Аллаха, в приписаний строк» (3:145),
ٱللَّهُ يَتَوَفَّى ٱلۡأَنفُسَ حِينَ مَوۡتِهَا
«Аллах забирає душі у мить смерті» (39:42),
رَبِّيَ الَّذِي يُحْيِي وَيُمِيتُ
«Мій Господь — Той, хто дарує життя і умертвляє» (2:258),
وَٱللَّهُ يُحۡيِۦ وَيُمِيتُۗ
«Аллах оживляє і умертвляє» (3:156),
أَيۡنَمَا تَكُونُواْ يُدۡرِككُّمُ ٱلۡمَوۡتُ وَلَوۡ كُنتُمۡ فِي بُرُوجٖ مُّشَيَّدَةٖۗ
«Смерть спіткає вас, де б ви не знаходились, навіть якщо ви будете у зведених вежах» (4:78),
قُلۡ يَتَوَفَّىٰكُم مَّلَكُ ٱلۡمَوۡتِ ٱلَّذِي وُكِّلَ بِكُمۡ
«Скажи: «Янгол смерті, якому ви доручені, умертвить вас» (32:11),
قُلۡ إِنَّ ٱلۡمَوۡتَ ٱلَّذِي تَفِرُّونَ مِنۡهُ فَإِنَّهُۥ مُلَٰقِيكُمۡۖ
«Скажи: «Смерть, від якої ви утікаєте, спіткає вас» (62:8),
نَحۡنُ قَدَّرۡنَا بَيۡنَكُمُ ٱلۡمَوۡتَ
«Ми розподілили між вами смерть» (56:60),
إِنَّ أَجَلَ اللَّهِ إِذَا جَاءَ لَا يُؤَخَّرُ
«Воістину, коли строк Аллаха наступає, він вже не відкладається» (71:4),
فَإِذَا جَاءَ أَجَلُهُمْ لَا يَسْتَأْخِرُونَ سَاعَةً وَلَا يَسْتَقْدِمُونَ
«Коли ж наступає їх строк, вони не можуть віддалити чи наблизити його навіть на годину» (7:34).
Вищенаведені аяти, які категоричні по своєму походженню (катият ас-субут) і категоричні по вказівці (катият ад-даляля), говорять про те, що тільки Аллах забирає життя і що причиною смерті є кінець відведеного строку для людини, а не ті положення, при яких смерть спіткає людину.
Згідно Шаріату і здоровому глузду мусульманин повинен прийняти те, що положення, при яких смерть спіткає людину, не є причинами смерті, і що причиною смерті є дещо інше. Згідно категоричним доказам, смерть знаходиться в розпорядженні Аллаха. Тільки Аллах умертвляє людину з причини кінця її життєвого строку (аджаль). Коли ж настане цей час, ніхто не зможе відкласти його чи прискорити, ніхто не зможе захистись від смерті і утекти від неї. Смерть неодмінно спіткає кожного.
Усе ж таки людині треба уникати тих положень, при яких спіткає смерть. Вона не може свідомо ввергати себе в ті положення, які зазвичай ведуть до смерті. У той же час вона і не повинна боятись смерті, не повинна втікати від смерті, оскільки неможливо врятуватись від неї. Людина, безперечно, помре, коли завершиться її життєвий строк, будь то природною смертю чи внаслідок вбивства і тому подібне. Як життєвий строк, так і смерть знаходяться в розпорядженні Аллаха.
Із книги «Ісламська думка»
