Приховане предопредеління (кадарія гайбія) означає повне підкорення долі і пов’язування плину життя з прихованим від людини плануванням, як нібито дії людини не спричиняють на життя ніякого впливу, як нібито людина — повністю ведена долею і не має вибору, як нібито вона схожа на перо, яке летить з волі вітру.
Уперше ця ідея у якості переконання отримала поширення в епоху правління Аббасідів і збереглась до наших днів. Необхідність вірити в долю і предначертання (када ва кадар) була використана як інструмент запровадження в оточення мусульман цієї ідеї. В ній усілякий невдаха знайшов виправдання своїй невдачі, кожен невіглас знайшов виправдання своїй ліні і бездіяльності. Багато людей почали вдовольнятись несправедливістю, яка обрушилась на них, з’їдаючою їх плоть бідністю, навислим над ними приниженням і пануючим у їх вчинках непослухом. Вони віддались цій ідеї і увірували в приховане предопредеління (кадарія гайбія), вважаючи, що підкорились долі і предначертанню Аллаха.
Ця ідея досі домінує над людьми, контролюючи їх поведінку і вчинки. Але при вивченні стає ясно, що ідея прихованого предопредеління (кадарія гайбія) не була відома в епоху сподвижників, і вона навіть і в голову не могла прийти кому-небудь із них. Якщо б ця ідея існувала серед мусульман, тоді не було б стільки завоювань, і вони не винесли б стільки випробувань. Замість усього цього вони мовчки залишили б усі свої справи напризволяще і сказали б: «Здійснюй які-небудь заходи чи сиди, склавши руки, усе одно буде так, як предначертано долею».
Навпаки, мусульмани тієї епохи розуміли, що фортецю можна завоювати тільки мечем, що ворог буде повержений тільки силою, що прожиток треба заробляти, що від хвороби треба захиститись, що того, хто розпиває алкоголь, треба висікти, що крадію треба відсікати руку, що правителя треба піддавати звіту, що по відношенню до ворогів треба практикувати політичні маневри. Вони не могли вірити в щось інше. Вони були свідками тому, як військо мусульман під командуванням Посланця Аллаха ﷺ зазнало поразки у битві при Ухуді через те, що лучники ослухались свого головнокомандуючого. Також вони були свідками тому, як у битві при Хунайні мусульманське військо отримало перемогу після того, як вдалось до втечі, злякавшись ворожих стріл, але повернулось до битви, почувши заклик Посланця Аллаха ﷺ, який продовжив залишатись в гущині ворогів з невеликою групою воїнів.
Аллах навчив нас пов’язувати причини з наслідками, і Він зробив так, що причина неминуче веде до наслідку. Наприклад: вогонь спалює, без вогню ніщо не може бути спалено. Ніж ріже, і неможливо щось порізати без ножа. Аллах створив людину і наділив її здатністю робити вчинки і дав їй в цьому абсолютну свободу. Тому людина їсть, коли захоче, вирушає у дорогу, коли захоче, навчається і стає знаючою, вбиває і отримує покарання, залишає джихад і вкушає приниження, залишає спроби заробити і бідніє. Отож, немає ніякого прихованого предопредеління (кадарія гайбія) ані в реальному житті, ані в Шаріаті Аллаха.
Що стосується теми «Доля і предначертання», то вона ніяк не пов’язана з темою прихованого предопредеління (кадарія гайбія). Доля (када) — це те, що відбувається з людиною незалежно від її волі. Наприклад, вона бачить очима, а не носом, чує вухами, а не ротом, і також не має можливості контролювати серцебиття. Сюди ж можна віднести удар блискавки чи землетрус, які завдали людині шкоду, або падіння людини з висоти на іншу людину, внаслідок чого друга гине. Усі ці випадки відносяться до долі, за них людина не несе відповідальності, і вони ніяк не пов’язані зі вчинками, які людина робить за власним вибором.
Предначертання (кадар) — це невід’ємні властивості речей. Наприклад властивість вогню — спалювати, ножа — різати, а одна із властивостей людини — інстинкт продовження роду. Проте ці властивості не примушують людину виконати вказані дії. Якщо людина, використовуючи властивість речі, за своїм власним вибором виконує дію, тоді відповідальність за дію несе вона сама, а не властивість речі. Якщо, наприклад, людина спалює чийсь дім, то підпалювачем вважається вона сама, а не вогонь, який має властивість спалювати. Відповідальність буде нести людина, оскільки за власним вибором вона виконала дію з використанням властивості речі. Сама властивість нічого не робить, поки хтось не використає її. Так само і доля не має ніякого відношення до тих вчинків, які людина виконує за власним вибором. Тобто ані доля, ані предначертання не відносяться до вчинків, які здійснюються людиною за власним вибором. Вони так само не мають нічого спільного з системою світобудови в плані контролю над нею. Доля і предначертання є лише частиною системи, яка протікає по законам, встановленим Аллахом для Всесвіту, людини і життя.
Виходячи із вищесказаного, людина здатна прагнути до отримання засобів прожитку і формуванню образу життя, здатна виправити несправедливого правителя чи усунути його і спричиняти вплив на усі процеси, які відбуваються в тих справах, які вона робить за власним вибором.
Із книги «Ісламська думка»
