С миті виникнення заклику його ціллю було визначено відновлення ісламського образу життя і донесення Ісламу до усього світу. Інакше кажучи, ціль заклику — створити Ісламську Державу, яка реалізує Іслам всередині і понесе ісламський заклик усьому світу. Отож, для досягнення цієї цілі необхідно закликати людей, як мусульман, так і немусульман.
Мусульмани закликаються до розумінню Ісламу і дотриманню його положень в своєму житті як індивідуально, так і на рівні Умми і держави. Тобто мусульмани закликаються до відновленню колишнього ісламського образу життя. Немусульмани ж закликаються до Ісламу, щоб направити їх на істинний шлях і вивести із пітьми до світла. Для реалізації Ісламу і донесення Послання світу необхідна держава, яка після інформування і заклику буде вести джихад на шляху Аллаха. Заклик до Ісламу — це обов’язок усіх мусульман, окремих осіб і груп, в усі часи і в будь-якому місці.
Заклик супроводжується ідейно-емоційною цілісністю, тому кожен учасник заклику є частиною чогось більшого. І його заклик не буде дійсним, якщо він не дотримується положень Ісламу, не переконався в акиді Ісламу, не дозрів в просвіті заклику і не взаємодіє з ним, тобто до того часу, поки він не стане здатним здійснювати заклик і працювати для досягнення цілі заклику. Таким чином, де б не опинився учасник заклику, там буде вестись заклик. С цієї точки зору заклик є живим, як і кожен його учасник. А як відомо, до ознак життя відносяться ріст, рух і кількісне збільшення. Якщо зникають ці ознаки, отож, життя закінчилась. Ідея, яка зв’язується з почуттями людини, надає їй життя. Така ідея і стан не можуть винести ув’язнення, а, швидше, будуть спонукати свого носія донести цю думку до людей. Якщо шабб (учасник заклику) перестає це робити, тоді він вже не є носієм заклику. Тому самомотивація природна для того, хто відповідає умовам носія заклику, тобто якщо людина насправді є носієм заклику, а не тільки за назвою.
Для досягнення своєї цілі заклик спочатку з’явився в певному місці (маджаль) і рухався по власному методу, який був виведений із шаріатських доказів і свого розуміння сіри Посланця Аллаха ﷺ.
З самого початку світ повністю придатний бути маджалем для заклику Ісламу і маджалем для конкретних дій на шляху заклику, тому що ідеологією заклику є Іслам, який звернутий до усіх людей на землі. Тим не менш, деякі мусульманські країни були розглянуті як маджаль, в якому проводиться політична робота на основі Ісламу з метою створення держави, яка реалізує Іслам і об’єднає мусульманські країни. І коли почнеться застосування Ісламу, заклик обернеться до усьому світу, щоб релігія Аллаха перевершила усі інші релігії. Країни, які були позначені для заклику як маджаль — це території для роботи по створенню держави, тобто прийняття управління і влади. Отож, заклик здійснюється там за допомогою дій, скерованих на досягнення цієї цілі. Щодо інших країн світу, там заклик не ведеться так, як в країнах маджаль, а обмежується несенням заклику, тобто просвітою та іншими діями. Немаджаль може включати в себе як ісламські землі, такі як Мавританія і Пакистан, так і неісламські землі, такі як країни Європи, Австралія і Америка.
Для досягнення цілі необхідно здійснювати в кожному регіоні обдумані дії, які можуть відрізнятись в залежності від реальності і задачі. Думка і дія повинні бути зв’язані і скеровані на конкретну ціль, інакше дії будуть марними.
На території маджаль заклик вступає в ідейну схватку і політичну боротьбу, тобто просвіщає людей ісламською просвітою згідно з тим, що було прийнято (табанні). Це відбувається через загальну просвіту і через концентровану просвіту в правильному змісті цього слова, тобто звернення ведеться як до думок, так і до почуттів людей. І тільки таке звернення буде спонукати людину до дій. В іншому випадку звернення буде представляти собою просто теоретичну інформацію. Поряд з цим заклик викриває плани невірних-колонізаторів і стоїть на стражі інтересів народу на основі Ісламу. Ціль усіх цих дій — створити громадську думку, яка виникає із загального усвідомлення ідей Ісламу, щоб керувати Уммою, згідно з тими, що саме вкладено в значення слова «керівництво», а потім встановити владу Ісламу.
Заклик складається із чотирьох дій: загальна просвіта і концентрована просвіта, що називається ідейною схваткою, а також викриття планів невірних і турбота про інтереси народу на основі Ісламу, що називається політичною боротьбою. Цими чотирма діями заклик іде до встановленню Халіфату, протистоїть правителям і розкриває непридатність тієї основи, на якій зараз управляються справи людей. Тобто, систематично наноситься удар по відносинам правителя і управляємих, що врешті решт повинно привести до політичному вакууму в суспільстві, а потім до керівництву Уммою і запровадженню ідеології.
За межами маджаль заклик абсолютно не націлений на владу /управління. Там заклик не працює над створенням громадської дуки і не звертається до неї, не займається політичною боротьбою та її вимогами, не нападає на існуючі в суспільстві відносини, тобто відносини між правителем і управляємими, і не прагне керувати людьми, щоб прийти до влади.
В ідейну схватку заклик і його учасники вступають скрізь, без якої-небудь різниці між ісламськими землями та іншими, між маджалем і немаджалем. В цьому змісті заклик на Заході схожий на заклик всередині ісламських земель. Заклик — це головна робота мусульманина, не говорячи вже про шабба, чиїм щоденним заняттям повинна стати турбота про мусульман, будь вони арабами чи неарабами, оскільки заклик звернутий до усіх мусульман. Тому треба працювати над тим, щоб люди зрозуміли Іслам, просвіщати їх ідеями заклику, поширювати серед них ідеї заклику і намагатись набути їх для збільшення тіла заклику. Тут слід зазначити необхідність того, щоб ця робота була політичною, тобто ідея передається людям так, щоб вони теж понесли її, і вони набуваються для цієї ідеї як політичної, навіть якщо вона пов’язана з шаріатською постановою, переконанням (акидою) або чимось іншим.
Діяльність в Європі і Америці з самого початку переслідувала конкретну ціль: зібрати шаббів і створити для них атмосферу заклику, зберегти їх і розвивати, щоб, повернувшись до своїх країн, вони одразу ж продовжили працювати без перерви, як нібито вони ніколи і не покидали своїх країн. Тому встановлення зв’язків з людьми обмежувались носіями арабської мови, і навіть вихідцями із певних країн. Шабби добились в цьому великих успіхів, але набуття відбувалось тільки серед вихідців із певних країн, тобто набуття були тільки серед арабомовних людей. На наступному етапі додалась іще одна ціль, і полягала вона в набутті мусульман, які навчаються і живуть на Захожі, не обмежуючи при цьому зв’язками з арабами. Ціллю цього розширення було отримання користі від цих людей після їх повернення до своїх домів, будь то поширення ідеї заклику чи створення і розширення народної підтримки. Народна підтримка важлива в створенні і збереженні держави, а також у взаємодії з народом і розвитку Умми. На цьому етапі встановлення зв’язків усе іще не включало в себе задачу набувати жителів західних країн. Навіть не було задачі набувати тих, хто народився на Заході, нехай навіть в невеликих масштабах. Робота і на цьому етапі привела до хороших результатів. Але заклик і його ідея залишились далекі від народів західних країн. Інакше кажучи, залишився недолік, який було необхідно восповнити і пробіл, який було необхідно заповнити.
Після обширного дослідження, в якому розглядався попередній досвід в деяких регіонах, де не проводилась робота по набуттю жителів західних країн, що привело до труднощів в роботі заклику після того, як шабби поїхали звідти, ми сказали, що необхідно додати іще ціль роботи за межами ісламських земель. Цією ціллю є набуття корінних жителів західних країн, натуралізованих людей, іммігрантів або тих, хто народився на Заході. Це було зроблено для того, щоб запровадити цю ідею в тих країнах, закликати там немусульман до Ісламу і направити їх на істинний шлях. Немає сумнівів, що це приведе до стабілізації заклику в західних країнах і його виживанню в довгостроковій перспективі навіть після створення держави.
Для досягання цієї цілі необхідно здійснювати конкретні дії, які дозволять досягти цієї цілі, а не просто здійснювати які-небудь дії. В усіх випадках треба чітко усвідомлювати , що ми не працюємо над приєднанням цієї країни до маджалю так само, як ми взагалі не працюємо над створенням там держави чи прийняттям там присяги на вірність (баят). Хоча робота полягає в підготовці людей до прийняттю Ісламу в найближчий час і в більш пізні часи, але це не означає приєднання до маджалю або прийняття присяги вірності. Це пов’язано з тим, що ціль, поставлена закликом з миті виникнення, а саме — відновлення ісламського образу життя, а не встановлення на самому початку, і визначення істинного значення розвитку (нахда) формують природу заклику, обмежуючи його маджалем в ісламських землях. Тому заклик в ісламських землях здійснює загальну і концентровану просвіту, викриває плани невірних і стоїть на стражі інтересів Умми на основі Іслама. Заклик в ісламських землях взаємодіє з Уммою, прагне утворити громадську думку і здійснює процес злиття. Усе це заради того, щоб керувати Уммою, щоб вона прийняла усі ідеї, критерії і переконання, які прийняті в заклику. Через цю ясну ціль і ясні дії заклик не ведеться за межами ісламських земель так само, як в ісламських землях. Наприклад, цей заклик не звертається до громадської думки на Заході, не бере участь в політичній боротьбі і не нападає на систему відносин в західному суспільстві. І причина тому одна — заклик не скерований на змінення суспільства на Заході і не націлений на досягнення управління. Відбувається це тому, що для продуктивності будь-якої діяльності необхідно визначати ціль, заради досягнення якої буде вести діяльність. Ми визначили ціль заклику на Заході, і кожен шабб повинен її усвідомити і дотримуватись. Ми не виконуємо дії заради самої дії, а також не робимо роботу, яка не веде до досягненню бажаної цілі, або роботу, яка веде до досягненню іншої цілі, аніж та, яка була визначена початково.
Неможна вважати, що увесь світ придатний у якості маджаля для заклику і що тому кожну країну можна перетворити із Дар уль-куфр в Дар уль-Іслям, як Посланець Аллаха ﷺ зробив це в Мецці. Так неможна сказати, тому що наша ціль — не в тому, щоб спочатку створити державу. Держава існувала і ісламський образ життя існував в певному місці. Зараз вимагається відновити цю державу і відновити ісламський образ життя. Це повинно залишатись ясним і зрозумілим, і кожен повинен дотримуватись цього. В іншому випадку заклик не буде мати сенсу, якщо кожен почне працювати згідно своєму баченню, або буде наполягати на виконанні роботи, не призначеної для досягнення цілі, поставленої закликом.
Ціль повинна бути чіткою, щоб можна було визначити дії, які необхідно здійснити, а також ті, які неможна здійснити. Дії, які необхідно виконувати, обмежуються лише ідейною боротьбою. Немає нужди вступати в політичну схватку і виконувати дії, які підпадають під політичну схватку в тому змісті, який був даний цьому терміну, яка б не була справа, які б не були обставини і які б не мались можливості. Політична схватка відбувається заради конкретної цілі, а не просто заради самої дії або для того, щоб шаббы звикли до неї або набули досвіду. Ціль, яку ми поставили перед собою в країнах Заходу, тобто за межами ісламських земель, вимагає виключення політичної боротьби із нашої діяльності там. Тому необхідно звернутись до публікації визначення політичної боротьби, щоб зрозуміти зміст і ціль цієї дії і усвідомити реальність того, про що ми тут говоримо.
Робота, яку ми здійснюємо в немусульманських країнах, зводиться до наступному:
Перше: концентрована просвіта шаббів, як ми вже говорили вище, щоб зберегти їх і спонукати до роботи у якості носіїв заклику.
Друге: заклик до мусульман незалежно від їх мови, статі чи громадянства. В цьому заклику є декілька напрямів:
1 — Заклик до того, щоб вони дотримувались положень Ісламу після усвідомлення реальності ісламської акиди.
2 — Набуття мусульман, щоб збільшити тіло заклику.
3 — Набуття мусульман для ідеї заклику, навіть якщо не вдається набути для збільшення тіла.
4 — Встановлення зв’язків з вченими мусульман незалежно від їх громадянства і набуття вчених для тіла чи для ідеї.
5 — Навмисне встановлення зв’язків з приїжджими мусульманами, щоб придбати їх для тіла чи для ідеї заклику.
Третє: заклик немусульман до Ісламу. Для цього треба встановлювати контакти з усіма, при цьому намагаючись зв’язатись з мислителями і письменниками.
Під час роботи поза маджалем слід зосередитись на декількох ідеях:
● Зміцнення ісламського зв’язку і атака на інші зв’язки.
● Атака на націоналізм в усіх його проявах, як арабський чи афроамериканський націоналізм.
● Обговорення значення єдності Умми.
● Мусульмани на Заході — це частини Ісламської Умми.
● Критерій вчинків мусульманина — це халяль і харам, незалежно від місця перебування людини.
● Мусульманська ідентичність — це Іслам як образ життя, а не спадок, ритуали чи національні звичаї.
● Ісламська акида є духовно-політичною.
● Мусульмани — не меншість.
Це лише частина думок, на яких повинен зосередитись шабб. Вони наведені тут у якості прикладу, і справа не обмежується цим. На що ми хотіли б звернути увагу, так це на важливість кмітливості у втіленні ідеї в життя, а не в повторенні ідей, щоб шаббів не уразила нудьга. До того ж, необхідно зрозуміти, що наші ідеї обмежуються Халіфатом.
Окрім усього вищесказаного шабб повинен усвідомлювати важливість самої діяльності. Неприпустимо, щоб він знаходив хибні виправдання, наприклад, заявляючи, що робота в цих країнах не приводить до результату. Кожен із нас повинен братись за роботу з повною упевненістю в тому, що Аллах допоможе нам незалежно від місця нашого знаходження. Мігрантів, які несуть цю ідею, абсолютно недосить, якщо ми хочемо зберегти ідею після встановлення держави, навіть якщо для цього не вимагається допомоги самих мігрантів. Важливо розуміти, що плани діяльності повинні бути довгостроковими, а заклик на Заході не повинен обмежуватись досягненням короткострокових результатів. Проте необхідно підтримувати постійний контакт з мігрантами, студентами і приїжджими. Умма єдина, тому ідея ходить в ній як в єдиному цілому. Отож, робота буде продуктивною незалежно від місця знаходження шабба. Також треба зрозуміти важливість встановлення природного зв’язку з поколінням і тими, хто належить іншим організаціям, щоб придбати їх для тіла заклику або для ідеї заклику, або щоб вони хоча б понесли ідею Халіфату. Для цього шабб повинен жити своїм природним життям як носій заклику серед людей, не вступаючи у жодні марні зіткнення ані словом, ані справою. Тут хотілось би звернути увагу на необхідність постійно читати книги «Точка відправлення» і «Входження в спільноту» і дотримуватись того, що в них викладено.
Якщо ми зможемо дотримуватись цього, тоді нам вдасться запровадити цю ідею природним шляхом і в довгостроковій перспективі. Зараз, коли присутність шабабів стала очевидною, нам буде набагато легше зробити це.
Останнє: хочу нагадати, що ціль носія заклику — направляти людей. Тому і його справи повинні відповідати цьому рівню. Нагорода, яку він чекає, — це довольство Аллаха. До цього повинен прагнути мусульманин в своєму житті. Мусульманин живе в цьому світі для того, щоб поклонятись Аллаху, закликати людей до Аллаху і направляти їх на істинний шлях. Аллах обіцяв перемогу і можливість сповідувати свою релігію тим, хто допоможе Йому. Аллах же не порушує своїх обіцянок. Аллах неодмінно піднесе Свою релігію над рештою усіх інших релігій.
Нехай кожен діє, розуміючи ступінь важливості своєї роботи. Нехай Аллах допоможе усім і зміцнить релігію нашими руками. За допомогою Аллаха ми отримаємо силу в цьому світі і благодать в Подальшому. Воістину, це легко для Аллаха.
Із журналу «Аль-Вай»
Тауфік аль-Хадж
Джумада аль-уля 1415 р.х.
Жовтень 1994 р.
