На сайті «sasapost.com» Шаріф Джабер опублікував статтю під назвою «Одержимість чорними прапорами — між правдою і вигадкою». Ми стисло викладемо найбільш важливі моменти із цієї статті.
1) Джабер стверджує, що існування стягу чи прапора в державі Халіфат, або у Посланця Пророка Аллаха ﷺ, або ж в Ісламі — це усього лише вигадка, чужда для релігії Аллаха.
2) У другому абзаці своєї статті він наводить низку достовірних хадісів, в яких говориться про те, що у Посланця ﷺ був чорний і білий прапор. Після чого, ігноруючи ці хадіси і не розглядаючи їх для правового дослідження, він переходить до інших хадісів, в яких говориться про кольори стягу, червоні вони чи жовті, а також про те, що на них були написані слова єдинобожжя. Джабер стверджує про слабкість цієї групи хадісів.
Виникає питання: оскільки в своїй статті автор стверджує, що існують достовірні хадіси, в яких говориться, що у Посланця ﷺ був стяг, і він визнає існування стягу, то яким чином це узгоджується з першим абзацом, де стверджується про те, що у Посланця ﷺ не було стягу і це вигадка і стороння думка в релігії Аллаха?
У відповідь на цю статтю я хочу сказати наступне, і нехай допоможе мені в цьому Аллах! Знайте, що армія повинна мати прапори (Ліва) і стяги (Райа). Різниця між прапором стягом полягає в тому, що прапор (Ліва) — це те, що прикріпляється на кінчику списа і майорить на ньому, він більший за розміром і вказує на місцезнаходження командуючого армією, супроводжуючи його скрізь, де б він не знаходився.
Щодо стягу (Райа), то він дається командирам корпусів і окремих військ і виноситься на полі бою, через цю причину його іще називають «Матір’ю війни». Стягів може бути багато, на відміну під прапора, його так само прикріпляють до списа чи жердині і залишають майоріти на вітру.
Так використовувались прапори (Ліва) і стяги (Райа) в ісламській армії у часи Посланця ﷺ. Бухарі передав зі слів Анаса (р.а.), що Пророк ﷺ повідомив людям про смерть Зейда, Джафара та Ібн Равахи іще до того, як відомості про них (були доставлені гінцями), і він сказав:
أَخَذَ الرَّايَةَ زَيْدٌ فَأُصِيبَ، ثُمَّ أَخَذَ جَعْفَرٌ فَأُصِيبَ، ثُمَّ أَخَذَ ابْنُ رَوَاحَةَ فَأُصِيبَ
«Зейд взяв стяг і був вбитий, потім взяв його Джафар і був вбитий, а потім взяв його Ібн Раваха і (теж ) був вбитий». Ат-Тірмізі передав від аль-Харіса ібн Хасана аль-Бакрі, який сказав: «Ми прийшли в Медину і застали Посланця Аллах ﷺ на мінбарі, а перед ним з мечем стояв Білал, і біля нього були чорні стяги (Райа). Я спитав: «Що це за стяги?», — і нам відповіли: «Амр ібн Аль-Аас повернуся з походу». В обох «Сахіхах» передається, що Пророк ﷺ, сказав:
لَأُعْطِيَنَّ الرَّاَيةَ غَدًا رَجُلاً يُحِبُّ اللَّهَ وَرَسُولَهُ وَيُحِبُّهُ اللَّهُ وَرَسُولُهُ، فَأَعْطَاهَا عَلِيّاً
«Завтра я вручу цей стяг (Райа) тій людині, яка любить Аллаха і Його Посланця, і яку люблять Аллах і Його Посланець», — і вручив стяг (Райа) Алі». Передається у ан-Насаі зі слів Анаса: «У Ібн Умм Мактума був чорний стяг, коли вію брав участь разом з Посланцем Аллаха ﷺ в битвах». Із вищесказаного ясно, що військо у часи Пророка ﷺ мало прапори і стяги.
При детальному вивченні цих текстів стає ясно, що стяг (Райа) менше прапора (Ліва), прапор (Ліва) вручається командуючому армією і водружається над військовим табором як вказівка на місцезнаходження командуючого. Стяг (Райа) вручається військам, знаходиться у командирів батальйонів і рот і у різних армійських підрозділів. По кількісному співвідношенню в армії багато стягів (Райа), а прапор (Ліва) — один.
Щодо їх кольору, то із текстів ясно, що стяг (Райа) Посланця ﷺ був чорним, а його ﷺ прапор (Ліва) був білим. Ат-Тірмізі передав від Ібн Аббаса, який сказав: «Стяг (Райа) Посланця Аллаха ﷺ, був чорним, а його прапор (Ліва) був білим». «Пророк ﷺ, коли входив в Мекку, мав прапор (Ліва) білого кольору». В наведеному вище хадісі від аль-Харіса ібн Хасана говориться: «І біля нього були чорні стяги (Райа)».
Усі ці хадіси вказують на те, що прапор (Ліва) білий, а стяг (Райа) чорний.
Стяг мав чотирикутну форму і був виготовлений із вовняної тканини. Від аль-Бара ібн Азіба, наводиться: його спитали про стяг Посланця ﷺ, яким він був? Він сказав: «Він був чорним, чотирикутним, зробленим із наміри (різновид тканини)». Ат-Тірмізі і Ахмад, передають, що значення слів «із наміри» означає плащ, зроблений із вовни, і на ньому було написано:
لا إله إلا الله محمد رسول الله
«Немає божества, окрім Аллаха, і Мухаммад — Посланець Аллаха».
Те ж саме говориться і про прапор, він був чотирикутним, зроблений із вовни, і на ньому було написано:
لا إله إلا الله محمد رسول الله
«Немає божества, окрім Аллаха, і Мухаммад — Посланець Аллаха». Проте він більшого розміру, аніж стяг, і напис на ньому чорного кольору на білому фоні.
3) В третьому абзаці статті автор задається питанням про військовий стяг: чи є він просто стягом чи державною символікою? При цьому він припускав, що в той час це було просто одним із засобів, необхідних для ведення війни, щоб розрізняти своїх від чужих, а зараз реальність інша і правила інші, тому що війни тих часів відрізняюся від війн сучасності. Він стверджує, що сьогодні немає сенсу в наявності стягів, оскільки сучасні засоби зв’язку не потребують стягів. Але автор забуває про те, що бачить на власні очі в сучасних війнах, як обертають тіла загиблих у прапори своєї країни, як армійські командири віддають честь прапорам і як використовують їх в офіційних церемоніях. Однозначно, сучасні держави приділяють особливу увагу своїм прапорам!
Автор також забуває і про те, що Посланець ﷺ посилав невеликі загони і вручав їм стяги. Передається, що загін Хамзи ібн Абдульмутталіба був першим загоном, якому Посланець ﷺ вручив прапор, його загін складався із тридцяти людей. Говориться, що загін Убайди ібн аль-Харіса, який складався із шістдесяти людей, був одним із перших загонів в епоху Посланця ﷺ. Кожному із них вручався прапор. І тут виникає питання: для якого зв’язку вручались стяги цим нечисленним загонам? Очевидно, ствердження про те, що стяги потрібні для того, щоб тримати зв’язок між загонами — це домисли автора, які не мають ніякого відношення до реальності.
Оскільки в своїй статті він не навів експертної думки, яка б обґрунтовувала б необхідність прапорів з різними кольорами і формами в сучасний час, то за його ствердженням виходить, що використання прапорів у якості державної символіки над різного роду закладами є безглуздям і не є законом Шаріату! Автор забуває, що Посланець ﷺ зазвичай вручав стяги командуючим армією в мечеті, коли посилав їх у похід. Це був особливий прапор, і в багатьох хадісах говориться, що він був зроблений із плаща Аіші (р.а.), і колір його був чорний!
Оскільки армія є одним із державних апаратів, якому Посланець ﷺ приділяв особливу увагу, то вручення прапорів чи стягів командуючим арміями і бригадами у випадку війни було нічим іншим, як представництвом держави, яка демонструє свою символіку на війні.
Посланець ﷺ зберігав стяг і прапор в Медині, і коли армія готувалась вийти в похід, він діставав їх і вручав командуючому. Інакше кажучи, прапор і стяг вручались державою в лиці її голови. Прапор і стяг знаходились в Медині у Посланця ﷺ, у Саада ібн Убади і у Алі, нехай буде задоволений Аллах ними обома, в мирний час і під час війни.
Як може прийти в голову людині, що держава не мала стягів, що вони призначені тільки для ведення війни і не можуть використовуватись у якості символіки або як державний прапор?
Ібн Абу Шайба сказав в своїй книзі «Про вручення і прийняття прапора»:
34295 — Абд ар-Рахман ібн Махді розповів нам від Суфьяна, від Ібрахіма ібн аль-Мухаджира, від Ібрахіма про те, що Пророк ﷺ вручив (прапор) Амру ібн Аль-Асу.
34296 — Мухаммад ібн Фудайль розповідав нам зі слів аль-Валіда ібн Джумайі, зі слів Хабіба ібн Абу Сабіта про те, що Абу Бакр сказав Халіду ібн аль-Валиду: «Дай мені свого списа», — потім він прив’язав до нього прапор і сказав Халіду: «Іди, бо Аллах з тобою».
Вручати стяг полководцю є однією із державних справ, які робив Посланець ﷺ і робили халіфи після нього. Стяг чи прапор уособлюють державу, а також уособлюють підкорення армії тому аміру, якому вручили цей прапор. Підкорення є одним із стовпів побудови будь-якої армії. Таким чином, його вручали і приймали. Сенс цього полягає в тому, що Посланець ﷺ, а після нього — і праведні халіфи, вчиняв саме таким чином. Відомо, що дії Посланця ﷺ є законом, і ними необхідно керуватись.
Вчинки Посланця ﷺ бувають трьох видів: вроджені, вчинки, притаманні тільки йому, і решта усіх інших вчинків, які не є притаманними тільки йому або вродженими (природними для людини). Передача стягу Пророком ﷺ не підпадає під категорію вроджених або ж притаманних тільки йому вчинків, а є законодавчою дією, і немає розбіжностей в тому, що в таких вчинках нам наказано слідувати прикладу Посланця ﷺ. Немає ніяких сумнівів в тому, що ці вчинки є таким же шаріатським доказом, як його слова і мовчазна згода, і обов’язковим є керуватись ними, як про це сказав Всевишній Аллах:
لَقَدْ كَانَ لَكُمْ فِي رَسُولِ اللَّهِ أُسْوَةٌ حَسَنَةٌ
«В Посланці Аллаха для вас є чудовий приклад» (33:21), —
а також слова Всевишнього:
إِنْ أَتَّبِعُ إِلَّا مَا يُوحَى إِلَيَّ
«Я слідую лише тому, що ниспосилається мені в одкровенні» (6:50), —
І Його слова:
قُلْ إِنَّمَا أَتَّبِعُ مَا يُوحَى إِلَيَّ مِنْ رَبِّي
«Скажи: Я слідую тільки за тим, що навіюється мені в одкровенні від мого Господа» (7:203).
Це у цілому усім відомо, і ця вимога охоплює усі вчинки Посланця ﷺ, будь то дії, слова або ж мовчазна згода (ікрар). Тому слідування за Посланцем ﷺ в усіх його діях є обов’язковим для кожного мусульманина, якщо ці вчинки не були притаманні тільки Посланцю ﷺ або ж не відносились до категорії вроджених.
Слідувати за Посланцем ﷺ — це одне, а керуватись його повеліннями — це інше. Дією, яка вказує на дозволеність, керуються як дозволеною, а дією, яка вказує на рекомендоване — як рекомендованим, і т. д.
Щоб зрозуміти, якою є шаріатська постанова відносно стягів і прапорів, необхідно вивчити каріни (передумови,супутні обставини). Якщо каріна вказує на обов’язковість дії, то ця дія стає обов’язковою (фард), а якщо каріна вказує на рекомендацію, то дія буде рекомендованою (мандуб), і так далі.
Ось два питання, які необхідно зрозуміти:
1) це вручення прапора, і воно, безперечно, є обов’язковим, тому що це єдиний метод, якому слідував Посланець ﷺ при передачі повноважень командуючим армій. Закон про вручення прапора є відгалуженням від загального закону, яким є закон джихаду, і приймає його постанову. Тобто, якщо ведення джихаду є обов’язковим, то і вручення прапора так само буде обов’язковим.
2) колір і форма прапора, і його хукм ми розглянемо трохи пізніше.
Вивчаючи хадіси, де говориться про стяги, ми зустрічаємо хадіс про «стяг невігластва», а також такі хадіси, як:
لَأُعْطِيَنَّ الرَّاَيةَ غَدًا رَجُلاً يُحِبُّ اللَّهَ وَرَسُولَهُ وَيُحِبُّهُ اللَّهُ وَرَسُولُهُ، فَأَعْطَاهَا عَلِيّاً
«Завтра я вручу цей стяг тій людині, яка любить Аллаха і Його Посланця, і яку люблять Аллах і Його Посланець»… і той факт, що Посланець ﷺ не посилав загони в похід, не вручивши прапор командуючому, наказуючи решті підкорятись йому, як це було з самим першим загоном, яким був загін Убайди ібн аль-Харіса. «Ібн Ісхак сказав: «Стяг Убайди ібн аль-Харіса — як дійшло до мене — був першим стягом в Ісламі, який вручив Посланець Аллаха ﷺ, одному із мусульман». Таким чином, він ﷺ встановив метод призначення командуючого і обов’язковість підкорятись йому шляхом вручення прапору чи стягу. Абу Бакр (р.а.), коли до нього звернулись з проханням переглянути призначення Усами, відповів: «Клянусь Аллахом, я не заберу прапор, який вручив Посланець Аллаха ﷺ». Тим самим він прирівняв вручення стягу до призначенню командуючим і, відповідно, вилучення стягу прирівняв до зняття з посади командуючого, на яку Усаму призначив сам Посланець Аллаха ﷺ.
Його висловлювання доводить, що вручення стяга — єдиний законний спосіб призначення командуючим армією. Коли Абу Бакр переглядав призначення Усами, він не сказав: «Ми не замінимо його кимось іншим», — а сказав: «Як я відніму прапор, який вручив сам Посланець ﷺ?». В Ісламській Державі призначення командуючим проходило тільки в один спосіб, а саме — врученням йому прапора. Після Абу Бакр лише попросив Усаму, якому Посланець Аллаха ﷺ перед смертю вручив прапор, залишити Умара в Медині. Командування солдатами покладається на того, кому вручено стяг війни, і підкорення йому обов’язкове. Оскільки це шаріатський метод призначення командуючого, то його застосування є обов’язковим, оскільки без нього обов’язкове не може бути виконано.
Щодо другого питання, тобто форми і кольору прапорів, то знайте, що ці символи представляють собою державу, яка прагне звеличити слово Аллаха вище за усе. Посланець ﷺ заборонив битись під стягами джахілії і велів битись під стягом Істини. Він утвердив цей стяг і вручав його командуючим, що є свідченням того, що вони бились під ним, і цей стяг приймає той же закон, для реалізації якого він був вручений. Загальним законом є обов’язковість джихаду і обов’язок призначення командуючого армією, а його призначають, вручаючи йому стяг, і ці закони засновані на доказах.
Те, що стяг повинен бути чорним і на ньому повинні бути написані слова єдинобожжя, є деталями, а деталі не потребують окремих доказів, тому що досить загальних доказів, які вказують на обов’язковість цього. І тут недоречно буде говорити, що ці способи (колір і форма прапорів) відносяться до вчинків людини, а вчинки не здійснюються без шаріатської вказівки на них. Так неможна сказати тому, що шаріатські докази на ці дії є загальними і під них підпадають усі деталі, які є їх відгалуженнями. Тільки тоді, коли відносно відгалужень є окремі текти, слід керуватись цими текстами. Наприклад, Всемогутній Аллах сказав:
وَآتُوا الزَّكَاةَ
«І виплачуйте закят».
Це є загальним доказом. Але також є тексти, які стосуються відгалужень цього закону, як розмір нісабу (мінімальна сума, з якої виплачується закят), плата збирачам закяту із закятних засобів, і усі вони є другорядним (відгалуженнями), які виходять від: «І виплачуйте закят», — але немає текстів на те, як необхідно збирати закят, або на те, верхи чи пішки повинен пересуватись збирач закяту. Чи наймають йому в допомогу робітників чи ні? Чи ведуть вони записи зібраного? Чи повинно бути у них певне місце збору? Чи є у них склади для зберігання того, що вони збирають? Ці склади розташовані під землею, чи вони побудовані як зерносховища? Чи збирається закят в виді товарів в мішках чи коробках? Ці та до них подібні справи підпадають під загальний доказ: «І виплачуйте закят», — і відносно них немає окремих текстів.
Щодо необхідності наявності прапора, то в цьому немає сумнівів, тому що це постійно робив Посланець ﷺ в усіх походах, і він зробив вручення прапора вказівкою на обов’язковість підкорення воїнів тому, кому вручили прапор, тому наявність прапора обов’язкова. Друге питання: це деталі прапорів. І тут ми або беремо деталі, які використовував Посланець ﷺ, навіть якщо він категорично не вимагав виконання цього, або виробляємо свій спосіб.
Постанова відносно кольору і вигляду прапора коливається між припустимим і рекомендуємим, або можна сказати, що це одна із адміністративних справ держави, а вони не потребують окремих доказів і підпадають під загальні обов’язки джихаду і обов’язковість призначення командуючого врученням йому прапора.
Таким чином, питання про колір і вид прапора залишається на розсуд халіфа за умовою, що його вигляд не буде із тих, які пов’язані з джахілійськими прапорами, як, наприклад, прапори Єгипту, Алжира, Саудівської Аравії, Йорданії і т.п., — їх неможна брати, тому що це представляє собою стягти смути з точки зору їх змісту. Коли ми бачимо, що Посланець ﷺ і сподвижники після нього вибрали чорний колір і чотирикутну форму прапора, іноді на ньому були написані слова єдинобожжя, а іноді він був з чорними смужками, як шкура тигра, то краще за усе наслідувати в цьому їх. Посланець Аллаха ﷺ, сказав:
مَنْ أَطَاعَنِي فَقَدْ أَطَاعَ اللَّهَ، وَمَنْ عَصَانِي فَقَدْ عَصَى اللَّهَ، وَمَنْ أَطَاعَ أَمِيرِي فَقَدْ أَطَاعَنِي، وَمَنْ عَصَى أَمِيرِي فَقَدْ عَصَانِي
«Хто підкоряється мені, той підкоряється Аллаху, і той,хто ослухається мене, той ослухається Аллаха, і той, хто підкоряється аміру, призначеному мною, той підкоряється мені, і той, хто ослухається призначеного мною аміра, той ослухається мене» (Муслім, Бухари і ан-Насаі).
Отож, на того, хто слідує в цьому прикладу Посланця ﷺ, неможна сказати, що він позбавлений розуму або що він вносить в Іслам те, що не має відношення до нього!
Тепер розглянемо деякі подробиці відносно форми, назви і кольору прапора:
а) Стяг «Аль-Укаб» (орел)
В арабській мові слово «Аль-Укаб» (орел) має значення війни. Сказати «стяг аль-Укаб» — це те ж саме, що сказати «стяг війни». Тому у стяг, який підняв Кусай ібн Кілаб, називався «стягом аль-Укаб». Також в арабській мові «Аль-Укаб» означає птаха орла, в словнику «Лісан аль-араб» говориться: стяг «Аль-Укаб», який вручався правителем, подібно орлу, який летить, слово жіночого роду. А також «Аль-Укаб» означає пагорб і усе, що височить не дуже високо.
Але Посланець ﷺ взяв цю назву для свого стяга свідомо. Вакі розповів нам, що Суфьян зі слів Абу аль-Фадла і зі слів аль-Хасана, сказав: «Стяг Пророка ﷺ, був чорним і називався аль-Укаб».
Ібн Баттал сказав в своєму тлумаченні до книги «Сахіх аль-Бухарі»: «Ат-Табарі сказав: Абд ар-Рахім аль-Баркі розповів мені, що Амр ібн Абу Салама розповів йому зі слів Зухайра, зі слів Мухаммада, який сказав: «Стяг Посланця називався аль-Укаб».
Сподвижники назву стяга залишили такою самою, якою вона була: Аль-Вакіді, розповідаючи про завоювання Шаму, сказав: «Війська наближались з усіх боків, і наближався «стяг аль-Укаб», який ніс Рафі ібн Аміра ат-Таі».
Ібн Асакір в своїй книзі «Історія Дамаска» пише:
Абу аль-Касім ібн ас-Самарканді повідомив нам, що передали Абу аль-Касім Ісмаіл ібн Масада, Хамза ібн Юсуф ас-Сахмі, Абу Ахмад ібн Аді, Умар ібн Сінан, Абу Нуайм аль-Халабі, Халід ібн Амр, від Лайса, зі слів Йазіда ібн Абу Хабіба, зі слів Абу Аль-Хайра Мартхад ібн Язіда, зі слів Абу Хурайри, який сказав: «Стяг Пророка ﷺ був із шматка чорного бархату, який належав Аіші, і прапор був білим. Зберігались вони у Саада ібн Убади, а потім він водрузив його серед ансарів в Бану Абд аль-Ашхал, і цей той стяг, з яким Халід ібн аль-Валід увійшов в Дамаск, і називався він «стяг аль-Укаб».
Отож, стяг залишився таким, яким і був. Цей же стяг знаходився у Халіда (р.а.) при завоюванні Шаму! Сподвижники зберегли і його форму, і назву, і колір! Більше того, вони в розпал битви прагнули не кидати його і піднімати догори так, що їм відрубали руки і ноги, а деякі із них отримували вісімдесят з гаком ран на тілі, несучи цей стяг і не даючи йому впасти! Кров віруючого цінніше для Аллаха, аніж Кааба, але він жертвував собою, щоб цей прапор і те, що він символізує, продовжували майоріти високо, і сьогодні ми бачимо, як приходить хтось і говорить: «Це дещо чужде в релігії, і правознавці не говорили про обов’язковість цього»! Але, що ж він скаже про слова і дії сподвижників, які віддавали свої життя, щоб звеличити цей стяг?
Ібн Касір в книзі «Кінець розбратів і кровопролиття» (1/55,56) сказав: «Оскільки стяг Посланця ﷺ був чорним і називався «аль-Укаб», і Хаіид ібн аль-Валід, коли йшов із Іраку, водрузив стяг над ас-Санією, це місцевість до сходу від Дамаска, після чого вона стала називатись «Саніят аль-Укаб».
б) Колір і форма прапора
Імам аз-Захабі в книзі «Історія Іслама» сказав: «Салам ібн Міскін сказав зі слів Катади, від Саіда ібн аль-Мусайяба, який сказав: «В день Ухуда у Посланця Аллаха ﷺ був чорний стяг із плаща, який належав Аіші, стяг ансарів називався аль-Укаб. Справа від нього був Алі, а зліва були аль-Мунзир ібн Амр ас-Саади і Зубайр ібн аль-Аввам, вони відповідали за фланги, і говорять, що аль-Мікдад ібн аль-Асвад і Хамза відповідали за центр, стяг був у Мусаба, він був вбитий в бою, після чого Пророк ﷺ передав стяг Алі. Говорять, що було три стяги: стяг у Мусаба ібн Умайра, у Алі і стяг, який був у аль-Мунзіра».
В книзі Ібн Абу Шайби «Мусаннаф» про чорні стяги говориться:
34288 — Абу Бакр ібн Айяш розповів нам зі слів Асима, зі слів аль-Харіса ібн Хасана, який сказав: «Я прийшов в Медину і застав Посланця Аллаха ﷺ на мінбарі, а перед ним з мечем стояв Білал, і біля нього були чорні стяги. Я спитав: «Що це?», — і мені: «Амр ібн аль-Аас повернуся з походу».
34289 — Абдуллах ібн Ідріс розповів нам зі слів Мухаммада ібн Ісхака, зі слів Абдуллаха ібн Абу Бакра, зі слів Амри, що вона сказала: «Стяг Посланця Аллаха ﷺ був чорним, із плаща Аіші».
34290 — Вакі розповів нам, що Суфьян зі слів Абу аль-Фадла і зі слів аль- Хасана сказав: «Стяг Пророка ﷺ був чорним і називався аль-Укаб».
Очевидним стало те, що чи то при Ухуді чи в інших битвах, незалежно, чи брав участь Посланець ﷺ особисто чи посилав когось іншого, стяг був чорним. Хоча у військ свої стяги могли бути різних кольорів, але стяг Посланця ﷺ завжди був чорним, так само продовжилось і в епоху сподвижників. Сенс цього в тому, що цей стяг в війнах уособлював собою Ісламську Державу.
в) Напис на ньому був «Немає божества, окрім Аллаха, і Мухаммад — Посланець Аллаха»
Автор порахував слабким хадіс, де про це говориться. За словами Шаріфа Джабера: «Також те, що стосується напису на стягу «Немає божества, окрім Аллаха, і Мухаммад — Посланець Аллаха», вважається слабким, як про це сказали вчені, і на це немає доказів.
Ат-Табарані в книзі «Аль-Аусат» від Хайяна ібн Убайдуллаха, зі слів Абу Муджаллаза, зі слів Ібн Аббаса передав: «Стяг Посланця Аллаха ﷺ був чорним, а його прапор був білим, на якому було написано: «Немає божества, окрім Аллаха, і Мухаммад — Посланець Аллаха». Ат-Табарані сказав: «Від Ібн Аббаса це не передається за винятком єдиного ланцюга передавачів, в якому є Хайян ібн Убайдуллах». Ібн Аді в «Аль-Каміль фи ад-Дуафа» відносно цього Хайяна говорить: «Від Хайана, окрім згаданих мною хадісів, не так вже і багато передається, у цілому те, що він передав не передається іншими». Аль-Хайсамі в «Маджму аз-Заваід» говорить про слабкість Хайана. Цей хадіс порахував слабким Шавкані в «Найль аль-Автар». Ібн Хаджар в «Фатх аль-Барі» сказав: «Ланцюжок його передачі слабкий». Кінець цитати.
Щодо цього ми скажемо наступне: «Хоча деякі із хадісознавців порахували Хайяна ібн Убайдуллаха слабким, інші хадісознавців іншу думку про нього. Такі випадки, коли одні мухаддіси вважають того чи іншого передавача слабким, а інші вважають інакше і передають від нього хадіси, бувають досить часто».
Устаз Шаріф Зайд в статті під назвою «Стяг аль-Укаб — це стяг Посланця Аллаха, який скоро буде майоріти над територією Халіфату» сказав: «Хайян ібн Убайдуллах був згаданий Ібн Хиббаном як один із заслуговуючих на довіру в його книзі «Аль-Сікат», частина 6/230: «7491 — Хайян ібн Убайдуллах Абу Зухайр, вільновідпущеник Бану Ади, передає зі слів Абу Меджліза і його батька про те, що від нього передавали Муслім ібн Ібрагім і Муса ібн Ісмаіл». Аз-Захабі згадав його в своїй книзі «Мізан аль-Ітідал» (1/623): «2388 — Хайян ібн Убайдуллах Абу Зухайр — шейх Басри». Від Абу Маджліза Бухари сказав: «Ас-Сальт згадав цей хадіс, вказав на змішення існаду з іншим хадісом». Ас-Сальт — це Ібн Мухаммад Абу Хаммам, про нього згадує Абу аль-Хаджадж аль-Міззі в своїй книзі «Тахзіб аль-Камаль фі Асмаі Ріджал» (2/79). Бухарі передав в «Ас-Сахіх», що Абу Хаммам ас-Сальт ібн Мухаммад аль-Хариікі проходить із Харка, острову в Перській затоці, що знаходиться недалеко від Аммана.
Тут обговорюваним питанням є напис «Немає божества, окрім Аллаха, і Мухаммад — Посланець Аллаха» на прапорі і стягу, і ця плутанина в існаді не шкодить цьому напису, тому що в ланцюжку передавачів між Хайаном і Посланцем ﷺ — усього дві людини: це Абу Маджліс Хакік ібн Хамід і Ібн Аббас.
Абу аль-Шейх аль-Асбахані в «Ахлак ан-Набі» наводить: Ахмад ібн Занджавайх аль-Махрамі розповів нам, Мухаммад ібн Абу ас-Сарі аль-Аскалані розповів нам, Аббас ібн Таліб, зі слів Хайяна ібн Убайдуллаха, зі слів Абу Маджліса, зі слів Ібн Аббаса, сказав: «Стяг Посланця Аллаха ﷺ був чорним, а прапор його був білим, на них було написано: «Немає божества, окрім Аллаха, і Мухаммад — Посланець Аллаха». Те ж саме розповідав Ахмад ібн Занджвайх від Мухаммада ібн Абу ас-Сарі, від Ібн Вахба, від Мухаммада ібн Абу Хаміда, зі слів аз-Зухрі, від Саіда ібн аль-Мусайяба, від Абу Хурайри, а він — від Пророка ﷺ.
Якщо сказати, що хадіс, переданий від Ібн Аббаса (р.а.), слабкий, то окрім нього подібне було передано і від Абу Хурайри (р.а.). Це другий шлях хадісу, який говорить, що на стягу були написані слова єдинобожжя.
4) В четвертому абзаці автор говорить, що ідея державних прапорів є сучасною і що прийняття прапору у якості символіки держави не практикувалось у минулому! Можливо, він не знав, що стягти існували з часів Кусая ібн Кілаба, утверджені в Дар ан-Надва, і вони зберігались у родини Бану Абд ад-Дар. З приходом Ісламу прапор був у хранителя ключів Кааби — Усмана ібн Абу Тальхи із Бану Абд ад-Дар, а бойовий стяг курайшитів знаходився у Абу Суфьяна, а стяг мусульман в Медині зберігався у Саада ібн Убади серед ансарів із Бану Абд аль-Ашхал, а стяг мухаджирів був у Алі (р.а.), так було як в мирний час, так і під час війни!
5) В п’ятому абзаці автор стикається з явно проблемою, яка стосується природи походження прапорів, які є прапорами фітни (смути), як родоплемінні прапори чи прапори многобожників, які боролись з Ісламом. Автор добре пояснює, що одного разу, коли між деякими мухаджирами і ансарами трапилась суперечка, деякі із них почали кликати: «О, мухаджири!», — а інші: «О, ансари!». Це дійшло до Посланця ﷺ, і він сказав:
دَعُوهَا فَإِنَّهَا مُنْتِنَةٌ
«Залиште це, воістину, від нього виходить сморід».
Коли народ об’єднується навколо націоналізму або ж родоплемінних зв’язків, навіть під гаслами мухаджирів і ансарів, тоді це шкодить Уммі і розділяє її. Автор правильно зробив, написавши про це, але він не розглянув питання прапорів фітни, а лише слабо зачепив цю тему.
Джабер не згадав прапори колоніалізму, які намалювали Сайкс і Піко з метою розділення Умми, щоб ми воювали один проти одного під цими прапорами. Вони уособлюють невігластво і фанатизм, розділяючи Умму на Єгипет, Сирію, Ємен, Ірак і т.д., які представляють собою псевдодержави, де керуються не тим, що ниспослав Аллах. Отож, їх прапори є стягами фітни, поза різницею, чи будуть вони зеленого кольору, з написом «Немає божества, окрім Аллаха», як прапор Саудів, або ж будуть різнокольоровими з орлом і т.п.
Усе, що розглядає автор цієї статті, є поверхневим підходом до питання. Який би не був прапор, жовтий чи червоний, якщо він служить релігії, то буде дійсним прапором. Якщо ж чорний прапор буде служити невір’ю, то він буде прапором «фітни». Для автора проблема — в кольорі і формі, і він не бачить суті політичної проблеми, яка турбує сьогодні Умму, а саме — вшанування прапорів Єгипту, Судану, Йорданії, Сирії та до них подібних, нав’язаних нам колонізаторами, і того, що вони представляють. В його статті ми взагалі не знайдете нічого, що б стосувалось цього питання, оскільки його проблема пов’язана зі стягом Ісламу, який він вважає вигаданим і чуждим Ісламу явищем!
Шаріф Джабер явно симпатизує сирійському прапору, називаючи його «прапором незалежності від Франції». Незрозуміло, на якій планеті живе ця людина, якщо не знає, що Сирія досі не набула незалежності від невірного Заходу і що саме колонізатор визначив форму і колір прапору цієї країни. Проте він одержимий боротьбою проти стягу Посланця Аллаха ﷺ.
Він голосно заявляє: «Якщо ми візьмемо сирійську революцію у якості прикладу, то побачимо, що люди вийшли на демонстрації під прапором незалежності від Франції і піддались нападам з боку різних радикальних груп. Це не французький прапор, і французи не піднімали його, народ Сирії підняв його в своїх демонстраціях проти іноземного окупанта, і він став символом незалежності. Я хочу сказати: яка користь від цієї агресії і зриву прапорів під приводом того, що це прапори невігластва? Хіба Сирія звільнена від тиранії режиму та «ІДІЛ», і залишається тільки вибирати колір прапора?!». На цьому він закінчив заяву, і тим самим стала зрозумілою ціль усіх його самим статей — це закріплення прапорів колоніалізму і боротьбі зі стягами Ісламу.
Тут ми хочемо сказати наступне.
Перше: колонізатор — це той, хто підняв сирійський прапор після розпаду Халіфату:
Устаз Ахмад аль-Касас в одній із своїх важливих статей під назвою «Постанова Шаріату про прийняття прапорів Антанти та до них подібних» пише: «Реальність цього прапору полягає в тому, що він символізує регіональне утворення, яке виникло в епоху французької окупації за рішенням Верховного комісара Франції. В 1930 році Верховний комісар Франції Анрі Понсо видав Наказ №3111, який гласить про необхідність розробити «Конституцію Сирійської Республіки». Ця конституція була пізніше видана в епоху французької окупації. В цій конституції, в четвертій статті, першій частині, є вказівка, яка описує прапор:
«Сирійський прапор буде наступним: його довжина в два рази перевищує ширину, і він буде розділений на три рівні, паралельні полоси, верхня буде зеленою, потім біла, потім чорна, на білій частині буде зображено в одну прямую лінію три червоні п’ятикутні зірки».
Цей прапор використовувався до створення Об’єднаної Арабської Республіки після проголошення єдності Сирії і Єгипту в 1958 році, коли був прийнятий прапор Об’єднаної Арабської Республіки. Потім, після розпаду Об’єднаної Арабської Республіки 28 вересня 1961 року, він був відновлений, поки партія «Баас» не прийшла до влади в результаті перевороту в 1963 році, скасувавши цей прапор і прийнявши новий, найбільш близький до прапору нинішнього режиму.
Таким чином, очевидно, що цей прапор є символом світської національної держави, де правиться не по тому, що ниспослав Аллах. Держава, яку заснував невірний Захід на руїнах Халіфату згідно з угодами між крупними державами. Так, в роки Першої світової війни між Францією і Британією була підписана уроку Сайкс-Піко, а також на конференції в Сан-Ремо під егідою Ліги Націй в 1920 Франції був наданий мандат на північну частину Шаму. В такій реальності і за таких обставин народився цей прапор, який сьогодні символізує те політичне утворення, яке його підняло».
Так що це не прапор, який народ Сирії прийняв після набуття незалежності від Франції, як стверджує Шаріф! Це прапор, який був прийнятий у якості символу світської держави, яка відокремила релігію від життя і керується чуждими для Ісламу законами. Він представляє собою прапор «фітни», незалежно від того, чи були його авторами французькі чи арабські націоналісти, зрощені колонізаторами, які стали їх вухами та їх очима!
Друге: постанова Шаріату у відношенні прапорів арабських країн та інших мусульманських країн і те, що уособлюють собою режими, які керуються законами невір’я, — усе це є забороненим, заборонено використання їх кольору, форми і усього того, що представляє собою їх культура.
Устаз Ахмад аль-Касас у згаданій вище статті говорить: «Відповідно, згідно до цього правила, хрест заборонений, хоча з самого початку хрест є геометричною фігурою, які в основі дозволені, але хрест вийшов із цієї основи після того, як став символізувати переконання невірних, які суперечать ісламській акиді. А також шестикінечна зірка, прийнята євреями, серп і молот, прийнятий комуністами, і циркуль і наугольник, прийнятий масонством... Усі ці форми в основі дозволені, але коли вони стали символізувати релігії і переконання невірних, вони вийшли із своєї основи дозволеності і стали забороненими. Так само і прапори держав, які керуються законами невір’я, як регіональні, націоналістичні і патріотичні держави, які існують в ісламському світі, які побудовані на руїнах єдиної держави мусульман — підняття і прийняття їх прапорів стало забороненим, як тільки вони почали використовуватись у якості прапорів цих країн, хоча початково вони не були заборонені».
Третє: хадіс про стяг «фітни» і його розуміння.
Зі слів Абу Хурайри передається, що Пророк ﷺ сказав:
مَنْ خَرَجَ مِنْ الطَّاعَةِ، وَفَارَقَ الْجَمَاعَةَ، فَمَاتَ، مَاتَ مِيتَةً جَاهِلِيَّةً، وَمَنْ قَاتَلَ تَحْتَ رَايَةٍ عِمِّيَّةٍ يَغْضَبُ لِعَصَبَةٍ، أَوْ يَدْعُو إِلَى عَصَبَةٍ، أَوْ يَنْصُرُ عَصَبَةً، فَقُتِلَ، فَقِتْلَةٌ جَاهِلِيَّةٌ، وَمَنْ خَرَجَ عَلَى أُمَّتِي يَضْرِبُ بَرَّهَا وَفَاجِرَهَا، وَلا يَتَحَاشَى مِنْ مُؤْمِنِهَا، وَلا يَفِي لِذِي عَهْدٍ عَهْدَهُ، فَلَيْسَ مِنِّي وَلَسْتُ مِنْهُ
«Хто вийшов із покори і відколовся від общини, а потім помер, той помер смертю часів невігластва. І якщо хтось бився під стягом хибних чи смутних ідей, гніваючись заради свого племені, закликаючи до виключності свого племені, закликаючи до винятковості свого племені або підтримуючи своє плем’я в утисканні інших, і був вбитий, то його смерть буде подібної смерті часів невігластва. І хто вийшов проти моєї общини, уражаючи і праведного, і грішника із неї, і не жаліючи ані віруючого із неї, ані того, з ким вона уклала договір, той не має відношення до мене, а я не маю відношення до нього». Щодо прапору, за який заступається автор, прапора Антанти, то він заснований на заклику до сирійському націоналізму і не закликає до ісламської держави, яка виходить за межі національних кордонів, об’єднує мусульман і управляє ними по законам Аллаха. Він не виходить за кордони Сирії, окреслені їй в угоді Сайкс-Піко. Його хвилюють тільки питання людей, які проживають в Сирії, і нікого іншого. Таким чином, її прапор — це прапор, який символізує ідеї невігластва.
Відповідно, битись під цим прапором заборонено, як про це говориться в хадісі. Захист його є захистом принципів, розділення мусульман і принципів расової ненависті, а це, як описав Посланець ﷺ, є ідеєю часів невігластва, і він ﷺ велів це залишити згідно хадісу:
دَعُوهَا فَإِنَّهَا مُنْتِنَةٌ
«Залиште це, воістину, від нього виходить сморід»!
Але для автора воно так чудово пахне, що він захищає це, хоча захищає він тільки сморід. А того, хто бореться з ним і з тим, що він символізує, він вважає «божевільним».
Хіба заборона зловонної справи і устоїв невігластва є божевіллям?
Ми згодні з автором в тому, що прапор символізує ідею, ідентичність і приналежність. Прапори часів невігластва, яких би форм і в яких кольорах і змісті вони б не були, усе одно є прапорами фітни, і битись під ними заборонено. Мусульманину треба мати стяг, який показує його приналежність до Ісламу, але автор, обманюючи себе, веде свою боротьбу не на тому боці!
Центральний інформаційний офіс Хізб ут-Тахрір
Саір Салама — Абу Малік
