Ми вітаємо усіх вас, наші любі брати, на новій зустрічі з нашою програмою «Разом із благородним хадісом» і починаємо з кращого привітання - Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху!
Від Саїда ібн Убайда передається, що йому розповів аль-Бараа ібн Азіб (р.а.) про те, як одного разу Посланець Аллаха, мир йому і милість Аллаха, сказав:
إِذَا أَتَيْتَ مَضْجَعَكَ فَتَوَضَّأْ وَضُوءَكَ لِلصَّلَاةِ ثُمَّ اضْطَجِعْ عَلَى شِقِّكَ الْأَيْمَنِ وَقُلْ اللَّهُمَّ أَسْلَمْتُ نَفْسِي إِلَيْكَ وَفَوَّضْتُ أَمْرِي إِلَيْكَ وَأَلْجَأْتُ ظَهْرِي إِلَيْكَ رَهْبَةً وَرَغْبَةً إِلَيْكَ لَا مَلْجَأَ وَلَا مَنْجَى مِنْكَ إِلَّا إِلَيْكَ آمَنْتُ بِكِتَابِكَ الَّذِي أَنْزَلْتَ وَبِنَبِيِّكَ الَّذِي أَرْسَلْتَ فَإِنْ مُتَّ مُتَّ عَلَى الْفِطْرَةِ فَاجْعَلْهُنَّ آخِرَ مَا تَقُولُ
«Якщо прийшов до свого ліжка, то зроби вуду (омовіння) як ти робиш вуду для свого намазу, після чого лягай на правий бік і скажи: «О Аллах! Я ввіряю Тобі свій лик, віддаю Тобі (Твоє) право розпорядитися моїми справами, звертаюся до Твого захисту, боюся Тебе і (ставлюся до тебе) з доброю волею. Немає прихистку і порятунку від Тебе, окрім як у Тебе. Я увірував у Твоє писання, яке Ти послав, і в Пророка Твого, якого ти послав. Якщо ти умертвиш мене, то умертви мене на вроджених якостях (фітра)». І зроби це останніми словами, які ти вимовиш».
Аль-Барра відповів: «Згадаю це, а також додам «і з Посланцем, якого Ти послав»», на що Пророк ﷺ відповів:
لَا وَبِنَبِيِّكَ الَّذِي أَرْسَلْتَ
«Ні, з Пророком, якого Ти послав».
Повідомляється у «Фатх аль-Барій» у роз’яснювальному тексті (шарх) Бухарі наступне:
Слова (إِذَا أَتَيْت مَضْجَعك) «Якщо прийшов до свого ліжка» означають «якщо ти захотів лягти (спати)».
Слова (فَتَوَضَّأْ وُضُوءَك لِلصَّلَاةِ) «то зроби вуду (омовіння), як ти робиш вуду для свого намазу» несуть у собі вказівку мандубу (бажаної дії), і користь від неї така, що ночлег відбувається в чистоті, а якщо настала смерть, то буде вона досконалою. А також із цього розуміється бажаність підгодовувати серце до смерті з чистотою у ньому, оскільки воно перше, що повинно бути чистим у тілі.
Слова (ثُمَّ اِضْطَجِعْ عَلَى شِقّك) «після чого лягай на правий бік», тобто потрібно лягти на бік і бажано – на правий, з чого виходить наступна користь:
1. Це прискорює концентрацію;
2. Серце спрямоване до правої сторони і в такому положенні сон стає легким;
3. Як сказав аль-Джаузій: «З приводу цього органу лікарі говорять, що він найбільш важливий для тіла. Вони говорять, що сон варто починати з правого боку на годину, після чого тіло повертається на лівий бік, оскільки у першому положенні переварюється їжа, а також воно – для сну, а друге положення з’єднує роботу печінки зі шлунком».
Слова (وَقُلْ: اللَّهُمَّ أَسْلَمْت وَجْهِي إِلَيْك) «О Аллах! Я ввіряю Тобі свій лик», тобто «я ввіряю свою душу», а говориться «лик» і «душа» у сенсі суті, особистості, тобто «я ввіряю свою сутність, свою особистість Тобі».
Слова (أَسْلَمْت) «ввірив» означає «повністю віддав», тобто у сенсі «зробив себе повністю таким, що віддався владі Твоїй, оскільки немає у мене сили проти того, що Ти мені присудив, не зможу я сам добути собі благо з того, що приносить користь і не зможу відмежуватися від шкоди».
Слова (وَفَوَّضْت أَمْرِي إِلَيْك) «віддаю Тобі (Твоє) право розпорядитися моїми справами», тобто повністю в усіх справах покладаюся на Тебе.
Слова (وَأَلْجَأْت) «звертаюся до Твого захисту», тобто покладаюся у своїх справах на Тебе у допомозі в тому, що принесе мені користь; як той, хто спирається а щось, що посилює і підтримує його, особливо це стосується спини, оскільки зазвичай людина спирається своїм тілом на спину і утримує рівновагу на ній. Слова (رَغْبَة وَرَهْبَة إِلَيْك) «боюся Тебе в (ставлюся до тебе) з доброю волею», тобто з надією на винагороду від Тебе і страхом перед Твоїм гнівом і покаранням Твоїм. Слова (لَا مَلْجَأ وَلَا مَنْجَى مِنْك إِلَّا إِلَيْك) «Немає прихистку і порятунку від Тебе, окрім як у Тебе».
Сказав ат-Тайбій: «У цих словах згадуються дивовижні речі, які не знає жоден, окрім богобоязливих, які знають цьому пояснення. Словами «ввірив свою душу» богобоязливий вказує, що його частини тіла підкорюються Аллаху Всевишньому в Його наказах і заборонах, а «спрямував своє обличчя» вказує на його щиру сутність, далеку від лицемірства. Що ж стосується слів «віддаю Тобі (Твоє) право розпорядитися моїми справами», то це означає, що усі внутрішні і зовнішні справи він пов’язує з наданням прав вирішувати Аллаху і нікому іншому. Словами «звертаюся до Твого захисту» він говорить, що після надання права звертається до Нього від того, що приносить шкоду і муки із самих різних причин». Далі ат-Тайбий говорить, що слова про «прихисток і порятунок» стоять в родовому відмінку у страждальному залогу, як зв’язок і розповсюдження, тобто мається на увазі «Мої справи заради Тебе для порятунку і надання права Тобі від страху перед Тобою».
Слова: (آمَنْت بِكِتَابِك الَّذِي أَنْزَلْت) «Я увірував у Твоє писання, яке Ти послав» несуть у собі розуміння, що це говориться про Коран, а також несуть у собі сенс іменника, який визначає походження, що включає в себе усі ниспослані книги.
Слова: (فَإِنْ مُتّ مُتّ عَلَى الْفِطْرَة) «Якщо ти умертвиш мене, то умертви мене на вроджених якостях (фітра)».
Стосовно цього сказали Ібн Батал і зібрання вчених, що тут мається на увазі під вродженими якостями (фітра) релігія Іслам.
У цьому дуа з благородного хадісу обов’язково слід звернути увагу на наступні пункти:
1. Обов’язково слід закликати свої душі до виконання цього благородного хадісу і обов’язково молитися на ніч;
2. Продовжувати контролювати свою душу перед сном і після нього, повторюючи ці слова знову. Передається про Ібн Умара, який говорив про себе, що якщо він лягав на ніч, то не дочікувався ранку, а якщо просинався вранці, то не дочікувався ночі;
3. Наше дуа (اللَّهُمَّ أَسْلَمْتُ نَفْسِي إِلَيْكَ وَفَوَّضْتُ أَمْرِي إِلَيْكَ وَأَلْجَأْتُ ظَهْرِي إِلَيْكَ رَهْبَةً وَرَغْبَةً إِلَيْكَ لَا مَلْجَأَ وَلَا مَنْجَى مِنْكَ إِلَّا إِلَيْكَ...) «О Аллах! Я ввіряю Тобі свій лик, віддаю Тобі (Твоє) право розпорядитися моїми справами, звертаюся до Твого захисту, боюся Тебе і (ставлюся до тебе) з доброю волею. Немає прихистку і порятунку від Тебе, окрім як у Тебе…» обов’язково повинно бути не просто словами, які ми вимовляємо і вони не виходять далі наших глоток. Навпаки, ми повинні бути щирими з Аллахом у тому, що ми говоримо. Ми повинні стати істинно тими, хто ввіряє свої душі Аллаху Святому, чинити згідно зі словами Всевишнього:
قُلْ إِنَّ صَلَاتِي وَنُسُكِي وَمَحْيَايَ وَمَمَاتِي لِلَّـهِ رَبِّ الْعَالَمِينَ
«Скажи: «Воістину, мій намаз і моє жертвоприношення (чи поклоніння), моє життя і моя смерть присвячені Аллаху, Господу світів»» (6:162).
Це і різниця між тим, хто живе по Ісламу, живе Ісламом і живе для Ісламу та рештою людей.
До наступних зустрічей разом із благородним хадісом Пророка ﷺ. Залишаємо вас під опікою Аллаха. Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху!
25 Джумада ас-сані 1435 р.х.
25.04.2014 р.
