Як відбувається байат

Хадіс
Друкарня

Вітаємо вас, дорогі брати і сестри по усьому світу, у межах нового випуску із серії «Разом з благородним хадісом». Ми починаємо з найкращого привітання: ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху!

Наводиться в «Сахіх» Мусліма:

حَدَّثَنَا زُهَيْرُ بْنُ حَرْبٍ وَإِسْحَقُ بْنُ إِبْرَاهِيمَ قَالَ إِسْحَقُ أَخْبَرَنَا وقَالَ زُهَيْرٌ حَدَّثَنَا جَرِيرٌ عَنْ الْأَعْمَشِ عَنْ زَيْدِ بْنِ وَهْبٍ عَنْ عَبْدِ الرَّحْمَنِ بْنِ عَبْدِ رَبِّ الْكَعْبَةِ قَالَ دَخَلْتُ الْمَسْجِدَ فَإِذَا عَبْدُ اللَّهِ بْنُ عَمْرِو بْنِ الْعَاصِ جَالِسٌ فِي ظِلِّ الْكَعْبَةِ وَالنَّاسُ مُجْتَمِعُونَ عَلَيْهِ فَأَتَيْتُهُمْ فَجَلَسْتُ إِلَيْهِ فَقَالَ كُنَّا مَعَ رَسُولِ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ فِي سَفَرٍ فَنَزَلْنَا مَنْزِلًا فَمِنَّا مَنْ يُصْلِحُ خِبَاءَهُ وَمِنَّا مَنْ يَنْتَضِلُ وَمِنَّا مَنْ هُوَ فِي جَشَرِهِ إِذْ نَادَى مُنَادِي رَسُولِ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ الصَّلَاةَ جَامِعَةً فَاجْتَمَعْنَا إِلَى رَسُولِ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ فَقَالَ إِنَّهُ لَمْ يَكُنْ نَبِيٌّ قَبْلِي إِلَّا كَانَ حَقًّا عَلَيْهِ أَنْ يَدُلَّ أُمَّتَهُ عَلَى خَيْرِ مَا يَعْلَمُهُ لَهُمْ وَيُنْذِرَهُمْ شَرَّ مَا يَعْلَمُهُ لَهُمْ وَإِنَّ أُمَّتَكُمْ هَذِهِ جُعِلَ عَافِيَتُهَا فِي أَوَّلِهَا وَسَيُصِيبُ آخِرَهَا بَلَاءٌ وَأُمُورٌ تُنْكِرُونَهَا وَتَجِيءُ فِتْنَةٌ فَيُرَقِّقُ بَعْضُهَا بَعْضًا وَتَجِيءُ الْفِتْنَةُ فَيَقُولُ الْمُؤْمِنُ هَذِهِ مُهْلِكَتِي ثُمَّ تَنْكَشِفُ وَتَجِيءُ الْفِتْنَةُ فَيَقُولُ الْمُؤْمِنُ هَذِهِ هَذِهِ فَمَنْ أَحَبَّ أَنْ يُزَحْزَحَ عَنْ النَّارِ وَيُدْخَلَ الْجَنَّةَ فَلْتَأْتِهِ مَنِيَّتُهُ وَهُوَ يُؤْمِنُ بِاللَّهِ وَالْيَوْمِ الْآخِرِ وَلْيَأْتِ إِلَى النَّاسِ الَّذِي يُحِبُّ أَنْ يُؤْتَى إِلَيْهِ وَمَنْ بَايَعَ إِمَامًا فَأَعْطَاهُ صَفْقَةَ يَدِهِ وَثَمَرَةَ قَلْبِهِ فَلْيُطِعْهُ إِنْ اسْتَطَاعَ فَإِنْ جَاءَ آخَرُ يُنَازِعُهُ فَاضْرِبُوا عُنُقَ الْآخَرِ فَدَنَوْتُ مِنْهُ فَقُلْتُ لَهُ أَنْشُدُكَ اللَّهَ آنْتَ سَمِعْتَ هَذَا مِنْ رَسُولِ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ فَأَهْوَى إِلَى أُذُنَيْهِ وَقَلْبِهِ بِيَدَيْهِ وَقَالَ سَمِعَتْهُ أُذُنَايَ وَوَعَاهُ قَلْبِي فَقُلْتُ لَهُ هَذَا ابْنُ عَمِّكَ مُعَاوِيَةُ يَأْمُرُنَا أَنْ نَأْكُلَ أَمْوَالَنَا بَيْنَنَا بِالْبَاطِلِ وَنَقْتُلَ أَنْفُسَنَا وَاللَّهُ يَقُولُ

يَٰٓأَيُّهَا ٱلَّذِينَ ءَامَنُواْ لَا تَأۡكُلُوٓاْ أَمۡوَٰلَكُم بَيۡنَكُم بِٱلۡبَٰطِلِ إِلَّآ أَن تَكُونَ تِجَٰرَةً عَن تَرَاضٖ مِّنكُمۡۚ وَلَا تَقۡتُلُوٓاْ أَنفُسَكُمۡۚ إِنَّ ٱللَّهَ كَانَ بِكُمۡ رَحِيمٗا ٢٩
قَالَ فَسَكَتَ سَاعَةً ثُمَّ قَالَ أَطِعْهُ فِي طَاعَةِ اللَّهِ وَاعْصِهِ فِي مَعْصِيَةِ اللَّهِ

«Від Зухайра ібн Харба та Ісхака ібн Ібрахіма, від Зухайра, від Джаріра, від аль-Амаша, від Зайда ібн Вахба, від Абдуррахмана ібн Абдураббількаабі передається, що Абдуллах ібн Амр ібн аль-Ас, сидячи в оточенні людей у затишку Кааби, сказав: «Одного разу, знаходячись з Посланцем Аллаха ﷺ в дорозі, ми зупинились у якомусь місці, і одні почали встановлювати свої намети, інші взялись змагатись у стрілянині із лука, а треті погнали пасти своїх тварин, як раптом глашатай Посланця Аллаха ﷺ сповістив: «Спільна молитва!». І ми зібрались навколо Посланця Аллаха ﷺ, який сказав:«Воістину, обов’язок будь-якого пророка, який жив до мене, полягав у вказівці (членам) своєї общини на те, в чому, як йому було відомо, містилось благо, і в застереженні їх від того, в чому, як йому було відомо, для них містилось зло. Що ж стосується вашої Умми, то на початку її (існування) буде дароване благополуччя, а в кінці її спіткають лиха, і (буде відбуватись) те, що викличе ваше несхвалення. І прийдуть (до вас) випробування, після кожного із яких попереднє буде здаватись легким, і прийде таке випробування, коли віруючий скаже: «Це погубить мене!», — а потім воно припиниться, прийде (друге) випробування, і віруючий скаже: «Це, це,!». Так нехай же той, хто бажає, щоб його віддалили від Вогню і ввели у Рай, виявиться віруючим в Аллаха і в Останній день, коли прийде до нього смерть, і нехай обходиться з людьми так само, як бажає він, щоб (люди) обходились з ним. І нехай той, хто дав клятву правителю, потиснув йому руку і проявив по відношенню до нього щирість серцем, підкоряється (цьому правителю), якщо зможе, а якщо з’явиться хтось інший  і почне боротися з ним (за владу) то відрубайте цьому другому голову». Я спитав (Абдуллаха): «Ти чув це від Посланця Аллаха ﷺ?». Він відповів: «Чули це вуха мої і засвоїло серце моє». Я сказав: «Ось син дядька твого, Муавія (ібн Абу Суфьян), ( у свій час) велів нам пожирати майно один одного незаконно і вбивати один одного. А Аллах сказав:

«О ті, які увірували! Не пожирайте свого майна між собою незаконно, а тільки шляхом торгівлі по обопільній вашій згоді. Не вбивайте самих себе (один одного), адже Аллах милостивий до вас» (4:29).

Абдуллах помовчав якийсь час, а потім сказав: «Підкоряйся йому в тому, що є покірністю Аллаху, і не слухайся його в тому, що є непослухом Аллаху».

Цей хадіс ясно показує нам, що байат — це шаріатський метод призначення халіфа. А також, як вказує хадіс, за допомогою байату халіфу надаються усі його повноваження, і підкорення стає обов’язковим (ваджіб), тільки якщо він не наказує непослух Аллаху. Як же проходить безпосередньо байат?

1. Через рукостискання. Посланець Аллаха говорить:

وَمَنْ بَايَعَ إِمَامًا فَأَعْطَاهُ صَفْقَةَ يَدِهِ وَثَمَرَةَ قَلْبِهِ فَلْيُطِعْهُ إِنْ اسْتَطَاعَ

«І нехай той, хто дав клятву правителю, потиснув йому руку і проявив по відношенню до нього щирість серцем, підкоряється (цьому правителю), якщо зможе».

Саме через рукостискання укладаються договори, у тому числі і договір покори і підкорення з халіфом.

2. У письмовій формі. Імам Бухарі наводить у своєму «Сахіх»:

حَدَّثَنَا مُسَدَّدٌ حَدَّثَنَا يَحْيَى عَنْ سُفْيَانَ حَدَّثَنَا عَبْدُ اللَّهِ بْنُ دِينَارٍ قَالَ شَهِدْتُ ابْنَ عُمَرَ حَيْثُ اجْتَمَعَ النَّاسُ عَلَى عَبْدِ الْمَلِكِ قَالَ كَتَبَ إِنِّي أُقِرُّ بِالسَّمْعِ وَالطَّاعَةِ لِعَبْدِ اللَّهِ عَبْدِ الْمَلِكِ أَمِيرِ الْمُؤْمِنِينَ عَلَى سُنَّةِ اللَّهِ وَسُنَّةِ رَسُولِهِ مَا اسْتَطَعْتُ وَإِنَّ بَنِيَّ قَدْ أَقَرُّوا بِمِثْلِ ذَلِكَ

«Від Мусаддада, від Яхьї, від Суфьяна передаються слова Абдуллаха ібн Дінара:«Я бачив Абдуллаха ібн Умара, коли люди зібрались навколо Абдульмаліка ібн Марвана, і він (Ібн Умар) написав йому: «Я підтверджую підкорення і послух аміру віруючих Абдульмаліку на основі Книги Аллаха і Сунни Його Пророка по мірі своїх можливостей. Те ж саме підтверджують мої сини».

3. Також будь-яким іншим способом.

Проте необхідно, щоб той, хто дає байат, був повнолітнім згідно хадісу, переданому Бухарі:

حَدَّثَنَا أَصْبَغُ بْنُ الْفَرَجِ قَالَ أَخْبَرَنِي عَبْدُ اللَّهِ بْنُ وَهْبٍ قَالَ أَخْبَرَنِي سَعِيدٌ عَنْ زُهْرَةَ بْنِ مَعْبَدٍ عَنْ جَدِّهِ عَبْدِ اللَّهِ بْنِ هِشَامٍ وَكَانَ قَدْ أَدْرَكَ النَّبِيَّ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ وَذَهَبَتْ بِهِ أُمُّهُ زَيْنَبُ بِنْتُ حُمَيْدٍ إِلَى رَسُولِ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ فَقَالَتْ يَا رَسُولَ اللَّهِ بَايِعْهُ فَقَالَ: هُوَ صَغِيرٌ فَمَسَحَ رَأْسَهُ وَدَعَا لَهُ

«Від Асбаг ібн аль-Фарадж, від Абдуллаха ібн Вахба, від Саіда, від Зухра ібн Мабада, від його діда Абдуллаха ібн Хішама, яки застав Пророка ﷺ при житті, передається, що його мати Зайнаб бінт Хумайд привела його (Ібн Хішама) до Посланця Аллаха ﷺ і сказала: «О,Посланець Аллаха, прийми у нього присягу». Пророк ﷺ відповів: «Він малий», — і, погладивши його по голові, помолився за нього»,

وَعَنْ زُهْرَةَ بْنِ مَعْبَدٍ أَنَّهُ كَانَ يَخْرُجُ بِهِ جَدُّهُ عَبْدُ اللَّهِ بْنُ هِشَامٍ إِلَى السُّوقِ فَيَشْتَرِي الطَّعَامَ فَيَلْقَاهُ ابْنُ عُمَرَ وَابْنُ الزُّبَيْرِ رَضِيَ اللَّهُ عَنْهُمَا فَيَقُولَانِ لَهُ أَشْرِكْنَا فَإِنَّ النَّبِيَّ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ قَدْ دَعَا لَكَ بِالْبَرَكَةِ فَيَشْرَكُهُمْ فَرُبَّمَا أَصَابَ الرَّاحِلَةَ كَمَا هِيَ فَيَبْعَثُ بِهَا إِلَى الْمَنْزِلِ

«Від Зухра ібн Мабада передається, що його дід Абдуллах ібн Хішам брав його з собою на ринок закупити продукти. Одного разу йому (Ібн Хішаму) зустрілись Ібн Умар і Ібн аз-Зубайр (р.анхума), і вони сказали: «Зроби нас компаньйонами у тому, що ти купуєш, оскільки Пророк ﷺ зробив за тебе дуа про баракят». Він взяв їх в компаньйони. Іноді (Абдуллах ібн Хішам завдяки тій молитві Пророка) отримував прибутки в верблюжий вантаж і відправляв верблюдицю додому як є (завантаженою)».

Відносно формулювання байату:

Присяга не припускає промовляння певних слів у конкретній послідовності. Проте формулювання присяги повинно обов’язково включати слова про керівництво Книгою Аллаха та Сунною Посланця ﷺ — у відношенні халіфа, а також повинно згадуватись про підкорення у труднощах і легкості, в радості і горі — у відношенні того, хто присягає у вірності.

Байат — це право мусульманина для заключення Халіфату, як говорить хадіс:

«І нехай той, хто дав клятву правителю, потиснув йому руку і проявив по відношенню до нього щирість серцем, підкоряється (цьому правителю), якщо зможе».

Після того, як мусульманин дав байат халіфу і заключив Халіфат, даний байат стає аманатом. Імам Бухарі наводить:

عَنْ جَابِرِ بْنِ عَبْدِ اللَّهِ: أَنَّ أَعْرَابِيًّا بَايَعَ رَسُولَ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ عَلَى الْإِسْلَامِ فَأَصَابَ الْأَعْرَابِيَّ وَعْكٌ بِالْمَدِينَةِ فَأَتَى رَسُولَ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ فَقَالَ: يَا رَسُولَ اللَّهِ أَقِلْنِي بَيْعَتِي فَأَبَى رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ ثُمَّ جَاءَهُ فَقَالَ: أَقِلْنِي بَيْعَتِي فَأَبَى ثُمَّ جَاءَهُ فَقَالَ: أَقِلْنِي بَيْعَتِي فَأَبَى فَخَرَجَ الْأَعْرَابِيُّ فَقَالَ رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ: "إِنَّمَا الْمَدِينَةُ كَالْكِيرِ تَنْفِي خَبَثَهَا وَيَنْصَعُ طِيبُهَا"

«Від Джабіра ібн Абдуллаха передається, що (одного разу) до Пророку ﷺ прийшов якийсь бедуїн і дав байат на вірність Ісламу, а (наступного дня )цей бедуїн захворів лихорадкою в Медині. Тоді бедуїн прийшов до Посланця Аллаха ﷺ і сказав: «О, Посланець Аллаха, звільни мене від байату!», — проте Посланець Аллаха ﷺ відмовив (йому у цьому). Потім він прийшов (іще раз) і сказав: «Звільни мене від байату!», — проте о Пророк ﷺ знов відмовив (йому у цьому. Потім він прийшов (у третій раз) і сказав: «Звільни мене від байату!», — проте Пророк ﷺ знов відмовив (йому у цьому). Тоді бедуїн вийшов (з Медини), і Посланець Аллаха ﷺ сказав: «Медина подібна ковальському меху, адже вона відкидає те нечисте, що в ній є, а (усе) благе в ній яскраво сяє».

Від Абдуллаха ібн Умара передається:

سَمِعْتُ رَسُولَ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ يَقُولُ: "مَنْ خَلَعَ يَدًا مِنْ طَاعَةٍ لَقِيَ اللَّهَ يَوْمَ الْقِيَامَةِ لَا حُجَّةَ له..."

«Я чув, як Посланець Аллаха говорив: «Той, хто відійде від підкорення, той зустрінеться у Судний день з Аллахом, не маючи доводів у своє виправдання».

Розірвання даного халіфу байату прирівнюється до відходу від підкорення Аллаху, а це харам. Мова йде про відмову від вже даного у межах Шаріату байату халіфу. Не дозволяється відмовлятись як від байату інікад, так і від байату таа.

Що стосується скасування байату, який не був завершений до кінця, або не було заключення (інікад) Халіфату, яке відбулось, то це дозволяється, і в цьому немає нічого поганого. Оскільки заборона скерована на відмову від даного халіфу байату, а не на байат чоловіка, який іще не прийняв когось у якості правителя.

Дуже гірко бачити, що Умма не знає цих законів і норм Шаріату. Звідси можна побачити, що мусульмани обирають собі чоловіка і приймають його за свого правителя без дачі шаріатського байату. Внаслідок цього той, у свою чергу, не запроваджує над ними Ісламський Шаріат. Коли ж його намагаються усунути, то тут же його виборці наполягають на тому, щоб не чіпати його. Як наслідок, ми бачимо озброєні зіткнення і кровопролиття невинних людей, які стали жертвами на вівтарі виборчої і конституційної легітимності.

Проте дана легітимність витікає із демократичної системи і складеної людиною конституції, і вона не є ісламською легітимністю, яка витікає Книги Аллаха і Сунни Його Посланця ﷺ. Мусульмани не знають про норми байату і систему правління в Ісламі. Вони надають підтримку і проливають кров за тагута. Їм здається, що вони вчиняють правильно. О Аллах, о наш Господь, направ нашу Умму на прямий шлях, адже багато із її представників не знають.

До нових зустрічей, дорогі слухачі, при вивченні наступного хадісу Пророка ﷺ. нехай береже вас Аллах. Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху!

 

Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
14 Раджаба 1441 р.х.
09.03.2020 р.

Головне меню