Вітаємо вас, дорогі брати і сестри по усьому світу, у межах нового випуску із серії «Разом з благородним хадісом». Ми починаємо з найкращого привітання: ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху!
حَدَّثَنَا الْحُسَيْنُ بْنُ يَزِيدَ الْكُوفِيُّ، حَدَّثَنَا عَبْدُ السَّلاَمِ بْنُ حَرْبٍ، عَنْ غُطَيْفِ بْنِ أَعْيَنَ، عَنْ مُصْعَبِ بْنِ سَعْدٍ، عَنْ عَدِيِّ بْنِ حَاتِمٍ، قَالَ أَتَيْتُ النَّبِيَّ، صلى الله عليه وسلم، وَفِي عُنُقِي صَلِيبٌ مِنْ ذَهَبٍ. فَقَالَ: يَا عَدِيُّ اطْرَحْ عَنْكَ هَذَا الْوَثَنَ. وَسَمِعْتُهُ يَقْرَأُ فِي سُورَةِ بَرَاءَة: ٱتَّخَذُوٓاْ أَحۡبَارَهُمۡ وَرُهۡبَٰنَهُمۡ أَرۡبَابٗامِّندُونِٱللَّهِ. قَالَ: أَمَا إِنَّهُمْ لَمْ يَكُونُوا يَعْبُدُونَهُمْ وَلَكِنَّهُمْ كَانُوا إِذَا أَحَلُّوا لَهُمْ شَيْئًا اسْتَحَلُّوهُ وَإِذَا حَرَّمُوا عَلَيْهِمْ شَيْئًا حَرَّمُوهُ
Передається від аль-Хусайна ібн Йазіда аль-Куфі, від Абдуссаляма ібн Харба,від Гутайфа ібн Аяна, від Мусаба ібн Сада, від Аді ібн Хатіма наступне:
«Я прийшов до Посланця Аллаха ﷺ, і у мене на шиї був золотий хрест. Він ﷺ сказав: «О,Аді, скинь з себе цього ідола». «І я почув, як він ﷺ, читаючи із сури «Покаяння» (9:31): «Вони визнали господами окрім Аллаха своїх первосвящеників і монахів», — сказав: «Вони, звичайно, не поклонялись їм. Проте, коли вони дозволяли їм щось, то ті приймали це за дозволене (халяль), а коли забороняли — за заборонене (харам)». Приводиться у «Сунані ат-Тірмізі».
У «Тухфатуль-ахвазі» сказано:
«У мене на шиї був хрест», — відноситься до усього у виді двох ліній,які перетинаються (у виді розп’яття). У загальних рисах було сказано про хрест з чотирма кінцями із дерева у християн, які стверджували, що Іса (а.с.) був розіп’ятий на хресті із бревен.
«Скинь з себе», — тобто зніми з шиї, «цього ідола» (وَثَن) [waθn], — сюди входить усе живе, зроблене з коштовних матеріалів, дерева чи каміння. Ідол (صَنَم) [sˁanam] — зображення без тіла. Проте тут є узагальнення. Із вищеприведеного хадіса Аді ми бачимо, що він прийшов до Пророка ﷺ з хрестом на шиї, на що Пророк ﷺ велів йому скинути з себе цього ідола. Посланець Аллаха ﷺ тут говорив узагальнено.
«Вони визнали своїх первосвящеників», — тобто іудейських вчених, «і своїх монахів», — мова про християнських священнослужителів.
«Господами окрім Аллаха», — оскільки слідували зміненням рішень Аллаха у халялі і харамі.
«Коли вони дозволяли їм щось», — тобто вносили у категорію дозволеного те, що вже було заборонено Всевишнім Аллахом, — «то ті приймали це за дозволене (халяль)».
«Коли вони забороняли їм щось», — іншими словами, забороняли те,що вже дозволено Аллахом, — «то ті приймали це за заборонене (харам)».
У «Фатхуль-Баяні» говориться: «У даному аяті для тих, у кого є серце, хто прислухається і присутній при цьому (50:37), мова ведеться про тих, хто робить таклід в релігії Аллаха, піддавшись впливу предків про Коран і Сунну. Вірність послідовників мазхабів вченням вченого, які суперечать текстам, нагадує те, як іудеї і християни визнавали своїх первосвящеників і монахів господами окрім Аллаха. Хоча вони і не поклонялись їм, але вони підкорялись їм, приймали за дозволене те, що ті їм дозволяли, а також за заборонене те, що ті їм забороняли. Таким же чином один в один вчиняють мукалліди у цій Уммі. О, раби Аллаха! Про що ви думали, залишаючи Коран і Сунну на користь таких же створінь, як і ви?! Сліпе слідування і подражання нагадує слова поета часів джахілії:
وَمَا أَنَا إِلَّا مِنْ غَزِيَّةَ إِنْ غَوَتْ غَوَيْت وَإِنْ تَرْشُدْ غَزِيَّةُ أَرْشُدُ
«Я буду з цим племенем, навіть якщо вони відступлять від прямого шляху. Якщо відійдуть від прямого шляху, я теж відійду, а якщо підуть по ньому, я теж піду».
Ар-Разі у своєму тафсірі сказав: «Наш шейх (р.а.) говорив: «Я бачив групу мукаллідів факіхів, яка зачитувала аяти із Корану по деяким питанням. Проте їх мазхаб суперечили цим самим аятам. Вони не приймали ці аяти, а на мене продовжували дивитись зі здивуванням. Як можна вчиняти згідно з аятами, які здавалось би, говорять одне, але ріваяти від перших поколінь мусульман говорять про протилежне значення? Хоча, якщо вдуматися, то такою є поведінка більшості людей цього світу.
Було сказано: «Цей хадіс хасан, гаріб».
Хадіс вивели Ахмад, Ібн Джарір, Ібн Сад, Абд ібн Хумайд, Ібн аль-Мунзір, Ібн Абу Хатім, Абу аш-Шейх, Ібн Мардавайх і аль-Байхакий у своєму «Сунані».
Шановні слухачі!
Іслам означає покірність Єдиному (Аль-Вахід) і Всемогутньому (Аль-Каххар) як Творцю і Тому, Хто упорядковує справи Своїх рабів. Він (с.т.) — Єдиний, Хто має право ставити рамки халяль–хараму і хорошого-поганого. Звідси ми приймаємо рішення Його істинного Шаріату в усіх наших життєвих справах. Аллах сказав у Корані:
إِنِ ٱلۡحُكۡمُ إِلَّا لِلَّهِۖ يَقُصُّ ٱلۡحَقَّۖ وَهُوَ خَيۡرُ ٱلۡفَٰصِلِينَ
«Рішення приймає тільки Аллах. Він говорить істину і є Найкращим із суддів» (6:57).
Аллах заборонив вдаватись до чого-небудь іншого, окрім Шаріату:
أَفَحُكۡمَ ٱلۡجَٰهِلِيَّةِ يَبۡغُونَۚ وَمَنۡ أَحۡسَنُ مِنَ ٱللَّهِ حُكۡمٗا لِّقَوۡمٖ يُوقِنُونَ
«Невже вони шукають суду часів невігластва? Чиї рішення можуть бути краще рішень Аллаха для людей переконаних?» (5:50).
Посланець Аллаха ﷺ ясно розповів і продемонстрував, як треба вдаватись до Шаріату, встановивши Ісламську Державу, яка проявляла турботу про справи своїх громадян згідно з нормами Шаріату; потім це ж проявлялось у правлінні халіфів, які слідували шляху і Сунні Пророка ﷺ у турботі справ громадян у внутрішній політиці і у несенні Послання Аллаха — у зовнішній.
Система Ісламу заснована на чотирьох принципах:
1. Панування належить Шаріату. Законодавство в Ісламі — це прерогатива лише Аллаха, Який не має співтовариша.
2. Влада належить Уммі. Умма обирає халіфа, який буде запроваджувати норми Ісламського Шаріату.
3. Мусульмани повинні (фард) обрати собі халіфа. Неприпустимо, щоб мусульмани мали більше одного халіфа, як і більше однієї держави.
4. Лише халіф має право приймати табанні в нормах Шаріату, взяте із детальних шаріатських доказів: Корану, Сунни, Іджма ус-сахаба і Кияса.
Чи припустимо мусульманину іще і вести діяльність по створенню громадянської демократичної держави замість Халіфату за методом пророцтва?
Є ті, хто стверджує, що встановлення демократичної держави не порушує Іслам, тому що демократія сама виходить із Ісламу чи тому, що демократія не суперечить Ісламу. Ті, хто стверджують подібне, або не знають про повне протиріччя між системами Ісламу і демократії, або зловмисно бажають ввести в оману Умму, щоб відволікти зі шляху по відновленню панування Ісламу через встановлення Халіфату — держави Ісламу.
Оскільки демократична система означає правління народу для народу і народом, то панування у цій системі належить людям, які встановлюють свою конституцію через своїх депутатів. Вони утворюють установчий комітет, який утверджує конституцію для держави. Народ приймає закони через своїх депутатів у Законодавчій раді (парламенті) і управляє своїми справами шляхом обрання правителя через вибори, після чого правитель запроваджує систему, обрану народом, для регулювання своїх справ.
Протиріччя між Ісламом і демократією не обмежується тим, кому надане панування (тобто право видавати закони), а також воно не поширюється на чотири свободи, на яких заснована демократія і які відкривають широкі двері для поширення порочності на Землі.
1. Свобода віросповідання означає свободу віровідступництва і необмеженої зміни релігій, що заборонено Ісламом, оскільки Пророк ﷺ сказав:
مَنْ بَدَّلَ دِينَهُ فَاقْتُلُوهُ
«Вбийте того, хто відступить від своєї релігії».
2. Свобода думок означає право виражати свою думку без яких-небудь обмежень чи прийняття до уваги якої-небудь людини, народу чи нації. І тут ми бачимо ображання на адресу Ісламу і його святинь з боку атеїстів, ненависників і безумців, захищених демократичними режимами під приводом свободи вираження думок. Хіба Іслам дозволяє атакувати честь чи посягати на святині під приводом якого-небудь гасла чи посягати на святині під приводом якого-небудь гасла?
3. Свобода власності, яка дозволяє сильним експлуатувати слабких, що робить багатих іще багатше, а бідних — іще бідніше.
4. І, нарешті, особиста свобода, яка дозволяє чоловіку і жінці робити усе, що вони побажають, незважаючи на рамки «харам–халяль».
Так, дорогі слухачі, демократична система — це нелюдяна система, яка знаходиться у повному протиріч з милосердною системою Ісламу, що виходить від Аллаха, Який має атрибути Ар-Рахман та Ар-Рахім. Яка ж велика різниця між тим, хто намагається забрати собі право Аллаха на законодавство і веде діяльність по встановленню демократичної держави з вигаданою людством системою, і тим, хто підкоряється Аллаху, проявляє такву, старанно веде діяльність над створенням Держави Халіфат за методом пророцтва, в основі якої лежить божественна система Ісламу.
До нових зустрічей, дорогі слухачі, при вивченні наступного хадіса Пророка ﷺ. нехай береже вас Аллах. Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху!
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
2 Раджаба 1441 р.х.
27.02.2020 р.
