Турбота про землеробство

Хадіс
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Тридцять четвертий хадіс


Наводиться від Сулеймана ібн Ясара, що Рафі ібн Хадідж (р.а.) сказав:

كُنَّا نُخَابِرُ عَلَى عَهْدِ رَسُولِ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّم فَذَكَرَ أَنَّ بَعْضَ عُمُومَتِهِ أَتَاهُ فَقَالَ نَهَى رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّم عَنْ أَمْرٍ كَانَ لَنَا نَافِعًا وَطَوَاعِيَةُ رَسُولِ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّم أَنْفَعُ قَالَ قُلْنَا وَمَا ذَاكَ قَالَ قَالَ رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّم مَنْ كَانَتْ لَهُ أَرْضٌ فَلْيَزْرَعْهَا وَلَا يُكَارِيهَا بِثُلُثٍ وَلَا بِرُبُعٍ، وَلَا بِطَعَامٍ مُسَمًّى

«У часи Посланця Аллаха ми віддавали землю на обробку в обмін на частину врожаю». І Рафі згадав про те, що один із його дядьків по батьку прийшов до нього і сказав: «Посланець Аллаха заборонив справу, яка приносить нам користь, але покірність Аллаху і Його Посланцю набагато корисніша для нас». Рафі передає: «І ми спитали:«Що є це?», — на що він відповів: «Посланець Аллаха сказав: «У кого є земля, нехай обробляє її або дозволить брату своєму обробляти її, але нехай не віддає її нікому на обробляння за третину чи чверть [врожаю] чи певну кількість їстівного».[1] Даний хадіс містить в собі вказівку на важливість використання землі через її обробку і заборону її здачі в оренду. Також хадіс вказує на те, що для мусульман більш вигідно підкорятись Аллаху і Його Посланцю, аніж своїм бажанням і інтересам. Посланець Аллаха сказав:

لَا يُؤْمِنُ أَحَدُكُمْ حَتَّى يَكُونُ هَوَاهُ تَبَعًا لِمَا جِئْتُ بِهِ

«Ніхто із вас не увірує, поки його бажання не будуть відповідати тому, що я приніс».[2]«Нам розповів Кутайба ібн Саід… від Урви ібн аз-Зубайри, що Абдуллах ібн аз-Зубайр (р.а.) розповів йому:

أَنَّ رَجُلًا مِنَ الْأَنْصَارِ خَاصَمَ الزُّبَيْرَ عِنْدَ رَسُولِ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَييَهِ وَسَلَّمَ فِي شِرَاجِ الْحَرَّةِ الَّتِي يَسْقُونَ بِهَا النَّخْلَ فَقَالَ الْأَنْصَارِيُّ سَرِّحِ الْمَاءَ يَمُرُّ‏ فَأَبَى عَلَيْهِ فَاخْتَصَمُوا عِنْدَ رَسُولِ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيَهِ وَسَلَّمَ فَقَالَ رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيَهِ وَسَلَّمَ لِلزُّبَيْرِ اِسْقِ يَا زُبَيْرُ ثُمَّ أَرْسِلِ الْمَاءَ إِلَى جَارِكَ فَغَضِبَ الْأَنْصَارِيُّ فَقَالَ يَا رَسُولَ اللَّهِ أَنْ كَانَ ابْنَ عَمَّتِكَ فَتَلَوَّنَ وَجْهُ نَبِيِّ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيَهِ وَوَسَلَّمَ ثُمَّ قَالَ يَا زُبَيْرُ اسْقِ ثُمَّ احْبِسِ الْمَاءَ حَتَّى يَرْجِعَ إِلَى الْجَدْرِ‏ فَقَالَ الزُّبَيْرُ وَاللَّهِ إِنِّي لَأَحْسِبُ نَزَلَتْ هَذِهِ الْآيَةُ فِي ذَلِكَ ‏﴿فَلَا وَرَبِّكَ لَا يُؤۡمِنُونَ حَتَّىٰ يُحَكِّمُوكَ فِيمَا شَجَرَ بَيۡنَهُمۡ ثُمَّ لَا يَجِدُواْ فِيٓ أَنفُسِهِمۡ حَرَجٗا مِّمَّا قَضَيۡتَ وَيُسَلِّمُواْ تَسۡلِيمٗا﴾ ‏

«[Одного разу] один чоловік із числа ансарів почав тяжбу з аз-Зубайром перед Посланцем Аллаха через зрошувальний канал[3], яким люди зрошували пальми. Ансар сказав аз-Зубайру: «Пусти воду, щоб вона текла!», — але аз-Зубайр відмовив йому, і вони пішли судитись до Посланця Аллаха . Посланець Аллаха звернувся до аз-Зубайру: «О, аз-Зубайр, ороси [трохи][4], а потім пусти воду до своєму сусіду». На це ансар розгнівався і сказав: «О, Посланець Аллаха , ти так сказав через те, що він син твоєї тітки по батьку ?»[5]. Обличчя Пророка Аллаха змінилось в кольорі через гнів, після чого він сказав: «О, аз-Зубайр, ороси [повністю], а потім перекрий воду, поки вона не повернеться до основи стінок!»[6]. Абдуллах ібн аз-Зубайр продовжив: «Після цього аз-Зубайр сказав наступне: «Клянусь Аллахом, я думаю, що даний аят ниспосланий [саме] про це: «Але ні — клянусь твоїм Господом! — вони не увірують, поки не оберуть тебе суддею в усьому тому, що заплутано між ними, не перестануть відчувати у душі утискання від твого рішення і не підкоряться повністю».[7]

 

Із книги «П’ятдесят хадісів про політику Шаріату», автор Ісмат Авні Салім аль-Хаммурі.
28.03.2021