П’ятдесятий хадіс
«Нам розповів Мухаммад ібн аль-Мусанна… я чув, як Хузайфа ібн аль-Яман (р.а.) говорив:
كاَنَ النَّاسُ يَسْأَلُونَ رَسُولَ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ عَنِ الْخَيْرِ وَكُنْتُ أَسْأَلُهُ عَنِ الشَّرِّ مَخَافَةَ أَنْ يُدْرِكَنِي فَقُلْتُ يَا رَسُولَ اللَّهِ إِنَّا كُنَّا فِي جَاهِلِيَّةٍ وَشَرٍّ فَجَاءَنَا اللَّهُ بِهَذَا الْخَيْرِ فَهَلْ بَعْدَ هَذَا الْخَيْرِ مِنْ شَرٍّ قَالَ نَعَمْ قُلْتُ وَهَلْ بَعْدَ ذَلِكَ الشَّرِّ مِنْ خَيْرٍ قَالَ نَعَمْ وَفِيهِ دَخَنٌ قُلْتُ وَمَا دَخَنُهُ قَالَ قَوْمٌ يَهْدُونَ بِغَيْرِ هَدْيِي تَعْرِفُ مِنْهُمْ وَتُنْكِرُ قُلْتُ فَهَلْ بَعْدَ ذَلِكَ الْخَيْرِ مِنْ شَرٍّ قَالَ نَعَمْ دُعَاةٌ إِلَى أَبْوَابِ جَهَنَّمَ مَنْ أَجَابَهُمْ إِلَيْهَا قَذَفُوهُ فِيهَا قُلْتُ يَا رَسُولَ اللَّهِ صِفْهُمْ لَنَا فَقَالَ : هُمْ مِنْ جِلْدَتِنَا وَيَتَكَلَّمُونَ بِأَلْسِنَتِنَا قُلْتُ فَمَا تَأْمُرُنِي إِنْ أَدْرَكَنِي ذَلِكَ قَالَ تَلْزَمُ جَمَاعَةَ الْمُسْلِمِينَ وَإِمَامَهُمْ قُلْتُ فَإِنْ لَمْ يَكُنْ لَهُمْ جَمَاعَةٌ وَلَا إِمَامٌ قَالَ فَاعْتَزِلْ تِلْكَ الْفِرَقَ كُلَّهَا وَلَوْ أَنْ تَعَضَّ بِأَصْلِ شَجَرَةٍ حَتَّى يُدْرِكَكَ الْمَوْتُ وَأَنْتَ عَلَى ذَلِكَ
«Зазвичай люди питали Посланця Аллаха ﷺ про благе, а я питав його про погане, побоюючись, що воно спіткає мене. Я спитав: «О, Посланець Аллаха! Ми перебували у невігластві та у злі, а потім Аллах дарував нам це благо, але чи прийде після нього зло?», — на що він ﷺ сказав: «Так!». Тоді я спитав: «А чи прийде після цього зла благо?». Він ﷺ відповів: «Так, але до нього буде домішано і зло». Я спитав: «В чому ж це буде полягати?», — на що він ﷺ відповів: «З’являться люди, які будуть керувати іншими не на основі мого керівництва, ви побачите їх справи і не схвалите їх». Я спитав: «А чи прийде після цього блага зло?», — на що він н ﷺ сказав: «Так, [і цим злом стануть] закликаючі [людей] до врат Пекла, і того, хто відповість на їх заклик, вони кинуть у Вогонь!». Я попросив: «О, Посланець Аллаха! Опиши їх нам». На це він ﷺ сказав: «Вони будуть із нашого оточення і будуть розмовляти на нашій мові». Я спитав: «Що ж ти велиш мені робити, якщо я доживу до цього?», — на що він ﷺ сказав: «Не розставайся з общиною мусульман та Імамом». Я спитав: «А якщо я не застану ані общини, ані Імама?!». На це Пророк ﷺ сказав наступне: «Тоді відсторонюйся від усіх цих груп, навіть якщо доведеться тобі для цього учепитися у коріння дерев, і залишайся в подібному положенні, поки не прийде до тебе смерть!». [1]
В цьому хадісі є важливі ознаки того положення, в якому ми перебуваємо сьогодні. Сьогодні правителі, королі, голови держав закликають нас до секуляризму [2], сучасності [3], вестернизації [4]. Ці правителі, королі, голови держав розмовляють на нашій мові, походять із нашого оточення, але при цьому вони є тими, хто закликає у Пекло. Нехай врятує нас Аллах від цього!Посланець Аллаха ﷺ наказав нам відсторонюватись від них, заборонив заохочувати їх брехню, допомагати їм у їх несправедливості, підкорятись їм і ослухатись наказу [5] Посланця ﷺ, у протилежному випадку він ﷺ зречеться від нас, і ми не зможемо бути поруч з ним ﷺ біля його джерела. У той же час Посланець Аллаха ﷺ наказує нам бути з ісламським суспільством і його Імамом, тобто бути на стороні Ісламської Держави. Якщо ж Ісламська Держава відсутня, а сьогодні ми перебуваємо у такому положенні, то стає ваджибом віддалитися від правителів мусульманського світу і не намагатись догодити їм. Причина цього полягає у тому, що намагатись догодити їм — це означає піти на поступки і відійти від принципів Ісламу.
Погляньте на мусульман, які погодились брати участь у змові по встановленню двох держав на землях Палестини, які погодились координувати свої дії з проамериканськими спецслужбами Єгипту у часи Хосні Мубарака і Абдуль-Фаттаха ас-Сісі, при цьому останній влаштував показові страти мусульман. Погляньте на мусульман, які вирішили догодити головорізам із Сирії, Ірану і Росії. Догоджати таким правителям і відходити від принципів Ісламу є однозначним харамом. Більше того, стає ваджибом віддалитись від таких правителів, оскільки вони є закликаючими у Пекло, а також тими, хто править законами невір’я, і тими, кого підтримує Захід. Подобні правителі сьогодні перебувають при владі мусульманського світу, зокрема — в Тунісі.
Під час благословенної туніської революції низка особистостей змогла осідлати хвилю протестів, прийти до влади за допомогою виборів і покласти край революції. Далі вони передали владу секуляристам, які лояльні до старих режимів, в результаті чого нові обличчя продовжили уводити людей від шляху Всевишнього, як це відбувалось з часів Хабіба Бургіби і до Бена Алі. Потім Рашид аль-Ганнуші,головний грішник партії «Відродження», на десятій конференції своєї партії взяв слово для того, щоб об’явити про своє рішення віддалити Іслам від політичної боротьби, підкреслюючи, що такий підхід входить в програму його партії. Також він запевнив, що така позиція прийнята самостійно, без якого-небудь тиску ззовні. Цим він позначив, що партія встала на шлях секуляризму.
Сьогодні віддалитись від таких людей є ваджибом,але у той же час є ваджибом вести діяльність по встановленню ісламського правління, яке ґрунтується на духовній, політичній акиді Ісламу.
Погляньте на пророка Ібрахіма (а.с.) — він (а.с.) не тільки віддалився від свого народу та їх ідолів, але і вирушив руйнувати цих ідолів. Сьогодні наше відокремлення від закликаючих у Пекло повинно також супроводжуватись діяльністю по руйнуванню ідолів у їх сучасному образі, будь вони кам’яними ідолами чи ідолами у людській подобі
Також Посланець Аллаха ﷺ не тільки віддалився від тиранів Мекки та їх ідолів, але разом зі сподвижниками (р.а.) взявся за діяльність по встановленню політичного утворення, де буде запроваджуватись Шаріат Всевишнього. За допомогою Аллаха вони змогли встановити Ісламську Державу в Медині, після чого Посланець Аллаха ﷺ і його сподвижники (р.а.) повернулись у Мекку, зруйнували усіх ідолів і скасували правлячий режим, який закликав людей у Пекло. На руїнах цього режиму був встановлений Шаріат. Але ж Посланець Аллаха ﷺ є прикладом для подражання. Так нехай же заради цього змагаються ті, хто змагається!
Твій Господь, Господь могутності, пречистий і далекий від того, що вони приписують Йому. Мир Посланцям!Хвала Аллаху, Господу світів!
Із книги «П’ятдесят хадісів про політику Шаріату», автор Ісмат Авні Салім аль-Хаммурі.
2. Відокремлення Ісламу від політики, держави, життя. Всевишній сказав:
أَفَحُكْمَ الْجَاهِلِيَّةِ يَبْغُونَ ۚ وَمَنْ أَحْسَنُ مِنَ اللَّهِ حُكْمًا لِّقَوْمٍ يُوقِنُونَ
«Невже вони шукають суду часів невігластва? Чиї рішення можуть бути краще рішень Аллаха для людей переконаних?» (5:50).
3. Приведення Ісламу і його ідей згідно з поглядами і образом життя сучасних суспільств. Подібне іде врозріз з Кораном і Сунною. У даному випадку досить навести слова Всевишнього:
قُلْ يَا أَيُّهَا الْكَافِرُونَ ١ لَا أَعْبُدُ مَا تَعْبُدُونَ ٢ لَكُمْ دِينُكُمْ وَلِيَ دِينِ
«Скажи: «О, невіруючі! Я не поклоняюсь тому, чому поклоняєтесь ви… У вас є ваша релігія, а у мене — моя!» (109:1,2,6).
4. Запозичення поглядів про життя, мірил, образу життя у Заходу. Подібне є харамом в Ісламі. Всевишній Аллах говорить:
أَفَغَيْرَ دِينِ اللَّهِ يَبْغُونَ وَلَهُ أَسْلَمَ مَن فِي السَّمَاوَاتِ وَالْأَرْضِ طَوْعًا وَكَرْهًا وَإِلَيْهِ يُرْجَعُونَ
«Невже вони шукають іншої [релігії] окрім релігії Аллаха, у той час як Йому підкорились усі, хто на небесах і на землі, по своїй волі чи по примушенню, і до Нього вони будуть повернуті» (3:83).
5. Наводиться від Джабіра ібн Абдуллаха (р.а.): «Посланець Аллаха ﷺ сказав:
يَا كَعْبُ بْنَ عُجْرَةَ أَعَاذَكَ اللَّهُ مِنْ إِمَارَةِ السُّفَهَاءِ قَالَ وَمَا إِمَارَةُ السُّفَهَاءِ يَا رَسُولَ اللَّهِ قَالَ أُمَرَاءُ يَكُونُونَ بَعْدِي فَمَنْ أَتَى أَبْوَابَهُمْ فَصَدَّقَهُمْ بِكَذِبِهِمْ وَأَعَانَهُمْ عَلَى ظُلْمِهِمْ فَأُولَئِكَ لَيْسُوا مِنِّي وَلَسْتُ مِنْهُمْ وَلا يَرِددُوا عَلَى حَووْضِي
«О, Кааб ібн Уджра! Нехай убереже тебе Аллах від правління глупців». Кааб спитав: «Що означає правління глупців?», — на що Посланець Аллаха ﷺ відповів: «Це правителі, які будуть після мене. Хто прийде до їх дверей, порахує їх брехню правдою і буде допомагати їм у їх несправедливості, з тими у мене немає нічого спільного, і їх не буде біля мого райського джерела …» (аль-Хакім в «Аль-Мустадрак»).
