Феномен «суперечливих заяв» став очевидним у політиці нового американського президента. Як і стало очевидним повернення нової адміністрації президента США до колишнього американського стратегічного бачення.
Прикладом тому були заяви Трампа під час візиту прем’єр-міністра єврейського утворення Нетаньяху у Вашингтон у лютому цього року,де він сказав, що його влаштує будь-яка мирна угода між «ізраїльтянами» та палестинцями, будь то рішення двох держав або одного. «Я зможу жити з будь-яким варіантом», — заявив американський президент.
Мабуть, це ствердження можна розглядати як державний переворот проти американського бачення, що опирається на ідею співіснування двох держав, тому що ЗМІ охарактеризували цю промову як новий погляд в американській політиці у відношенні Близького Сходу. Проте цей помилковий аналіз виходить за межі правильного політичного розуміння, при якому враховується роль американських державних інститутів у прийнятті політичних рішень, розуміння природи схильної до конфронтації Республіканської партії та незвичного методу появ Трампа у ЗМІ та його усе триваючих сцен відходу від своїх попередніх заяв. Таким чином, правильне політичне розуміння у уважного спостерігача повертає усі заяви Трампа у русло американських переговорів, яке не відрізняється ані у демократичної , ані у республіканської адміністрації, незважаючи на їх відмінності у способах.
Ці переговори , які продовжують стрясати повітря та кип'ятити воду в американському сосуді без будь-якого дійсного результату, є лише іще більшим приниженням у межах проекту безпеки, який дозолив єврейським окупантам досягати подальшого панування та окупації палестинських земель, як і дозволив коїти їм іще більше вбивств та руйнувань,а також займати нові території Палестини, ігноруючи при цьому арабські режими. І незважаючи на усю свою слабкість, єврейський окупант знаходить агента у оточенні палестинського народу, який безкоштовно оберігає його безпеку та його поселенців, і навіть робить це за рахунок жителів Палестини.
Тим не менш, лідери «Організації звільнення Палестини» ООП (а швидше — організації бездіяльності Палестини) заради проведення переговорів намагаються не помічати цю потворну дійсність, залишаючись плестись позаду уявного американського рішення. І як же може бути інакше, якщо ці лідери погодились з запропонованою їм жалюгідною запродажною владою, вважаючи її «національним політичним проектом»?! Вони уявили координацію з євреями у сфері безпеки священною, а також прийняли філософію трансформації «старих бійців» палестинського опору у співпрацівників окупаційної влади. Ці лідери навіть не можуть і подумати про вихід із переговорів з «Ізраїлем», незалежно від того, як багато вони втратили своєї честі під чоботом Нетаньяху. Вони залишили у залог єврейському утворенню та Америці свої позиції та своє майбутнє.
Після цих сенсаційних заяв адміністрація Трампа повернулась до розмови про те, що прямі переговори між єврейським утворенням та палестинською владою є єдиним рішенням , принесе мир, безпеку та стабільність для обох сторін. У цій заяві очевидне повернення до колишнього американського рішення, оскільки демократична адміністрація Обами наприкінці свого правління серйозно заявляла про політичний рух у напрямку «двох держав» через переговори разом с запуском «всеохоплюючого бачення Кєррі», що включає «основні принципи» переговорів, головним із яких було те, що території під палестинським контролем повинні бути демілітаризовані, а «Ізраїль» повинен отримати залізні гарантії безпеки; окрім того, повинна відбутись нормалізація відносин «Ізраїлю» з арабськими країнами як частина «арабської мирної ініціативи».
Таким чином, республіканська адміністрація Трампа поверне контекст переговорів у колишнє русло, і, як і колишня адміністрація, вона буде забезпечувати збереженість важелів управління процесом переговорів у своїх руках, як і не дозолить якій-небудь міжнародній стороні мати шанс на реальне втручання у рішення цього питання. Американська адміністрація може дозолити собі ігнорувати «рішення однієї держави (тобто «Ізраїлю»)», висунуте Великобританією через декілька років після видання декларації Бальфура, адже Америка виключила Британію із політичної присутності у регіоні з того часу , як їй вдалось сформувати Квартет по близькосхідному врегулюванню («Близькосхідний квартет»), де Англія (а разом з нею — і інші світові держави) вимушена була підкоритись американському рішенню.
Неможливо собі уявити, що президент США виступить проти цього одноосібного американського врегулювання та проти керування ходом переговорів, незалежно від того, наскільки виростає його інформаційний вплив. Найбільше, що можна собі уявити, — це спроба адміністрації Трампа вдатися до іншого способу тиску для просунення американського рішення. Варто підкреслити, що у загальних контурах політики США у регіоні не очікується істотних змін, навіть якщо і відбудуться деякі зміни у тактиці, оскільки в Америці існують впливові державні інститути, що приймають політичні рішення , і існує добре налагоджений порядок підбору кадрів для надання цим інститутам відповідних повноважень.
А тому керівники палестинської адміністрації повернулись до відповідності орієнтаціям с адміністрації США та поквапились урочисто ознаменувати запрошення Трампа палестинському лідеру відвідати Вашингтон. «Аль-Джазіра» процитувала 11.03.2017 слова Набіля Абу Рудейна, прес-секретаря президента палестинської адміністрації, про те, що Трамп озвучив Аббасу своє бажання вивчити питання повернення до переговорів та підкреслив «свою прихильність мирному процесу, що веде до реального миру».
Тим не менш, цілком можливо, що адміністрація Трампа надасть Нетаньяху більше простору для суперечок та непримиримості , оскільки «лікудська» непримиримість Нетаньяху більше відповідає конфронтаційному характеру Республіканської партії. І це політичне зближення між партією «Лікуд» та республіканцями — саме те, на що ставив Нетаньяху у часи адміністрації Обами, коли він відкладав та затягував мирне врегулювання з палестинцями у надії на республіканців до правління в Америці, щоб знизити тиск з боку демократів, на який він наражався.
Таким чином, за час правління адміністрації Трампа лідери єврейської окупації повернуться до шляху затягування та порушення домовленостей, а також захвату іще більших палестинських земель. І навіть не виключено, що при республіканцях їм буде дозволено перейти до застосування «жорсткої сили», переходити грані пролиття крові палестинців та накаляти атмосферу у секторі Газа, особливо враховуючи те, що уряд Нетаньяху — це уряд «вибухової» політики, готовий спалахнути війною у будь-яку мить.
Проте, незважаючи на ясність усього цього для політичного оглядача, «національна» палестинська влада продовжить шлях відступу та пораженства, і на розум її керівникам навіть не прийде ідея передивитись свій брехливий та провальний політичний шлях, незалежно від того, скільки мине років безуспішних переговорів. Нема у них вибору, як і нема альтернативи, оскільки вони «живуть переговорами»!
Іншими словами, американське бачення палестинського питання твердо стоїть на рішенні створення двох держав шляхом проведення переговорів поруч із можливістю змінення у способах та з наданням простору для застосування жорсткої сили як підходу республіканців на тлі м’яких підходів демократів, або обох способів разом, щоб зберігся темп злочинів мусульманських правителів, які віддали політичний рух Умми у залог колонізаторам та забороняють Уммі та її живим силам прийматися за ідейний рух та мобілізацію армії для здійснення дійових заходів. Вони приховують єдине шаріатське рішення для Палестини, яке полягає у її звільненні, а не у переговорах.
Газета «Ар-Рая»
Махєр аль-Джаъбарі
Член Інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір/Палестина
23 Джумада ас-сані 1438р.х.
22.03.2017р.
