США використовують іранське опудало в боротьбі з Ісламом і мусульманами

Газета «Ар-Рая»
Друкарня

25 вересня 2008 р. газета «The Guardian» повідомила, що 14 травня 2008 р. президент США Джордж Буш-молодший під час свого прощального візиту в «Ізраїль» спробував відмовити проханню прем’єр-міністра Ехуда Ольмерта щодо необхідності зустрітись з міністром оборони «Ізраїлю» Ехудом Бараком, сказавши: «Я знаю, чого хоче Барак. Він хоче, щоб я погодився нанести удар по ядерним об’єктам Ірану, але ви знаєте мою відповідь — ні!».

Але Ольмерт продовжував наполягати, і Буш-молодший дав згоду. Коли Барак увійшов і продовжив детально пояснювати причини, які вимагають нанести руйнівний удар по ядерним об’єктам в Ірані, навіть якщо не покладе кінець ядерному проекту, але затягне здійснення його на довгі роки, Буш-молодший, не витримавши, вибухнув від гніву і, перервавши промову Барака, сказав йому: «Я сказав Вам — ні! Невже Ви не розумієте?! Не буде нападів на об’єкти, поки я знаходжусь у Білому домі!».

У 2009 р. Збігнєв Бжезинський, коментуючи можливість нападу «Ізраїлю» на Іран, сказав наступне: «Армія США в Іраку повинна протистояти будь-якому нападу «Ізраїлю» на Іран».

Аналізуючи позицію американських лідерів по ядерному проекту в Ірані, стає очевидним, що тут відбувається гра в «кішки-мишки», яка будується на погрозах і обіцянках про те, що Ірану неможна дозволити володіти ядерною зброєю. І це робиться поруч з постійним тиском на лідерів «Ізраїлю», щоб запобігти їх нападу на ядерні об’єкти Ірану, заспокоюючи «Ізраїль» тим, що США не дозволяють Ірану придбати ядерну зброю, а отож, є гарантія для безпеки «Ізраїлю». Саме для цього президент Обама уклав ядерну угоду з Іраном у 2015 р. У цей же час США дають перепочинок Ірану, щоб він розширив свій вплив в Сирії і захистив режим Башара від падіння.

Угода 2015 р. заборонила збагачення Іраном урану вище позначки 3,67%, визначила припустиму кількість збагаченого урану, кількість центрифуг першого покоління і почала вимагати від Ірану знаходитись під постійним прямим контролем Міжнародного агентства по атомній енергії (МАГАТЕ). Іран погодився з угодою в обмін на зняття санкцій, введених США у відношенні Ірану, і на відкриття дверей для комерційних і банківських операцій з Іраном. 17 липня 2017 р. видається звіт про те, що Іран дотримується усіх пунктів угоди, і адміністрація Трампа, хоча і неохоче, але підтверджує це. Проте вже 13 жовтня 2017 р. президент Трамп заявив, що Іран порушив угоду, чим підготував почву для виходу США із неї. 8 травня 2018 р. президент Трамп підписав меморандум про вихід Вашингтону із ядерної угоди з Тегераном і пообіцяв ввести проти Ірану економічні санкції. При цьому регулярні звіти МАГАТЕ по Ірану продовжували стверджувати, що Іран незмінно дотримується усіх умов угоди 2015 р.

І скільки б Іран не звертався до п’яти сторін, які підписали угоду (Франція, Великобританія, Німеччина, Росія і Китай), прохаючи забезпечити функціонування угоди 2015 р., ці сторони не змогли протистояти санкціям США, незважаючи на їх боязкі ініціативи, скеровані на забезпечення свободи європейським компаніям в веденні справ з Іраном і його захист від санкцій США. Але жодна із компаній не була готова потрапити під санкції і втратити американський ринок, наскільки б не був привабливий іранський ринок.

Через рік після того, як Америка вийшла із угоди, Іран почав ухилятись від деяких зобов’язань угоди 2015 р., тобто Іран почав вести розробки другого, четвертого і шостого покоління центрифуг, підвищив ступінь збагачення урану до 4,5% у липні 2019 р., а потім — до 20% на початку 2021 р. І кожного разу іранські офіційні особи заявляли про свою готовність повернутись до дотриманню угоди 2015 р., але при умові, що і США самі повернуться до її дотриманню. Так, лідери «Ізраїлю» виділялись своїм невдоволенням і бормотанням про необхідність нанести руйнівний удар по ядерним проектам Ірану, і вони навіть провели деякі диверсійні операції, зокрема — вбили вченого-ядерника Мохсена Фахрізаде, але їх ефект був частковим і обмеженим, оскільки усе це не завадило Ірану і далі розвивати свій проект. На тлі строгого американського вето сіоністи так і не змогли опинитися в плюсі, незважаючи на свої маневри, військову підготовку і репортажі.

Усе це показує, що США не зайняли жорстку і рішучу позицію про призупинення іранського ядерного проекту ані на початку 2002 року, ані у подальші роки.

І тепер на тлі останнього раунду переговорів, який проходить у Відні, світ затамував подих, гадаючи, чи з’явиться символічно білий дим, який перегороджує шлях до чорному диму від випробувань іранської ядерної зброї, чи регіон буде жити в атмосфері вулкану, який загрожує вивергнутись у будь-яку мить?

Тут ми скажемо, що переговори в Відні — це верхівка айсберга, оскільки необхідно зрозуміти, чого США хочуть від Ірану і Близького Сходу у цілому. Чи дійсно США прагнуть підтримувати мир, безпеку і стабільність до сходу від Суецького каналу? Чи ведуть Штати діяльність по зниженню напруженості з Іраном і запобіганню зіткнення між Іраном і сіоністами?

Усім відомо, що лідери Ірану прагнуть розширити іранський вплив в регіоні. А після того, як вони отримають контроль над чотирма арабськими столицями, вони з нетерпінням чекають в свої обійми п’яту і шосту столиці, але при цьому не перестаючи перебувати під американським контролем. Це означає, що Іран далекий від прямого протистояння з США або загрози їх інтересам. Що стосується гасла про марш на аль-Кудс, то це тільки обман і введення в оману. Лідери «Ізраїлю», які не могли протистояти американському гніву, лише продемонстрували своє підкорення американському вето від чотирьох американських адміністрацій: Джорджа Буша-молодшого, Барака Обами, Дональда Трампа, а тепер — і Байдена. Сьогодні немає і сіоністів жодної партії, яка б наважилась викликати гнів Америки.

Так до чого ж прагнуть США?

Щоб завершити і показати картину підводної частини айсберга, ми повинні зазначити підсилення зрадництва і прискорення темпів по укладанню угод про нормалізацію відносин з сіоністами від Марокко до Перської затоки, що співпадає з прийняттям правителями мусульман політики нав’язування нової авраамічною релігії, яка направлена на розмивання ідей ісламської акиди в регіоні. Насадження збочених ідей і внесення поправок в учбові програми, де є заборона на шаріатські тексти, які закликають до джихаду або до необхідності запровадити покарання у відношенні віровідступників, гомосексуалістів та їм подібних. Це також вимагає відкрити перед сіоністами двері столиць арабського світу і включити «Ізраїль» в економічну і культурну діяльність під різноманітними заголовками.

Це включає в себе те, що нещодавно трапилось в Сирії у звільнених районах: там поширювались учбові книги з зображеннями Посланця ﷺ, а в областях, підконтрольних «Сирійським демократичним силам», були утверджені учбові книги про ідеї нової авраамічною релігії, де також присутній наклеп щодо законів Ісламу, особливо щодо джихаду як про розпалюючий ненависть, «екстремізм» і «тероризм» елемент. Також подібні книги були прийняті аль-Азхаром для боротьби з тероризмом (тобто «екстремістськими» організаціями). При цьому ми іще на згадали про кампанії по вестернізації і волаючій секуляризації в країні, де є дві головні святині Ісламу, де ниспосилалось Одкровення; не згадали про заперечення Шаріату і утискання будь-якого, хто бажає осудити несправедливих правителів.

Отож, здається, що США потребують існування іранського опудала, розпалення напруженості під приводом протистояння іранському демону. Що ж стосується поїзда зрадництва і боротьби з Ісламом, то він мчиться з величезною швидкістю. Час від часу США прагнуть розпалити вогонь суперництва і ворожнечі в регіоні, щоб потім підлити в нього масла. В цей же час правителі мусульман змагаються в тому, хто ж досягне довольства США за допомогою боротьби з Ісламом, пролиття забороненої крові, поширення культури аморальності і гидоти, а також утискання тих, хто веде діяльність по піднесенню слова Аллаха.

وَيَمۡكُرُ ٱللَّهُۖ وَٱللَّهُ خَيۡرُ ٱلۡمَٰكِرِينَ

«Вони хитрували, і Аллах хитрував, адже Аллах — Найкращий із хитрунів» (8:30).

 

Газета «Ар-Рая»
Усман Баххаш
18 Джумада аль-уля 1443 р.х.
22.12.2021 р.

Останній номер газети Ар-Рая арабською
Інтерв'ю з Османом Баххаш про газету «Ар-Рая»
Газета Ар-Рая