Після багатьох років розбрату, відносини між Туреччиною і Єгиптом знов нормалізувались, і припинились взаємні звинувачення в ЗМІ. Як ні в чому не бувало Ердоган обійняв Сісі, відвернувшись від «Братів-мусульман», яких він приютив в Туреччині після перевороту.
По суті, відносини між двома режимами ніколи не переривались, адже обидва вони служать одному хазяїну — Америці. Просто інтереси їх хазяїна на ту мить вимагали цього показового конфлікту і публічної ворожнечі для захисту єгипетського режиму. Ми раніше говорили, що вони знов зустрінуться і обіймуться, коли це стане необхідним Америці, що ми і бачимо сьогодні. І це не було нашою догадкою, це — результат правильного розуміння реальності з точки зору Ісламу.
Цей показовий конфлікт дозволив Ердогану прийняти у себе «Братів-мусульман» та інших опозиціонерів, придушити їх опір і відволікти їх революцію від істинної цілі. З часом вони заспокоїлись, і ми почали бачити від них ініціативи повні поступок, які прагнуть до примирення з режимом на його умовах. Але навіть таку покору режим від них не прийняв, як нібито говорячи, що вони не набудуть безпеки, поки не зречуться повністю від своєї віри. Це нагадує історію про півника, якому хазяїн заборонив закликати на молитву, погрожуючи вбивством, а потім, коли хазяїн йому наказав нести яйця, також погрожуючи тим, що заріже його, півник пожалів про те, що не помер раніше, закликаючи на молитву. Але вони навіть і цього не сказали. Вони продовжують обманюватись режимами, засовуючи голову в ту ж нору, в якій їх не раз вже кусали. Вони прикривають свою продажність, співучасть у вбивствах мусульман і зрадництво нашого народу в Палестині, виправдовуючи це політичною мудрістю і тим, що баланс сил не на їх стороні. Хоча Ердоган сам визнав свою прихильність секуляризму, заявивши, що йде по стопам Мустафи Кемаля.
Торгові і політичні відносини між Єгиптом і Туреччиною тривали завжди, незважаючи на показову ворожнечу і взаємні звинувачення, які були лише ширмою, за якою Ердоган захищав інтереси Америки, допомагаючи Сісі утриматись при владі і забезпечуючи стабільність його режиму. Ердоган стримував опозицію, і коли її вплив ослабнув, а джамаати втратили здатність збирати маси, він відвернувся від них і встановив для них обмеження.
У березні 2021 року турецький уряд зобов’язав єгипетські опозиційні телеканали, які транслювались із Туреччини, припинити критику на адресу Сісі і єгипетського режиму. На додаток до цьому турецька влада, нібито за порушення умов проживання, без якої-небудь конкретики щодо стоків затримання, заарештувала 50 єгипетських хлопців у межах триваючої хвилі арештів, яка почалась одразу після турецьких виборів. Ці дії послужили попередженням для єгипетської опозиції в Туреччині, щоб вона дотримувалась «червоних ліній» і утримувалась від нападок на єгипетський режим.
Ціль зближення режимів Єгипту і Туреччини, а також їх взаємних візитів полягає в тому, щоб спільно працювати над питаннями, які відповідають політиці Америки і допомагають зміцнити її вплив. Так це пов’язано з ситуацією в Газі і необхідністю контролювати громадські настрої, щоб запобігти ескалації, яка може призвести до падінню деяких, а можливо, і усіх режимів. Також на порядку денному стоїть питання газу в Східному Середземномор’ї, де зосереджені величезні запаси і створення стабільних умов для його видобутку, щоб запропонувати його Європі у якості альтернативи російському газу. Щодо економічної співпраці, то вона є лише другорядною ціллю візитів, щоб підвищити репутацію лідерів обох режимів, пом’якшити економічні кризи і ввести людей в оману, примусивши їх вірити в те, що економічне зближення принесе їм покращення, хоча насправді ця співпраця ніколи не припинялась.
У питанні розширення американського впливу Єгипет і Туреччина ідуть нога в ногу. Наприклад, Лівія є однією із арен протистояння між Америкою і Британією, де єгипетський режим відкрито підтримує Хафтара, агента Америки, а Ердоган, як і в Сирії, використовуючи ісламську карту, проник в ряди ісламістів для обслуговування інтересів Америки. До речі, те ж саме він зробив, прийнявши молодих революціонерів із Єгипту в Туреччині. Оскільки Лівія має стратегічне значення для Америки, Ердоган підтримує Уряд національної згоди під керівництвом Файеза ас-Сарраджа, який був визнаний ООН. До складу цього уряду входили різні політичні сили, в тому числі пов’язані з «Братами-мусульманами». Хоча ас-Саррадж сам і не був із «іхванів», проте в його уряді були ісламісти, такі як члени партії «Справедливості і будівництва» — політичного крила «Братів-мусульман» в Лівії. Ердоган вміло використовує «поміркований» Іслам, щоб зміцнити американський вплив і затягнути синів Умми в зрадництво, прикормлюючи їх брудними політичними грошима, щоб зруйнувати їх єдність і ослабити їх роль в конфлікті, допомагаючи Америці досягти своїх цілей. Він нічим не відрізняється від Сісі та інших правителів, крім своєї підступності, що робить його іще більше небезпечним Ісламу і Умми, оскільки він використовує релігію в боротьбі своїх хазяїв проти Умми.
Співпраця Ердогана з Сісі сьогодні у першу чергу пов’язана з питанням Гази і необхідністю забезпечити стабільність в регіоні, щоб запобігти безладам, які можуть підірвати американський вплив. Іще одне важливе питання — це ситуація в Сомалі і спроби її розділення, щоб Америка могла закріпитись там. Єгипетський і турецький режими діють для досягнення цих цілей. Водні проблеми і скорочення частки води Єгипту для єгипетського режиму не мають значення — його цікавлять лише повеління своїх хазяїв в Вашингтоні. Небезпека Ердогана в тому, що він використовує Іслам як прикриття, хоча насправді є найбільш хитрим і підступним із нинішніх правителів, які співпрацюють з ворогами Умми і підкоряються їм. Він — отруйна зброя в руках Америки, скерована на те, щоб ослабити Умму і підірвати її рішучість.
Викриваючи істинне обличчя Ердогана і причини його зближення з головою єгипетського режиму, ми починаємо розуміти, які змови плетуться проти Умми вдень і вночі, і як важливо протистояти їм, зриваючи західні плани і запобігаючи кровопролиттю мусульман в конфліктах за вплив, які ведуться в інтересах Заходу. Наше звернення зараз скеровано до щирих офіцерів в арміях Умми, щоб вони встали на бік свідомих синів Умми, які несуть її проект, сподіваючись, що Аллах об’єднає їх зусилля і дарує їм перемогу у встановленні Ісламської держави, поклавши край західному пануванню і усунувши його агентів, приносячи світу Іслам як світло і праведний шлях. Ми молимо Аллаха, щоб Він здійснив це незабаром і нашими руками.
يَا أَيُّهَا الَّذِينَ آمَنُواْ اسْتَجِيبُواْ لِلّهِ وَلِلرَّسُولِ إِذَا دَعَاكُم لِمَا يُحْيِيكُمْ وَاعْلَمُواْ أَنَّ اللهَ يَحُولُ بَيْنَ الْمَرْءِ وَقَلْبِهِ وَأَنَّهُ إِلَيْهِ تُحْشَرُونَ
«О ті, які увірували! Відповідайте Аллаху і Посланцю, коли він закликає вас до того, що дарує вам життя. Знайте, що Аллах — між людиною та її серцем (може завадити людини добитись того, що вона побажає), і що ви будете зібрані до Нього» (8:24).
Газета «Ар-Рая»
Саід Фадль
член інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір, Єгипет
11.09.2024р.
