У четвер, 9 січня 2025 року, Національне зібрання Лівану зібралось для обрання чотирнадцятого президента країни. Це відбулось через два роки після того, як 30 жовтня 2022 року Мішель Аун покинув президентський палац, і увесь цей час пост президента залишався вакантним.
На пост президента був обраний головнокомандуючий армією Джозеф Аун, який у другому турі голосування отримав абсолютну більшість — 99 голосів із 128. У першому турі він набрав усього 71 голос, тоді як для перемоги з першого туру вимагалось дві третини голосів парламенту, тобто 86 голосів.
Ця подія ясно показує, що усе було вирішено відразу. Ті ж депутати, які два роки не могли узгодити кандидатуру президента, раптом об’єднались навколо фігури головнокомандуючого армії. При цьому його ім’я викликало суперечки. Одні вважали його загрозою для себе через його популярність серед християн, оскільки він не належить до традиційної політичної еліти і його репутація не заплямована корупцією і кумівством. Інші вказували на конституційні порушення, адже службовці першого рангу можуть балотуватись в президенти тільки по спливанню двох років після уходу з посади або ж з прийняттям спеціального виключення, як це було з Мішелем Сулейманом в 2008 році. Проте Джозеф Аун був обраний, залишаючись на посту головнокомандуючого, причому його повноваження були нещодавно продовжені. Треті називали його «людиною Америки» і бачили в цьому загрозу як для країни, так і для себе. Примітно, що сам Джозеф Аун з самого початку не висував свою кандидатуру, що в принципі видно, виходячи із продовження його повноважень як головнокомандуючого.
Усі перешкоди, які раніше висувались цими сторонами, раптом зникли. Його кандидатура, на яку два роки накладали вето в християнському оточенні, неочікувано стала прийнятною. Конституційні обмеження були обійдені за допомогою дивної інтерпретації, згідно до якої його обрання необхідною кількістю голосів, незалежно в першому чи другому турі, само по собі вважається конституційною поправкою. Більше того, ті, хто критикував його за зв’язки з Америкою, в ітозі забезпечили йому перемогу у другому турі голосування. Дивно, що Джозеф Аун, який, як згадувалось раніше, навіть не заявляв про своє прагнення обиратись, отримавши абсолютну перемогу, вже через декілька хвилин після обрання виступив зі заздалегідь підготовленою промовою, в якій виклав свою програму. А те, що підготовка президентського палацу до прийому нового голови держави почалась іще вранці, зробило те, що відбувається, іще більш комічним. Ці два останніх факти явно вказують на те, що вибори носили чисто формальний характер, а рішення було прийнято заздалегідь.
Політичні зміни в регіоні, включаючи операцію «Ураган Аль-Акси», припинення вогню між Іранською партією і єврейським утворенням 27 листопада 2024 року, що стало підсумком ослаблення її військового впливу в Лівані, а також падіння сирійського режиму 8 грудня 2024 року, внаслідок чого Іран і його партії вийшли із Сирії, безперечно, спричинили істотний вплив на внутрішні справи Лівану. Це особливо проявилось в активних зусиллях США у питанні президентства, що підтвердили висловлювання багатьох депутатів перед сесією виборів. Наприклад, Мишель Муаввад, який раніше балотувався на пост президента, сказав: «Арабська і міжнародна допомога дозволила нам дійти до цього етапу». А депутат Паула Якубян заявила: «Незважаючи на те, що мій голос порушує конституцію, я проголосую за Джозефа Ауна, щоб він отримав 86 голосів в першому турі, тому що він не зв’язаний з партіями та іншими силами. У свою чергу, партії і ці сили опинились під сильним зовнішнім тиском».
Однією із найбільш яскравих і відвертих заяв став виступ депутата Усами Саада: «Обрання Джозефа Ауна — це порушення конституції. Я не буду порушувати конституцію і не піду по шляху порушників. Чому згода була досягнута тільки після втручання американців? Чому згода з’явилась після угоди, яка не відповідає інтересам Лівану в останній війні? Само по собі зовнішнє втручання суперечить конституції. Те, що відбувається — це частина американської стратегії, скерованої на захист своїх інтересів в регіоні, підсилення свого впливу і забезпечення шляхів для транспортування газу і нафти».
Ну і окрім усього цього, було помічено, як американський посол Ліза Джонсон переміщалась між кабінетами спікера парламенту і його заступника після свого прибуття на засідання. На цій сесії були присутніми багато послів, що ясно вказувало на їх обізнаність щодо суті засідання, яке було присвячено вибору конкретної кандидатури, і це засідання не було схоже на попередні сесії.
Стисло це можна описати так: усе це стало результатом підкорення більшістю сторін американській волі, зміною внутрішнього балансу сил після принизливих угод з євреями, а також стало результатом змін у Сирії під патронажем Туреччини, яка перебуває в орбіті США. Усе це знайшло своє політичне відображення в завершенні одного і початку другого етапу для Лівану і регіону, яскравим прикладом чого стало обрання Джозефа Ауна президентом Лівану. Коли США прийняли рішення про реалізацію певних планів в регіоні, інші цьому підкорились, незважаючи на відверті порушення конституції і на порожню риторику ліванських політиків, яка лунала протягом двох і більше років.
Звичайно, можна подумати, що американська воля домінує в мусульманських країнах, особливо в Шамі. Проте ті, хто бачить глибше і відчуває підтримку Аллаха, розуміють, що події починаючи з операції «Ураган Аль-Акси» і до падіння тирана Шаму, зміцнили упевненість Умми в її силі. Вона показала здатність, маючи лише просте озброєння, протистояти сучасним озброєним силам і усувати правителів, коли вона наважується на це.
Ступінь кипіння в цій Уммі породжує дивну енергію, подібно котлу, під яким горить полум’я, примушуючи воду перетворюватись на пару. Якщо залишити цю пару без правильного направлення, вона розсіється марно. Але якщо направити її в правильне русло, вона створить силу, здатну зсувати гори. Такий правильний напрям і керівництво енергією Умми може забезпечити тільки Праведний Халіфат, до встановлення якого невпинно прагне «Хізб ут-Тахрір», працюючи вдень і вночі. Ця партія бачить в усіх подіях, які відбуваються, лише усунення перешкод на шляху її заклику, оскільки громадське усвідомлення Ісламу стало очевидним, залишилось лише перетворити його на громадську думку, щоб успадкування землі, обіцяне Аллахом, було даровано Його рабам після тимчасового їх перебування під пригнобленням!
وَنُرِيدُ أَن نَّمُنَّ عَلَى الَّذِينَ اسْتُضْعِفُوا فِي الْأَرْضِ وَنَجْعَلَهُمْ أَئِمَّةً وَنَجْعَلَهُمُ الْوَارِثِينَ
«Ми побажали надати милість тим, хто був принижений на землі, зробити їх ватажками і спадкоємцями» (28:5).
Газета «Ар-Рая»
Маджді Алі
15.01.2025
